ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/1286/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. та Селіваненка В.П.
розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін
касаційні скарги Харківської міської ради та комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт"
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 (колегія суддів у складі: Шутенко І.А., Геза Т.Д., Тихий П.В.)
у справі №922/1286/16
за позовом приватного підприємства "Ліфт електро-виробництво" (далі - ПП "Ліфт електро-виробництво")
до комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" (далі- КСП "Харківгорліфт")
про стягнення коштів.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позовних вимог
ПП "Ліфт електро-виробництво" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з КСП "Харківгорліфт" основний борг у сумі 361 496,10 грн, 3% річних у сумі 13 965,00 грн, інфляційні збитки в сумі 164 352,89 грн та судові витрати у справі. Позовна заява обґрунтована неналежним виконання КСП "Харківгорліфт" зобов`язань з оплати послуг за договором підряду від 11.08.14 № 472.
При цьому позивач посилався на положення пунктів 1.1, 2.1, 4.1, 4.5 договору від 11.08.2014 № 472 та вказував, що представниками сторін було узгоджено договірну ціну капітального ремонту ліфтів житлового будинку за адресою: проспект Косіора, 122а, підїзди №№ 1, 2, 3 (додаток № 2), за яким загальна сума договору складає 905 106,43 грн. Підрядник умови договору виконав у повному обсязі, про що складено акт № 1 приймання-передачі виконаних робіт та додаток до нього про вартість обладнання за листопад 2014 року (додаток № 3), відповідно до яких сума, що підлягає сплаті, складає 361 496,10 грн. Замовник до закінчення дії договору підряду оплату за виконану відповідно до акта приймання-передачі виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року роботу не здійснив, тому відповідач повинен нести відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме, сплатити інфляційні втрати у розмірі 164 352,89 грн та 3% річних 13 965,00 грн., починаючи з 01.01.2015.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Господарським судом Харківської області рішенням від 27.03.2017 (суддя Суярко Т.Д.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 (головуючий - Лакіза В.В., судді Бородіна Л.І., Камишева Л.М.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з КСП "Харківгорліфт" на користь ПП "Ліфт електро-виробництво" 361 496,10 грн основного боргу за виконані роботи, 13 875,51 грн 3% річних, 52 028,71 грн інфляційних втрат, 6 411,01 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Суди дійшли висновку про те, що ПП "Ліфт електро-виробництво" виконало, а КСП "Харківгорліфт" прийняло виконання обумовлених договором підряду робіт на загальну суму 361 496,10 грн (акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 213 176,10 грн, акт вартості обладнання, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат на загальну суму 361 496,10 грн), строк сплати яких, з урахуванням статті 530 ЦК України, настав до 09.12.2015. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність заперечень відповідача щодо задоволення позовних вимог з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази виявлення ним явних недоліків при прийманні виконаних позивачем робіт; у свою чергу, наявність прихованих недоліків у виконаній роботі, а також необґрунтованість вартості виконаних робіт не підтверджуються належними доказами у справі.
Крім того, місцевим господарським судом на підставі наявних матеріалів справи визначено період, з якого має місце порушення грошового зобов`язання з боку КСП "Харківгорліфт", та здійснено перерахунок заявлених до стягнення коштів у порядку статті 625 ЦК України, за наслідками чого позовні вимоги в цій частині задоволено частково, а саме: 3% за період з 10.12.2015 по 20.03.2017 у розмірі 13 875,51 грн, інфляційних втрат за період з 10.12.2015 по 28.02.2017 у розмірі 52 028,71 грн.
Харківська міська рада не брала участі у справі в суді першої інстанції, але вважає, що суд вирішив питання про її права та обов`язки, тому звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на підставі пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України та статті 254 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в якій просила рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2017 скасувати повністю та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 28.01.2021 закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі №922/1286/16 на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України. Поновив дію рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2017 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 у справі №922/1286/16.
Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що: Харківською міською радою не наведено вагомих обґрунтувань та не надано суду належних та допустимих доказів, з яких би вбачалися порушення рішенням господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі №922/1286/16 прав та інтересів Харківської міської ради; в матеріалах справи не міститься будь-яких фактичних підтверджень, що Харківська міська рада є учасником правовідносин між юридичними особами КСП "Харківгорліфт" та ПП "Ліфт-електро-виробництво"; чинним законодавством не передбачено право засновника юридичної особи звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї юридичної особи, в тому числі оскаржувати прийняті судом рішення, інакше як поза відносинами представництва; доводи апеляційної скарги Харківської міської ради є аналогічними доводам апеляційної скарги КСП "Харківгорліфт", за результатами розгляду якої Харківським апеляційним господарським судом було ухвалено постанову від 01.02.2018 та розглянуто зазначені доводи відповідача, надано їм правову оцінку.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Харківська міська рада, не погоджуючись з ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2021, звернулася з касаційною скаргою, у якій просить зазначену ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
КСП "Харківгорліфт" також звернулось з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просило скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2017, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 та ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 з направленням справи на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду .
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 09.03.2021 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою КСП "Харківгорліфт" у частині оскарження рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2017 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.
Узагальнені доводи касаційної скарги Харківської міської ради
Порушенням норм процесуального права є порушення порядку визначення статусу Харківської міської ради як зацікавленої особи - розпорядника коштів місцевого бюджету, що підтверджено пунктом 4.5 договору підряду від 11.08.2014 № 472, у якому зазначено, що розрахунок за виконані роботи здійснюється Замовником по мірі надходження грошових коштів з бюджету на розрахунковий рахунок Замовника. Такі умови фінансування виключають пред`явлення штрафних санкцій, які відносяться до оплати робіт.
Харківській міській раді не було забезпечено право ефективно представляти свою позицію у суді, користуватися правами, передбаченими принципом рівності між сторонами.
Рішення господарського суду у цій справі безпосередньо впливає на права та обов`язки Харківської міської ради як розпорядника бюджетних коштів відповідно до статей 28-30, 61, 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", щодо виділення коштів з місцевого бюджету на сплату заборгованості за неналежне виконання договірних відносин.
Узагальнені доводи касаційної скарги КСП "Харківгорліфт" (з урахуванням уточнень до касаційної скарги)
КСП "Харківгорліфт" зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме з приводу застосування статті 272 ГПК України у випадку оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до оскарження КСП "Харківгорліфт" рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2017, прийнятого у справі №922/1286/16 за наслідками розгляду позовної заяви ПП "Ліфт електро-виробництво", та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018, ухваленої за наслідками розгляду апеляційної скарги КСП "Харківгорліфт".
Позиція ПП "Ліфт електро-виробництво"
Від ПП "Ліфт електро-виробництво" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє вважає, що ухвала Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 є законною та обґрунтованою, а тому просить касаційну скаргу КСП "Харківгорліфт" залишити без задоволення, а ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Предметом цього касаційного провадження є ухвала Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 у справі № 922/1286/16 про закриття апеляційного провадження. Закриваючи апеляційне провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Разом з тим судом апеляційної інстанції було встановлено, що:
- у матеріалах справи відсутні підтвердження щодо перебування житлового будинку за адресою пр. Олександрівський (Косіора), 122-А у комунальній власності;
- на підставі рішення 7 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 22.11.2006 №190/06 "Про створення комунального підприємства" було створено комунальне спеціалізоване підприємство "Харківміськліфт";
- згідно з рішенням 10 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 27.12.2006 №259/06 внесено зміни до пунктів 1, 4 рішення 7 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 22.11.2006 №190/06 та змінено назву "Харківміськліфт" на "Харківгорліф";
- відповідно до Статуту КСП "Харківгорліф" (далі - Статут) Комунальне спеціалізоване підприємство "Харківгорліфт" є житлово-експлуатаційним підприємством, заснованим відповідно до Господарського кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших законодавчих актів України(пункт 1.2 Статуту).
- згідно з пунктом 1.3 Статуту засновником Підприємства є Харківська міська рада;
- КСП "Харківгорліф" набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації (пункт 2.1 Статуту);
- КСП "Харківгорліф" як юридична особа має відокремлене майно, яке передано йому на праві господарського відання, самостійний баланс, поточний та може мати валютний та інші рахунки в банках, печатку та штамп зі своїм найменування (пункт 2.3 Статуту);
- метою діяльності підприємства є прискорення формування ринку послуг, розширення виробництва та підвищення якості послуг на основі широкого використання та втілення науково-технічного попиту та нових форм господарювання (пункт 3.1 Статуту);
- згідно з розділом 4 Статуту КСП "Харківгорліф" має право: на правах господарського відання володіти, користуватися і розпоряджатися в установленому порядку майном, що знаходиться на балансі Підприємства відповідно до чинного законодавства; від свого імені укладати: договори, правочини, контракти, реалізувати, здобувати майнові права і особисті немайнові права, нести обов`язки, виступати позивачем та відповідачем в суді, Господарському суді і здійснювати інші дії, що не суперечать законодавству; користуватися всіма правами, наданими чинним законодавством суб`єктові господарювання, відповідно до цілей та предмету діяльності Підприємства;
- відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КСП "Харківгорліфт", код ЄДРПОУ 34754617, дата запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - 29.11.2006, види діяльності: 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи (основний); 43.21 Електромонтажні роботи; 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.; 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 33.13 Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устатковання; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель;
- КСП "Харківгорліфт" є самостійною юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку 29.11.2006 за кодом ЄДРПОУ 34754617, є самостійним учасником господарських відносин, самостійно розпоряджається коштами, що надаються у його розпорядження, самостійно обирає контрагентів та самостійно відповідає за своїми господарськими зобов`язаннями;
- договір підряду від 11.08.2014 № 472 укладено між позивачем ПП "Ліфт-електро-виробництво" та відповідачем КСП "Харківгорліфт";
- у матеріалах справи не міститься будь-яких фактичних підтверджень того, що Харківська міська рада є учасником правовідносин між юридичною особою КСП "Харківгорліфт" та ПП "Ліфт-електро-виробництво".
- чинним законодавством не передбачено право засновника юридичної особи звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї юридичної особи, в тому числі оскаржувати прийняті судом рішення, інакше як поза відносинами представництва;
- нецільове, нераціональне, неекономне чи неефективне використання суб`єктом господарювання комунальної форми власності грошових коштів, які надходять у розпорядження комунальних підприємств, може бути підставою для відповідальності посадових осіб такого суб`єкта господарювання, однак не уповноважує міську раду на оскарження судових рішень, якими стягнуто з такого комунального підприємства кошти за неналежне виконання останнім договірних зобов`язань.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення господарського суду Харківської області не порушує законні права та інтереси Харківської міської ради як засновника КСП "Харківгорліфт" та розпорядника бюджетних коштів щодо виділення коштів з місцевого бюджету на сплату заборгованості за неналежне виконання договірних відносин.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що перегляд рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку у відповідності до положень статті 272 ГПК України може бути здійснено лише в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
При цьому суд апеляційної інстанції дослідив, що єдиним доводом апеляційної скарги Харківської міської ради є те, що роботи за Договором підряду від 11.08.2014 №472, який укладений між КСП "Харківгорліфт" та ПП "Ліфт електро-виробництво", не виконані у повному обсязі.
Разом з тим, як також встановлено апеляційним судом, КСП "Харківгорліфт", звертаючись з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у справі №922/1286/16, крім іншого обґрунтовувло свою позицію у справі тим, що за результатами проведеної відповідачем в січні 2016 року перевірки встановлено факт порушення з боку позивача зобов`язань за договором № 472 від 11.08.2014. Так, на об`єкті будівництва: "Капітальний ремонт ліфтів житлового будинку у місті Харкові по вул. Косіора, 122а, підїзди № 1, № 2, №3" підрядні роботи з ремонту ліфтів виконано неякісно (встановлено неякісне обладнання) та не в повному обсязі, акти виконаних робіт не відповідають фактично виконаній роботі, що мало бути встановлено судом першої інстанції за наслідками проведення у справі повторної судово-будівельної експертизи. Тобто відповідач також наполягав на тому, що підрядні роботи виконані позивачем не у повному обсязі. Крім того, представник Харківської міської ради у судовому засіданні апеляційної інстанції 28.01.2021 зазначив, що доводи апеляційної скарги міської ради є такими ж, як і доводи апеляційної скарги відповідача.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).
Відповідно до частини першої статі 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, вказана норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Разом з тим судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.
Установивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі й тому відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення такої особи як третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду. Близький за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17.
Доводи Харківської міської ради щодо наявності порушеного права зводяться до того, що рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2017 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018, якими стягнуто з КСП "Харківгорліфт" на користь ПП "Ліфт електро-виробництво" 361 496,10 грн основного боргу за виконані роботи, 13 875,51 грн 3% річних, 52 028,71 грн інфляційних втрат, 6 411,01 грн судового збору, порушує права та охоронювані законом інтереси Харківської міської ради, оскільки остання є засновником КСП "Харківгорліфт" та фінансувала витрати за договором підряду від 11.08.14 № 472, не будучи його стороною.
При цьому Суд враховує, що згідно із встановленими судом апеляційної інстанції обставинами Харківська міська рада не є безпосереднім учасником відповідних правовідносин з укладення оспорюваного договору, адже не є його стороною та не набувала жодних прав та обов`язків за цим договором. Відтак обставини додержання чи недодержання в момент вчинення сторонами оскаржуваного договору вимог закону не залежали від Харківської міської ради.
Також необхідно зазначити, що хоча судом апеляційної інстанції зазначалось, що доводи апеляційної скарги Харківської міської ради розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою КСП "Харківгорліфт", проте апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради було закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, а відтак відсутні підстави для формування висновку щодо застосування статті 272 ГПК України у випадку оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі.
З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК України, для закриття апеляційного провадження у даній справі за апеляційною скаргою Харківською міською радою на рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2017 у даній справі, оскільки таким судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки згаданої особи не вирішувалися.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди КСП "Харківгорліфт" із рішенням господарського суду Харківської області від 21.03.2017, прийнятим у справі №922/1286/16 за наслідками розгляду позовної заяви ПП "Ліфт електро-виробництво", та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018, ухваленою за наслідками розгляду апеляційної скарги КСП "Харківгорліфт", проте Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 09.03.2021 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою КСП "Харківгорліфт" у частині оскарження рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2017 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України. Тому доводи касаційної скарги КСП "Харківгорліфт" у частині оскарження рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2017 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 не розглядаються судом касаційної інстанції.
За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарг та про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Таких у справі не встановлено і тому підстав для скасування оскарженого судового рішення та задоволення касаційної скарги немає.
Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують вказаного висновку.