ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 820/4729/16
адміністративне провадження № К/9901/3421/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року (головуюча суддя Зоркіна Ю.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Подобайло З.Г., судді - Бартош Н.С., Зеленський В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" (далі - ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації", Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 16 серпня 2016 року:
№0001061401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 1260810 грн, з яких 1150635 грн - за основним платежем та 110175 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
№0001071401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1815396,25 грн, з яких 1452317 грн - за основним платежем та 363079,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 16 серпня 2016 року №0001061401 в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 811417,50 грн; скасовано податкове повідомлення-рішення від 16 серпня 2016 року №0001071401 в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1277854,55 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року в частині задоволення позову та прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні даної частини позову - відмовлено; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2017 року, серед іншого, скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень 16 серпня 2016 року №0001061401, №0001071401 в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 311850 грн, а також в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 485208,55 грн, справу в цій частині вимог направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16 серпня 2016 року №0001061401 та №0001071401 в оскаржуваних частинах.
Постановою Верховного Суду від 20 лютого 2019 року скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
За результатами нового розгляду справи рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати означені рішення й прийняти нове, яким позов задовольнити. На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник зазначає, що рішеннями судів попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доводам Товариства щодо реальності здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ "Спек-Трейд", ТОВ "БД "Донон" та ТОВ "Фергана-Опт". Наголошує, що під час проведення перевірки та до матеріалів даної справи долучені первинні документи, що у повному обсязі підтверджують отримання позивачем від контрагентів робіт (послуг) та факт безпосереднього використання їх результатів у власній господарській діяльності Товариства, а, отже, останнім правомірно визначено розмір валових витрат при формуванні звітності з податку на прибуток та податкового кредиту при формуванні звітності з ПДВ в спірному періоді. Вважає, що у своїй сукупності надані ним документи в повному обсязі розкривають сутність господарських операцій.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації", в якому наголошує на безпідставності доводів її заявника та відсутності підстав до задоволення скарги. Звертає увагу на те, що стосовно посадових осіб контрагентів позивача винесено вироки у рамках кримінальних проваджень за статтею 205-1 Кримінального кодексу України, тобто фактично за внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Центральної ОДПІ м. Харкова проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 травня 2016 року, за наслідками якої складено акт від 9 серпня 2016 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем: підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1150635 грн; пункту 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальну суму 1452317 грн.
За наслідками встановлених перевіркою порушень 16 серпня 2016 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0001061401, №0001071401.
З урахуванням прийнятих в цій справі судових рішень, предметом судового розгляду є правомірність податкових повідомлень-рішень №0001061401, №0001071401 в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 311850 грн, а також в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 485208,55 грн, відповідно.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем, з урахуванням мотивів направлення Верховним Судом справи на новий судовий розгляд, не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, що свідчить про відсутність підстав для їх формування за результатами оформлення спірних операцій.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кред