ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 641/10058/16-а
адміністративне провадження № К/9901/23749/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова (замінене на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області) про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок заробітку та пенсії за вислугу років, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова у складі судді Григор`єва Б.П. від 24.03.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бондара В.О., Калитки О.М., Калиновського В.А. від 04.05.2017,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі у тексті також ОСОБА_1, позивач) звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі у тексті також УПФ, пенсійний орган, відповідач), у якому просив:
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду в Комінтернівському районі м. Харкова, вчинені при обчисленні середнього заробітку та розміру пенсії за вислугу років;
- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії за вислугу років з 27.10.2015 року у розмірі 68 відсотків заробітку, обчисленого відповідно до підпункту "б" пункту 7 "Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 з урахуванням заробітку за період роботи з січня 1986 року по грудень 1990 року на підставі довідки про заробіток Харківського Державного авіаційного виробничого підприємства від 14.04.2015 року № 9/85, та за період з липня 2003 року по вересень 2003 року - на підставі даних персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, із застосуванням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №713 від 09.08.2005 щорічних коефіцієнтів зростання середньої заробітної плати працівників занятих в галузі економіки, з врахуванням раніш проведених виплат (далі - спірний перерахунок пенсії).
2. У позові наводились аргументи про те, що відповідачем, при призначенні спірної пенсії, невірно обраховано його середній заробіток для її обчислення, що призвело до заниження розміру пенсії.
3. Позивач також зазначав, що обчислення розміру його середньомісячного заробітку та розміру пенсії в цілому пенсійний фонд провів за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який, на його переконання, не повинен застосовуватись до спірних правовідносин, а також посилався на те, що: у розрахунок заробітку протиправно не включено дані наданих ним довідок за період з січня 1986 року по грудень 1990 року; обчислення проведено по невірному показнику середньої заробітної плати за 2014 рік - 2960,62 грн.; розмір пенсії повинен складати не 55 відсотків заробітку, а за кожен повний рік для чоловіків - понад 25 років має бути збільшений на загальних 13 відсотків і складати 68 відсотків заробітку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24.03.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2017, у задоволенні позову відмовлено.
5. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що положення частини третьої статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення", при обчисленні пенсії позивача, призначеної з 27.10.2015, застосовані бути не можуть, оскільки дію цієї правової норми, відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 17.11.1999 №1222-XIV, поширено на осіб, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом.
6. Посилаючись на ці ж доводи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що до спірних правовідносин не застосовується й пункт 7 "Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації", на підставі якого позивач просив суд здійснити йому спірний перерахунок пенсії.
7. Окрім цього, суди попередніх інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях зазначали про відсутність підтвердження того, що позивач працював борт оператором, який виконує спеціальні роботи в польотах, а з постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30.05.2016 вбачається, що позивач був зарахований до складу позаштатної парашутно-десантної групи парашутистом-рятувальником з складу інструкторів-парашутистів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, на підставі постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30.05.2016 у справі №641/3792/16-а, яка набрала законної сили 10.06.2016, ОСОБА_1 з 27.10.2015 призначено та нараховано пенсію за період роботи з 22.06.1982 по 23.10.2003 парашутистом рятувальником позаштатної парашутно-десантної групи, період роботи з 04.02.1989 по 30.09.1991 парашутистом-випробувачем, та період з 16.02.1987 по 23.10.2003 бортовим оператором з випуску парашутистів, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 та відповідно до довідки №156 від 28.04.2015 та №131 - 0 від 16.04.2015.
10. Вважаючи, що середній заробіток для обчислення його пенсії має бути обрахований на підставі пункту 7 Порядку призначення і витати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, а відповідач здійснив обрахунок на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", внаслідок якого розмір його пенсії зменшився, позивач звернувся до суду з цим позовом й просив здійснити спірний перерахунок.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
11. У касаційній скарзі наводяться аргументи про те, що суди попередніх інстанцій, всупереч приписів статей 72, 255 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній станом на час розгляду і вирішення цієї справи, не врахували обставини, встановлені у справі №641/3792/16-а і відображені у постанові Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30.05.2016, яка набрала законної сили, та які, в силу вимог вищеназваних статей процесуального закону, є преюдиційними.
12. Позивач звертає увагу, що у спір у справі №641/3792/16-а є тотожним за своїм суб`єктним складом і судовим рішенням у цій справи встановлено, що до вислуги років позивача як парашутиста-рятувальника зараховується час роботи з 22.06.1982 по 23.10.2003 на посаді льотного складу і загальний розмір його вислуги років як працівника льотно-випробного складу складає 37 років. На підставі викладеного, суд у справі №641/3792/16-а дійшов висновку про відсутність у пенсійного органу правових підстав для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю у позивача відповідного трудового стажу.
13. Скаржник наполягає, що відповідач визнав вищенаведене судове рішення і його не оскаржував, а тому вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що стаж його роботи не дає права на пенсію за вислугу років. При цьому, позивач відзначає, що суд першої інстанції, в порушення вимог частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, не вжив передбачених процесуальним законом заходів, необхідних для з`ясування усіх обставин справи, не витребував від пенсійного органу копій матеріалів його пенсійної справи і не запропонував подати докази, які б підтверджували стаж його роботи парашутистом - випробувачем.
14. Окрім цього позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 17.11.1999 №1222-XIV, внаслідок чого, усупереч статті 58 Конституції України, дійшли помилкового і необґрунтованого висновку про те, що частина третя статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Так, згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
16. Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (частина перша статті 4 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").
17. Абзацами першим, другим пункту 16 вищевказаного Закону встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
18. Відповідно до статті 51 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
19. За правилами абзаців першого, другого частини першої статті 52 цього ж Закону право на пенсію за вислугу років мають окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу.
20. Право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: працівники льотного і льотно-випробного складу за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при набутті вислуги років на цих посадах: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (пункт "а" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення").
21. Відповідно до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.07.1992 №418, якою затвердив, зокрема, Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації.
22. За змістом пункту першого вищеназваного Порядку пенсії за вислугу років відповідно до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і цього Порядку призначаються працівникам льотно-випробного складу, безпосередньо зайнятим у льотних випробуваннях (дослідженнях) дослідної та серійної авіаційної, аерокосмічної, повітроплавальної і парашутно-десантної техніки, незалежно від відомчої належності підприємства, організації, де вони працюють.
Пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу встановлюються незалежно від віку за наявності вислуги на цих посадах станом на 1 квітня 2015 р. не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при набутті вислуги років на цих посадах: з 1 квітня 2015 р. по 31 березня 2016 р. - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок.
23. Пунктом 6, абзацом першим пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації встановлено, що працівникам льотно-випробного складу пенсії за вислугу років обчислюються із середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на цю пенсію (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69 Закону), одержуваного перед її припиненням.
Пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.
Заробіток для обчислення пенсій працівникам льотно-випробного складу визначається в такому порядку:
а) у разі призначення (перерахунку) пенсії, яка обчислена із заробітку до 1992 року, скоригований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 1992 р. N 395 "Про додаткове коригування рівнів державних пенсій" (ЗП України, 1992 р., N 8, ст.188) середньомісячний заробіток підвищується за коефіцієнтом, який визначається як частка від ділення середньої заробітної плати працівників народного господарства за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, на 1005 карбованців;
б) якщо пенсія обчислюється з урахуванням заробітку після 1 січня 1992 р., то частина заробітку до 1 січня 1992 р. коригується відповідно до підпункту "а" цього пункту, а заробіток за кожний місяць після 1 січня 1992 р. збільшується на коефіцієнт, що визначається як частка від ділення середньої заробітної плати працівників народного господарства за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, на середню заробітну плату працівників народного господарства за відповідний місяць.
З одержаної суми обчислюється пенсія за нормами, встановленими Законом України "Про внесення змін до статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
24. Розміри пенсій за вислугу років визначені статтею 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення", частиною третьою якої, у редакції, зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 17.11.1999 №1222-XIV, передбачено, що працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
25. Пунктами 1, 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 17.11.1999 №1222-XIV "Про внесення змін до деяких законів України" передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, а також встановлено, що дія статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" поширюється на працівників з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконували спеціальні роботи в польотах, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом.
26. У зв`язку з прийняттям Закону України від 17.11.1999 №1222-XIV "Про внесення змін до деяких законів України" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 10.02.2000 №264 "Про порядок обчислення заробітку для призначення пенсій особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації", якою установлено, що особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, заробіток для обчислення пенсії визначається згідно з пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
27. Надаючи оцінку доводам скаржника про помилковість висновків судів попередніх інстанцій стосовно непоширення на спірні правовідносини частини третьої статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, колегія суддів зазначає таке.
28. Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
29. Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) вказав, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи) і не поширюється на юридичних осіб. Подібне тлумачення не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
30. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що закріплений у частині першій статті 58 Конституції України принцип треба розуміти так: дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
31. Застосовуючи принцип дії законів у часі до спірних правовідносин, а також враховуючи, що із заявою про призначення пенсії позивач звернувся 27.10.2015, Верховний Суд приходить до висновку, що правовідносини, пов`язані із практичною реалізацією ОСОБА_1 його права на пенсійне забезпечення, виникли саме з цієї дати, а тому до цих відносин підлягає застосуванню законодавство, яке було чинним станом на той момент.
32. Частина третя статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 17.11.1999 №1222-XIV набрала чинності з дня опублікування цього Закону в Урядовому кур`єрі, 1999, 12, 07.12.99 N 229, тобто з 07.12.1999, була чинна станом на день звернення позивача з заявою про призначення йому спірної пенсії за вислугу років і врегульовувала правовідносини, пов`язані з обчисленням розміру такої пенсії.
33. Чинною станом на 27.10.2015 була й постанова Кабінету Міністрів України від 10.02.2000 №264, якою установлено, що заробіток для обчислення пенсії особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації визначається згідно з пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації.
34. Колегія суддів звертає увагу й на сформовану судову практику щодо застосування дії закону у часі у правовідносинах, пов`язаних із призначенням та здійсненням перерахунку вже призначених пенсійних виплат, зокрема, на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі №21-420а13, №21-420а13 Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №522/22925/16-а, з яких вбачається, що право на призначення пенсії та її перерахунок - два різних права. Відповідно, реалізація кожного з них має здійснюватися за правилами та відповідно до норм, чинних на момент реалізації кожного з визначених прав.
35. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню частина третя статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 17.11.1999 №1222-XIV, постанова Кабінету Міністрів України від 10.02.2000 №264 та пункт 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації.
36. Колегія суддів визнає неприйнятними посилання судів попередніх інстанцій, як на підставу неможливості застосування до спірних правовідносин вищеназваних актів законодавства, на пункт 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 17.11.1999 №1222-XIV "Про внесення змін до деяких законів України", оскільки, по-перше, цією нормою законодавець лише надав зворотної дії в часі статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" шляхом прямої вказівки про це у відповідній нормі Перехідних положень і не вказував на неможливість застосування відповідних законодавчих положень після набрання цим Законом чинності; по-друге, відповідно до статті 58 Конституції України та вищенаведених рішень Конституційного Суду України дія законів у часі починається з моменту набрання актом чинності й поширюється на події, факти, під час якої вони настали або мали місце.
37. Не можна визнати обґрунтованими й висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у позивача права на спірний перерахунок пенсії за правилами вищевказаних норм законодавства, з огляду на відсутність підтвердження того, що позивач працював борт оператором, який виконує спеціальні роботи в польотах.
38. З цього приводу Верховний Суд зазначає, що за правилами частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній до 15.12.2017, як і у частині четвертій статті 78 цього ж Кодексу, чинній станом на час здійснення касаційного розгляду цієї справи, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
39. Наслідки набрання законної сили судовим рішенням до 15.12.2017 були визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
40. Обов`язковість судового рішення, як одна із засад адміністративного судочинства, закріплено у пункті 5 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, чинного після 15.12.2017, й розкривається у статті 370 цього ж Кодексу, а саме - судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
41. Погоджуючись із доводами Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про те, що посада позивача не відноситься до бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, суди попередніх інстанцій не врахували обставин, встановлених у постанові Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30.05.2016 у справі №641/3792/16-а, що набрала законної сили.
