ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2021 року
м. Київ
справа № 820/6453/15
касаційне провадження № К/9901/31831/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Тітов О.М.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Тацій Л.В.; судді - Григоров А.М., Подобайло З.Г.)
у справі № 820/6453/15
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС
про скасування податкової вимоги,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2015 року Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (далі - КП "Харківські теплові мережі"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВП у м. Харкові; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило скасувати податкову вимогу від 23 квітня 2015 року № 24-25, а також визнати неправомірною бездіяльність контролюючого органу щодо ненадання позивачу розстрочення грошових зобов`язань зі сплати податку на прибуток у сумі 121133824,03 грн.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 25 жовтня 2016 року адміністративний позов задовольнив частково. Скасував податкову вимогу від 23 квітня 2015 року № 24-25. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
СДПІ з ОВП у м. Харкові звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що КП "Харківські теплові мережі" не виконувало свого податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів у строки та в розмірах, встановлених статтями 16, 36, 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), а тому оспорювана податкова вимога є правомірною та не підлягає скасуванню.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 червня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою СДПІ з ОВП у м. Харкові.
11 липня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
22 листопада 2018 року від СДПІ з ОВП у м. Харкові надійшло клопотання про заміну відповідача у справі - СДПІ з ОВП у м. Харкові на Офіс великих платників податків ДФС у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що 26 лютого 2015 року платником подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, в якій задекларовано до сплати 125525350,00 грн, а також самостійно розраховано суми щомісячних авансових внесків у розмірі 10460431,00 грн.
23 квітня 2015 року відповідачем сформовано податкову вимогу № 24-25 про сплату КП "Харківські теплові мережі" податкового боргу з податку на прибуток у сумі 121133824,03 грн.
В той же час, у період з 30 січня 2015 року по 18 лютого 2016 року позивачем сплачено грошовими коштами в порядку погашення податкового боргу за спірною податковою вимогою 119961724,50 грн, що, з урахуванням переплати, яка обліковувалася з податку на прибуток у розмірі 4391350,97 грн та з авансових внесків у сумі 1434844,00 грн, дозволило повністю погасити заборгованість платника перед Державним бюджетом України.
Факт погашення податкового боргу, визначеного в оскаржуваній податковій вимозі, відповідачем у судовому процесі не заперечувалося.
Відповідно до підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, зокрема, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.
У випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі (пункт 60.2 статті 60 ПК України).
Щодо доводів касаційної скарги про те, що КП "Харківські теплові мережі" не виконувало свого податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів у строки та в розмірах, встановлених статтями 16, 36, 57 ПК України, то судом апеляційної інстанції неодноразово пропонувалося відповідачу надати розрахунок існуючого податкового боргу позивача та вказати періоди його виникнення.
Проте, контролюючим органом доказів або пояснень щодо підстав та наявності в КП "Харківські теплові мережі" податкового боргу, в періодах, в яких оскаржувана податкова вимога була чинною, не надано.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -