ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2021 року
м.Київ
справа №815/5826/17
адміністративне провадження №К/9901/55046/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року (головуючий суддя Бойко А.В., судді Єщенко О.В., Осіпов Ю.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000081/2 від 04 липня 2017 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00789 від 04 липня 2017 року.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товарів, які ввозились на митну територію України, по другорядному (резервному), а не по основному (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товарів, що ввозились, та підтвердження заявленої ним митної вартості останніх.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку із непідтвердженням Товариством правильності визначення митної вартості імпортованих товарів за ціною договору (контракту), відповідачем правомірно скориговано останню за другорядним методом.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
Приймаючи таке рішення, суд дійшов висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товарів та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за іншим (другорядним) методом.
Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, Митниця звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, зазначаючи, що митну вартість імпортованих позивачем товарів було нею скориговано у зв`язку із непідтвердженням Товариством правильності обраного методу визначення їх митної вартості.
Позивач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Судами встановлено, що 27 квітня 2017 року між Товариством (як покупцем) та Фірмою "FRUTOPOLIS S.A.", Греція (як продавцем) укладено зовнішньоекономічний контракт №336/17, за умовами якого Фірма "FRUTOPOLIS S.A." зобов`язалась поставити, а Товариство - прийняти та оплатити товар, вказаний у інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту.
На виконання умов вказаного контракту Фірма "FRUTOPOLIS S.A." поставила Товариству партію товару за специфікацією №50 від 01 липня 2017 року, а саме: 1) нектарини свіжі, класу А, у пластикових ящиках CR317, 2430 од., на 25 дерев`яних піддонах, врожаю 2017 року, вага брутто - 20 816 кг, вага нетто - 18 011 кг, на загальну суму 6 844,18 евро, де 0,38 евро за 1 кг (без урахування транспортних витрат); 2) нектарини свіжі, класу В, у пластикових ящиках, 60 шт., на 1 дерев`яному піддоні, врожаю 2017 року, вага брутто - 655 кг, вага нетто - 610 кг, на загальну суму 183 евро, де 0,30 евро за 1 кг (без урахування транспортних витрат).
З метою митного оформлення вищезазначеного товару, декларантом позивача (ТОВ "БЕК "АТАМАН-ГРУП") до відділу митного оформлення №6 митного поста "Одеса - Центральний" Митниці подана митна декларація №UA500060/2017/010218, в якій митну вартість товару, що імпортується, визначено за основним методом - ціною договору (контракту), на підтвердження чого позивачем надані документи: пакувальний лист №50 від 01 липня 2017 року; зовнішньоекономічний контракт №336/17 від 27 квітня 2017 року та доповнення до нього; специфікація №50 від 01 липня 2017 року; інвойс №050 від 01 липня 2017 року; прайс-лист від 01 липня 2017 року; сертифікат походження товару форми EUR.1 №А702826; митна декларація країни відправлення 17GREX410100038840 від 01 липня 2017 року, а також автотранспортна накладна, книжка МДП, документи, що підтверджують вартість перевезення товару, договори на перевезення та надання послуг митного брокера, інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного, радіологічного та фітосанітарного контролю.
Під час здійснення Митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих для підтвердження митної вартості товарів, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) в наданій довідці на вартість перевезення не визначені умови поставки; 2) в експортній митній декларації не визначений клас (А, В) товару, що не давало змоги перевірити вартість товару за їх якісними характеристиками; 3) у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо включення або невключення вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
У зв`язку з цим відповідно до частин 3, 5 статті 54 МК України відповідач витребував у позивача додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, а також повідомив декларанта, що згідно з положеннями частини 6 статті 53 МК України він або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати інші наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості.
01 липня 2017 року декларантом надіслано митному органу повідомлення щодо неможливості надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
04 липня 2017 року Митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00789 та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000081/2, згідно з яким скоригувала митну вартість імпортованих товарів за резервним методом, визначивши останню для товарів №1 та №2 на рівні 0,75 долари США за кг нетто.
Не погоджуючись зі здійсненим Митницею коригуванням митної вартості імпортованих товарів, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 "Резервний метод" МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).
Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).
Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; у випадку ж коригування митним органом митної вартості товару рішення про таке коригування повинно містити мотиви його прийняття.
Разом з тим суд, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів, прийшов до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товарів за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним; при цьому подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом; в той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної Товариством вартості товарів, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення останньої.
Так, надаючи оцінку посиланням митного органу на те, що позивачем не подавались докази в підтвердження включення/невключення вартості упаковки до складу митної вартості, апеляційний суд зауважив, що такі витрати включаються до складу митної вартості лише у разі, якщо їх не включено у вартість самого товару, разом з тим згідно з пунктами 7.1 та 7.2 контракту на поставку №336/17 від 27 квітня 2017 року товар може поставлятися як у зворотній тарі покупця, так і у тарі продавця, яка не підлягає поверненню та її вартість входить до ціни товару; обов`язок упаковки і маркування товару покладається на продавця, дані витрати входять до ціни товару та не підлягають відшкодуванню, а відтак, враховуючи, що поставка товару була здійснена у тарі продавця, то відповідно її вартість також увійшла у ціну товару.
Ту обставину, що поставка товару здійснена у тарі Фірми "FRUTOPOLIS S.A." (Греція), підтверджено наданою позивачем калькуляцією від 01 липня 2017 року, з огляду на яку: нектарин А: пакування - 0,02 євро, у тому числі: ящики - 0 євро, піддони - 0,02 євро; нектарин Б: пакування - 0,075 євро, у тому числі: ящики - 0,055 євро, піддони - 0,02 євро, та в якій також зазначено, що до вартості товару входять і витрати на переробку товару, охолодження, постійні витрати фабрики, витрати на митне оформлення (експорт), перевезення товару (з поля до фабрики).
Що ж доводів митного органу про невизначення у довідці про транспортні витрати від 03 липня 2017 року умов постачання товару, то апеляційний суд виходив з того, що вказана довідка носить виключно інформаційний характер та надається безпосереднім перевізником замовнику перевезення у рамках договору про перевезення; чинним законодавством не визначено обов`язкових реквізитів, які мають містити такі довідки (у тому числі щодо умов постачання), а тому їх відсутність у цій довідці не може бути належною підставою для відмови у митному оформленні товару за визначеною за основним методом митною вартістю; разом з тим, умови постачання товару встановлено у контракті на постачання №336/17 від 27 квітня 2017 року, інвойсі №050 від 01 липня 2017 року та специфікації до вищевказаного контракту, згідно яких сторони узгодили, що товар постачається на умовах FСА-Скідра; у довідці ж про транспортні витрати зазначений маршрут перевезення та, зокрема, місце його початку - Скідра, Греція, що узгоджується із наведеними вище й документально підтвердженими умовами постачання товарів.
Також Митницею в пункті 33 рішення №UA500060/2017/000081/2 від 04 липня 2017 року вказано, що в експортній митній декларації від 01 липня 2017 року №17GREX410100038840 не визначений клас (А, В) товару, що не дає змоги перевірити його вартість за якісними характеристиками.
Проте, як встановлено апеляційним судом, Товариством до митного оформлення, окрім експортної митної декларації, надавались інвойс від 01 липня 2017 року №050, специфікація до контракту, прайс-лист виробника товару та пакувальний лист, в яких зазначено розподілення товару на класи, а тому з наданих позивачем документів митний орган мав можливість встановити класи товарів, які ввозились.
Водночас, апеляційний суд відмітив й те, що відсутність розподілення товарів по класах не є визначальним для підтвердження митної вартості товару, оскільки в Державному класифікаторі продукції та послуг (систематизоване зведення назв угруповань продукції та послуг, кодування яких побудовано на ієрархічній системі класифікації) відсутнє розподілення товару, який ввозив позивач, по класах - згідно ДКПП товару "нектарини" визначений єдиний код " 0809301000" та одна позиція у класифікаторі, без розподілення на класи А і В.
В той же час суд з`ясував, що позивачем та його контрагентом розподілення товару на класи здійснювалось для зручності самих суб`єктів господарювання з тим, аби при розмитненні відповідного товару надати митному органу пояснення різниці в ціні на один і той же вид товару, який відрізняється виключно розміром.
Відтак апеляційний суд дійшов переконання, що відсутність розподілення товару на класи не є розбіжностями у числових значеннях митної вартості товару, які б унеможливили її визначення за першим методом - ціною договору (контракту).
Враховуючи викладене вище в сукупності, суд попередньої інстанції у справі, що розглядається, прийшов до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000081/2 від 04 липня 2017 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00789 від 04 липня 2017 року.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судом в основу оскаржуваного рішення, й не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судом обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд