ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 812/2066/14
адміністративне провадження № К/9901/2455/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області, яке є правонаступником Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року (головуючий суддя Свергун І.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року (головуючий суддя Компанієць І.Д., судді Казначеєв Е.Г., Ястребова Л.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес" до Головного управління ДФС у Луганській області, яке є правонаступником Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес" (далі - ТОВ "Гермес") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області, яке є правонаступником Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 21 січня 2014 року: № 0000152200, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" на 2709965 грн (у тому числі за основним платежем - 2167972 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 541993 грн; № 0000142200, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 72852,50 грн (у тому числі за основним платежем - 58282 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 14570,50 грн.
В обґрунтування вимог адміністративного позову вказувало, що висновки контролюючого органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вектра 3000", ТОВ "Вістол" у періоді, що перевірявся, є помилковими та спростовуються належним чином оформленими первинними документами, які підтверджують дійсність господарських операцій, їх економічну та ділову мету, що, в свою чергу, свідчить про відсутність порушень при формуванні податкового обліку за наслідками здійснення спірних операцій.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті 21 січня 2014 року Державною податковою інспекцією у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Гермес" судові витрати у сумі 487,20 грн.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Луганській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У зв`язку з реорганізацією податкового органу та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року №311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України, проведено заміну відповідача, а саме Державну податкову інспекцію у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області замінено на її правонаступника - ГУ ДФС у Луганській області.
ТОВ "Гермес", скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем з 29 листопада 2013 року по 5 грудня 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Гермес" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 1 жовтня 2010 року по 30 вересня 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ "Вектра 3000" та ТОВ "Вістол", за результатами якої 12 грудня 2013 року складено Акт № 33/12-09-22-32691880 (далі - Акт перевірки). Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, внаслідок чого завищено валові доходи та доходи, що впливають на визначення об`єкта оподаткування, на загальну суму 155659358 грн, завищено валові витрати та витрати, що впливають на визначення об`єкта оподаткування, на загальну суму 152210290 грн, завищено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 36505536 грн, завищено податковий кредит на суму 34914563 грн.
Не погодившись з висновками Акта перевірки, позивачем було подано до податкового органу заперечення до нього.
У період з 30 грудня 2013 року по 10 січня 2014 року згідно з підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Гермес" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ "Вектра 3000" та ТОВ "Вістол", за результатами якої 16 січня 2014 року складено Акт № 15/12-09-22-32691880.
Згідно висновків Акта перевірки, встановлено порушення позивачем вимог:
пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), у результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 58282 грн;
пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на 2167972 грн, у тому числі по періоді з червня 2012 року - вересень 2013 року.
Вказані висновки зроблено податковим органом у зв`язку з не підтвердженням господарських взаємовідносин між ТОВ "Гермес" та ТОВ "Вектра 3000" і ТОВ "Вістол".
На підставі Акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 21 січня 2014 року:
№ 0000152200, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" на 2709965 грн (у тому числі за основним платежем - 2167972 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 541993 грн;
№ 0000142200, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 72852,50 грн (у тому числі за основним платежем - 58282 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 14570,50 грн.
ТОВ "Гермес" вказані податкові повідомлення-рішення було оскаржено до Головного управління Міндоходів у Луганській області, яке рішенням від 5 березня 2014 року №3700/12-32-10-04/08, скаргу позивача залишило без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що укладені між позивачем та ТОВ "Вектра 3000" і ТОВ "Вістол" правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.
Зазначена позиція підтримана Першим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього кодексу.
Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пунктів 198.2 - 198.3 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
За приписами пунктів 44.1, 44.2 статті 44 ПК України, для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.
Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною другою статті 3 вказаного Закону, бухгалтерський облік є обов`язко