Постанова
Іменем України
20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 417/7171/19
провадження № 61-1569св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Марківського районного суду Луганської області від 11 червня 2019 року
у складі судді Рукас О. В. та на постанову Луганського апеляційного суду
від 21 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Коновалової В. А., Луганської В. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просив визначити йому додатковий строк тривалістю шість місяців для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилася після смерті батька ОСОБА_3 .
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3, після смерті якого залишилися спадщина у вигляді земельної ділянки розміром 55 148 кв. м, розташованої в межах Марківської селищної ради (пай НОМЕР_1 ), кадастровий номер 4422555100:12:004:0027, та земельної ділянки розміром 7 808 кв. м, розташованої в межах Марківської селищної ради (пай НОМЕР_2, кадастровий номер 4422555100:12:004:0027.
19 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, проте отримав відмову через пропуск шестимісячного строку.
Позивач зазначав, що він вже звертався з аналогічним позовом, але рішенням Марківського районного суду Луганської області від 18 грудня 2018 року у справі № 417/5882/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки позов заявлений до неналежного відповідача.
У вказаній справі відповідачем зазначено Марківську селищну раду.
Як на підставу поважності пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини позивач посилався на хворобу, яка завадила йому вчасно звернутися до нотаріуса.
Вважаючи, що вказана обставина є поважною причиною пропуску строку звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги та визначити йому додатковий строк тривалістю шість місяців для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилася після смерті батька ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 11 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено існування поважних причин, пов`язаних із об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали йому у встановлений законом строк звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 .
При цьому, на думку суду першої інстанції, юридична необізнаність позивача, яка була підставою для його звернення до суду з позовом до Марківської селищної ради, третя особа - ОСОБА_2, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, не може бути поважною причиною для поновлення ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини.
Короткий зміст рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
Постановою Луганського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Марківського районного суду Луганської області від 11 червня 2019 року скасовано та провадження у справі закрито.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції не розглянув заявлену позивачем підставу для звернення до суду (хвороба ОСОБА_1 ), натомість розглянув підставу (юридична необізнаність ОСОБА_1 ), яка вже була предметом судового розгляду, за результатами якого ухвалено рішення, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі статті 255 ЦПК України.
Постановою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року постанову Луганського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Верховний Суд зробив висновок про те, що закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що сторони у цивільній справі № 417/7171/19 та справі № 486/634/16-ц є різними, оскільки відповідачем у справі № 417/7171/19 є Марківська селищна рада,
а відповідачем у справі, що переглядається, є ОСОБА_2, що не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. При цьому підставою для ухвалення Марківським районним судом Луганської області рішення від 18 грудня 2018 року було те, що спадщину після смерті померлого ОСОБА_3 прийняв ОСОБА_2, а тому Марківська селищна рада є неналежним відповідачем у справі.
Короткий зміст рішення апеляційного суду в результаті нового розгляду справи
Постановою Луганського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Марківського районного суду Луганської області від 11 червня
2019 року змінено, виклавши мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного суду.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем ОСОБА_1 як спадкоємцем за законом не надано доказів, які б об`єктивно підтверджували і свідчили про поважність причин пропуску ним строку для прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_3, пов`язаних
з об`єктивними, непереборними чи істотними труднощами, а підстави, на які посилався позивач, зокрема, його тривалу хворобу, не можна вважати поважними причинами пропуску цього строку, оскільки лікування позивача
у вказаній вище медичній установі проводилось амбулаторно.
Доказів на спростування висновку суду про відмову в задоволенні позову в зв`язку з недоведеністю позивачем обставин у справі, скаржником не надано.
Таким чином, апеляційний суд вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_1 об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті батька.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25 січня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій просить скасувати рішення Марківського районного суду Луганської області від 11 червня 2019 року та постанову Луганського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У квітні 2021 року справу № 417/7171/19 передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на пункт третій частини другої статті 389 ЦПК України та пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України.
При цьому ОСОБА_1 вказує на відсутність висновку Верховного Суду про поважність/неповажність причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини через тривалу психічну хворобу та перебування особи на тривалому амбулаторному лікуванні через погіршення стану здоров`я та приймання ліків, що впливають на свідомість та реакцію.
Крім того, судом апеляційної інстанції не врахованого того існування об`єктивних, непереборних та істотних обставин, що стали причиною пропуску строку для звернення до нотаріуса ля оформлення спадкових прав, зокрема, захворювання позивача та приймання ліків, що впливають на свідомість та швидкість реакцій.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, який був батьком позивача (а. с. 6, т. 1).
Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина у вигляді земельної ділянки розміром 55 148 кв. м, розташованої у межах Марківської селищної ради (пай НОМЕР_1 ), кадастровий номер 4422555100:12:004:0027, та земельної ділянки розміром 7 808 кв. м, розташованої у межах Марківської селищної ради (пай НОМЕР_2 ), кадастровий номер 4422555100:12:004:0027 (а. с. 10, 11, т. 1).
19 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Марківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 .
