ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/2274/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2020 (суддя Новікова Н. А.)
і постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 (головуючий суддя Білоусова Я. О., судді Пуль О. А., Тарасова І. В.)
у справі № 922/2274/19
за позовом заступника харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради
до Акціонерного товариства "Скай Банк"
про стягнення 1 986 266,71 грн,
(у судовому засіданні взяла участь прокурор Шекшеєва В. С.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернуся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Скай Банк" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1 986 266,71 грн.
2. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор вказав, що відповідач у період з 01.03.2017 по 31.05.2019 використовував земельну ділянку по вул. Плитковій 12, площею 0,4669 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. А-1, літ. БШ-2 і не сплачував за користування плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, які просить, на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, стягнути з АТ Скай Банк", як безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати.
Короткий зміст судових рішень
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.10.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у справі № 922/2274/19, у задоволенні позову відмовлено.
4. Судові рішення мотивовані тим, що прокурор, звертаючись до суду з даним позовом мав надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).
5. При цьому, заявлені в даній справі позовні вимоги стосуються стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою по вул. Плитковій, 12 у м. Харкові площею 0,4669 га, межі якої вирахувані з урахуванням плану зйомки земельної ділянки, проведеної ТОВ "Геодезично-вишукувальним центром", що належить відповідачу, шляхом складання акта обстеження земельної ділянки, за відсутності доказів формування спірної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав у порядку, встановленому статтею 79-1 Земельного кодексу України.
6. Разом з тим суди зазначили, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, однак, прокурором не надано до суду витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку займає відповідач. Наданий прокурором розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати зроблений без урахування даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а відтак, з наданого розрахунку неможливо встановити, чи правильними є застосовані останнім коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені в якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення прокурором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у справі № 922/2274/19 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
8. Прокурор не погоджується з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій зазначаючи, що місцевим та апеляційним господарським судом було порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки не було надано належної правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності.
9. При цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 і постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 642/4792/17 та від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19. Також у тексті касаційної скарги є посилання на постанови Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 3-1345гс16 та Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 826/11885/16.
10. Разом з тим, в обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (щодо визначення умов проведення обов`язкової оцінки земель, серед яких відсутня така умова, як для визначення розміру безпідставно збережених коштів), частини першої статті 15 Закону України "Про оцінку земель", статей 26, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 12 Земельного кодексу України (які визначають рішення органу місцевого самоврядування, як підставу для проведення оцінки земель в тому числі і нормативно-грошової оцінки земельних ділянок), частин першої, другої статті 18 Закону України "Про оцінку земель" (яка визначає нормативно-правову базу проведення нормативно-грошової оцінки земельних ділянок та граничну періодичність її проведення) у подібних правовідносинах.
Позиція інших учасників справи
11. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення і постанову залишити без змін.
12. Позивач не надав відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Відповідно до Статуту ПАТ "Скай Банк" у редакції 2017 року, ПАТ "Скай Банк" є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ "Регіон-Банк" у зв`язку зі зміною найменування на підставі рішення загальних зборів акціонерів банку від 21.04.2017.
14. Відповідно до Статуту АТ "Скай Банк" (нова редакція), затвердженого річними загальними зборами акціонерів банку 23.04.2018, погодженого Національним банком України 01.06.2018, Акціонерне товариство "Скай Банк" є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства "Скай Банк" у зв`язку зі зміною типу акціонерного товариства з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство та зміною найменування з Публічного акціонерного товариства "Скай Банк" на Акціонерне товариство "Скай Банк" на підставі рішення загальних зборів акціонерів банку від 23.04.2018.
15. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.06.2019 № 169466214, 28.02.2017 за Публічним акціонерним товариством "Регіон-Банк" (код ЄДРПОУ 09620081) на підставі договору іпотеки № 06-1-05-70/з-1 від 23.12.2010, із внесеними змінами до нього, зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. А-1, загальною площею 2 313,8 кв. м, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 236795463101.
16. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.06.2019 № 169465661, 28.02.2017 за Публічним акціонерним товариством "Регіон-Банк" (код ЄДРПОУ 09620081) на підставі договору іпотеки № 06-1-05-70/з-1 від 23.12.2010, із внесеними змінами до нього, зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. БШ-2, загальною площею 687,6 кв. м, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 237024463101.
17. 18.09.2018 головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Соколовим С. С. здійснено обстеження земельної ділянки по вул. Плитковій, 12 у м. Харкові за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки, в якому зафіксовано, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ПАТ "Регіон-Банк" (ЄДРПОУ 09260081) по вул. Плитковій, 12 у м. Харкові з 28.02.2017 зареєстровано право власності на нежитлові будівлі літ. А-1, загальною площею 2 313,8 кв. м та літ. БШ-2, загальною площею 687,6 кв. м на підставі договору іпотеки № 06-1-05-70/з-1 від 23.12.2010, договорів про внесення змін до договору іпотеки № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у юридичної особи по коду ЄДРПОУ 09260081 зареєстровано Акціонерне товариство "Скай Банк". АТ "Скай Банк" з 28.02.2017 та по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,4669 га по вул. Плитковій, 12 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України.
18. Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 0,4669 га по вул. Плитковій, 12 у м. Харкові розташовані нежитлові будівлі, право власності на які зареєстроване за ПАТ "Регіон-Банк". Земельна ділянка площею 0,4669 га по вул. Плитковій, 12 у м. Харкові використовується АТ "Скай Банк" для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель. Площа земельної ділянки відповідно до її меж складає 0,4669 га. Межі земельної ділянки визначені відповідно до меж паркану.
19. Визначені за результатами геодезичної зйомки координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі у форматі .shp для подальшого отримання розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова даних про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки.
20. 25.03.2019 головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Соколовим С. С. здійснено обстеження земельної ділянки по вул. Плитковій, 12 у м. Харкові за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки, в якому зафіксовано, що АТ "Скай Банк" з 28.02.2017 та по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,4669 га по вул. Плитковій, 12 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України. Земельна ділянка площею 0,4669 га по вул. Плитковій, 12 у м. Харкові використовується АТ "Скай Банк" для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.
21. З листа Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 16.04.2019 № 922/116-19 вбачається, що станом на 29.12.2012 за ПАТ "Регіон-Банк" у відділі не обліковуються документи, що посвідчують право власності або право користування на земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12.
22. Згідно листа Східного управління ГУ ДФС у Харківській області № 10427/9/20-40/58-05-18 від 02.04.2019 АТ "Скай Банк" не обліковується у Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (Індустріальний район) платником плати за землю з юридичних осіб за земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12. Інформація стосовно оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12 з Департаменту земельних відносин ХМР та Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області до ГУ ДФС у Харківській області не надходила.
23. Відповідно до договору оренди майна № 01-03/1 від 01.03.2019 АТ "Скай Банк" передало ТОВ "Торговий дім "Сталь-А" у тимчасове платне користування (оперативну оренду) нежитлові будівлі літ. А-1, загальною площею 2313,8 кв. м та літ. БШ-2, загальною площею 687,6 кв. м (з усіма інженерними комунікаціями), які розташовані по вул. Плитковій, 12 у м. Харкові.
24. Листом № 09-02/835 від 25.04.2019 АТ "Скай Банк" повідомило, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розташовані нежитлова будівля літ. БШ-2, загальною площею 687,6 кв. м, та нежитлова будівля літ. А-1, загальною площею 2 313,8 кв. м, за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12, у АТ "Скай Банк" відсутні у зв`язку з не оформленням прав на земельну ділянку попереднім власником.
25. До матеріалів справи прокурором надано план зйомки земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12, проведеної ТОВ "Геодезично-вишукувальним центром", відповідно до якого площа земельної ділянки складає 0,4669 га. Розрахунок розміру орендної плати здійснено прокурором саме з даного розміру.
26. Суди встановили, що як зазначає прокурор, АТ "Скай Банк" з 28.02.2017 та по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,4669 га без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав та, відповідно, не сплачує платежів за її використання, відповідно до встановленого законодавчими актами розміру. Таким чином, АТ "Скай Банк" у період з 01.03.2017 по 31.05.2019 не сплачено за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі в сумі 1 986 266,71 грн, внаслідок чого зберегло у себе майно грошові кошти.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
27. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
Щодо суті касаційної скарги
28. Як зазначалося у пунктах 9-10 цієї постанови, підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункти 1 і 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
29. Щодо доводів прокурора, викладених у касаційній скарзі з підстав оскарження судових рішень, визначених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (пункт 9 цієї постанови) Верховний Суд зазначає таке.
30. Предметом позову у даній справі є вимога прокурора про стягнення з відповідача, як власника нерухомого майна, безпідставно збережених коштів на підставі статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розміщений.
31. Як зазначалося у пунктах 4-6 цієї постанови, підставою для відмови у задоволенні позову слугувало те, що матеріали справи не містять підтверджень, що земельна ділянка, за користування якою прокурор просить стягнути безпідставно збереженні кошти, сформована, як об`єкт цивільних прав у порядку, встановленому статтею 79-1 Земельного кодексу України, а також, що прокурором не надано до суду витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку займає відповідач.
32. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними (тотожними, аналогічними, подібними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 по справі № 372/4583/14-ц).
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
33. Таким чином, обґрунтовуючи доводи своєї касаційної скарги (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) скаржник повинен довести неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
34. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про необхідність застосування під час розгляду цієї справи позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, оскільки Велика Палата Верховного Суду, направляючи вказані справи на новий розгляд, вказала на те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
35. Зазначені висновки врахували суди попередніх інстанцій, пославшись на положення статті 1212 ЦК України, однак суди не знайшли підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення безпідставно збережених коштів відповідно до положень статті 1212 ЦК України у зв`язку з тим, що спірна земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільного права, вона не має ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру.