42. Вищевказаним судовим рішенням, де відповідачем, як і справі, що розглядається, виступає Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова, а провадження здійснювалось на підставі позовної заяви ОСОБА_1, встановлено, що вислуга років позивача, як парашутиста-рятувальника за період роботи з 22.06.1982 по 23.10.2003 складає 37 років. До вислуги років позивача, як парашутиста-рятувальника зараховується час роботи з 22.06.1982 по 23.10.2003 на посаді льотного складу і загальний розмір його вислуги років, як працівника льотно-випробного складу складає 37 років. На підставі викладеного, суд у справі №641/3792/16-а дійшов висновку про відсутність у відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова правових підстав для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю у нього відповідного трудового стажу.
43. Постанова Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30.05.2016 у справі №641/3792/16-а у апеляційному порядку не оскаржувалась і, як вказали суди попередніх інстанцій, набрала законної сили 10.06.2016.
44. Тому встановлені вказаним судовим рішенням обставини, з огляду на вищенаведені приписи процесуального закону, набули характеру преюдиційних для справи, що розглядається, не підлягали доказуванню і не могли оспорюватися у цій судовій справі, участь у якій брали ті ж самі сторони.
45. Судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджено право позивача на призначення йому пенсії за вислугу років як працівнику саме льотно-випробного складу, а також те, що така вислуга складає 37 років.
46. Зважаючи на це, відмова суду першої інстанції у задоволенні позову з підстав відсутності у позивача стажу роботи як працівника льотно-випробного складу цивільної авіації, з чим погодився і апеляційний суд, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального і дотриманні норм процесуального права.
47. Верховний Суд враховує, що саме на виконання вищезгаданих судових рішень позивачу й було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
48. Колегія суддів звертає увагу на приписи статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якою визначено види пенсійних виплат і соціальних послуг, що можуть призначатись згідно цього Закону, а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
49. Призначення пенсії за вислугу років не передбачено нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як і не встановлено порядку обчислення розміру таких пенсій.
50. Розміри пенсій за вислугу років визначає стаття 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка, з огляду на час виникнення спірних правовідносин, у даному конкретному випадку повинна застосовуватись у редакції Закону України від 17.11.99 №1222-XIV, на виконання якого Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 10.02.2000 №264 "Про порядок обчислення заробітку для призначення пенсій особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації".
51. Враховуючи наведене вище правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про те, що дії відповідача з обчислення розміру пенсії за вислугу років, призначеної позивачу, без урахування вимог статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і прийнятої Кабінетом Міністрів України постанови від 10.02.2000 №264 "Про порядок обчислення заробітку для призначення пенсій особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації" (чинної станом на час звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії), є протиправними.
52. Разом з тим, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у позові з огляду на непоширення на позивача, на їхнє переконання, положень частини третьої статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 17.11.1999 №1222-XIV, постанови Кабінету Міністрів України від 10.02.2000 №264 та пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, не встановили фактичних обставин справи щодо обчислення призначеної позивачу пенсії, не перевірили здійснених відповідачем розрахунків і застосованих ним показників у контексті норм законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини й не надали правової оцінки наведеним у позовній заяві доводам по суті спору з перевіркою їх доказами.
53. Суд же касаційної інстанції, в силу встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, тобто вирішує виключно питання права, і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
54. За змістом частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а до 15.12.2017 статті 159 цього ж Кодексу, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
55. Для встановлення конкретних ознак (критеріїв) мотивованості судового рішення можна врахувати практику Європейського суду з прав людини.
56. Наприклад, у справі "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99; пункт 30).
57. У іншому рішенні, зокрема, у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява №49684/99, пункт 30). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ.
58. Так, в пункті 31 рішення у справі "Волошин проти України" (№15853/08) та пункті 22 рішення у справі "Бацаніна проти Росії" (№3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.
59. У пункті 25 рішення у справі "Проніна проти України" (№63566/00), пункту 13 рішення у справі "Петриченко проти України" (№2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
60. Крім цього у пункті 42 рішення у справі "Бендерський проти України" (№22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (… ). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
61. Таким чином, згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, можна дійти висновку про такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
62. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
63. Оскільки, як встановлено за наслідками касаційного розгляду справи, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та перевірку їх доказами, то це, у відповідності до пункту 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.
64. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові та встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, надати належну і повну юридичну оцінку цим обставинам та усім аргументам, наведеним учасниками справи, перевірити їх доказами, та постановити рішення відповідно до вимог 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
65. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-IX,