Постановою державного нотаріуса Марківської державної нотаріальної контори від 19 червня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з тим, що спадкоємець до нотаріальної контори не звернувся протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та на день смерті із спадкодавцем не проживав (а. с. 5, т. 1).
За інформацією, наданою апеляційному суду Луганської області Марківською державною нотаріальною конторою, 21 травня 2018 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та 17 вересня 2019 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 .
У червні 2018 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до Марківської селищної ради, третя особа - ОСОБА_2, у справі № 417/5882/18 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 пропущений із поважних причин, оскільки з 19 грудня 2017 року до 18 червня 2018 року перебував на лікуванні у лікаря-психіатра, а його захворювання проявляється в стресових ситуаціях.
Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 18 грудня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, оскільки Марківська селищна рада не є належним відповідачем у справі (а. с. 5-7, т. 2).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі -
у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави;
2) ці обставини визнані судом поважними.
Схожий за змістом правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, з яким погодився Верховний Суд у постановах від 01 квітня 2019 року у справі
№ 643/3049/16-ц, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Разом із тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, повʼязані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця або інших обставин, що визнані судом неповажними, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Звертаючись до суду із заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилася після смерті батька ОСОБА_3, позивач посилався на те, що у зв`язку з наявністю у батька шкідливих звичок, він з матір`ю проживали окремо від спадкодавця. Звернутися в межах визначеного законом строку позивач був позбавлений можливості у зв`язку з перебуванням на лікуванні у період із 19 грудня
2017 року до 18 червня 2018 року, посилаючись при цьому на те, що вказані обставини встановлені судовим рішенням у справі № 417/5882/18.
Рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними
у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною четвертою статті 82 ЦПК України імперативно встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вказуючи на непереборні обставини, що завадили звернутися в передбачений законом строк до нотаріуса з метою оформлення своїх спадкових прав, ОСОБА_1 посилався на його тривале перебування на лікуванні, що преюдиційно встановлено рішенням Марківського районного суду Луганської області від 18 грудня 2018 року у справі № 417/5882/18.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначено, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку.
Верховний Суд наголошує, що преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не надано суду доказів, які б об`єктивно підтверджували і свідчили про поважність причин пропуску ним строку для прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_3, пов`язаних з об`єктивними, непереборними чи істотними труднощами, а підстави, на які послався позивач, зокрема, його тривалу хворобу, не можна вважати поважними причинами пропуску цього строку, оскільки лікування позивача у медичній установі проводилось амбулаторно.
При цьому апеляційним судом було витребувано цивільну справу
№ 417/5882/18 для з`ясування обставин, на які посилався позивач, та встановлено, що рішенням Марківського районного суду Луганської області від 18 грудня 2018 року за позовом ОСОБА_1 до Марківської селищної ради, третя особа - ОСОБА_2, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, відмовлено з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача.
Обставини стосовно поважності причин пропуску позивачем ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини судом у цивільній справі № 417/5882/18
не встановлювалися, оскільки позовні вимоги по суті не розглядалися,
а судом зроблено правовий висновок лише стосовно суб`єктного складу учасників спірних правовідносин. Крім того, у матеріалах вказаної справи наявна довідка щодо перебування позивача ОСОБА_1 саме
на амбулаторному лікуванні в Марківському РТМО у період з 19 грудня
2017 року до 18 червня 2018 року.
Виходячи зі встановлених на підставі належним чином оцінених у сукупності доказів, обставин справи та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 є правильним, оскільки наведені позивачем причини не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень частини третьої статті
1272 ЦК України можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Зазначені позивачем обставини не перешкоджали останньому подати протягом шести місяців заяву про прийняття спадщини шляхом надіслання поштою такої заяви із нотаріальним засвідченням справжності її підпису.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо вирішення спірних правовідносин, оскільки правовий механізм застосування частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та підстави визнання причин порушення строків поважними є сталим у судовій практиці, наведеній вище у цій постанові.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі
№ 172/888/18 зроблено правовий висновок такого змісту: "На час звернення до нотаріальної контори стан здоров`я позивача не змінився, на лікуванні він не перебував, а тому відсутні підстави для висновку, що хвороба позивача була обʼєктивною та непереборною перешкодою, з якою закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Таким чином, у позивача були відсутні об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини"
У постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі
№ 496/3234/19 зроблено висновок про те, що сам факт захворювання позивача не свідчить про те, що вона фізично не могла прибути до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини або направити таку заяву засобами поштового зв`язку, чи не могла запросити нотаріуса для складення відповідної заяви за місцем свого проживання у разі неможливості подати заяву до нотаріальної контори особисто у разі хвороби.
Таким чином, колегія суддів із урахуванням вказаних норм матеріального права та релевантної судової практики погоджується із висновком апеляційного суду про те, що сам факт перебування ОСОБА_1
на амбулаторному лікуванні у період з 19 грудня 2017 року до 18 червня
2018 року не є тією безумовною підставою, з якою закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
Доводи, спрямовані на скасування рішення Марківського районного суду Луганської області від 11 червня 2019 року, не беруться до уваги, оскільки вказане рішення змінено в частині мотивування постановою Луганського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації").
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду