ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2021 року
м. Київ
справа № 820/3565/16
касаційне провадження № К/9901/41789/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Нуруллаєв І.С.; судді - Мар`єнко Л.М., Мельников Р.В.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Жигилій С.П.; судді - Спаскін О.А., Перцова Т.С.)
у справі № 820/3565/16
за позовом ОСОБА_1
до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області,
Головного управління ДФС у Харківській області,
Державної фіскальної служби України
про скасування податкових повідомлень-рішень, часткове скасування рішень про результати розгляду скарг,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач; платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Центральна ОДПІ м. Харкова; відповідач-1; контролюючий орган), Головного управління ДФС у Харківській області та Державної фіскальної служби України, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 березня 2016 року № 0001231304; визнати протиправним та скасувати рішення від 26 травня 2016 року № 1830/К/20-40-10-01-14 в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 28 березня 2016 року № 0001231304, а в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 28 березня 2016 року № 0001231304 та збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 29245,50 грн (основний платіж - 23396,40 грн, штрафні (фінансові) санкції - 5849,10 грн) назване рішення про результати розгляду скарги залишити без змін; визнати протиправним та скасувати рішення від 29 червня 2016 року № 6837/К/99-99-11-02-01-14 про результати розгляду повторної скарги; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2016 року № 0003031304.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 19 січня 2017 року адміністративний позов задовольнив частково. Скасував податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2016 року № 0003031304. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Центральна ОДПІ м. Харкова звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року в частині задоволення позовних вимог, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач-1 посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на відсутності факту понесення ОСОБА_1 витрат у частині придбання корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Капітал Менеджмент" у 2013 році на суму 780455,00 грн.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 серпня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Центральної ОДПІ м. Харкова.
03 жовтня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем-1 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платника податків ОСОБА_1 за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 14 березня 2016 року № 771/20-30-17-01/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено порушення платником вимог підпунктів 170.2.2, 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на невідповідність витрат, понесених у зв`язку з придбанням частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Капітал Менеджмент".
Зокрема, з`ясовано, що на підставі договору купівлі-продажу частини у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Капітал Менеджмент" та пов`язаних з нею корпоративних прав від 30 травня 2013 року платником здійснено продаж 82,90898 % частки статутного капіталу названого товариства на суму 1867110,29 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Сервіс-Інвест".
На підставі представлених на перевірку документів Центральною ОДПІ м. Харкова встановлено, що придбання часток статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Капітал Менеджмент" здійснювалося ОСОБА_1 у період з 06 лютого 2006 року по 18 квітня 2014 року, і станом до 28 березня 2013 року, тобто до моменту продажу корпоративних прав Товариству з обмеженою відповідальністю "Профі-Сервіс-Інвест", позивачем придбано часток статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Капітал Менеджмент" на суму 949029,29 грн. На момент продажу 82,90898 % корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Капітал Менеджмент", станом на 30 травня 2013 року, платник володів часткою у статутному капіталі цієї юридичної особи лише у розмірі 42,11416 % на суму 949029,29 грн, а придбання частки в розмірі 40,79482 % на суму 780455,00 грн станом на 30 травня 2013 року не підтверджено первинними документами.
З огляду на наведене відповідач-1 дійшов висновку про відсутність факту понесення ОСОБА_1 витрат у частині придбання корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Капітал Менеджмент" у 2013 році на суму 780455,00 грн, що, відповідно, свідчить про документальне непідтвердження витрат із придбання інвестиційного активу за 2013 рік.
На підставі зазначеного акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2016 року № 0003031304, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 129924,60 грн за основним платежем та 32481,15 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем-1 названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до статті 53 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1576-XII) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.
Згідно з підпунктом 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
За правилам ж підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.
Підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України передбачено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
Відповідно до підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
При цьому згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що рішенням позивача від 28 грудня 2005 року створено Товариство з обмеженою відповідальністю "АС Капітал Менеджмент" зі статутним капіталом 50000,00 грн, в якому ОСОБА_1 виступив учасником із часткою в розмірі 100 %. 06 лютого 2006 року проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Капітал Менеджмент".
Рішенням єдиного учасника (власника) від 30 травня 2006 року збільшено статутний капітал зазначеного товариства до 200000,00 грн, у зв`язку з чим 05 червня 2006 року зареєстровано відповідні зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Капітал Менеджмент".
20 лютого 2009 року статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Капітал Менеджмент" збільшено до 350000,00 грн за рахунок внесення та оплати грошовими коштами додаткового внеску учасника ОСОБА_1, у зв`язку з чим його частка у статутному капіталі товариства становила 350000,00 грн та складала 100 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Капітал Менеджмент". 27 лютого 2009 року зареєстровано відповідні зміни до статуту названої юридичної особи.
19 квітня 2010 року збільшено статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Капітал Менеджмент" до 1100000,00 грн за рахунок внесення та оплати грошовими коштами додаткового внеску учасника ОСОБА_1, внаслідок чого 21 квітня 2010 року зареєстровано відповідні зміни до статуту товариства.
12 квітня 2012 року статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Капітал Менеджмент" збільшено до 1652000,00 грн за рахунок внесення та оплати грошовими коштами додаткового внеску позивача. Відповідні зміни до статуту товариства зареєстровано 02 квітня 2012 року.
22 березня 2013 року платником як єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Капітал Менеджмент" прийнято рішення про збільшення статутного капіталу юридичної особи до 2252000,00 грн за рахунок додаткового внеску з оплатою його грошовими коштами. 27 березня 2013 року зареєстровано нову редакцію статуту вказаного товариства.
За правилами статті 7 Закону № 1576-XII зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.
Товариство зобов`язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру.
Судами з`ясовано, що в матеріалах справи наявні: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27 березня 2013 року, в якому зазначено, що позивач є єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Капітал Менеджмент", частка в статутному капіталі якого складає 2252000,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу названої юридичної особи; копія протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Капітал Менеджмент" від 30 травня 2013 року № 02/2013; копія договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Капітал Менеджмент" та пов`язаних з нею корпоративних прав від 30 травня 2013 року; копія заяви ОСОБА_1 від 30 травня 2013 року про відчуження належної йому фактично оплаченої частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Капітал Менеджмент" в розмірі 1867110,29 грн, що складає 82,90898 % статутного капіталу товариства, завіреної приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєлінською К.В.; оригінали квитанцій Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" за період 2006 - 2013 роки на загальну суму 1867110,29 грн, які підтверджують фактичне здійснення позивачем внесків до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Капітал Менеджмент", у тому числі і квитанції на суму 780404,20 грн, яка, відповідно до доводів контролюючого органу, викладених в акті перевірки, не підтверджена первинними документами.
За таких обставин висновок судових інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення від 25 липня 2016 року № 0003031304 є цілком об`єктивним.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Центральної ОДПІ м. Харкова без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -