ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2021 року
м. Київ
справа № 815/5811/17
адміністративне провадження № К/9901/50890/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року (суддя Бжассо Н.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року (головуючий суддя Романішин В.Л., судді: Градовський Ю.М., Крусян А.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000052/2 від 19 червня 2017 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00755 від 19 червня 2017 року.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, по другорядному (резервному), а не по основному (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року, позовні вимоги задоволено.
Приймаючи такі рішення, суди дійшли висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за іншим (другорядним) методом.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що митну вартість імпортованого позивачем товару було нею скориговано у зв`язку із непідтвердженням Товариством правильності обраного методу визначення його митної вартості.
Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій, які він вважає обґрунтованими і законними, - без змін.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Судами встановлено, що 27 квітня 2017 року між Tовариством (як покупцем) та Фірмою Frutopolis S.A., Греція (як продавцем) укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку №336/17, за умовами якого Фірма Frutopolis S.A. зобов`язалась поставити, а Tовариство - прийняти та оплатити товар, вказаний у інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в контракті.
Пунктом 3.1 контракту визначено, що оплата за товар покупцем може здійснюватись на наступних умовах: на умовах 100% передоплати зі сторони покупця; вартість товару вказується у інвойсі на кожну партію товару.
У пункті 4.2 контракту передбачено умови поставки: CIF (Одеса, Іллічівськ), CPT (Одеса, Іллічівськ), FCA (склад постачальника, Греція), FOB (порт відвантаження - Греція) та зазначено, що умови постачання кожної партії товару вказуються окремо в замовленні та в інвойсі.
09 червня 2017 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до контракту №336/17, відповідно до якої пункт 3.1 контракту №336/17 викладено наступній редакції: "Оплата за товар покупцем може здійснюватись на наступних умовах: або протягом 14 днів після митного очищення товару покупцем, що підтверджується ВМД, або на умовах 100% передплати зі сторони покупця. Вартість товару вказано у інвойсі на кожну партію товару".
Відповідно до специфікації №23 від 16 червня 2017 року до контракту №336/17 та інвойсу №023 від 16 червня 2017 року Фірма Frutopolis S.A. (Греція) на умовах поставки FCA-Скідра, Греція поставила Товариству наступний товар: персики свіжі, класу А, у пластикових ящиках - 1920 шт., на 26 дерев`яних піддонах, врожаю 2017 року, вага брутто - 21 542 кг, вага нетто - 20 322 кг, на загальну суму 8 128,80 євро, де 0,40 євро за 1 кг. (без врахування транспортних витрат).
З метою митного оформлення товару декларантом позивача (TOB "Брокерська Експедиційна Компанія "Атаман-Груп") подано до митного поста "Одеса-Порт" Митниці електронну митну декларацію №UA500060/2017/008872, в якій визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - ціною договору (контракту).
На підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №336/17 від 27 квітня 2017 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); інвойс №023 від 16 червня 2017 року; прайс-лист від 16 червня 2017 року; автотранспортну накладну №0061359 від 16 червня 2017 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №А702721 від 16 червня 2017 року; митну декларацію країни відправлення 17GREX410100032977 від 16 червня 2017 року; документи, що підтверджують вартість перевезення товару, договори (контракти) про перевезення, договір про надання послуг митного брокера, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного, радіологічного та фітосанітарного контролю.
Під час здійснення Митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих для підтвердження митної вартості товару, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) у наданих до митного оформлення документах (інвойсі, контракті, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/невключення вартості пакування до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; 2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом не подано транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно наказу МФУ від 24 травня 2012 року №599; 3) у пункті 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27 квітня 2017 року №336/17 зазначено, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% передплати зі сторони покупця й інших умов сплати за товар у контракті не наведено, проте у поданому інвойсі від 16 червня 2017 року №023 відсутні умови здійснення оплати за товар, а до митного оформлення документ, підтверджуючий здійснення передплати, не надавався; 4) адреса відправника Frutopolis S.A., вказана в митній декларації країни відправлення від 16 червня 2017 року №17GREX410100032977, відрізняється від адреси, вказаної в МД UA500060/2017/008872 та сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 16 червня 2017 року №А702721.