36. При цьому, скаржником не враховано, що висновки Великої Палати Верховного Суду не ґрунтуються на тому, що саме лише звернення із позовом на підставі статті 1212 ЦК України є достатньо підставою для стягнення безпідставно збережених коштів.
37. Зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 викладено висновки, згідно з якими обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про відсутність яких, у свою чергу, вказано судами під час розгляду справи, яка переглядається.
38. Верховний Суд відхиляє посилання прокурора на постанову Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, оскільки у цій справі судами встановлено, що відповідач не надав жодних доказів використання ним меншої площі спірної земельної ділянки, аніж сформованої як об`єкт цивільних прав. Крім того, у зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. Тобто, Верховним Судом у наведеній постанові викладено схожі мотиви, на які також вказано у судових рішеннях у справі, яка переглядається.
39. Також колегія суддів зауважує, про неподібність правовідносин у справі, яка переглядається із правовідносинами, що склалися у справі № 642/4792/17 (на яку також посилається скаржник), оскільки у цій справі не було предметом розгляду питання, чи сформована спірна земельна ділянка як об`єкт цивільного права. У постанові від 24.04.2019 у справі № 642/4792/17, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з особи, яка без достатніх правових підстав використовує земельні ділянки, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна цієї особи, та не сплачує за користування земельними ділянками плату за землю у встановленому законодавством розмірі. При цьому суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про доведеність розміру цих безпідставно збережених коштів орендної плати, виходячи з наданих позивачем доказів, яким суди надали оцінку. Висновків щодо необхідності чи відсутності необхідності надання доказів розміру безпідставно збережених коштів саме у вигляді даних про сформованість земельних ділянок як об`єктів цивільних прав та Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку цих земельних ділянок вказана постанова Верховного Суду не містить. Водночас у справі № 922/2274/19 суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неможливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за спірний період на підставі оцінки наявних у справі доказів, які б вказували на формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.
40. Разом з тим, з огляду на неподібність правовідносин, Верховним Судом також відхиляються посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 3-1345гс16 (Верховним Судом України висловлена правова позиція про необхідність застосування до спірних правовідносин статей 1212-1214 ЦК України. Проте висновків щодо необхідності чи відсутності необхідності надання доказів розміру безпідставно збережених коштів саме у вигляді даних про кадастрові номери земельних ділянок та Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку цих земельних ділянок вказана постанова не містить) та постанову Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 826/11885/16 (предметом позову у наведеній справі взагалі є визнання протиправною бездіяльності Держгеонадр України та зобов`язання продовжити дію спеціального дозволу на користування надрами).
41. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
42. За таких обставин, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв`язку з чим касаційне провадження у цій частині необхідно закрити у відповідності до положень пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
43. З аналогічних підстав Верховним Судом також закрито касаційне провадження у справах № 913/427/19, № 922/148/20 та №922/2013/20.
44. Стосовно доводів касаційної скарги, в частині підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (пункт 10 цієї постанови), колегія суддів зазначає таке.
45. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
46. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
47. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 910/18531/19.
48. Так, колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги, наведені у пункті 10 цієї постанови, фактично зводяться до тверджень скаржника про необов`язковість проведення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та необов`язковість надання такого витягу для визначення суми безпідставно збережених коштів у спірних правовідносинах.
49. Разом з тим, скаржник, обґрунтовуючи свої посилання на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та посилаючись на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, належним чином не обґрунтував необхідність формування висновку щодо зазначених ним норм права, в контексті спірних правовідносин, з урахуванням встановлених обставин даної справи та підстав для відмови у задоволенні позову (пункт 5 цієї постанови), а відтак, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи та підстави для відмови у задоволенні позову (основною з яких була саме відсутність доказів формування спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, що узгоджується з правовою позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18, від 28.09.2020 у справі № 922/4073/19, від 14.04.2021 у справі № 645/1040/19), колегія суддів зазначає, що питання застосування частини першої статті 13, частини першої статті 15, частин першої, другої статті 18 Закону України "Про оцінку земель", статей 26, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 12 Земельного кодексу України не є визначальним для правильного вирішення спору, що виник у цій справі, оскільки останні регулюють порядок проведення нормативно грошової оцінки земель.
50. Так, оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом не було встановлено допущених судом апеляційної інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, відповідно, підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а відтак і підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у касаційного суду немає.
51. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
52. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що інші доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, (1) не обґрунтовані підставами, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, (2) не доводять порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, а (3) направлені на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду та їм була надана належна правова оцінка, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, а тому відхиляються Судом (касаційний розгляд здійснюється в межах, передбачених статтею 300 ГПК України).