ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2021 року
м. Київ
справа №820/1848/17
адміністративне провадження №К/9901/25406/18
№К/9901/25414/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №820/1848/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, Київської об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Київської об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області та Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 (суддя Білова О.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2018 (головуючий суддя Мельнікова Л.В., судді: Бенедик А.П., Донець Л.О.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, Київської об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2017, позовні вимоги задоволено частково.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2018 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 скасовано в частині відмови у задоволенні позову та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, у решті - залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області та Київська об`єднана державна податкова інспекція міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області звернулись з касаційними скаргами до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Київської об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області та Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2018 у справі №820/1848/17.
Ухвалою суду від 01.03.2018 касаційні скарги Київської об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області та Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області об`єднано в одне касаційне провадження.
Ухвалою від 17.05.2021 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 18.05.2021.
В обґрунтування вимог касаційних скарг ОДПІ та ГУ ДФС вказують, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, приписи Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403. У касаційних скаргах заявники просять скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2018, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач у відзиві на касаційні скарги зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку відсутня інформація щодо визначення середньоринкової вартості належного їй автомобіля TESLA MODEL S. Таким чином, відповідач не володів інформацією з джерела, встановленого чинним законодавством України для визначення критерію вартості оцінки транспортного засобу, який є об`єктом оподаткування транспортним податком. Як звертає увагу позивач, доводи касаційних скарг не містять обґрунтування порушення норм матеріального та процесуального права, податковий орган не вказує належних підстав для задоволення касаційних скарг. Позивач просить залишити касаційні скарги без задоволення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, що позивач з 01.10.2016 є власником транспортного засобу TESLA MODEL S, 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу /а.с.10/.
23.12.2016 ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №308/М-1303, яким позивачу нарахована сума податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 6250,00грн. /а.с.23/. Сума податкового зобов`язання нарахована пропорційно кількості місяців володіння позивачем транспортним засобом.
23.03.2017 ГУ ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення №145-2031-тр про зобов`язання позивача сплатити транспортний податок з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 25000,00грн.
Не погодившись з прийнятими податковими органами рішеннями, позивач звернулась до суду про їх скасування.
Постановою суду першої інстанції задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 23.03.2017 №145-2031-тр про зобов`язання позивача сплатити транспортний податок з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 25000,00грн. У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОДПІ від 23.12.2016 №308/М-1303 про зобов`язання позивача сплатити транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 6250,00грн. відмовлено.
Апеляційний суд постанову суду першої інстанції скасував в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОДПІ від 23.12.2016 №308/М-1303 про зобов`язання ОСОБА_1 сплатити транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 6250,00грн. Судом ухвалено рішення, яким вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 23.12.2016 №308/М-1303. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Переглядаючи постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Слід враховувати, що 24.12.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що набрав чинності 01.01.2016 (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об`єкту оподаткування транспорн6им податком.
Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 24.12.2015 №909-VIII) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону №909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01.01.2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378грн. (стаття 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік"). Відтак, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1ʼ033ʼ 500грн.
З вказаного слідує, що об`єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1ʼ 033ʼ 500грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Пунктом 3 Порядку N403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку N 403).
Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна;
тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація.
Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).
Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.
Судами з`ясовано, що позивач є власником транспортного засобу TESLA MODEL S, 2015 року випуску.
ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу нарахована сума податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 6250,00грн. /а.с.23/. Сума податкового зобов`язання нарахована пропорційно кількості місяців володіння позивачем транспортним засобом.
На підставі матеріалів справи та пояснень представника відповідача суди з`ясували, що джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля для розрахунку податкового зобов`язання з транспортного податку слугувала інформація з офіційного сайту компанії "AVTO-RIA" за 2016 рік, де вартість нового автомобіля марки TESLA MODEL S, рік випуску - 2015, становить 4ʼ 778ʼ 680,00грн.
Відповідачем відповідно до Методики розраховано середньоринкову вартість автомобіля позивача ОСОБА_1, яка склала: Сер 4778680,00грн.*(62/100)*(1+1/100)=2962781,60 грн. /а.с. 40-41, 65/.