У зв`язку з цим, відповідно до частин 3, 5 статті 54 МК України відповідач витребував у позивача додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації, 2 ) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
19 червня 2017 року позивач звернувся до Митниці з листом №1906-3, в якому зазначив свої зауваження та надав пояснення щодо встановлених відповідачем розбіжностей, вказавши, що додаткові документи на підтвердження митної вартості товару у нього відсутні.
19 червня 2017 року відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00755 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000052/2, згідно з яким митну вартість товару скориговано за резервним методом та визначено в розмірі 0,80 доларів США/кг нетто.
Не погоджуючись зі здійсненим Митницею коригуванням митної вартості імпортованого товару, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 "Резервний метод" МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).
Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).
Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; у випадку ж коригування митним органом митної вартості товару рішення про таке коригування повинно містити мотиви його прийняття.
Разом з тим суд, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, прийшов до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним; при цьому подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом; в той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної Товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення останньої.
Так, надаючи оцінку посиланням митного органу на те, що позивачем не подавались докази в підтвердження включення/невключення вартості упаковки до складу митної вартості, суди зауважили, що такі витрати включаються до складу митної вартості лише у разі, якщо їх не включено у вартість самого товару, разом з тим згідно з пунктами 7.1 та 7.2 контракту на поставку №336/17 від 27 квітня 2017 року товар може поставлятися як у зворотній тарі покупця, так і у тарі продавця, яка не підлягає поверненню та її вартість входить до ціни товару; обов`язок упаковки і маркування товару покладається на продавця, дані витрати входять до ціни товару та не підлягають відшкодуванню, а відтак, враховуючи, що поставка товару була здійснена у тарі продавця, то відповідно її вартість також увійшла у ціну товару.
Ту обставину, що поставка товару здійснена у тарі Фірми Frutopolis S.A. (Греція), підтверджено наданою позивачем калькуляцією від 27 квітня 2017 року, з огляду на яку: пакування - 0,075 євро, у тому числі: ящики - 0,055 євро, піддони - 0,02 євро, та в якій також зазначено, що до вартості товару входять і витрати на переробку товару, охолодження, постійні витрати фабрики, витрати на митне оформлення (експорт), перевезення товару (з поля до фабрики).
Що ж до тверджень Митниці про невиконання позивачем умов здійснення оплати за товар, визначених зовнішньоекономічним контрактом від 27 квітня 2017 року №336/17, пунктом 3.1 якого передбачено, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% передплати зі сторони покупця, тоді як у поданому інвойсі від 16 червня 2017 року №023 відсутні умови здійснення оплати за товар, а до митного оформлення документ, підтверджуючий здійснення передплати, не надавався, суди зауважили, що митним органом залишено поза увагою укладену між сторонами контракту №336/17 від 27 квітня 2017 року додаткову угоду №1 від 09 червня 2017 року, якою передбачено можливість здійснення оплати за товар покупцем на наступних умовах: або протягом 14 днів після митного очищення товару покупцем, що підтверджується ВМД, або на умовах 100% передплати зі сторони покупця.
При цьому, суди з`ясували, що митним органом не заперечується надання Товариством зазначеної додаткової угоди до митного оформлення, а в інвойсі №023 від 16 червня 2017 року зазначено, що оплата за товар здійснюється протягом 14 днів після митного оформлення.
Водночас позивачем надано судам докази проведення розрахунків з Фірмою Frutopolis.S.A. за митною декларацією №UA500060/2017/008917.
Стосовно ж посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на ту обставину, що адреса відправника Frutopolis S.A., вказана в митній декларації країни відправлення від 16 червня 2017 року №17GREX410100032977, відрізняється від адреси, наведеної в МД UA500060/2017/008872 та сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 16 червня 2017 року №А702721, суди відзначили, що відповідно до листа Фірми Frutopolis.S.A. від 23 листопада 2017 року у контрагента позивача наявні дві адреси: виробнича та юридична й в декларації країни відправлення зазначено саме виробничу адресу контрагента позивача; до того ж, суди зауважили, що зазначена розбіжність по суті є формальною та жодним чином не впливає на рівень заявленої митної вартості.
