Постанова
Іменем України
20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 199/2864/19
провадження № 61-7700св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Дніпровська міська рада,
треті особи: виконавчий комітет Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 28 серпня
2019 року у складі судді Подорець О. Б. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2020 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Дніпровської міської ради, треті особи: виконавчий комітет Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпро ради, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, про визнання членом сім`ї наймача, визнання права користування квартирою та визнання наймачем квартири.
Позов мотивовано тим, що 11 квітня 2018 року позивачка через свого представника за довіреністю - ОСОБА_2, звернулась до Відділу з квартирного обліку та розподілу житла Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради із заявою про переоформлення договору найму житла. 18 травня
2018 року рішенням виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради № 98 "Про відмову у наданні дозволу на зміну договору найму жилого приміщення" їй було відмовлено в наданні дозволу балансоутримувачу житлового фонду комунальної власності територіальної громади міста, що знаходиться в Амур-Нижньодніпровському районі, на зміну договору найму квартири АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла сестра позивачки - ОСОБА_3, з якою позивач проживала у вищевказаній квартирі без реєстрації місця проживання, що підтверджується довідкою КП "Жилсервіс-9" Дніпропетровської міської ради
№ 6642 від 17 листопада 2016 року. Зареєструвати своє місце проживання вчасно вона не змогла з причин, які не залежали від неї, оскільки сестра була повністю лежача, а також перебувала на обліку у лікаря-психіатра, а тому не могла зареєструвати її місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Квартира, що знаходиться у АДРЕСА_2 перебувала у користуванні ОСОБА_3, що підтверджується ордером № 57 від 08 лютого 1982 року. Позивач мала намір і надалі продовжувати проживати у цій квартирі та вести господарство, сплачувати комунальні послуги. Окрім того, позивач і до смерті сестри періодично сплачувала комунальні послуги, про що є квитанції.
Оскільки позивач вселилася до сестри як член сім`ї наймача, проживала з нею, вела спільне господарство, тому просила визнати її членом сім`ї наймача ОСОБА_3, визнати право користування квартирою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, визнати наймачем квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 28 серпня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позову, зокрема, з того що, стороною позивача не надано жодного доказу на підтвердження того, в якому році вона вселилася до померлої, що при її вселенні було дотримано встановленого законом порядку, наявність згоди на її вселення наймача квартири тощо.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від
28 серпня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
04 травня 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції касаційної скарги, просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від
11 липня 2012 року № 6-60цс12 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
06 серпня 2020 року Дніпровська міська рада та Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради через засоби поштового зв?язку подали до Верховного Суду відзиви, у яких просять касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2020 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2020 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
07 липня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, не зареєстрована.
Суду не надано доказів, що ОСОБА_3 зверталася у відповідні органи з заявою про реєстрацію в своїй квартирі будь-яких осіб, в тому числі позивача.
Із копії паспорта ОСОБА_1 вбачається, що остання до 24 листопада
2016 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до довідки від 17 листопада 2016 року, яка підписана директором КП "Жилсервіс" ДМР", яка підтверджує, що ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_2 без реєстрації.
Проте, суди дійшли висновку, що даний доказ не свідчить з якого часу проживає позивач за цією адресою і не може підтверджувати доводи сторони позивача про постійне проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою з 2001 року.
У довідці виданої 25 листопада 2016 року зазначено, що ОСОБА_3 мала склад сім`ї з однієї особи. Про проживання ОСОБА_1, без реєстрації, разом з ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 в даній довідці не зазначено.
Надані квитанції про сплату комунальних послуг в більшості своєї підтверджують сплату таких послуг протягом 2018-2019 років.
Із наданих суду письмових доказів та показів свідків судом достеменно не встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була постійним місцем проживання ОСОБА_1 з 2001 року, що саме за цією адресою вона постійно проживала, отримувала кореспонденцію, наглядалася у лікаря тощо, що позивач з ОСОБА_3 вели спільне господарство, не можливим є встановлення тривалості часу проживання позивача із наймачем.
Судами досліджено у судовому засіданні цивільну справу № 199/7278/17 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, де третя особа Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання за ОСОБА_1 право на користування квартирою АДРЕСА_1, в порядку спадкування.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від
11 вересня 2018 року, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, по справі № 199/7278/17 встановлено, що ОСОБА_1 проживала у квартирі АДРЕСА_1 як тимчасовий жилець зі згоди наймача, а після смерті наймача у зв`язку з припиненням договору найму жилого приміщення вона не набула права користування житлом.