Постанова
Іменем України
20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 201/1660/20
провадження № 61-1782св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 26 березня 2020 року у складі судді Наумової О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України про стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати за 2012 рік,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 році ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила стягнути з Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України (далі - ДНУ імені О. Гончара) борг по заробітній платі за 2012 рік за укладеним в 1989 році безстроковим договором в загальній сумі 39 191,75 грн, а також встановити наявність в наказі від 03 січня 1990 року № 2 тексту, який викласти у вигляді цитат в судовому рішенні російською та українською мовами.
Зазначений позов ОСОБА_1 мотивувала тим, що з 26 грудня 1989 року й до цього часу діє укладений 25 грудня 1989 року безстроковий трудовий договір, укладений між нею та відповідачем про її переведення як обрану за конкурсом посаду викладача англійської мови невипускаючої кафедри на підставі наказу ДНУ імені О. Гончара від 03 січня 1990 року № 2.
Укладення трудового договору на невизначений строк не потребує жодних застережень в заяві, наказі, трудовій книжці.
Заяви про звільнення вона не подавала, угода про припинення трудових відносин не укладалась. Наказу про припинення або розірвання укладеного у 1989 році безстрокового трудового договору відповідач не видавав, як і іншого наказу про зарахування на роботу, а також наказу про прийняття на роботу за строковим договором або контрактом.
Після зарахування її на посаду викладача за безстроковим трудовим договором відповідач прийняв на себе обов`язки протягом його дії створювати умови праці і виплачувати зарплату, але з 2012 року безпідставно не виплачує їй заробітну плату за укладеним у 1989 році безстроковим трудовим договором.
Вважала, що на підставі КЗпП України, Законів України "Про освіту", "Про вищу освіту", "Про оплату праці", постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", наказу № 557 від 26 вересня 2005 року (з наступними змінами) Міністерства освіти і науки України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 жовтня 2005 року за № 1130/11410 "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ" в редакціях, що діяли у 2010 році, відповідач зобов`язаний виплатити їй заробітну плату за 12 місяців 2012 року в сумі, не меншій двох державних гарантій, якими є оклад за тарифним розрядом 16 (2,5 мінімальної зарплати) і надбавка за вислугу років 30 %, виходячи з того, що статтею 13 Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік" встановлені розміри мінімальної зарплати на 2012 рік, а довідкою бухгалтерії ДНУ імені О. Гончара від 03 вересня 2008 року підтверджується надбавка за вислугу років в розмірі 30 %.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 26 березня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що безпідставними є твердження позивача про те, що договір від 26 грудня 1989 року є чинним, оскільки з ОСОБА_1 було укладено контракт, як особлива форма трудового договору, на підставі її заяви, тому дія попереднього трудового договору припинилася.
У 2012 році позивач не працювала у ДНУ імені О. Гончара, її було звільнено з вересня 2008 року на підставі наказу від 02 вересня 2008 року № 692-к, тобто вона не виконувала жодних трудових обов`язків у відповідача у 2012 році, а тому відсутні підстави для нарахування оплати за її працю.
Посилання позивача на те, що вона у 2012 році виконувала трудові обов`язки з наукової роботи, а відповідач не надав у 2012 році навчальних груп, не вів табелю робочого часу, а вона тим часом виконала дослідження і опублікувала їх результати не ґрунтуються на дійсних обставинах справи і на законі, оскільки з ОСОБА_1 не був укладений у спірний період трудовий договір на підставі якого вона б зобов`язалася виконувати роботу, визначену цією угодою, а відповідач зобов`язався виплачувати їй заробітну плату, забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 26 березня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що виходячи з встановлених конкретних обставин справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 26 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Також ОСОБА_1 просила у касаційній скарзі передати цю справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала клопотання про застосування норм статей 21, 23 КЗпП України у редакції чинній, станом на 26 грудня 1989 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди не виявили факту видання наказу про припинення укладеного в 1989 році безстрокового договору, а висновки судів про заміну безстрокового договору строковим контрактом суперечать встановленим обставинам і закону.
Постанова апеляційного суду не підписана суддями колегії. Прізвища при підписах відсутні, тому неможливо встановити, які особи підписали постанову.
Суди не встановили факту виникнення трудових відносин, але дійшли висновку, що відносини змінювалися і були припинені чи то в 2008 році, чи у 2009 році, не розглянули клопотання про застосування норм закону, які діяли на момент укладення 26 грудня 1989 року трудового договору, процесуальних норм, що регулюють перевірку доказами доводів сторін спору, не врахували те, що до оплати заявлено договір, який укладався нею безстроково і не міг бути припинений за бажанням лише відповідача попри її волі.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У квітні 2021 року від ДНУ імені О. Гончара до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, ґрунтуються на неправильному застосуванні позивачем норм матеріального права, не спростовують висновків суду, а зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновком суду.