Також в рішенні про коригування митної вартості №UA500060/2017/000052/2 від 19 червня 2017 року Митниця вказала про ненадання позивачем документів, визначених наказом МФУ від 24 травня 2012 року №599, на підтвердження витрат на транспортування.
Проте, суди встановили, що 26 травня 2017 року між Товариством та SRL "Masiv Auto" SRL (Молдова) укладено контракт №337/17, який регулює взаємовідносини сторін, які виникають під час планування, організації та здійснення міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також з оплати наданих транспортних послуг.
За умовами пунктів 1.2, 2.1 вказаного контракту перевізник прийняв на себе обов`язки з доставки вантажу замовника, а замовник - обов`язки з оплати вартості перевезення вантажу, встановленої зазначеним договором; за кожним перевезенням оформлюється транспортне замовлення (договір-заявка), який складається у письмовій формі, підписується уповноваженою особою замовника і передається перевізнику за допомогою засобів факсимільного зв`язку, в якому узгоджуються конкретні умови перевезення, а саме: найменування вантажу, вид/сорт, вага, тара і об`єм вантажу, маршрути перевезення, вантажовідправники і вантажоотримувачі, графік подачі транспортних засобів, дата і час подачі транспортних засобів для завантаження, вартість перевезення, кількість і тип необхідних транспортних засобів, адреси місць завантаження та розвантаження вантажу, спосіб завантаження, адреса проведення митного оформлення під час завантаження і розвантаження вантажу, строк доставки вантажу отримувачу та інші особливості перевезення вантажу.
Пунктом 6.2.15 контракту встановлено, перевізник має право укладати договори з третіми особами для належного і своєчасного виконання взятих на себе зобов`язань за зазначеним контрактом; всі витрати по взаємовідносинам з третіми особами покладаються на перевізника і відшкодуванню з боку замовника не підлягають; відповідальність за дії третіх осіб несе перевізник.
Разом з тим, 03 травня 2017 року між SRL "Masiv Auto" (як замовником) та SRL "Tintoreto-Trans" (як перевізником) укладено договір №03/05/2017 щодо виконання перевізником доручень замовника на організацію перевезень та транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) вантажів замовника.
На виконання умов контракту №337/17 від 26 травня 2017 року позивач сформував договір-заявку від 14 червня 2017 року №21-GR на перевезення товару з м.Скідра (Греція) до м.Одеса (Україна), ставка на перевезення - 2 100,00 євро, строки і форма оплати: перерахування на протязі 15 днів після надання оригіналів документів.
SRL "Masiv Auto" сформовано рахунок-фактуру №21-GR від 16 червня 2017 року на суму 2 100,00 євро відповідно до договору-заявки №21-GR від 14 червня 2017 року.
Згідно наявної в матеріалах справи довідки про транспортні витрати від 16 червня 2017 року транспортні витрати в одну сторону а/м JUV319/Y867TZ з доставки вантажу: персик свіжий, відповідно до договору №337/17 від 26 травня 2017 року за маршрутом Скідра, Греція до п/п "Рені-Джурджулешт", Україна складають 1 500,00 євро, від п/п "Рені-Джурджулешт" до м.Одеси (Україна) - 600,00 євро.
Відповідно до автотранспортної накладної №0061359 від 16 червня 2017 року SRL "Tintoreto-Trans" здійснювало перевезення вантажу, відправником якого є Фірма Frutopolis S.A., Скідра, Греція, а отримувачем - Товариство, Одеса, Україна, відповідно до інвойсу №023.
Крім того в матеріалах справи містяться акт виконаних робіт №21 від 19 червня 2017 року, платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №8 від 28 липня 2017 року та довідка ПАТ "Альфа-Банк" від 11 грудня 2017 року вих. №93221 на підтвердження сплати позивачем послуг з перевезення вантажу у розмірі 2 100,00 євро.
Дослідивши вказані документи, суди попередніх інстанцій переконались, що позивач надав митному органові достатню кількість документів, які підтверджували витрати на транспортування; при цьому вказані документи не містили розбіжностей та мали всі необхідні реквізити для ідентифікації поставленого товару.
Враховуючи викладене вище в сукупності, суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, прийшли до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000052/2 від 19 червня 2017 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00755 від 19 червня 2017 року.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд