Постанова
Іменем України
11 травня 2021 року
м. Київ
справа № 126/2778/16-к
провадження № 51-4679км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого
Бущенка А.П.,
суддів
Антонюк Н.О., Шевченко Т.В.,
за участю: секретаря судового засідання
Червінської М.П.,
представника потерпілого
Кобенко О.Ю.,
прокурора
Чабанюк Т.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженого на вирок Вінницького апеляційного суду від 25 серпня 2020 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочинів, передбачених частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 289 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини справи
1. Бершадський районний суд Вінницької області вироком від 7 лютого 2020 року засудив ОСОБА_1 до покарання у виді позбавлення волі за частиною 3 статті 185 КК - на строк 3 роки, за частиною 2 статті 289 КК - на строк 5 років і на підставі статті 70 КК визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статті 75 КК суд звільнив ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки.
2. Суд визнав доведеним, що 21 липня 2016 року близько 4:00 в с. Баланівка Бершадського району Вінницької області ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння проник на територію домогосподарства по АДРЕСА_2, де незаконно заволодів автомобілем "Mercedes-Benz E 300 D", що належить ОСОБА_2 . Цього ж дня близько 4:15 він за допомогою ключів, які раніше знайшов, проник до магазину по АДРЕСА_3, який належить ОСОБА_3, звідки таємно викрав майно на загальну суму 4291,39 грн. Пізніше, рухаючись вулицею Радянською (Центральною), він не впорався з керуванням та в`їхав в паркан домогосподарства, пошкодивши вищевказаний автомобіль та втік з місця події. Розмір матеріального збитку, завданий власнику автомобіля внаслідок ДТП склав 88 416 грн.
3. Вінницький апеляційний суд 25 серпня 2020 року скасував вирок місцевого суду та засудив ОСОБА_1 до покарання у виді позбавлення волі за частиною 3 статті 185 КК - на строк 3 роки, за частиною 2 статті 289 КК - на строк 5 років та на підставі статті 70 КК визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. У касаційних скаргах засуджений на підставах, передбачених частиною 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить змінити вирок апеляційного суду та призначити йому покарання не пов`язане із позбавленням волі.
5. Засуджений стверджує, що не доведено його вини в учиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 289 КК, зокрема не встановлено мотиву його вчинення, що суд не взяв до уваги показань свідків, які підтверджували алібі засудженого, безпідставно відхилив клопотання про зняття відбитків пальців з внутрішніх частин кабіни викраденого автомобіля та дослідження слідів взуття.
6. Також він скаржиться на те, що апеляційний суд безпідставно поновив потерпілому строк на апеляційне оскарження та не повідомив про це засудженого, чим позбавив його можливості подати відповідні заперечення. Окрім того засуджений зазначає, що його побили при затриманні, про що він неодноразово скаржився прокурору, однак його скарги не дали результату.
7. Засуджений вказує, що призначене покарання не відповідає тяжкості злочину та його особі, оскільки він сумлінно виконував свої процесуальні обов`язки, з`являючись на всі судові засідання, має на утриманні неповнолітню дитину, непрацюючу дружину та батьків похилого віку.
8. Також зазначає, що суд не зарахував до терміну покарання 10 місяців попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі (застосування частини 5 статті 72 КК у редакції Закону № 838?VIII).
Позиції учасників касаційного розгляду
9. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про відкладення розгляду до суду касаційної інстанції не надходило.
10. Представник потерпілого та прокурор вважали, що у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.
Оцінка Суду
11. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що в задоволенні касаційної скарги належить відмовити.
12. Відповідно до статті 438 КПК суд касаційної інстанції вправі скасувати або змінити оскаржені судові рішення лише у випадку допущених судами істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність або невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Суд не має права скасовувати або змінювати судові рішення, постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
13. Згідно з частинами 1 і 3 статті 26 КПК сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а суд вирішує лише питання, винесені на його розгляд сторонами. Відповідно до частини 1 статті 404 КПК апеляційний суд переглядає вирок суду першої інстанції в межах питань, винесених на його розгляд сторонами.
14. Засуджений в касаційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції допустив ряд порушень при розгляді справи (див. пункт 5 вище).
15. Однак відповідно до матеріалів кримінального провадження засуджений не подавав апеляційної скарги і, таким чином, не порушував перед апеляційним судом питання, які зазначає в своїй касаційній скарзі. Вирок суду першої інстанції оскаржив у апеляційному порядку потерпілий, порушивши виключно питання неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме статті 75 КК, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість.
16. Апеляційний суд при розгляді справи повністю дотримався вимог процесуального закону, розглянувши справу в межах апеляційних скарг і прийнявши відповідні рішення за доводами, порушеними сторонами перед апеляційною інстанцією.
17. Таким чином, не розглянувши доводів щодо порушень, допущених судом першої інстанції під час оцінки доказів, наведених у касаційній скарзі засудженого, апеляційний суд діяв відповідно до вимог процесуального закону.
18. Отже, Суд відхиляє згадані вище доводи сторони захисту, оскільки дотримання апеляційним судом процесуальних правил не може бути підставою для скасування постановленого вироку.
19. Також Суд не бере до уваги доводи засудженого про незаконність поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, апеляційний суд поновив потерпілому строк на оскарження відповідно до положень статті 117 КПК, встановивши поважність причин такого пропуску. Закон не передбачає повідомлення інших сторін про клопотання про поновлення строку.
20. Щодо скарги ОСОБА_1 на його побиття при затриманні, Суд зазначає, що хоча така заява має бути підставою для розслідування зазначених фактів компетентними органами, однак в касаційній скарзі засуджений не вказав, як ця обставина вплинула на реалізацію ним процесуальних прав чи доведення його винуватості в інкримінованих злочинах, враховуючи те, що жодні його показання, надані на досудовому слідстві, не були використані на обґрунтування вироку.
21. Також колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
22. За правилами статті 75 КК, якщо суд при призначенні позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
23. Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості застосовувати статтю 75 КК. Ухвалюючи свій вирок у частині призначення покарання, апеляційний суд урахував, зокрема, що ОСОБА_1 вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння, завданої шкоди не відшкодував, раніше відбував покарання у виді позбавлення волі, але це не вплинуло на його виправлення. Діючи в межах своїх повноважень, суд не встановив підстав для застосування цього положення.
24. Таким чином, апеляційний суд не порушив вимог статей 50, 65 КК, а призначене засудженому покарання відповідає визначеним законом меті та загальним засадам.
25. Отже, доводи в касаційній скарзі про порушення загальних засад при призначенні покарання засудженому Суд вважає необґрунтованими.
26. Щодо питання зарахування попереднього ув`язнення до строку покарання за правилами частини 5 статті 72 КК у редакції Закону № 838-VIII, то воно може бути вирішене в порядку виконання судових рішень, що передбачений положеннями розділу VIII КПК.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд