ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 925/1328/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. (головуючий), Білоуса В.В., Васьковського О.В.
за участю секретаря судового засідання - Сотник А.С.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС",
представник позивача - Юрченко В.О., адвокат (Ордер ЧК № 19507 від 01.04.2021),
відповідач - Ватутінська міська рада Черкаської області,
представник відповідача - не з`явився,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Служба автомобільних доріг у Черкаській області,
представник третьої особи - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Ватутінської міської ради Черкаської області
на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.09.2020
у складі судді: Васянович А.В.,
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021
у складі колегії суддів: Буравльов С.І. (головуючий), Ходаківська І.П., Пашкіна С.А.,
у справі за позовом
Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС",
до Ватутінської міської ради Черкаської області
про відшкодування шкоди в порядку суброгації в розмірі 400 000,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог
1. Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі - ПрАТ "Страхова група "ТАС", позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Ватутінської міської ради Черкаської області про стягнення 400 000, 00 грн. шкоди в порядку суброгації.
2. Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди позивачем було виплачено відшкодування власнику автомобіля марки КІА SPORTAGE, державний номер НОМЕР_1, відновлювального ремонту на суму 400 000,00 грн., тому до позивача в силу положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, як до страховика (позивача), перейшло право вимоги до винної особи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.09.2020 у справі № 925/1328/19 позов ПрАТ "Страхова група "ТАС" задоволено повністю;
стягнуто з Ватутінської міської ради Черкаської області на користь ПрАТ "Страхова група "ТАС" 400 000,00 грн. шкоди в порядку суброгації та 6 000,00 грн. судового збору.
4. Рішення мотивоване тим, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 12.12.2017, відбулася внаслідок бездіяльності Ватутінської міської ради, як власника доріг, яка не забезпечила належне утримання вулично-шляхової мережі, зокрема, своєчасно і якісно не виконала експлуатаційні роботи (не організувала їх виконання) відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху, водночас рух транспорту на небезпечній ділянці дороги не обмежила, що є підставою для покладення на неї обов`язку з відшкодування завданої майнової шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України, оскільки в даному випадку в наявності є всі елементи складу цивільного правопорушення.
Позивачем було виплачено власнику автомобіля марки КІА SPORTAGE, державний номер НОМЕР_1 400 000,00 грн. вартості відновлювального ремонту.
Відповідач під час розгляду справи не довів відсутність своєї вини у правопорушенні.
Матеріали справи не містять належні та допустимі докази, що підтверджують встановлення меж м. Ватутіне у встановленому законом порядку.
5. Під час розгляду справи господарським судом першої інстанції встановлено:
5.1. 12.12.2017 о 09:15 по вул. Індустріальній в м. Ватутіне Черкаської області сталася ДТП за участю двох транспортних засобів: КІА SPORTAGE, державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1, під його керуванням та ВАЗ 21051, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 .
5.2. Внаслідок ДТП транспортний засіб КІА SPORTAGE, державний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження, про що було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення серія БД № 386778 дільничним офіцером поліції Звенигородського ВП ГУНП майором міліції Козіко О.М.
До вказаного протоколу було складено схему наслідків дорожньо-транспортної пригоди без потерпілих.
5.3. У листі Звенигородського відділу поліції від 28.02.2018 вказано, що поліцією не складався протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 140 КУпАП, та неможливо встановити винних посадових осіб, які відповідають за утримання дороги по вул. Індустріальна в м. Ватутіне, Черкаської області.
Акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі з відповідними замірами та схемою не складався.
5.4. До протоколу про вчинення адміністративного правопорушення серія БД № 386778 було долучено схему наслідків ДТП без потерпілих.
5.5. До відповіді Звенигородського відділу поліції від 28.02.2018 було надано наступні листи:
- філії "Звенигородської ДЕД" ДП "Черкаський облавтодор" ПАТ ДАК "Автомобільні дороги України" про те, що Звенигородська ДЕД вул. Індустріальну в м. Ватутіне не обслуговує;
- Виконавчого комітету Ватутінської міської ради про те, що вул. Індустріальна в м. Ватутіне на балансі підприємства (Виробниче управління ЖКГ) не перебуває та відповідно фінансування на обслуговування не виділяється;
- Ватутінського ВУЖКГ про те, що дорога по вул. Індустріальній на балансі не знаходиться, утриманням дороги управлінням не займається.
