Постанова суду № 753/13257/17 від 12.05.2021 про визнання недійсними договорів та скасування записів та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП...

Постанова

Іменем України

12 травня 2021 року

м. Київ

справа № 753/13257/17

провадження № 61-2567св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач (за первісним позовом) - ОСОБА_1,

відповідачі (за первісним позовом): товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", публічне акціонерне товариство "ОТП Банк",

позивач (за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",

відповідач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року у складі судді Даниленко В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сержанюка А. С., Березовенко Р. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання недійсними договорів та скасування записів та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на спадкове майно, що є предметом іпотеки.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року позивач за первісним позовом ОСОБА_1, який є батьком та спадкоємцем після померлого ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") про визнання недійсними договорів та скасування записів.

Свої вимоги мотивував тим, що 12 серпня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк") та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № СМ-SME-016/345/2008, який складається з двох частин, що нерозривно пов`язані між собою.

Згідно з умовами кредитного договору ЗАТ "ОТП Банк" зобов`язався надати ОСОБА_2 кредит в розмірі 130 000,00 дол. США зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка у розмірі 6 % річних та процентної ставки за строковими депозитами фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 12 серпня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № РМ-SME 016/345/2008, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. та зареєстрований в реєстрі за № 21092.

Відповідно до договору іпотеки від 12 серпня 2008 року № РМ-SME 016/345/2008 "Кредитний договір - це кредитний договір № СМ-SME 016/345/2008, укладений сторонами 12 серпня 2008 року зі всіма існуючими та майбутніми зобов`язаннями та доповненнями", "Боргові зобов`язання" - всі зобов`язання іпотекодавця перед іпотекодержателем по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають згідно з положеннями кредитного договору, як це визначено кредитним договором та описано в цьому договорі, "Предмет іпотеки" - квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Як на підставу визнання недійсними оспорюваних договорів, ОСОБА_1 посилався на невідповідність укладеного договору іпотеки положенням частин першої статті 5 та пункту 3 частини першої статті 18 Закону України "Про іпотеку" через відмінність дійсної площі іпотечної квартири умовам договору іпотеки.

Просив визнати недійсним договір іпотеки від 12 серпня 2008 року № РМ-SME 016/345/2008, укладений між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. та зареєстрований в реєстрі за № 21092.

Визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 12 квітня 2010 року за № РМ-SME 016/345/2008, укладений між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна", що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. та зареєстрований в реєстрі за № 3167.

Скасувати запис про обтяження в Державному реєстрі речових права на нерухоме майно (Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна) - тип обтяження: заборона на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження: 7726717, зареєстрований 12 серпня 2008 року; підстава обтяження - договір іпотеки, 21092, 12 серпня 2008 року, приватний нотаріус Морозова С. В.; об`єкт обтяження - квартира, адреса: АДРЕСА_1, який внесений на підставі договору іпотеки № РМ-SME 016/345/2008.

Скасувати запис про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Державному реєстрі іпотек) - тип обтяження: іпотека, реєстраційний номер обтяження 8663365, зареєстрований 12 квітня 2010 року; підстава обтяження - договір відступлення права вимоги за договором іпотеки № РМ-SME 016/345/2008, 3167, 12 квітня 2010 року, ПН ДМНО Бондар І. М.; об`єкт обтяження - квартира, заг. площею 57,20 кв. м, адреса: АДРЕСА_1 .

У травні 2018 року позивач за зустрічним позовом - ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулось із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на спадкове майно, що є предметом іпотеки.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що невиконання умов укладеного кредитного договору, договору іпотеки спричинила смерть позичальника, який є іпотекодавцем, тому обґрунтованим є пред`явлення вимог до спадкоємця померлого, оскільки спадкоємець не виконував вимоги, які передбачені договорами.

Просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за кредитним договором від 12 серпня 2008 року № СМ-SME-016/345/2008 загалом у розмірі 2 972 440,89 грн звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка перейшла у спадщину ОСОБА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року, позов ОСОБА_1 до ТОВ "ОТП Факторинг Україна", ПАТ "ОТП Банк" про визнання недійсними договорів та скасування записів задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки від 12 серпня 2008 року № РМ-8МЕ 016/345/2008, укладений між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. та зареєстрований в реєстрі за № 21092.

Визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 12 квітня 2010 року за договором іпотеки № РМ-8МЕ 016/345/2008, укладений між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна", що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. та зареєстрований в реєстрі за № 3167.

Скасовано запис про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна) - тип обтяження: заборона на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження: 7726717, зареєстрований 12 серпня 2008 року; підстава обтяження - договір іпотеки, 21092, 12 серпня 2008 року, приватний нотаріус Морозова С. В.; об`єкт обтяження - квартира, адреса: АДРЕСА_1, підстава договір іпотеки № РМ-8МЕ 016/345/2008.

