ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 200/9208/19-а
адміністративне провадження № К/9901/10205/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 грудня 2019 року (головуючий суддя Бабіч С.І.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Гаврищук Т.Г., судді - Блохін А.А., Сіваченко І.В.) у справі №200/9208/19-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Екопрод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
установив:
У липні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Екопрод" (далі - ПрАТ "Екопрод", Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 8 липня 2019 року №0005421717.
Рішенням Донецького окружного адміністративного від 5 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 8 липня 2019 року №0005421717; стягнуто на користь ПрАТ "Екопрод" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Донецькій області 7427,79 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити. У касаційній скарзі її заявник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки доводам, якими відповідач обґрунтовував свою позицію щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства. Наголошує, що позивачем не доведено належними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "ІНДУСТРПОСТАЧ". Також вважає, що судами безпідставно стягнуто на користь позивача витрати на правничу допомогу, оскільки такі витрати необґрунтовано завищені та документально не підтверджені.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами (судом) норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
У відзиві на касаційну скаргу позивач, ПрАТ "Екопрод", просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні й обґрунтовані, повністю підтримуючи аргументи й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами контролюючого органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ "Екопрод" з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за взаємовідносинами з контрагентом-постачальником ТОВ "ІНДУСТРПОСТАЧ" за листопад - грудень 2018 року, за результатами якої складено акт від 7 червня 2019 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту "а" пункту 198.1, підпунктів 198.2 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 330124 грн, у тому числі за листопад 2018 року в сумі 184691 грн, за грудень 2018 року в сумі 145433 грн.
На підставі встановлених перевіркою порушень 8 липня 2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005421717, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 495186,00 грн (з яких 330124 грн за податковими зобов`язаннями та 165062 грн - за штрафними санкціями).
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем під час розгляду справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нар