ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/4460/13
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро"
на ухвалу господарського суду Київської області від 07.12.2020 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро"
про заміну сторони виконавчого провадження,
за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Київська Русь"
до: товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Київ";
товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита"
про стягнення 43 458 811, 79 грн.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Рішенням господарського суду Київської області від 15.01.2014 у справі № 911/4460/13, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014, позов публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (далі - ПАТ "Банк "Київська Русь", стягувач) задоволено частково, стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Київ" (далі - ТОВ "ДЦ Київ", боржник 1) (на підставі кредитного договору №24901-20/10-1 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 27.05.2010) та товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита" (далі - ТОВ "Ольвита", боржник 2) (на підставі договору поруки №25165-20/10-5 від 31.05.2010, який забезпечує виконання зобов`язань ТОВ "ДЦ Київ" за кредитним договором №24901-20/10-1 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 27.05.2010) на користь ПАТ "Банк "Київська Русь" 35 626 854,37 грн заборгованості за кредитом, 4 583 863,99 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом, 2 384 559,05 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 309 121,96 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 530 010,46 грн 3% річних (всього 43 434 409,83 грн).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.05.2014 касаційну скаргу ТОВ "Ольвита" повернуто скаржнику.
На виконання рішення, яке набрало законної сили, господарським судом Київської області 04.06.2014 видано відповідні накази про примусове виконання рішення у справі, строк пред`явлення до виконання яких було визначено до 19.03.2015.
Стислий виклад судових рішень попередніх інстанцій
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.12.2020 (суддя Конюх О.В.) заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кантієро" про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 911/4460/13 залишено без задоволення.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 (колегія суддів у складі: Кравчук Г.А., Козир Т.П., Коробенко Г.П.) ухвалу господарського суду Київської області залишено без змін.
Стислий виклад вимог касаційної скарги
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кантієро" (далі - ТОВ "ФК "Кантієро") просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області та постанову Північного апеляційного господарського суду і прийняти нове рішення про задоволення заяви ТОВ "ФК "Кантієро" про заміну сторони виконавчого провадження.
Аргументи учасників справи
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Скаржник вважає неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а саме:
статей 2, 18, 269, 282, 326, 329, 334 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);
статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII);
статей 204, 509 та 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, оскільки заміна сторони правонаступником може відбуватися на будь-якій стадії процесу, питання щодо строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не входить до меж розгляду заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.
Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
22.04.2020 між ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Стрюкової І.О. (Банк) та ТОВ "Фінансова компанія Ю-Бейс" (Новим кредитором) в особі директора Телюка С.В. було укладено договір №UA-EA-2020-03-12-000009-b/42/1 про відступлення права вимоги.
Договір посвідчено приватним нотаріусом Мурською Н.В. та зареєстровано у реєстрі за №617.
Доказів повідомлення боржників про відступлення права вимоги суду першої та апеляційної інстанції не подано. Також не подано доказів передачі банком новому кредитору документів, що підтверджують права вимоги до боржників (акт відповідно до пункту 5 Договору №UA-EA-2020-03-12-000009-b/42/1).
В подальшому, 06.05.2020 між ТОВ "ФК "Ю-Бейс" в особі директора Телюка С.В. (Кредитор) та (Новим кредитором) ТОВ "ФК "Кантієро" в особі представника за довіреністю Матвієнка В.В. було укладено Договір №1 про відступлення права вимоги, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Кредитор відступає Новому кредитору належні Кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Кредитора до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 та Додатку №2 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за договорами з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 та Додатку №2 до цього договору - основні договори. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (пункт 1).
Договір посвідчено приватним нотаріусом Лапкевич Т.В. та зареєстровано у реєстрі за №523.
У додатку №1 до Договору №1 зазначено реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами.
Доказів повідомлення боржників про відступлення права вимоги суду не подано. Також суду не подано доказів передачі ТОВ "ФК "Ю-Бейс" новому кредитору документів, що підтверджують права вимоги до боржників (акт відповідно до пункту 5 Договору №1).
Розглянувши заяву ТОВ "ФК "Кантієро" місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на те, що сплив строку для пред`явлення наказу до виконання унеможливлює існування виконавчого провадження, що в свою чергу унеможливлює застосування до відносин сторін правових норм, що регулюють виконавче провадження, а отже і здійснення заміни його сторони відповідно до статті 334 ГПК України та частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Конституція України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Згідно з положеннями статей 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону № 1404-VIII).
Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 52 ГПК України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої - третьої, п`ятої статті 334 ГПК України: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Вирішувати питання про заміну сторони виконавчого провадження слід з урахуванням норм Закону № 1404-VIII.
Частиною першою статті 15 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Пунктом 5 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону (пункт 5 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII).
Виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу. На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.
Натомість, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України.
Правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17.
Аргументи скаржника щодо необґрунтованості посилання суду апеляційної інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17, через те, що постанова в справі 916/617/17 ухвалена за інших фактичних обставин справи відхиляються, оскільки Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові виклала висновок саме щодо застосування норми права, який і застосувала апеляційна інстанція у своїй постанові.
Суди попередніх інстанцій встановили що, на виконання рішення у справі, яке набрало законної сили 19.03.2014, господарським судом Київської області 04.06.2014 видано накази про примусове виконання рішення, строк пред`явлення до виконання яких було визначено до 19.03.2015 відповідно до пункту 2 частини першої, пункту 1 частини другої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року (редакція чинна на час видачі наказу).
05.10.2016 року набрав чинності Закон №1404-VIII, згідно з статтею 12 якого виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.
Відповідно до пункту 5 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені Законом від 02.06.2016.
Отже, законодавець збільшив до трьох років після набрання рішенням законної сили строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 Закону №1404-VIII, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред`явлення яких до виконання не сплинув станом на 05.10.2016.
Однак, строк пред`явлення наказів від 04.06.2014, виданих у справі на виконання рішення від 15.01.2014, яке набрало законної сили 19.03.2014, сплив за півтора року до набрання чинності 05.10.2016 Закону №1404-VIII.
Крім того, строк пред`явлення до виконання наказів господарського суду Київської області від 04.06.2014 у справі №911/4460/13 сплив більше ніж за чотири роки до дати проведення електронного аукціону 18.03.2020, тобто також станом і на дату укладення договору про відступлення права вимоги між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "ФК "Ю-Бейс" (22.04.2020) і на дату укладення договору про відступлення прав вимоги між ТОВ "ФК "Ю-Бейс" та заявником ТОВ "ФК "Кантієро" (06.05.2020).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з положеннями статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Варто зауважити, що для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника.
Відтак, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Внаслідок такої заміни кредитора у матеріальному правовідношенні відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку з чим припиняється її статус як сторони виконавчого провадження.
Приписами статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Суди попередніх інстанцій зазначили також про те, що доказів повідомлення боржників про відступлення права вимоги суду не подано. Також суду не подано доказів передачі ТОВ "ФК "Ю-Бейс" новому кредитору документів, що підтверджують права вимоги до боржників (акт відповідно до пункту 5 Договору №1).
Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що:
- заявником на підставі належних достовірних доказів не доведено існування як станом на 18.03.2020 (дата проведення електронного аукціону) так і станом на 22.04.2020 та 06.05.2020 (дати укладення договорів про відступлення прав вимоги) дійсної вимоги до ТОВ "ДЦ Київ", яка могла б бути передана новому кредитору ТОВ "ФК "Ю-Бейс", а потім відповідно до ТОВ "ФК "Кантієро".
- сплив строку пред`явлення наказу до виконання унеможливлює застосування до відносин сторін частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII та статті 334 ГПК України, на які посилається заявник, обґрунтовуючи свою заяву, і які регламентують заміну сторони виконавчого провадження.
Скаржник не надав касаційному суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки судів попередніх інстанцій, що викладені в оскаржуваних ухвалі та постанові.
За наведених обставин, касаційний суд вважає, що ухвала місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для їх скасування немає.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" також зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Отже, Верховним Судом надано відповідь на всі вагомі аргументи, які мають значення для справи.