Постанова
Іменем України
19 травня 2021 року
м. Київ
справа № 348/512/17
провадження № 61-327св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач)., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - Надвірнянська міська рада Івано-Франківської області,
третя особа - Управління державної архітектурно - будівельної інспекції в Івано-Франківській області,
особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Мелінишин Г. П., Томин О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись з позовом до Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на спадкове майно.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дідусь позивачів - ОСОБА_4, який за життя здійснив заповідальне розпорядження, згідно якого належну йому частину житлового будинку АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_1 та ОСОБА_2
03 квітня 2008 року позивачі звернулися із заявами до Надвірнянської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини та видачу свідоцтв про право на спадщину, однак у видачі їм свідоцтв про право на спадщину відмовлено, оскільки у документі про право власності зазначено, що власником майна є ОСОБА_5, а спадкодавцем є ОСОБА_4, що унеможливлює встановити що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є одна і та ж особа. Крім того, ними не пред`явлено свідоцтво про право власності на домоволодіння в цілому після вчинення реконструкції даного житлового будинку. ОСОБА_4 на початку 1998 року розпочав реконструкцію житлового будинку, однак, за життя не встиг оформити дозвільні документи на добудову (реконструкцію горища), здати його в експлуатацію та оформити на нього право власності. Інших осіб які могли б претендувати на спадкове майно не має.
Позивачі просили:
встановити факт належності ОСОБА_4 договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного 10 квітня 1996 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про купівлю житлового будинку АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом Надвірнянської державної нотаріальної контори Мацук Н. С., зареєстрований в реєстрі № 2363;
визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку спадкового майна - домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1, з належними будівлями та спорудами,
визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку спадкового майна - домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1, з належними будівлями та спорудами.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05 липня 2017 рокупозов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.
Встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений 10 квітня 1996 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про купівлю житлового будинку АДРЕСА_1, посвідчений 10 квітня 1996 року державним нотаріусом Надвірнянської державної нотаріальної контори Мацук Н. С., зареєстрований в реєстрі за № 2363, належить ОСОБА_4, громадянину України, уродженцю м. Коломия Івано-Франківської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Надвірна Івано-Франківської області.
Визнано право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частку спадкового домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 і складається з житлового будинку "А" загальною площею 173,9 кв.м, житловою площею 82,1 кв.м, господарських будівель та споруд, а саме: гаражу "Б" площею 22,1 кв.м., літньої кухні "Б1" площею 17,1 кв.м., стайні "Б2" площею 13,6 кв.м., вбиральні "В" площею 1,7 кв.м., навісу "Г" площею 18,9 кв.м., навісу "Д" площею 21,5 кв.м., воріт "№ 1" площею 5,1 кв.м., огорожі "№ 3" площею 27,6 кв.м., огорожі "№ 4" площею 85,1 кв.м., загальною вартістю 555 679 грн.
Визнано право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частку спадкового домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 і складається з житлового будинку "А" загальною площею 173,9 кв.м, житловою площею 82,1 кв.м, господарських будівель та споруд, а саме: гаражу "Б" площею 22,1 кв.м., літньої кухні "Б1" площею 17,1 кв.м., стайні "Б2" площею 13,6 кв.м., вбиральні "В" площею 1,7 кв.м., навісу "Г" площею 18,9 кв.м., навісу "Д" площею 21,5 кв.м., воріт "№ 1" площею 5,1 кв.м., огорожі "№ 3" площею 27,6 кв.м., огорожі "№ 4" площею 85,1 кв.м., загальною вартістю 555 679 грн.
Короткий зміст оскарженої постанови апеляційного суду
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Надвірнянського районного суду від 05 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, третя особа - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на спадкове майно, закрито.
Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не відноситься до числа спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку в спадщині, оскарженим рішенням суду не вирішено питання щодо його прав на обов`язкову частку в спадщині. Оскільки судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалося, апеляційне провадження, відповідно до частини третьої статті 362 ЦПК України, підлягає закриттю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року, направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що він не був залучений до участі у даній справі, разом з тим, суд першої інстанції вирішив питання про його права та обов`язки, оскільки він є спадкоємцем першої черги за законом після смерті його батька ОСОБА_4 . Позивачі не прийняли спадщину та не ставили питання про продовження строку на її прийняття, а тому до спадкоємців, які прийняли спадщину, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_7 перейшли частки спадкоємців за заповітом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . На час відкриття спадщини ОСОБА_3 був зареєстрований та постійно проживав у спірному будинку. Він утримує домоволодіння, сплачує комунальні послуги, здійснює поточний ремонт, у 2013 році за власні кошти розпочав реконструкцію будинку, яка ще не завершена. Таким чином, належними відповідачами у цій справі є ОСОБА_3 та ОСОБА_7 - спадкоємці, які прийняли спадщину.
Аргументи учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_1 від свого імені та за дорученням від ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що доводи ОСОБА_3 про те, що він, як непрацездатний син, станом на час відкриття спадщини після смерті батька має право на обов`язкову частку, не знайшли свого підтвердження. Факт набуття ОСОБА_3 права на пенсію на пільгових умовах не свідчить про те, що він є непрацездатною особою у розумінні статті 535 ЦК Української РСР і має право на обов`язкову частку у спадщині. Суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок, що оскарженим судовим рішенням не вирішувалися права ОСОБА_3 на обов`язкову частку у спадщині.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 348/512/17 та витребувано справу з суду першої інстанції.
У лютому 2021 року справа № 348/512/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року відзив на касаційну скаргу в частині підписання представником ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 повернуто, справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
В ухвалі Верховного Суду від 25 січня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).