Постанова
Іменем України
20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 683/577/20
провадження № 61-1249св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромоторсервіс",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромоторсервіс" на постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромоторсервіс" про зобов`язання поновити на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромоторсервіс" (далі - ТОВ "Агромоторсервіс") про зобов`язання поновити на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував на те, що з липня 2019 року він був прийнятий на роботу на посаду конструктора до ТОВ "Агромоторсервіс".
З 13 січня 2020 року набрав чинності контракт "Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу". Наказом від 13 січня 2020 року № 8 командира в/ч А2502 позивача зараховано до списків особового складу частини.
Листом від 16 січня 2020 року, який був надісланий на адресу ТОВ "Агромоторсервіс", позивач повідомив роботодавця про укладення контракту та надіслав витяг з наказу від 13 січня 2020 року № 8, що підтверджується накладною "Укрпошти" від 16 січня 2020 року № 3110000677753 та описом вкладення.
Проте, 22 січня 2020 року відповідач надіслав листа із зазначенням того, що 20 січня 2020 року встановлено факт невиходу позивача на роботу та відсутність на робочому місці більше трьох годин. Тому 27 січня 2020 року позивач повторно надіслав відповідачу листа аналогічного змісту, як і попередній лист, але згідно листа від 30 січня 2020 року відповідач повідомив його про можливе вивільнення з займаної посади, а в подальшому вже листом від 13 лютого 2020 року його повідомлено про звільнення з роботи з займаної посади конструктора у відповідності до пункту 4 статті 40 КЗпП України, а саме за прогул та запропоновано невідкладно з`явитися до ТОВ "Агромоторсервіс" для отримання трудової книжки та повного розрахунку.
Позивач вказував, що перебуваючи на військовій службі у зазначений період, він не мав можливості покинути межі військової частини та з`явитися до роботодавця на його вимогу для отримання трудової книжки та повного розрахунку, крім того ОСОБА_1 своє звільнення вважав незаконним, оскільки воно суперечить вимогам частини третьої статті 119 КЗпП України та частині другій статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".
Посилаючись на зазначене, позивач просив суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог: зобов`язати ТОВ "Агромоторсервіс" поновити його на роботі на посаді конструктора з дня фактичного звільнення згідно наказу про звільнення; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи із 01 лютого 2020 року до 29 квітня 2020 року включно у сумі 14 847,52 грн; зобов`язати відповідача виплатити йому заробітну плату, яку він мав отримати протягом строку незаконного звільнення у сумі згідно відомостей про нарахування та виплату заробітної плати за період з 01 лютого 2020 року по день ухвалення судом рішення.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 03 листопада 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належним чином не повідомив роботодавця про причини відсутності на роботі, а тому позивач допустив прогул і був законно звільнений з роботи.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 03 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді конструктора ТОВ "Агромоторсервіс" з 14 лютого 2020 року.
Стягнено з ТОВ "Агромоторсервіс" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 10 294,76 грн, з якого підлягають сплаті відповідні податки та інші обов`язкові платежі.
Стягнено з ТОВ "Агромоторсервіс" судовий збір в дохід держави в сумі 3 559,31 грн.
В решті позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що 13 лютого 2020 року, в день коли згідно наказу роботодавця позивач вчинив прогул, ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу на посаді офіцера за контрактом, а тому він з поважних причин був відсутній на роботі. Також апеляційний суд зазначив, що є помилковими висновки суду першої інстанції про те, що позивач належним чином не повідомив роботодавця про причини відсутності на роботі, оскільки таке неповідомлення не свідчить про його відсутність на роботі без поважних причин. Суд не врахував, що чинне законодавство не передбачає можливості розірвання трудових відносин з працівником, прийнятим на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду. Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку про поновлення ОСОБА_1 на посаді конструктора в ТОВ "Агромоторсервіс" та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 14 лютого по 29 квітня 2020 року в межах позовних вимоги, оскільки саме за період до 29 квітня 2020 року позивач просив стягнути середній заробіток. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача виплатити йому заробітну плату, яку він мав отримати протягом строку незаконного звільнення у сумі згідно відомостей про нарахування та виплату заробітної плати за період з 01 лютого 2020 року по день ухвалення судом рішення, суд виходив з того, що оскільки на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, то відсутні підстави для задоволення цих вимог.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У січні 2021 року ТОВ "Агромоторсервіс" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 грудня 2020 року та залишити в силі рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 03 листопада 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд зазначив, що 13 лютого 2020 року позивач вчинив прогул з поважних причин, оскільки проходив військову службу, однак суд не врахував що позивач вчинив прогул з 20 січня 2020 року по день звільнення. Апеляційний суд залишив поза увагою те, що позивач належним чином не повідомив відповідача про причини відсутності на роботі. Апеляційний суд не досліджував питання щодо повідомлення та отримання інформації відповідачем про вступ на військову службу позивачем.
Також зазначає, що на момент винесення наказу про звільнення позивача за прогул, відповідач не знав про причини не виходу позивача на роботу, крім того відповідач вчинив всіх дій щодо встановлення таких причин, а позивач знехтував своїм обов`язком про повідомлення відповідача про обставини не виходу на роботу. Тому звільнення позивача відбулось за наявності необхідних на те підстав, з дотриманням процедури звільнення, а тому немає підстав для задоволення позову.
Поновлюючи позивача на роботі, апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просив суд поновити його на роботі як незаконно звільненого за прогул, тобто відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України, а апеляційний суд при прийнятті рішення посилається на підстави звільнення працівника у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 36 КЗпП України, тобто про припинення трудового договору у зв`язку із вступом працівника на військову службу.
Апеляційним судом поновлено позивача на роботі при цьому не скасовано наказ про його звільнення, що унеможливлює його належне виконання.
В засіданні апеляційного суду відповідачем було доведено до відома, що на момент розгляду справи посада конструктора ТОВ "Агромоторсервіс" скорочена, однак суд таку інформацію не прийняв до уваги.
Суд першої інстанції встановив усі обставини, дослідив докази та надав їм правову оцінку, проте апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та незаконно скасував рішення суду першої інстанції, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 161/14225/19, від 22 травня 2020 року у справі № 761/33628/16, від 27 травня 2020 року у справі № 750/5598/17.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області.
Справа надійшла до Верховного Суду у квітня 2021 року.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що наказом директора ТОВ "Агромоторсервіс" від 15 липня 2019 року № 184 ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ТОВ "Агромоторсервіс" на посаду конструктора з 16 липня 2019 року (а. с. 34).
14 грудня 2019 року Командувач Повітряних сил України Збройних сил України та ОСОБА_1 уклали контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб офіцерського складу, за умови якого контракт укладено на п`ять років під час дії особливого періоду, контракт набирає чинності 13 січня 2020 року (а. с. 5, 6).
Наказом Командувача Повітряних сил України від 14 грудня 2019 року № 658 лейтенанта запасу ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом та призначено на посаду командира зенітно-ракетного взводу військової частини А 2502.
Наказом командира військової частини А 2502 від 13 січня 2020 року № 8 лейтенанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини, вважати таким, що приступив до виконання службових обов`язків, прийняв справи та посаду з 13 січня 2020 року (а. с. 4).
16 січня 2020 року позивач направив відповідачу листа, в якому повідомив про укладення контракту для проходження військової служби та додав витяг з наказу командира військової частини А 2502 (а. с. 10-12).
27 січня 2020 року на лист відповідача про причини не виходу на роботу позивач повторно направив відповідачу лист аналогічного змісту (14-16).
З доповідних начальника виробництва ТОВ "Агромоторсервіс" ОСОБА_2 від 20 та 24 січня 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 не вийшов на роботу з 08 год. 00 хв. 20 січня та з 21 січня по 24 січня 2020 року і причини відсутності на роботі - невідомі (а. с. 35, 43).
Згідно доповідної головного конструктора ТОВ "Агромоторсервіс" ОСОБА_3 від 12 лютого 2020 року ОСОБА_1 не вийшов на роботу з 08 год. 00 хв. 27 січня по 12 лютого 2020 року і причини відсутності невідомі (а. с. 44).
Факт відсутності на роботі ОСОБА_1 з 20 по 31 січня 2020 року та з 03 по 13 лютого 2020 року підтверджується даними табелю обліку використання робочого часу ТОВ "Агромоторсервіс" за січень, лютий 2020 року (а. с. 41, 42).
Відповідно до наказу директора ТОВ "Агромоторсервіс" від 20 січня 2020 року № 32 було створено комісію з розслідування факту невиходу на роботу ОСОБА_1 (а. с. 36).
22 січня 2020 року № 195 ТОВ "Агромоторсервіс" було направлено ОСОБА_1 лист про надання пояснень з приводу невиходу на роботу 20 січня 2020 року (а. с. 37), який був отриманий останнім 07 лютого 2020 року (а. с. 39).
Згідно даних акту комісії з розслідування факту невиходу на роботу від 12 лютого 2020 року конструктор Товариства ОСОБА_1 не вийшов на роботу з 20 січня по 12 лютого 2020 року, причини відсутності на робочу місці не пояснив, тому комісія дійшла до висновку, що останній без поважних причин не виходить на роботу, а тому пропонувала звільнити його з посади за прогул у відповідності до пункту 4 статті 40 КЗпП України (а. с. 45).
З протоколу зборів комісії з розслідування факту невиходу на роботу ОСОБА_1 від 12 лютого 2020 року встановлено, що станом на 16 год. 50 хв. 12 лютого 2020 року ОСОБА_1 для надання пояснень з приводу відсутності на робочому місці з 20 січня по 12 лютого 2020 року на підприємство не прибув (а. с. 44).
ТОВ "Агромоторсервіс" не створена первинна профспілкова організації, а створено раду трудового колективу ТОВ "Агромоторсервіс" (а. с. 47-49).
12 лютого 2020 року вих. № 1 директором ТОВ "Агромоторсервіс" представнику трудового колективу ТОВ "Агромоторсервіс" направлено примірник акту з розслідування невиходу на роботу ОСОБА_1 для розгляду та надання попередньої згоди на звільнення за прогул, що мало місце з 20 січня 2020 року по 12 лютого 2020 року (а. с. 46).
Повідомлення представника трудового колективу ТОВ "Агромоторсервіс" від 13 лютого 2020 року було надано згоду на звільнення ОСОБА_1 за прогул з 20 січня 2020 року по 12 лютого 2020 року (а. с. 50).
Наказом директора ТОВ "Агромоторсервіс" від 13 лютого 2020 року № 55 ОСОБА_1 було звільнено з роботи за прогул без поважних причин у відповідності до пункту 4 статті 40 КЗпП України (а. с. 151).
13 лютого 2020 року ТОВ "Агромоторсервіс" направило ОСОБА_1 повідомлення про прийняття рішення про звільнення відповідно за прогул та необхідність з`явитись до Товариства для отримання трудової книжки і повного розрахунку при звільненні (а. с. 51), вказаний лист отримано ОСОБА_1 16 лютого 2020 року (а. с. 53).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на таке.