04.04.2018 аналогічний лист надала Ватутінська міська рада Черкаської області ПрАТ "Страхова група "ТАС".
5.6. Постановою Ватутінського міського суду Черкаської області від 09.01.2018 у справі № 690/449/17 було закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В постанові суд зазначив, що виїзд ОСОБА_2 на зустрічну смугу руху, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода з пошкодженням транспортних засобів, здійснено поза його волею та зумовлено недоліками в утриманні вулично-шляхової мережі, що вказує на відсутність у діях ОСОБА_2 порушень п. 11.3 Правил дорожнього руху, за порушення якого відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП.
5.7. Пошкоджений автомобіль КІА SPORTAGE, державний номер НОМЕР_1, був застрахований у ПрАТ "Страхова група "ТАС" за договором добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) на виконання якого позивач виплатив ОСОБА_1 400 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 60374 від 14.02.2018.
Короткий зміст постанови господарського суду апеляційної інстанції
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 апеляційну скаргу Ватутінської міської ради Черкаської області залишено без задоволення;
рішення Господарського суду Черкаської області від 24.09.2020 у справі № 925/1328/19 залишено без змін;
витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Ватутінську міську раду Черкаської області.
7. Суд апеляційної інстанції вказавши на те, що у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують встановлення меж м. Ватутіне у встановленому законом порядку, послався на правову позицію Верховного Суду у справі № 367/6388/16-а (постанова від 03.03.2020), згідної якої: у разі якщо межі населених пунктів не встановлені у порядку, визначеному Земельним кодексом України, необхідно виходити з фактичних меж населених пунктів, оскільки відсутність реалізації компетентними органами своїх повноважень щодо встановлення меж міста не свідчить про фактичну відсутність таких меж.
8. Висновок суду про те, що 12.12.2017 відбулась дорожня транспортна пригода в межах населеного пункту, ґрунтується на даних з протоколу про адміністративне правопорушення та доданої схеми наслідків дорожньо-транспортної пригоди, а саме: ДТП сталася по вул. Індустріальній в м. Ватутіне на відстані 137,55 м від дорожнього знаку, передбаченого Правилами дорожнього руху 1.31.2 "Наближення до залізничного переїзду".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.09.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021, Ватутінська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових рішень, з вимогою ухвалити нове сушення про відмову у задоволенні позовних вимог.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 925/1328/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2021.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.03.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 925/1328/19 за касаційною скаргою Ватутінської міської ради Черкаської області, датою проведення судового засідання визначено 18.05.2021.
12. 23.04.2021 до Верховного Суду від ПрАТ "Страхова група "ТАС" надійшов Відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника, з вимогою залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
13. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (18.05.2021) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 18.05.2021.
14. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 925/1328/19 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
15. Представник ПрАТ "Страхова група "ТАС" в судовому засіданні 18.05.2021 проти вимог та доводів скаржника заперечив з підстав наведених у Відзиві. Просив Суд рішення Господарського суду Черкаської області від 24.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у цій справі залишити без змін.
16. Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
(Ватутінська міська рада Черкаської області)
17. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник вказує на те, що суд першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права (статтю 1166 ЦК України) та порушили норми процесуального права (статті 73, 74, 76, 86, 236, 269 ГПК України).
18. На переконання скаржника, ця справа підлягає касаційному перегляду, оскільки становить суспільний інтерес та має виняткове значення для відповідача.
19. Касаційна скарга подана з підстав визначених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду неврахування судами попередніх інстанцій висновків застосування норм права у подібних правовідносинах викладених у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 2-1474/11-ц - щодо помилкового висновку судів першої та апеляційної інстанції, що внаслідок бездіяльності саме міської ради щодо не призначення балансоутримувачів об`єктів благоустрою та нездійснення самоврядного контролю за дотримання законодавства у сфері благоустрою території, позивачеві було заподіяно майнову шкоду; постанови Вищого господарського суду України № 910/16340/16 від 18.04.2017 та постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 554/14547/14-ц від 13.06.2018 - щодо права звернення до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян у наслідок дій чи бездіяльності до балансоутримувачів, об`єктів благоустрою.
Доводи позивача
(ПрАТ "СГ "ТАС")
20. Позивач у Відзиві на касаційну скаргу та представник позивача в судовому засіданні доводить:
20.1. правові позиції викладені у постановах Верховного Суду/ВГСУ, на які посилається скаржник, не доводять наявності неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права, а свідчать лише про наявність у цих справах різних істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, різного правового регулювання в залежності від яких і були постановлені відповідні судові рішення;
20.2. протиправність поведінки винної особи полягає у тому, що всупереч статті 24 Закону України "Про дорожній рух" ("Власник доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх відданні"), пункту 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, скаржник не забезпечив безпечні умови руху на дорозі;
20.3. причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою полягає у невиконанні Скаржником експлуатаційних робіт (не організувала їх виконання) відповідно до технічних правил з дотримання норм і стандартів з безпеки руху, внаслідок чого автомобіль ВАЗ21051, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, став некерований та в`їхав у забезпечений транспортний засіб, завдавши механічні пошкодження з матеріальними збитками.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
21. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
22. Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі є стягнення 400 000,00 грн., що менше ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2019 рік), тобто ця справа є малозначною.
23. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Як вбачається, наведені процесуальні приписи містять такі оціночні поняття, як "фундаментальне значення", "формування єдиної правозастосовної практики", "значний суспільний інтерес", "виняткове значення для учасника справи". Наявність таких випадків має бути належним чином обґрунтована в касаційній скарзі самим скаржником. Переконливість наведених скаржником доводів оцінюється судом касаційної інстанції при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у відповідній справі.
24. Так, в обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначив, що ця справа стосується захисту інтересів територіальної громади, так як однією із обтяжуючих обставин для Відповідача є те, що бюджет Ватутінської міської територіальної громади є дотаційним і відшкодування шкоди в розмірі 400 000,00 грн. є значним для відповідача, що призведе до скрутного фінансового становища і вплине на права і суспільні потреби мешканців Ватутінської територіальної громади; подання касаційної скарги зумовлене тим, що справа має суспільний інтерес та спрямована на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності стягнення матеріальної шкоди в розмірі 400 000,00 грн.
25. Верховний Суд за наведеного обґрунтування визнав прийнятною касаційну скаргу Ватутінської міської ради Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.09.2020 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у справі № 925/1328/19, про що вказано в ухвалі Суду про відкриття касаційного провадження від 22.03.2021.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
26. Предметом позову у цій справі є вимога позивача, як страховика, про відшкодування збитків, понесених в результаті здійснення виплат з настанням страхової події "ДТП", у відповідності до Договору добровільного страхування наземного транспортну засобів FO-00016018 від 16.08.2017 (укладеного між ПрАТ "СГ "ТАС" (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник)), на підставі страхового акту № 2300256753 від 14.03.2019 та страхового акту № 42556/34/2018 від 12.02.2018, в порядку статей 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування".
Отже, правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем у зв`язку із виплатою на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої сторони у деліктному зобов`язанні.
27. Відносини у сфері страхування регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.
28. Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
29. Згідно статті 8 вказаного Закону, страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
30. Відповідно до ч.1 ст. 984 ЦК України, страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю, встановлюються законом.
Страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України, є:
фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (далі - страховики-резиденти);
зареєстровані Уповноваженим органом відповідно до цього Закону та законодавства України постійні представництва у формі філій іноземних страхових компаній, які також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (далі - філії страховиків-нерезидентів).
Слова "страховик", "страхова компанія", "страхова організація" та похідні від них дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності (стаття 1 Закону України "Про страхування").
31. Позивачем у цій справі є ПрАТ "Страхова група "ТАС", яке визначає свій статус як Страховик, тобто є суб`єктом зі спеціальним статусом.
За відсутністю (анулюванні) статусу Страховика, особа втрачає право укладати будь-які договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Між тим, судам обох інстанцій слід було з`ясувати, чи ПрАТ "Страхова група "ТАС" відповідає наведеним вимогам законодавства щодо можливості здійснення ним страхової діяльності та є належним суб`єктом у спірних правовідносинах.
32. Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
33. Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону).
34. Положеннями статті 979 ЦК України визначено правову природу договору страхування як договору, за яким страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
35. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.
36. Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування (стаття 17 Закону).
33. Водночас, Договір добровільного страхування наземного транспорту від 16.08.2017 (том 1 арк. справи 32-38) містить посилання на Правила добровільного страхування 14.10.2008, самі Правила добровільного страхування в матеріалах справи відсутні, і їх зміст, також як і зміст самого Договору, судами не досліджено, що в свою чергу унеможливлює перевірити обґрунтованість висновків господарських судів в спірних правовідносинах (відповідність умов Договору, а також правомірність дій вчинених сторонами у виконання таких умов).
37. Статтею 5 Закону України "Про страхування" передбачено, що залежно від вольового характеру страхування може бути добровільним або обов`язковим. Суд зауважує, що саме залежно від виду укладеного договору страхування потерпілою стороною страховик і набуде можливості застосувати право вимоги в порядку суброгації чи регресу.
38. Поняття добровільного майнового страхування розкривають положення статті 6 Закону України "Про страхування" та статей 979, 982 ЦК України. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником.
39. Основним призначенням добровільного страхування є майновий захист інтересів страхувальника, що покликаний зменшити шкідливі для власника (володільця) наслідки пошкодження чи знищення його майна.
Варто зазначити, що в процесі реалізації прав та обов`язків, які виникають з таких договорів, також має місце делікт (деліктна відповідальність), внаслідок настання якого і виникає страховий випадок, коли страхувальник зазнає майнової шкоди, а в подальшому можуть виникнути і відносини суброгації.
40. Статтями 512, 514 ЦК України передбачено, що в установлених законом випадках кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою. Ці норми кореспондуються з положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування".
41. Статтею 993 ЦК та статтею 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
42. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
43. Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18)
44. Судами встановлено, що ПрАТ "СГ "ТАС" виплатило суму страхового відшкодування за договором добровільного страхування від 16.08.2017 на користь ОСОБА_1 в розмірі 400 000,00 грн., відтак має право на компенсацію виплаченої суми страхового відшкодування на підставі статті 993 ЦК та статті 27 Закону № 85/96-ВР з осіб, відповідальних за завдані збитки.
При цьому, відповідачем (особою, відповідальною за завдані збитки) за відповідним позовом ПрАТ "СГ "ТАС" визначено Ватутінську міську раду Черкаської області.
45. Судами також встановлено, що Постановою Ватутінського міського суду Черкаської області від 09.01.2018 у справі № 690/449/17 було закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В постанові суд зазначив, що виїзд ОСОБА_2 на зустрічну смугу руху, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода з пошкодженням транспортних засобів, здійснено поза його волею та зумовлено недоліками в утриманні вулично-шляхової мережі, що вказує на відсутність у діях ОСОБА_2 порушень п. 11.3 Правил дорожнього руху, за порушення якого відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП.
46. Для правильного вирішення питання щодо стягнення у порядку суброгації (відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування", статті 993 ЦК України) суми шкоди, завданої внаслідок ДТП, важливим є встановлення особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
47. За приписами пункту 3 частини 2 статті 11 ЦК України завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.
48. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
49. Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
50. Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України).
51. Так, відповідачем у цій справі, а відтак й особою, відповідальною за заподіяння шкоди, ПрАТ "СГ "ТАС" визначено Ватутінську міську раду Черкаської області, з підстав неналежного утримання вуличної мережі, що було встановлено Ватутінським міським судом Черкаської області у постанові від 09.01.2018 у справі № 690/449/17.
52. З цього приводу колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне:
52.1. Частиною першою статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги" розмежовано поняття "автомобільна дорога" та "вулиця".
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги", автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.
Абзацом 7 частини першої статті 1 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що вулиця - це автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів.
Частиною третьою статті 16 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів поділяються на магістральні дороги (безперервного руху та регульованого руху), магістральні вулиці загальноміського значення (безперервного руху та регульованого руху), магістральні вулиці районного значення, а також вулиці і дороги місцевого значення.
Отже, вулиця (в розумінні зазначеного Закону) є різновидом автомобільної дороги, яка розташована в межах населеного пункту та державне значення якої визначається законодавцем у залежності від інтенсивності та організації руху.
52.2. Під час розгляду цієї справи, спірним постало питання визначення відповідальної особи за утримання вулиці на якій сталася ДТП за участю КІА SPORTAGE, державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1, під його керуванням та ВАЗ 21051, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 .
52.3. Так, визначаючи приналежність вулиці (дороги) до комунальної власності, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належні та допустимі докази, що підтверджують встановлення меж м. Ватутіне у встановленому законом порядку. Суд, з питання визначеності меж міста Ватутіне, спирався на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.03.2020 зі справи №367/6388/16-а.