З наведеного слідує, що розрахунок здійснено ОДПІ самостійно з урахуванням коефіцієнта коригування ринкової ціни автомобіля залежно від строку експлуатації транспортного засобу у роках та коефіцієнта коригування ринкової ціни залежно від пробігу транспортного засобу.
Апеляційний суд наголосив, що чинне законодавство не передбачає право податкового органу в разі відсутності даних про фактичний пробіг визначати його самостійно, чи як середньо нормативний, чи як відсутній, чи в інший спосіб. Відповідні положення в законі та Методики та Порядку відсутні.
Таким чином, ОДПІ не надано доказів для підтвердження правильного визначення вартості транспортного засобу у визначений законодавством спосіб.
Отже, з врахуванням наведеного, при прийнятті оскаржуваного рішення від 23.12.2016 №308/М-1303, яким визначено податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 6250,00грн. відповідачем не враховано всіх істотних обставин, за яких слід вважати, що належний позивачу транспортний засіб є об`єктом оподаткування, а тому він зобов`язаний сплачувати транспортний податок.
Верховний Суд звертає увагу, що обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком.
При вирішенні справи суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про протиправність дій відповідача при визначенні податкового зобов`язання, оскільки підставою його визначення стала інформація з офіційного сайту компанії "AVTO-RIA".
Відтак, при визначенні податкового зобов`язання податковий орган не використав інформацію про автомобілі, яка розміщена на сайті Мінекономрозвитку, що вказує на безпідставність та протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 23.03.2017 №145-2031-тр, яким позивачу нарахована сума податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 25000,00 грн /а.с.9/, апеляційний суд відзначив, що у 2017 році транспортний податок нараховується згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Законів № 1791-VIII від 20 грудня 2016 року, № 1797-VIII від 21 грудня 2016 року).
Так зазначеною нормою визначено, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Законом України "Про Державний бюджет на 2017 рік" мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2017 року визначена у розмірі 3200 грн., а тому об`єктом оподаткування у 2017 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1ʼ200ʼ000,00 грн.
Судами встановлено, що джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля для розрахунку податкового зобов`язання з транспортного податку ГУ ДФС також слугувала інформація з офіційного сайту компанії "AVTO-RIA" за 2017 рік, де вартість нового автомобіля марки TESLA MODEL S, рік випуску - 2015, становить 5ʼ 477ʼ 447,00грн.
Відповідачем відповідно до Методики розраховано середньоринкову вартість автомобіля позивача ОСОБА_1, яка склала: Сер 5477447,00 грн.*(50/100)*(1+1/100)=2389340,00грн. /а.с. 62/.
Втім, надана інформація щодо вартості нового автомобіля у вигляді скрин-шоту сайту компанії "AVTO-RIA" /а.с. 63-64/, не є офіційною інформацією щодо дійсної вартості нового автомобіля TESLA MODEL S. Крім того, вже зазначалося вище, визначення середньоринкової вартості є повноваженням Мінекономрозвитку, а не відповідача.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що відповідач при розрахунку податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб повинен встановити вартість автомобіля з урахуванням приписів ст. 267.2.1 п. 267.2 статті 267 Податкового Кодексу України (в редакції на момент спірних відносин ).
Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримання від Мінекономрозвитку інформації про автомобіль. Відомості про те, що податковий орган отримав таку інформацію та використав її з метою нарахування суми податкового зобов`язання з транспортного податку за 2016 рік, відповідач до суду не надав, чим не підтвердив наявність підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення.
Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.03.2018 у справі №820/3032/17.
Відповідно до частин першої та другої статті 69 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Частиною четвертою статті 71 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій) встановлено, що суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Враховуючи положення вищенаведених норм, колегія суддів Верховного Суду вважає, що відповідачем не виконаний свій обов`язок щодо надання належних доказів в підтвердження наявності підстав для визначення податкового зобов`язання.
Згідно з частиною четвертою статті 70 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій) обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що визначення позивачу суми податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб є протиправним, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи касаційних скарг не підтверджують обставин неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Висновки про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційних скаргах, не вбачається.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Київської об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2018 у справі №820/1848/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
-------------------
-------------------
-------------------