ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 440/750/19
адміністративне провадження № К/9901/28684/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Миргородська" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року (суддя Удовіченко С.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (судді: Гуцал М.І. (головуючий), Донець Л.О., Бенедик А.П.) у справі № 440/750/19.
У С Т А Н О В И В:
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Миргородська" (далі - позивач, платник податків, ТОВ Агрофірма "Миргородська") звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.09.2018 № 0012991401 та № 0012981401.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.09.2018 № 0012991401 та № 0012981401 були прийняті відповідачем всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки позивачем було дотримано всіх встановлених податковим законодавством вимог, а також вимог контролюючого органу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 24.09.2018 № 0012991401, № 0012981401.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.09.2018 № 0012991401, № 0012981401 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідачем не було доведено порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, а висновки контролюючого органу не відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях відповідача щодо порушень позивачем вимог законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ГУ ДФС у Полтавській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ Агрофірма "Миргородська" у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ Агрофірма "Миргородська" у 2015 - 2018 роках було платником єдиного податку ІV групи, що підтверджується довідками Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області. У період з 24.07.2018 по 04.09.2018 контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Агрофірма "Миргородська" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2015 по 31.03.2018, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2015 по 31.03.2018.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 11.09.2018 № 1189/16-31-14-01-10/03770359, яким встановлено порушення позивачем, зокрема підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14, пункту 288.2 статті 288 Податкового кодексу України, частин першої та другої статті 120, 206 Земельного кодексу України, статей 377, 796 Цивільного кодексу України, статей 1, 7 Закону України "Про оренду землі", статті 2 Закону України "Про плату за землю", що призвело до заниження орендної плати за землю на загальну суму - 1 245 465,25 грн, у тому числі: за 2017 рік - на суму 996 372,20 грн, за І квартал 2018 року - на суму - 249 093,05 грн. На підставі висновків вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області 24.09.2018 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0012981401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "орендна плата з юридичних осіб" на загальну суму 998 108,14 грн, втому числі: за податковими зобов`язаннями у розмірі 798 486,51 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 199 621,63 грн; № 0012991401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "орендна плата з юридичних осіб" на загальну суму 558 723,43 грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями у розмірі 446 978,74 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 111 744,69 грн.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ Агрофірма "Миргородська" у 2015 - 2018 роках було платником єдиного податку ІV групи (ведення сільськогосподарського товаровиробництва), позивачем у 2017 році було набуто право на такі об`єкти нерухомості: молочно-тваринна ферма, конюшня, свино-товарна ферма, тракторна бригада, тік, пилорама, які використовуються позивачем виключно для забезпечення діяльності тваринництва та для забезпечення вирощування зернових і технічних культур. Крім того, судами встановлено, що позивачем не укладалися із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування договори оренди земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомості, право власності на які позивач набув та зареєстрував у 2017 році. Так само, договори оренди на відповідні земельні ділянки не укладалися із уповноваженими органами і попереднім власником об`єктів нерухомості.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що, контролюючим органом визначено вартість двох земельних ділянок, які розташовані в с. Петрівці, у розмірі 21 292 973,52 грн. Однак, витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, які розташовані в с. Петрівці, підтверджується, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер: 5323285201:01:001:0908, площею 21,1752 га, з урахуванням коефіцієнта 1,8973 становить - 14 320 610,95 грн, а нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер: 5323285201:01:001:0899, площею 0,8831 га, з урахуванням коефіцієнта 1,8973 становить - 668 901,13 грн. Земельні ділянки, розташовані в с. Гаркушинці, в свою чергу, не є сформованими у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо здійснення платником податків свого обов`язку - плати за землю, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Підпункти 14.1.73, 14.1.74, 14.1.125, 14.1.136, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14.
Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди;
земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами;
нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин;
орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі - орендна плата);
плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
10.2. Пункт 269.2 статті 269.
Особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
10.3. Пункт 270.1 статті 270.
Об`єктами оподаткування є:
270.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;
270.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.
10.4. Пункт 271.1 статті 271.
Базою оподаткування є:
271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;
271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
10.5. Пункти 288.1-288.3 статті 288.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
10.6. Пункти 291.1, 291.2 статті 291.
У цій главі встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
10.7. Пункт 292-1.1 статті 292-1.
Об`єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
10.8. Пункт 297.1 статті 297.
297.1. Платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
1) податку на прибуток підприємств;
2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;
3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;
4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;
5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.
11. Земельний кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
11.1. Стаття 79-1.
1. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
2. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
3. Сформовані земельні ділянк