При звільненні ОСОБА_1 з нею було проведено передбачений законодавством розрахунок. З 04 вересня 2008 року позивач не працює в університеті. Заборгованість перед позивачем у відповідача відсутня.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 березня 2021 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.
12 квітня 2021 року справа № 201/1660/20 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 26 грудня 1989 року ОСОБА_1 працювала викладачем англійської мови кафедри іноземних мов для інженерно-технічних спеціальностей у відповідача, що підтверджується наказом ДНУ імені О. Гончара від 03 січня 1990 року № 2.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 06 грудня 1994 року і на підставі рішення кафедри від 05 грудня 1994 року було видано наказ Дніпропетровським національним університетом від 26 січня 1995 року № 31к, згідно з яким ОСОБА_2 було переведено на посаду викладача кафедри іноземних мов для інженерно-технічних спеціальностей з 06 грудня 1994 року по 06 грудня 1999 року.
Згідно із заявою ОСОБА_1 від 01 грудня 1999 року і на підставі рішення кафедри від 11 листопада 1999 року видано наказ Дніпропетровським національним університетом від 20 грудня 1999 року № 683к, відповідно до пункту 9 якого ОСОБА_1 було переведено на посаду викладача кафедри іноземних мов для інженерно-технічних спеціальностей з 06 грудня 1999 року по 30 червня 2004 року.
Відповідач листом від 02 квітня 2004 року попередив ОСОБА_1 про закінчення строку дії її трудового договору, з яким 14 квітня 2004 року вона ознайомилась під підпис.
15 червня 2004 року ОСОБА_1 звернулась до ректора університету із заявою про її переведення.
Наказом відповідача від 07 липня 2004 року № 491к її переведено на посаду викладача кафедри іноземних мов з 01 липня 2004 року по 30 червня 2006 року на умовах контракту.
Листом Дніпропетровського національного університету від 25 квітня 2006 року ОСОБА_1 повідомлено про закінчення 30 червня 2006 року строку дії контракту і що в університету відсутній намір переукладати з нею контракт на подальший період, тому її буде звільнено з цієї дати на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. 28 квітня 2006 року позивач отримала вказаний лист. У задоволенні заяв позивача про продовження терміну роботи відповідачем було відмовлено.
Наказом відповідача від 19 червня 2006 року № 415к ОСОБА_1 надано відпустку за 2005-2006 року з 27 червня 2006 року по 22 серпня 2006 року з послідуючим звільненням з 22 серпня 2006 року у зв`язку із закінченням строку дії контракту на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Вищевказані обставини встановлені рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 19 грудня 2006 року у справі № 2-2128/06, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпропетровського національного університету, в якому позивач просила визнати факт того, що вона працює у відповідача за трудовим договором, який з 07 грудня 1999 року став безстроковим, поновити її на роботі шляхом визнання недійсними наказів відповідача від 20 грудня 1999 року № 683к, від 17 травня 2002 року 355к; від 07 липня 2004 року № 491к; від 19 червня 2006 року № 415к; від 04 серпня 2006 року № 530к. Також просила стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, визнати недійсним контракт, визнати недійсною оферту у вигляді контракту.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2007 року у справі № 2-2128/06 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 19 грудня 2006 року скасовано у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді викладача кафедри іноземних мов Дніпропетровського національного університету. Стягнуто з Дніпропетровського національного університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 8 331,43 грн.
Ухвалою Верховного Суду України від 06 серпня 2008 року у справі № 2-2128/06 касаційну скаргу Дніпропетровського національного університету задоволено, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2007 року у частині вирішення позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу скасовано й залишено у силі рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 19 грудня 2006 року.
Наказом відповідача від 02 вересня 2008 року № 692-к відповідно до ухвали Верховного Суду України від 06 серпня 2008 року звільнено ОСОБА_1 з посади викладача кафедри іноземних мов з 03 вересня 2008 року, у зв`язку із закінченням строку дії контракту на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 12 травня 2009 року у справі 2-1354/2009, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2009 року, відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до Дніпропетровського національного університету, в якому вона просила визнати наказ відповідача від 02 вересня 2008 року № 692-к недійсним та скасувати, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
27 лютого 2017 року Дніпропетровський національний університет перейменовано в ДНУ імені О. Гончара.