ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 260/60/19
адміністративне провадження № К/9901/7129/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Желтобрюх І. Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 260/60/19
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду (суддя: С. А. Гебеш) від 26 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: В. В. Ніколін, О. О. Большакова, О. М. Гінда) від 09 лютого 2021 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Позивач у січні 2019 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0197001305 від 19 грудня 2018 року про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатом річного декларування в сумі 249 283,05 грн., податкове повідомлення-рішення № 0197021305 від 19 грудня 2018 року про сплату військового збору на суму 20 773,59 грн., податкове повідомлення-рішення № 0197011305 від 19 грудня 2018 року про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатом річного декларування в сумі 170 грн.
2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.
3. Позивач 23 жовтня 2020 року подав до суду першої інстанції заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у цій справі за його адміністративним позовом, в обґрунтування якого позивач зазначив, що заочним рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Фольксбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 515 417,99 грн. У зв`язку з цим, вважає, що кредитний договір був розірваний, а боржник зобов`язаний був сплатити кошти, визначені в судовому рішенні, що в подальшому і було зроблено, а тому жодних додаткових коштів нараховувати, а відтак і списувати банк не мав права. Враховуючи наведене, позивач вважає, що заочне рішення Свалявського районного суду має істотне значення для цієї справи та є нововиявленою обставиною, так як на момент звернення до суду з позовом не знав про існування такого рішення.
4. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року, у задоволенні заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11червня 2019 року відмовлено.
5. Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
6. Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
7. 06 квітня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якій відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
9. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні заяви, мотивували своє рішення відсутністю обставин, які за своєю правовою природою є нововиявленими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
10. Разом з тим, доводи заяви про те, що про рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2011 року позивач не знав та не міг знати на момент звернення до суду з позовом з приводу оскарження податкових повідомлень-рішень № 0197001305, № 0197021305 та № 0197011305 від 19 грудня 2018 року, суди визнали необґрунтованими, а тому до уваги такі доводи не прийняли, мотивуючи це тим, що рішення Свалявського районного суду від 26 липня 2011 року у справі № 2-590/2011 оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 08 вересня 2011 року, а тому заявнику на час розгляду справи № 260/60/19 могло бути відомо про існування вказаного рішення, а також у рішенні Свалявського районного суду від 26 липня 2011 року у справі № 2-590/2011 вказано, що позивач повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином.
11. Також суди попередніх інстанцій зазначили, що заочним рішенням Свалявського районного суду від 26 липня 2011 року у справі 2-590/2011 стягнуто наявну заборгованість за кредитним договором № KF 47910 від 20 березня 2008 року станом на 12 травня 2011 року. Кінцевий строк погашення за кредитним договором № KF 47910 від 20 березня 2008 року не пізніше 18 березня 2033 року. Договір про погашення заборгованості по кредитному договору № KF 47910 від 20 березня 2008 року підписано 17 січня 2017 року.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
13. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що обставини, на які посилався позивач в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами мали місце під час розгляду справи судом, однак не були відомі позивач про існування самого рішення не був обізнаний.
14. При цьому, звертає увагу на те, що судом першої інстанції не враховано норми законодавства, що регулюють договірні відносини, зокрема статтю 1050 Цивільного кодексу України та проігнорував правові позиції Верховного Суду з питань розірвання договору, зокрема у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц.
15. Відтак, скаржник вважає, що суди помилково встановивши, що обставини (отримання судового рішення) не є нововиявленою обставиною, не оцінили судового рішення Свалявського районного суду від 26 липня 2011 року у справі № 2-590/2011 та його значення для оцінки законності податкових повідомлень-рішень.
ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.
17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Закарпатській області за наслідками проведеної перевірки ОСОБА_1 складено акт від 05 листопада 2018 року № 1119/13-2601103279 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 ) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку доходи фізичних осіб по отриманому у 2017 році від ПАТ "ВіЕсБанк" доходу", згідно з яким встановлено порушення позивачем пп. 49.18.4 п.49.18 ст.49 розд. ІІ. ПК України в частині неподання декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік; пп. 164.2.17 "д" п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України донараховано до сплати податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік в сумі 199426,44 грн; пп.1.2 п. 16.1 підр.10 розд. XX Перехідних положень Податкового кодексу України, ст. 163 Податкового кодексу України донараховано до сплати військовий збір за 2017 рік в сумі 16618,87 грн.
18. На підставі акта від 05 листопада 2018 року № 1119/13-2601103279 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2018 року: № 0197001305 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатом річного декларування в сумі 249283,05 грн; № 0197021305 про сплату військового збору на суму 20773,59 грн; № 0197011305 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатом річного декларування в сумі 170 грн.
19. Вказані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив у судовому порядку.
20. Згідно з рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11червня 2019 року у справі № 260/60/19, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року, у задоволені позову відмовлено.
21. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач не подав декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, не сплатив податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування та військовий збір, у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення контролюючого органу є правомірними.
22. Відповідно до статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
23. Частинами четвертою, п`ятою статті 368 КАС України визначено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.
24. У адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані. Тобто, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
25. Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
26. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
27. Аналіз наведених норм процесуального права свідчить, що судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
28. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
29. Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору. Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази. Зокрема, ними можуть бути скасування рішення або вироку суду, що мали преюдиційне значення під час прийняття рішення судом; факти, встановлені вироком суду, що набрав законної сили; завідомо неправдиві показання свідка в судовій справі; завідомо неправильний висновок експерта; фальшиві документи або речові докази тощо.
30. Водночас, нововиявлені обставини слід відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи та ще не існували на час її розгляду, а також обставини, що зазнали змін після прийняття судом рішення. Їх виявлення не може бути підставою для перегляду судового рішення. Не можуть визнаватися нововиявленими обставинами і обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону. Надання правової оцінки аналогічним правовідносинам в іншому судовому рішенні також не може вважатися нововиявленими обставинами.
31. Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
32. За нормами статей 1 та 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.
33. Відповідно до рішень Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та від 06 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
34. У пункті 33 рішення у справі "Христов проти України" (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04, пункт 42).
35. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі "Желтяков проти України", заява №4994/04, пункт 43).
36. Наведене у підсумку свідчить, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами сама по собі не суперечить принципу юридичної визначеності, проте перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою й саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду, при цьому особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що у неї не було можливості представити цей доказ під час судового розгляду справи до винесення судового рішення, а також те, що цей доказ має суттєве значення.
37. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 802/2196/17-а, а також у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 826/15038/17, від 22 лютого 2021 року у справі № 420/3785/19 та від 10 березня 2021 року у справі № 826/15267/17.
38. Як встановлено судами попередніх інстанцій, звертаючись до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, позивач посилається на те, що заочним рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2011 року з нього стягнуто на користь ПАТ "Фольксбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 515417,99 грн. За таких обставин, кредитний договір був розірваний, а він зобов`язаний був сплатити кошти, визначені в судовому рішенні, що в подальшому було ним зроблено, а тому жодних додаткових коштів нараховувати, а відтак і списувати банк не мав права. При цьому, про вказане судове рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2011 року позивачу не було відомо на момент звернення до суду з позовом з приводу оскарження податкових повідомлень-рішень від 19 грудня 2018 року № 0197001305, № 0197021305 та № 0197011305.
39. Як вірно звернуто увагу судами попередніх інстанцій, рішення Свалявського районного суду від 26 липня 2011 року у справі № 2-590/2011 оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 08 вересня 2011 року, при цьому, у цьому рішенні вказано, що ОСОБА_1 повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином,
40. Таким чином, колегія суддів вважає вірним твердження судів першої та апеляційної інстанцій, що заявнику на час розгляду справи № 260/60/19 могло бути відомо про існування вказаного рішення, а тому доводи про те, що про рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 26 липня 2011 року скаржник не знав та не міг знати на момент звернення до суду з позовом з приводу оскарження податкових повідомлень-рішень від 19 грудня 2018 року № 0197001305, № 0197021305 та № 0197011305, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги.
41. Водночас, судами також цілком правомірно зазначено, що заочним рішенням Свалявського районного суду від 26 липня 2011 року у справі 2-590/2011 стягнуто наявну заборгованість за кредитним договором № KF 47910 від 20 березня 2008 року станом на 12 травня 2011 року. Кінцевий строк погашення за кредитним договором № KF 47910 від 20 березня 2008 року не пізніше 18 березня 2033 року. Договір про погашення заборгованості по кредитному договору № KF 47910 від 20 березня 2008 року підписано 17 січня 2017 року.
42. Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наведені заявником обставини не є нововиявленими обставинами в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України та стосуються фактично переоцінки доказів у справі та власного тлумачення позивачем норм права, а тому не можуть бути підставою для перегляду та скасування рішення суду першої інстанції. Відповідно суди обґрунтовано дійшли висновку, що викладені у заяві обставини не є нововиявленими обставинами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є свідченням намагання заявника домогтися повторного розгляду справи.
43. Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
44. У пункті 33 рішення у справі "Христов проти України" (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04, пункт 42).
45. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі "Желтяков проти України", заява №4994/04, пункт 43).
46. Таким чином, оскільки заява про перегляд рішень за нововиявленими обставинами, подана позивачем, не містила нововиявлених обставин, визначених частиною другою статті 361 КАС України, для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для її задоволення.
47. Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції було порушено норми процесуального права при вирішенні спірного питання.
48. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
49. З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані судові рішення у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди ухвалили рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд