ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2021 року
м. Київ
справа № 183/6018/18
адміністративне провадження № К/9901/28313/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Кадникова Г. В. від 05.04.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Мельника В. В., суддів: Сафронової С. В., Чепурнова Д. В. від 18.09.2019
у справі № 183/6018/18
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
про визнання дій протиправними та скасування постанови
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У вересні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі також - відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії уповноважених осіб Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області в частині здійснення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та накладення штрафу в розмірі 223 380,00 грн; скасувати постанову № ДН1104/249/АВ/П/ТД-ФС/529 від 06.09.2018 та закрити справу про адміністративне правопорушення.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019, позов задоволено: визнано протиправними дії уповноважених посадових осіб Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області в частині здійснення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 у період з 13.08.2018 по 14.08.2018; визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими особами №ДН1104/249/АВ/П/ТД-ФС/529 від 06.09.2018, якою на позивача накладено штраф у розмірі 223 380,00 грн на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України); стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 704,80 грн.
3. 15.10.2019 від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
5. 02.01.2020 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований 18.11.2014 як фізична особа-підприємець, основний вид економічної діяльності - 47.25 "Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах".
7. Підприємницьку діяльність позивач здійснює в магазинах, розташованих за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 .
8. 03.08.2018 начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Снісар В. В. на підставі рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятого за результатами аналізу інформації, отриманої з джерела, наданого листом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 16.07.2018 № 41743/10/04-36-13-06-17 (вх. № 5192 від 27.07.2018), винесено наказ №638-І "Про призначення інспекційного відвідування", яким визначено у період з 13.08.2018 по 14.08.2018 провести інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 за юридичною адресою: АДРЕСА_3 ; за місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_4, магазин; АДРЕСА_5, магазин.
9. 08.08.2018 начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Снісар В. В. видано направлення на проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 .
10. Інспекторами праці Уріщенко А. В. (службове посвідчення № 249) та Павловою Н. А. (службове посвідчення № 248) 14.08.2018 складено акт інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 № ДН 1104/249/АВ, відповідно до якого встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 без оформлення трудових відносин за адресою: АДРЕСА_1 (магазин) працює ОСОБА_5 ; за адресою АДРЕСА_2 (магазин) працює ОСОБА_6 .
11. Згідно з поясненнями, наданими під час здійснення інспекційного відвідування ОСОБА_5, вона працює на посаді продавця у ФОП ОСОБА_1 з 31.07.2016. Заробітну плату у розмірі 3 700,00 грн отримує один раз на місяць готівкою. В магазині за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_5 працює одна.
12. Відповідно до пояснень, наданих під час здійснення інспекційного відвідування ОСОБА_6, вона як фізична особа-підприємець є платником єдиного податку, в магазині за адресою: АДРЕСА_2, працює разом зі своїм чоловіком ОСОБА_1 . ОСОБА_6 пояснила, що здійснювала розрахункову операцію у зв`язку з відсутністю чоловіка на одну годину.
13. У запереченнях на акт №ДН1104/249/АВ позивач вказує, що вищезазначені працівники були працевлаштовані відповідно до трудових договорів від 10.08.2018 та наказів №1 та №2 про прийняття на роботу. Повідомлення до ДФС про прийняття на роботу не було надіслано у зв`язку з відсутністю інтернет-зв`язку. Повідомлення про прийняття на роботу до ДФС надано було 20.08.2018, тобто після того, як працівники вже почали виконувати трудові функції.
14. 10.08.2018 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено трудовий договір. Повідомлення про прийняття ОСОБА_5 на роботу з 11.08.2018 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 подане до Державної фіскальної служби 20.08.2018.
15. Крім того, 21.07.2016 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено трудовий договір. Повідомлення про прийняття фізичної особи фізичної особи ОСОБА_5 на роботу з 01.08.2016 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 подане до Державної фіскальної служби 21.07.2016.
16. Магазин, у якому в момент перевірки працювала ОСОБА_5, переданий на праві оренди фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 за Договором оренди нежитлових приміщень комунального закладу "Центр первинної медико-санітарної допомоги Новомосковського району", що належить до комунальної власності за № 6/16 від 12.07.2016.
17. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебувають у шлюбі та здійснюють удвох свою підприємницьку діяльність за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 .
18. На підставі акта № ДН 1104/249/АВ від 14.08.2018 Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області 06.09.2018 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ДН1104/249/АВ/П/ТД-ФС/529, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 223 380,00 грн на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
19. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що у відповідача були відсутні підстави, визначені законом, для здійснення позапланового заходу ФОП ОСОБА_1 у формі інспекційного відвідування та прийняття постанови про накладення на нього штрафу.
20. Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави, визначені законом, для здійснення позапланового заходу у формі інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . У магазині за адресою: АДРЕСА_2, на момент проведення перевірки здійснювала підприємницьку діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_6 та саме вона використала реєстратор розрахункових операцій, який оформлений на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, отже у діях фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення щодо порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України. У магазині, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично перебуває в оренді у фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, на момент проведення перевірки працювала ОСОБА_5, яка є найманим працівником фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 та яка використала реєстратор розрахункових операцій, який оформлений на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 . На бланку, наданому перевіряючими, ОСОБА_5 помилково зазначила, що з 31.07.2016 працює у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, оскільки фактично вона працювала з 01.08.2016 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, що підтверджується записом у трудовій книжці. 10.08.2018 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено трудовий договір. Повідомлення про прийняття фізичної особи ОСОБА_5 на роботу з 11.08.2018 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 подане до Державної фіскальної служби 20.08.2018.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
22. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що помилковим є висновок судів про відсутність підстав для проведення інспекційного відвідування позивача. Помилковими також є висновки судів щодо недопущення позивачем порушень, зазначених в акті інспекційного відвідування. Судами не враховано, що неподання повідомлення органам ДФС про прийняття працівників на роботу навіть за наявності трудового договору про прийняття на роботу є порушенням, яке розглядається як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що встановлено під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 .
23. Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги їх не спростовують та спрямовані на переоцінку доказів у справі.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
25. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
27. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
28. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України Кабінет Міністрів України постановою від 26.04.2017 № 295 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі також - Порядок №295, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
29. Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
30. Колегія суддів зважає на ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 №295 визнано нечинною.
31. Водночас за змістом частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
32. Оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 №295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14.05.2019.
33. Як встановлено судами попередніх інстанцій, інспекційне відвідування відповідачем проведено у період, коли Порядок №295 був чинним.
34. У касаційній скарзі відповідач в обґрунтування доводів щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для проведення відповідачем інспекційного відвідування позивача посилається на те, що пунктом 5 Порядку №295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту та за інформацією ДФС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю.
35. У цьому контексті колегія суддів зазначає наступне.
36. Підстави для проведення інспекційного відвідування визначені пунктом 5 Порядку №295, а саме інспекційні відвідування проводяться:
1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;
2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;
3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;
4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;
5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;
6) за інформацією, зокрема, ДФС та її територіальних органів про невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;
7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
37. Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказ від 03.08.2018 №638-І "Про призначення інспекційного відвідування" прийнятий за результатами аналізу інформації, отриманої з джерела, наданого листом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 16.07.2018 №41743/10/04-36-13-06-17 (вх. № 5192 від 27.07.2018 управління з питань праці).
38. Згідно з інформацією, наведеною у додатку до цього листа, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не використовує найману працю (тобто, в ДФС відсутні відомості повідомлення про прийняття працівників на роботу, податковий рахунок за формою 1-ДФ), при цьому зареєстровано два реєстратори розрахункових операцій за адресами: АДРЕСА_1 (магазин) та АДРЕСА_2 .
39. Колегія суддів зауважує, що норма підпункту 3 пункту 5 Порядку № 295 не встановлює вичерпного переліку джерел інформації, натомість, передбачає, що інформація може надходити і з інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством. Також законодавець не пов`язує підставу проведення інспекційного відвідування з обов`язковістю наявної інформації у таких джерелах стосовно конкретної особи, оскільки такі висновки віднесено до компетенції керівника органу контролю за результатами здійсненого ним аналізу наявної інформації.
40. Таким чином, належною підставою для проведення інспекційного відвідування позивача, визначеною підпунктом 3 пункту 5 Порядку № 295, є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування, а саме: наказ від 03.08.2018 №638-І, а тому колегія суддів погоджується з доводами відповідача, викладеними у касаційній скарзі, щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для проведення інспекційного відвідування.
41. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 1340/4355/18.
42. Щодо доводів відповідача про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині встановлення відсутності зафіксованих в акті інспекційного відвідування порушень позивачем вимог законодавства про працю колегія суддів зазначає наступне.
43. Згідно з приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
44. Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
45. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
46. За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
47. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
48. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
49. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 24.12.2019 у справі №823/1167/16, від 05.02.2020 у справі №620/3913/18, від 06.02.2020 у справі №0840/3690/18, від 03.03.2020 у справі №1540/3913/18.
50. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з наявними в матеріалах справи доказами фізична особа-підприємець ОСОБА_6 на момент проведення перевірки у магазині за адресою: АДРЕСА_2 здійснювала підприємницьку діяльність та використала реєстратор розрахункових операцій, який оформлений на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .
51. У магазині, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично перебуває в оренді у фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, на момент проведення перевірки, працювала ОСОБА_5, яка є найманим працівником фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 та використала реєстратор розрахункових операцій, який оформлений на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 . На бланку, наданому перевіряючими, ОСОБА_5 помилково зазначила, що з 31.07.2016 працює у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, оскільки фактично вона працювала з 01.08.2016 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, що підтверджується записом в трудовій книжці.
52. Окрім цього, як встановлено судом першої інстанції, 10.08.2018 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено трудовий договір. Повідомлення про прийняття фізичної особи ОСОБА_5 на роботу з 11.08.2018 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 подане до Державної фіскальної служби 20.08.2018.
53. Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів погоджується із висновками судів про недоведеність відповідачем порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, що свідчить про протиправність прийнятої відповідачем постанови про накладення штрафу на позивача від 06.09.2018 №ДН 1104/249/АВ/П/ТД-ФС/529.
54. Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, щодо незгоди із цим висновком судів, оскільки такі зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою судів попередніх інстанцій щодо обставин справи, які суд встановив у процесі її розгляду. Водночас, за приписами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
55. Щодо доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі, про неврахування судами попередніх інстанцій тієї обставини, що неподання повідомлення органам ДФС (навіть за наявності трудового договору про прийняття на роботу) є порушенням, яке розглядається як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що встановлено під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, колегія суддів зазначає наступне.
56. Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" №413 від 17.06.2015 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.
57. Згідно з частиною другою статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) (абзац 2 частини другої статті 265 КЗпП України), порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини (абзац 8 частини 2 статті 265 КЗпП України).
58. Як встановлено судами попередніх інстанцій, оскаржувану постанову Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області прийнято на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України.
59. Водночас абзац 2 частини другої статті 265 КЗпП України не передбачає накладення штрафів за несвоєчасне повідомлення органів ДФС про працевлаштування, а відтак колегія суддів відхиляє вищезазначені доводи відповідача, оскільки такі за встановлених судами обставин не стосуються предмета спору у цій справі.
60. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 200/929/19-а.
61. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
62. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
63. Суд при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
64. З огляду на викладене, враховуючи положення статей 350, 351 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання протиправними дій посадових осіб відповідача щодо проведення інспекційного відвідування позивача. В іншій частині оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 356, 359 КАС України, Верховний Суд