Скасовано запис про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Державному реєстрі іпотек) - тип обтяження: іпотека, реєстраційний номер обтяження: 8663365, зареєстрований 12 квітня 2010 року; підстава обтяження - договір відступлення права вимоги за договором іпотеки № РМ-8МЕ 016/345/2008, 3167, 12 квітня 2010 року, ПН ДМНО Бондар І. М.; об`єкт обтяження - квартира, заг. площею 57,20 кв. м, адреса: АДРЕСА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на спадкове майно, що є предметом іпотеки відмовлено.

Стягнуто з ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 560,00 грн.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що відмінність площі предмета іпотеки, зазначеної у договорі іпотеки, її фактичній площі, а саме 0,4 кв. м, свідчить про наявність порушень положень частини першої статті 5 та частин першої, другої статті 18 Закону України "Про іпотеку" при укладанні договору іпотеки № РМ-SME016/345/2008 від 12 серпня 2008 року.

ТОВ "ОТП Факторинг Україна" пред`явлено вимоги до спадкоємця із пропуском встановленого законом шестимісячного строку, який є присічним, внаслідок чого ТОВ "ОТП Факторинг Україна" позбавлене права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а такі зобов`язання є припиненими, оскільки не доведено обставин звернення до спадкоємців у межах шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини після померлого ОСОБА_2, та, водночас, не спростовано доводів відповідача за зустрічним позовом, що ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було обізнане із фактом смерті позичальника ще у листопаді 2016 року, а з вимогою до спадкоємців звернулось у серпні 2017 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду, ТОВ "ОТП Факторинг Україна", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог, а зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Дарницького районного суду міста Києва.

19 лютого 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 12 квітня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 19 квітня 2021 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Калараш А. А., Литвиненко І. В., Петров Є. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що сплив строк позовної давності стосовно первісного позову. На час ухвалення оскаржуваних рішень у вказаній справі, такого способу захисту порушених прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права закон не передбачав.

Справу розглянуто з порушенням правил підсудності. До участі у справі не залучено нотаріуса. Не доведено, що позивач за первісним позовом є спадкоємцем ОСОБА_2

ТОВ "ОТП Факторинг Україна" вчасно пред`явило вимогу кредитора, тобто шестимісячний строк на пред`явлення вимог кредитора не пропущено. Суди попередніх інстанцій не врахували, що у вказаній справі потрібно було застосувати норми статей 1281, 1282 ЦК України у редакції Закону України "Про внесення змій до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" від 03 липня 2018 року № 2478-VIII.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2021 року ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому заперечує проти касаційної скарги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а також вважає вимоги скаржника такими, що не підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 12 серпня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № СМ-SME-016/345/2008, який складається з двох частин, що нерозривно пов`язані між собою.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 12 серпня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № РМ-SME 016/345/2008, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. та зареєстрований в реєстрі за № 2109.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 договору іпотеки № РМ-SME 016/345/2008 предметом іпотеки за цим договором є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві власності.

Відповідно до пункту 3.2 статті 3 договору іпотеки № РМ-SME 016/345/2008 загальна площа предмета іпотеки становить 57,20 кв. м, жила площа 19,00 кв. м.

На підставі договору іпотеки № РМ-SME 016/345/2008 до Державного реєстру іпотек внесено запис про обтяження - тип обтяження: заборона на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження: 7726717, зареєстрований 12 серпня 2008 року; підстава обтяження - договір іпотеки, 21092, 12 серпня 2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Морозовою С. В.; об`єкт обтяження - квартира, адреса: АДРЕСА_1 .

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 05 березня 2010 року та договору відступлення права вимоги від 12 квітня 2010 року за договором іпотеки № РМ-SME 016/345/2008 права за зазначеними кредитним договором та договором іпотеки відступлено ПАТ "ОТП Банк" на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна".

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 03 лютого 2016 року (т. 1 а. с. 15).

04 серпня 2017 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" направлено вимогу кредиторів до спадкоємців ОСОБА_2 до Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори.

22 вересня 2017 року аналогічну вимогу направлено на адресу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Глушко Л. В.

З позовом до ОСОБА_1 із вимогами про звернення стягнення на спадкове майно, що є предметом іпотеки, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулось у травні 2018 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо підсудності

Статтею 30 ЦПК України визначено перелік позовів, які розглядаються за правилами виключної підсудності.

Так, за змістом частин першої та восьмої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

У справі, що переглядається, спірні правовідносини виникли між сторонами саме із приводу нерухомого майна.

З урахуванням викладеного суди першої та апеляційної інстанції правильно зазначили про необхідність визначення територіальної підсудності цієї справи за правилами частини першої статті 30 ЦПК України.

................

Перейти до повного тексту