ПОСТАНОВА
Іменем України
20 травня 2021 року
Київ
справа №640/29749/20
адміністративне провадження №К/9901/9224/21, К/9901/9166/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Бевзенка В.М., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України,
треті особи: ОСОБА_2, Приватне підприємство "Агрофірма-Додола",
про визнання протиправним та скасування наказу,
за касаційними скаргами Приватного підприємства "Агрофірма-Додола", Міністерства юстиції України
на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 грудня 2020 року (постановлену у складі судді Смолія І.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2021 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Файдюка В.В., суддів Земляної Г.В., Мєзєнцева Є.І.),
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи: Приватне підприємство "Агрофірма-Додола", ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування наказу від 25 листопада 2020 року №4073/5.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони державному реєстратору Міністерства юстиції України проводити реєстраційні дії відносно Приватного підприємства "Агрофірма-Додола" (код ЄДРПОУ 35907907).
Заяву обґрунтовано тим, що прийнятий відповідачем оскаржуваний наказ містить очевидні ознаки його протиправності, а існуюча на даний час у відповідача можливість приймати відповідні рішення щодо проведення реєстраційних дій відносно Приватного підприємства "Агрофірма-Додола" в подальшому може суттєво ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у даному позові.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2021 року, заяву позивача про забезпечення адміністративного позову задоволено та заборонено державному реєстратору Міністерства юстиції України проводити реєстраційні дії відносно Приватного підприємства "Агрофірма-Додола" (код ЄДРПОУ 35907907).
При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому суди виходили з того, що на момент винесення відповідачем оскаржуваного наказу між тими ж самими сторонами існував судовий спір, про той самий предмет та з цієї самої підстави, а оскаржуваний наказ відповідачем було прийнято всупереч приписам чинного законодавства, його прийняття порушує законні права та інтереси позивача.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з порушенням норм процесуального права, Приватне підприємство "Агрофірма-Додола" та Міністерство юстиції України звернулися з касаційними скаргами до Верховного Суду, в яких просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2021 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги Приватне підприємство "Агрофірма-Додола" зазначає, що оскаржувані судові рішення постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права, а саме: статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), статті 150 та пункту 5 частини третьої статті 151, частин четвертої, п`ятої, шостої статті 154 КАС України, у зв`язку з чим суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Крім того, Приватне підприємство "Агрофірма-Додола" зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано при прийнятті оскаржуваних рішень висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, який полягає у тому, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В обґрунтування касаційної скарги Міністерство юстиції України зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права, зокрема, статті 150 КАС України, у зв`язку з чим суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав вжиття заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Крім того, Міністерство юстиції України зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано при прийнятті оскаржуваних рішень висновків Верховного Суду, висловлених: у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 640/4769/19 (заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами), у постанові від 14 травня 2020 року у справі № 826/16269/17 (в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними) та у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/14303/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 640/17408/19, від 27 лютого 2020 року у справі № 640/16242/19, які полягають у тому, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалами Верховного Суду від 5 квітня 2021 року у справі №640/29749/20 відкрито касаційне провадження за скаргами Приватного підприємства "Агрофірма-Додола" та Міністерства юстиції України, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзиви на касаційні скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 20 травня 2021 року.
Позиція інших учасників справи
Від учасників справи відзиву на касаційні скарги не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій та доводів касаційної скарги
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 грудня 2020 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2021 року не відповідають, а викладені в касаційних скаргах доводи є прийнятні з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі №420/5553/18 та від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 14 травня 2020 року у справі №826/16269/17.
Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, приймаючи рішення про задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони державному реєстратору Міністерства юстиції України проводити реєстраційні дії відносно Приватного підприємства "Агрофірма-Додола" (код ЄДРПОУ 35907907), суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент винесення відповідачем оскаржуваного наказу між тими ж самими сторонами існував судовий спір, про той самий предмет та з цієї самої підстави, а оскаржуваний наказ відповідачем було прийнято всупереч приписам чинного законодавства, його прийняття порушує законні права та інтереси позивача.
Однак, колегія суддів вважає такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій передчасним з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини восьмої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року № 755-IV Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:
1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті;
2) на момент прийняття рішення про задоволення скарги шляхом скасування реєстраційної дії щодо державної реєстрації новоствореної юридичної особи, іншої організації, державної реєстрації фізичної особи підприємцем, припинення юридичної особи, іншої організації, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або шляхом проведення реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі проведено наступну реєстраційну дію щодо відповідної особи;