ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Князєва В. С.
15 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 11-727сап19
за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 06 червня 2019 року № 1556/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 січня 2019 року № 264/2дп/15-19 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».
1. 15 квітня 2021 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою задовольнила скаргу ОСОБА_1 та скасувала рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 06 червня 2019 року № 1556/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 січня 2019 року № 264/2дп/15-19 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».
2. Постанову мотивовано тим, що рішення ВРП, яким залишено без змін рішення дисциплінарного органу про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за дії, пов`язані з наданням тимчасового доступу до медичних документів ОСОБА_2 , прийнято необґрунтовано, без урахування обставин, що мали значення для його прийняття.
3. Так, надаючи оцінку висновкам ВРП щодо втручання слідчим суддею ОСОБА_1 у право ОСОБА_2 на таємницю інформації про стан свого здоров`я, більшість суддів Великої Палати Верховного Суду підтримала позицію, за якою висновок ВРП про грубе порушення суддею ОСОБА_1 вимог закону про захист лікарської таємниці не можна визнати вмотивованим, оскільки на момент постановлення цією суддею ухвали від 20 лютого 2018 року у справі № 757/8063/18-к втручання у право підозрюваного на нерозголошення відомостей про стан його здоров`я вже було здійснено ухвалою іншого слідчого судді, суддя ж ОСОБА_1 лише забезпечила можливість проведення експертного дослідження, необхідного для виконання завдань кримінального провадження, тому її дії не суперечили приписам статті 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
4. Крім цього, більшість суддів Великої Палати Верховного Суду підтримала висновок про те, що слідчий суддя ОСОБА_1 мала законні підстави для надання доступу до медичних документів ОСОБА_2 , оскільки наявність чи відсутність у нього тяжкої хвороби та її перебіг належали до обставин, що мали істотне значення для кримінального провадження, зокрема, від цих обставин залежало вирішення питання про можливість проведення процесуальних дій за участю підозрюваного ОСОБА_2 , а також здійснення подальших заходів з урахуванням засади публічності.
5. Надаючи оцінку посиланням ВРП на ту обставину, що ОСОБА_1 розглянула клопотання слідчого про тимчасовий доступ до медичної документації за відсутності слідчого і представника лікувальної установи, більшість суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла висновку, що допущені помилки є процедурними, натомість ВРП не проаналізувала, яким чином вони вплинули на порушення лікарської таємниці з огляду на факт долучення раніше до кримінального провадження копій медичних документів. КПК не передбачено правових наслідків неявки в судове засідання слідчого, котрий звернувся з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, водночас прогалини законодавства, недостатня урегульованість питання на нормативному рівні не можуть слугувати підставами для притягнення слідчого судді до дисциплінарної відповідальності за його правову позицію при вирішенні поданого клопотання. Також ВРП не вмотивувала в оскаржуваному акті, яким чином процедурний недолік щодо невиклику до суду представника лікувального закладу вплинув чи міг виплинути на втілення гарантій захисту права підозрюваного ОСОБА_2 на таємницю інформації про стан його здоров`я.
6. З огляду на зазначене в оспорюваному акті не наведено переконливих мотивів щодо висновків ВРП про наявність у цих діях судді ОСОБА_1 ні порушення прав людини і основоположних свобод, ні грубої недбалості як об`єктивної та суб`єктивної сторін дисциплінарного проступку.
7. Більше того, за висновком більшості суддів Великої Палати Верховного Суду, вирішуючи питання про притягнення скаржниці до дисциплінарної відповідальності, ВРП та її дисциплінарний орган фактично вдалися до оцінки змісту постановленої суддею ухвали в позапроцесуальний спосіб.
8. У частині вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за дії, пов`язані з розглядом заяви ОСОБА_3 , рішення ВРП також не відповідає вимогам законності й обґрунтованості та підлягає скасуванню. У цьому контексті постанову мотивовано тим, що відповідач не змінив і не скасував рішення дисциплінарної палати в зазначеній частині з огляду на те, що дисциплінарне провадження щодо позивачки за скаргою ОСОБА_3 припинено, проте ВРП не взяла до уваги, що викладені в мотивувальній частині її рішення висновки тягнули відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності з іншої підстави, більш сприятливої для ОСОБА_1 , - у зв`язку з відсутністю в її діях ознак дисциплінарного проступку.
9. Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
10. Вважаю передчасними підтримані більшістю суддів Великої Палати Верховного Суду висновки щодо наявності правових підстав для скасування рішення ВРП з огляду на такі міркування.
11. Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
12. За усталеною прецедентною практикою ЄСПЛ формулювання «згідно із законом» вимагає, щоб оскаржуваний захід не тільки мав підґрунтя у національному законодавстві, але й також був сумісний з принципом верховенства права, який прямо зазначається у преамбулі Конвенції і є невід`ємною частиною мети і завдання статті 8 Конвенції. Крім того, щоб національне законодавство відповідало цим вимогам, воно повинно надавати адекватний юридичний захист від свавілля та, відповідно, достатньо чітко визначати межі повноважень, наданих компетентним органам влади, та спосіб їхнього здійснення.
13. Згідно із частинами першою і другою статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
14. Цим положенням Основного Закону України відповідає частина друга статті 11 Закону України «Про інформацію», у якій також зазначено, що до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.
15. Відповідно до частини другої статті 39-1 Основ законодавства України про охорону здоров`я пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.
16. Згідно зі статтею 15 КПК під час кримінального провадження кожному гарантується невтручання у приватне (особисте і сімейне) життя. Ніхто не може збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію про приватне життя особи без її згоди, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Інформація про приватне життя особи, отримана в порядку, передбаченому цим Кодексом, не може бути використана інакше як для виконання завдань кримінального провадження. Кожен, кому наданий доступ до інформації про приватне життя, зобов`язаний запобігати розголошенню такої інформації.
17. За змістом частини першої, пункту 5 частини другої статті 132 КПК з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження. Одним з таких заходів є тимчасовий доступ до речей і документів.
18. Відповідно до частини першої статті 160 КПК сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів. Вимоги до відповідного клопотання передбачені в частині другій цієї статті.
19. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 162 цього Кодексу до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать, зокрема, відомості, які можуть становити лікарську таємницю.
20. Розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється у визначеному статтею 163 КПК порядку слідчим суддею.
21. Слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (пункт 18 частини першої статті 3 КПК).
22. Так, після отримання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд здійснює судовий виклик особи, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, за винятком випадку, встановленого частиною другою цієї статті (частина перша статті 163 КПК).
23. Слідчий суддя, суд розглядає клопотання за участю сторони кримінального провадження, яка подала клопотання, та особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Неприбуття за судовим викликом особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання (частина четверта статті 163 КПК).
24. Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: 1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; 3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю (частина п`ята статті 164 КПК).
25. Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п`ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів. Доступ особи до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, здійснюється в порядку, визначеному законом. Доступ до речей і документів, що містять відомості, які становлять державну таємницю, не може надаватися особі, що не має до неї допуску відповідно до вимог закону (частина шоста статті 163 КПК).
26. Отже, за змістом наведених правових норм втручання в одне з основоположних прав людини, гарантованих на міжнародному та національному рівні, не лише має здійснюватися виключно у визначеному законом порядку, а й бути виправданим з урахуванням мети, з якою цей захід здійснюється.
27. При цьому якщо отримання доступу до цієї інформації ініційовано в кримінальному провадженні, то сторона, яка звернулася з відповідним клопотанням, зобов`язана довести можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
28. Однією з підстав скасування оскаржуваного рішення ВРП стало те, що на момент постановлення суддею ОСОБА_1 ухвали про тимчасовий доступ до оригіналів медичних документів стосовно ОСОБА_2 від 20 лютого 2018 року у справі № 757/8063/18-к втручання у право підозрюваного на нерозголошення відомостей про стан його здоров`я вже було здійснено на підставі ухвали іншого слідчого судді - Москаленко К. О. від 30 січня 2018 року у справі № 757/4304/18-к.
29. Зазначені обставини, на переконання більшості суддів Великої Палати Верховного Суду, свідчать про невмотивованість висновку ВРП щодо грубого порушення суддею ОСОБА_1 вимог закону про захист лікарської таємниці, оскільки вона лише забезпечила можливість проведення експертного дослідження, необхідного для виконання завдань кримінального провадження.
30. Тобто, за логікою постанови Великої Палати Верховного Суду, той факт, що ухвалою слідчого судді Москаленко К. О. від 30 січня 2018 року було надано доступ до документів, які містять лікарську таємницю стосовно ОСОБА_2 , означає, що цю інформацію вже розкрито, її носії стали частиною кримінального провадження, тому подальше надання до неї доступу ухвалою слідчого судді ОСОБА_1 від 20 лютого 20