Постанова
Іменем України
20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 732/485/18
провадження № 61-12154св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні, у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 23 січня 2019 року у складі судді Березовського О. Д. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 липня 2020 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Бобрової І. О., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", банк) звернулось з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов мотивований тим, що 14 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір № 941/7-8 про надання невідновлювальної кредитної лінії на строк до 09 лютого 2023 року.
Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_2 зобов`язалась в порядку та на умовах, визначених договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.
Банк свої зобов`язання за договором виконав, надав ОСОБА_2 кредит, проте остання в порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконала, у результаті чого станом на 05 грудня 2017 року виникла заборгованість за кредитом - 62 378,21 грн, за відсотками - 73 727,35 грн, розмір інфляційних втрат за кредитом -3 229,43 грн, розмір інфляційних втрат за відсотками - 9 138,52 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.
У зв`язку з порушенням ОСОБА_2 своїх обов`язків зі сплати кредиту нарахована неустойка. На 05 грудня 2017 року розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту складає - 6 548,90 грн, розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків складає - 18 530,24 грн.
На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором від 14 лютого 2008 року між товариством та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, відповідно до якого остання передала позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме, однокімнатну квартиру, житловою площею 20,1 кв м., загальною площею 35,1 кв м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Предмет іпотеки оцінюється у сумі 212 280,00 грн (відповідно до звіту про експертну оцінку ринкової вартості житлової нерухомості від 06 лютого 2018 року).
На виконання умов кредитного договору та іпотечного договору ОСОБА_2 та ОСОБА_1 направлено вимогу, а саме, повідомлення про усунення порушень, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана.
З огляду на невиконання основного зобов`язання за кредитним договором, банк має право звернутися до ОСОБА_1 з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
У судовому засіданні товариство уточнило позовні вимоги в частині розміру заборгованості, на погашення якої має бути звернуто стягнення на предмет іпотеки, та вказало, що розмір заборгованості визначено рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 червня 2016 року у сумі 114 194,86 грн.
Позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, на однокімнатну квартиру, житловою площею 20,1 кв м., загальною площею 35,1 кв м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 14 лютого 2008 року шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на користь ПАТ "Укрсоцбанк".
Короткий зміст судових рішень
Справа неодноразово розглядалась судами.
Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 23 січня 2019 року задоволено позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк".
Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: однокімнатну квартиру, житловою площею 20,1 кв.м, загальною площею 35,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, з метою погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ "Укрсоцбанк" за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 941/7-8 від 14 лютого 2008 року у розмірі 114 194,86 грн, шляхом проведення прилюдних торгів згідно з положеннями Закону України "Про виконавче провадження", за початковою ціною не нижче 212 280,00 грн, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом, на користь ПАТ "Укрсоцбанк".
Вирішено питання щодо судового збору.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.
Також, суд зазначає, що позивач мав право на звернення до суду з відповідним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки і цей позов ПАТ "Укрсоцбанк" подало в межах строків позовної давності.
При цьому суд звертає увагу на те, що строк позовної давності представником відповідача пов`язується з датою останнього платежу за кредитним договором, натомість ця дата має значення для обчислення строків позовної давності при стягнення заборгованості, а не для пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що ПАТ "Укрсоцбанк" має право з метою захисту порушених прав звернути стягнення на предмет іпотеки і дана вимога пред`явлена в межах строків позовної давності.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 23 січня 2019 року скасовано.
У задоволенні позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року касаційну скаргу АТ "Альфа-Банк" задоволено частково.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції виходив з того, що суд апеляційної інстанції не врахував положення діючого законодавства, а саме, вимоги частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку",чим порушив норми матеріального та процесуального права, що унеможливило правильне вирішення спору.
Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно з пунктом 6.3. Іпотечного договору від 15 лютого 2011 року передбачено, що Іпотечний договір діє до припинення основного зобов`язання. При цьому, рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 червня 2016 року у справі № 732/460/16-ц, яке набрало законної сили, позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором від 14 лютого 2008 року у розмірі 114 194,86 грн, що включає заборгованість за тілом кредиту у сумі 49 241,59 грн, заборгованість за відсотками у сумі 15 931,64 грн, заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 9 689,91 грн, заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення відсотків у сумі 20 625,81 грн, інфляційні втрати у сумі 18 705,91 грн.
Застосування апеляційним судом до майнової поруки положень частини четвертої статті 559 ЦК України Верховний Суд вважав необґрунтованим.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (частина перша статті 11 цього Закону).
Згідно зі статтями 546, 553, 572, 575 ЦК України порука та застава (зокрема, іпотека) є різними видами забезпечення виконання зобов`язань. А тому положення інституту поруки не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем за договором іпотеки.
Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 23 січня 2019 року змінено, викладено абзац другий резолютивної частини в наступній редакції:
"У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 941/7-8 від 14 лютого 2008 року у загальному розмірі 114 194 (сто чотирнадцять тисяч сто дев`яносто чотири) грн 86 коп., що включає заборгованість за тілом кредиту в сумі 49 241 грн 59 коп., заборгованість за відсотками в сумі 15 931 грн 64 коп., заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 9 689 грн 91 коп., заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 20 625 грн 81 коп., інфляційні втрати в сумі 18 705 грн 91 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на однокімнатну квартиру, житловою площею 20,1 кв.м, загальною площею 35,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій".
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 умови кредитного договору № 941/7-8 від 14 лютого 2008 року, забезпеченого іпотекою, належним чином не виконувала, рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 червня 2016 року про стягнення з неї кредитної заборгованості у розмірі 114 194,86 грн невиконане, у зв`язку з чим у позивача відповідно до норм чинного законодавства та умов іпотечного договору виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки.
Чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки на підставі рішення суду, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення іпотекодержателем на предмет іпотеки на підставі рішення суду шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, що встановлено умовами іпотечного договору від 15 лютого 2008 року (пункти 4.5, 4.6).
Позивач набув право пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання забезпеченого іпотекою зобов`язання, а саме по закінченню тридцяти днів після отримання позичальником 25 грудня 2015 вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі, тобто з 25 січня 2016 року.
З даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач звернувся 04 квітня 2018 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.
Будь-яких належних, достовірних та допустимих доказів про наявність вимоги про дострокове погашення заборгованості та її направлення боржнику чи отримання нею у 2011 році стороною відповідача не надано.
Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що, враховуючи положення статей 12, 33, 35 Закону України "Про іпотеку", пункти 4.5, 4.6 договору іпотеки від 15 лютого 2008 року, встановлення факту невиконання боржником ОСОБА_2 основного зобов`язання, висновок суду першої інстанції про те, що ПАТ "Укрсоцбанк" має право з метою захисту порушених прав звернути стягнення на предмет іпотеки і дана вимога пред`явлена в межах строків позовної давності, є вірним, однак, при викладенні резолютивної частини рішення суд не врахував вимоги статті 39 Закону України "Про іпотеку", у порушення якої не зазначив всі складові загального розміру вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, та помилково зазначив ціну предмета іпотеки.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3, у якій просить скасувати рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 23 січня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 липня 2020 року, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач була майновим поручителем в кредитних зобов`язаннях між ОСОБА_2 та ПАТ "Укрсоцбанк". Останній платіж за кредитом був здійснений ОСОБА_2 у 2013 році. Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 червня 2016 року з ОСОБА_2 було стягнуто 114 194 грн на користь ПАТ "Укрсоцбанк". Пред`явленням вказаного позову позивач змінив строк виконання зобов`язання. За таких обставин, у банка виникло право пред`явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов`язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з дати вступу у законну силу рішення Городнянського районного суду Чернігівської області і протягом наступних шести місяців. Позивач звернувся до відповідача із пропуском зазначеного в частині четвертій статті 559 ЦК України шестимісячного строку. Суди не застосовали висновки Великої Палати Верховного Суду щодо припинення поруки.