Пославшись на протокол про адміністративне правопорушення та схему наслідків дорожньо-транспортної пригоди, за якими ДТП сталася по вул. Індустріальній в м. Ватутіне на відстані 137,55 м. від дорожнього знаку передбаченого Правилами дорожнього руху 1.31.2 "Наближення до залізничного переїзду", дійшов висновку що ДТП сталося в межах міста Ватутіне.
52.4. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновок місцевого господарського суду з питання приналежності дорожньої ділянки на якій сталося ДТП до комунальної власності, та відповідно визначення особи відповідальної за її стан, констатував, що 12.12.2017 відбулась дорожня транспортна пригода в межах населеного пункту, внаслідок бездіяльності Ватутінської міської ради, як власника доріг, яка не забезпечила належне утримання вулично-шляхової мережі, зокрема, своєчасно і якісно не виконала експлуатаційні роботи (не організувала їх виконання) відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху, водночас рух транспорту на небезпечній ділянці дороги не обмежила, що є підставою для покладення на неї обов`язку з відшкодування завданої майнової шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України, оскільки в даному випадку в наявності є всі елементи складу цивільного правопорушення.
53. Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів вважає передчасними та такими, що не ґрунтуються на доказах, які відповідають вимогам статей 76-79 ГПК України, з огляду на наступне.
53.1. Відповідно до пункту 1.1. Розділу І Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14.02.2012 №54 (далі - Технічні правила), ці Технічні правила є обов`язковими для суб`єктів господарювання незалежно від їх форми власності, які виконують роботи з ремонту і утримання вулиць та доріг.
53.2. Абзацом 15 пункту 1.3. розділу І Технічних правил визначено, що технічний облік та паспортизація вулиць (доріг) - комплекс обов`язкових заходів, що проводяться постійно з метою одержання докладних відомостей про наявність та технічний стан вулиць (доріг) і штучних споруд в населених пунктах для раціонального планування робіт з їх реконструкції, ремонту та утримання.
53.3. Крім того, пунктом 8.10. Технічних правил передбачено, що технічний облік і паспортизацію виконує балансоутримувач вулично-дорожньої мережі.
53.4. Отже, вбачається логічним висновок про те, що наявні у населених пунктах вулиці та дороги підлягають обов`язковому виявленню, обліку та утриманню відповідними суб`єктами господарювання (власниками, балансоутримувачами, яким делеговано такі повноваження).
53.5. Відтак, для правильного вирішення питання щодо стягнення у порядку суброгації (відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування", статті 993 ЦК України) суми шкоди, завданої внаслідок ДТП, важливим є встановлення фактичного власника чи балансоутримувача вулиці (автомобільної дороги місцевого значення).
54. Проте, висновки судів попередніх інстанцій про те, що ділянка дороги на якій сталося ДТП розташована в межах міста Ватутіне, ґрунтуються на припущеннях та зроблені без дослідження відповідних доказів.
Крім того, прийнявши до уваги той факт, що ДТП сталася по вул. Індустріальній в м. Ватутіне на відстані 137,55 м. від дорожнього знаку, передбаченого Правилами дорожнього руху 1.31.2 "Наближення до залізничного переїзду", та дійшовши висновку, що ДТП сталося в межах міста Ватутіне, суди не дослідили правила встановлення відповідного дорожнього знаку (ДСТУ №4100-2014).
Також, поза увагою судів залишилась та обставина, що ПрАТ "Ватутінський комбінат вогнетривів" та ВАТ "Ватутінський м`ясокомбінат" розташовані на землях Єрківської селищної ради та сплачують податки до Єрківської ОТГ (лист № 17 від 18.12.2019, том 1 арк. справи 96).
55. Частина перша статті 17 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачає, що управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.
56. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Водночас, частиною другою статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
57. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 19 Закону України "Про автомобільні дороги", основними обов`язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами. Отже, такі повноваження виділено законодавцем, як два самостійні повноваження органів місцевого самоврядування.
58. Відтак, враховуючи наведене вище у цій Постанові, суди першої та апеляційної інстанції дійшли передчасних висновків про те, що Ватутінська міська рада Черкаської області є особою, відповідальною за заподіяння шкоди та належним відповідачем у цій справі.
59. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
60. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
61. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
62. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
63. Враховуючи викладене у цій Постанові, Верховний Суд вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду наведеним критеріям не відповідають, оскільки прийняті без дослідження усіх наявних у матеріалах справи доказів та без урахування усіх доводів учасників провадження.