ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 905/1987/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі -Укрзалізниця, АТ "Українська залізниця", скаржник)
на ухвалу Господарського суду Донецької області від 05.11.2020 (суддя Зекунов Е.В.) та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 (головуючий - суддя Хачатрян В.С., судді: Россолов В.В., Шутенко І.А.)
у справі № 905/1987/19
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс-2008" (далі - ТОВ "Імпульс-2008", позивач, стягувач)
на бездіяльність органу, що здійснює виконання судового рішення
у справі № 905/1987/19
особа, рішення/дії/бездіяльність якої оскаржується Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)(далі - Відділ)
за позовом ТОВ "Імпульс-2008"
до Державного підприємства "Донецька залізниця" (далі - ДП "Донецька залізниця")
про стягнення 1 455 135,71 грн
1. Історія справи та короткий зміст ухвал суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
1.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.01.2020 позовні вимоги ТОВ "Імпульс-2008" до ДП "Донецька залізниця" про стягнення 1 466 135,71 грн задоволено частково.
Стягнуто з ДП "Донецька залізниця" на користь ТОВ "Імпульс-2008" 3% річних у розмірі 403 969,83 грн, інфляційні витрати у розмірі 1 061 923,42 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 21 988,41 грн.
1.2. На виконання вказаного рішення Господарським судом Донецької області 24.02.2020 видано відповідний наказ.
1.3. 26.10.2020 до Господарського суду Донецької області надійшла скарга ТОВ "Імпульс-2008" на бездіяльність органу, що здійснює виконання судового рішення за наказом Господарського суду Донецької області від 24.02.2020 у справі № 905/1987/19.
1.4. У поданій скарзі ТОВ "Імпульс-2008", просило суд:
- визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в частині невжиття заходів в примусового виконання рішення Господарського суду Донецької області за наказом Господарського суду Донецької області від 24.02.2020 у справі №905/1987/19;
- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління усунути (поновити порушене право заявника) шляхом забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) невідкладно вжити всі необхідні заходи з примусового виконання рішення Господарського суду Донецької області за наказом Господарського суду Донецької області від 24.02.2020 у справі №905/1987/19 передбачених Законом України "Про виконавче провадження", в тому числі звернути стягнення на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
1.5. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.11.2020 у справі № 905/1987/19, залишеною постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 без змін: скаргу ТОВ "Імпульс-2008" на бездіяльність органу, що здійснює виконання судового рішення за позовом ТОВ "Імпульс-2008" до ДП "Донецька залізниця" про стягнення 1 455 135,71 грн задоволено; визнано неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у частині невжиття заходів в примусового виконання рішення Господарського суду Донецької області за наказом Господарського суду Донецької області від 24.02.2020 у справі №905/1987/19; зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління усунути (поновити порушене право заявника) шляхом забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) невідкладно вжити всі необхідні заходи з примусового виконання рішення Господарського суду Донецької області за наказом Господарського суду Донецької області від 24.02.2020 у справі № 905/1987/19 передбачених Законом України "Про виконавче провадження".
1.6. Судові рішення мотивовані тим, що:
- боржник - АТ "Укрзалізниця" є правонаступником ДП "Донецька залізниця";
- згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань ПАТ "Українська залізниця" (код юридичної особи 40075815 адреса Україна, 03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5) зареєстровано відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця";
- Відділом примусового виконання рішень не встановлено, а боржником не доведено, що все майно боржника (АТ "Укрзалізниця" код ЄДРПОУ 40075815), на яке може бути здійснено примусове стягнення, знаходиться на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження;
- положення пункту 5-1 Розділу 3 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" жодним чином не впливає на питання звернення стягнення на кошти боржника, що містяться на рахунках в банківських установах та не обмежені у вільному обороті.
- встановивши, що державний виконавець не виконав всіх дій, спрямованих на примусове виконання судового наказу від 24.02.2020 №905/1987/19, суд дійшов висновку про неправомірність бездіяльності Відділу примусового виконання рішень.
При цьому, судом першої інстанції також вказано, що:
- у Законі України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" до якого посилається Відділ примусового виконання рішень, як на підставу недоцільності вжиття заходів з примусового виконання судових рішень, відсутні відомості про АТ "Укрзалізниця" код ЄДРПОУ 40075815;
- положення пункту 3 перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" не розповсюджують свою дію на боржника - АТ "Укрзалізниця" код ЄДРПОУ 40075815.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що:
- відповідно до додатку 2 "Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані" до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" станом на 20.10.2019 було включено АТ "Українська залізниця";
- положення пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" не містять заборони на стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
2. Короткий зміст вимог касаційної скарги
2.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду Укрзалізниця просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 05.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у справі № 905/1987/19, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ТОВ "Імпульс-2008" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
3.1. На обґрунтування своєї правової позиції Укрзалізниця у поданій касаційній скарзі із посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами допущено грубе порушення норм процесуального права, що полягає в неповному дослідженні усіх обставин справи у їх сукупності, а також посилання на обставини, які не підтверджено достовірними та допустимими доказами. Крім того, судами неправильно застосовано положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції", Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та Закону України "Про виконавче провадження" щодо встановлення мораторію на звернення стягнення на активи АТ "Укрзалізниця" за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції.
3.2. Укрзалізниця зазначає, що справа має виняткове значення для неї та при розгляді справи № 905/1987/19 щодо вирішення питання правомірності/неправомірності бездіяльності органу ДВС щодо застосування мораторію, суд касаційної інстанції повинен зробити відповідний правовий висновок.
3.3. Укрзалізниця також вказує, що до касаційної скарги додані матеріали, які не були подані, до судів першої та апеляційної інстанцій, а саме, копія протокольного рішення Прем`єр-міністра України від 24.07.2020 та копії свідоцтв про право власності та витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно, власником якого є Держава в особі Міністерства інфраструктури та яке закріплене на праві господарського відання за ДП "Донецька залізниця". Скаржник зазначає, що подання вказаних документів, які, на думку АТ "Укрзалізниця", мають вирішальне значення для правильного вирішення справи, стало можливе лише до суду касаційної інстанції, тому що під час судового розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій, в уповноважених представників АТ "Укрзалізниця" не було їх в наявності, а отриманні вони у ході підготовки касаційної скарги.
4. Позиція учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу
4.1. Від учасників справи відзивів на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. У Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), перебуває зведене виконавче провадження № 62662285 від 27.07.2020 стосовно стягнення заборгованості із боржника АТ "Укрзалізниця" (код ЄДРПОУ 40075815). До складу зведеного виконавчого провадження 62662285 від 27.07.2020 входить виконавче провадження ВП № 62433486 з примусового виконання наказу № 905/1987/19 виданого 24.02.2020 Господарським судом Донецької області.
5.2. На підставі ухвали Господарського суду Донецької області від 16.07.2020 у справі № 905/1987/19 органом, що здійснює примусове виконання судового рішення здійснено заміну за наказом Господарського суду Донецької області від 24.02.2020 у справі № 905/1987/19 вибулого боржника ДП "Донецька залізниця" (ідентифікаційний код юридичної особи 01074957, адреса: 83000, Донецька обл., місто Донецьк, вул. Артема, 68) на нового боржника (правонаступника) АТ "Українська залізниця" (ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, адреса: 03150, м. Київ, Печерський район, вулиця Єжи Ґедройця, буд. 5).
5.3. Стягувач 15.10.2020 звернувся із заявою про примусове виконання судового рішення за наказом Господарського суду Донецької області від 24.02.2020 у справі № 905/1987/19. Станом на дату подання заяви рішення суду не виконано.
5.4. Стягувач 21.10.2020 отримав від Відділу (за підписом керівника Відділу Филипенко Г.) відповідь від 19.10.2020 № 8543/02.3-49/19036, в якій, посилаючись на положення Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", пункт 11 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", пункт 5-1 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", повідомлено про недоцільність та неможливість здійснення примусового виконання судового рішення.
5.5. Вважаючи протиправною бездіяльність органу, що здійснює примусове виконання судового рішення, стягувач звернувся до Господарського суду Донецької області зі скаргою на бездіяльність органу, що здійснює виконання судового рішення за наказом Господарського суду Донецької області від 24.02.2020 у справі № 905/1987/19.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Ухвалою Верховного Суду від 20.04.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 905/1987/19 за касаційною скаргою Укрзалізниці на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України, витребувано матеріали справи.
6.2. Розгляд касаційної скарги Укрзалізниці здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п`ятої статті 301 ГПК України.
6.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
6.5. Додані до касаційної скарги документи, які не були досліджені у судах попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції не розглядає та не надає їм оцінку, з огляду на положення статті 300 ГПК України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
7.1. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, якими скаргу ТОВ "Імпульс-2008" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у межах ВП №62433486 під час виконання рішення суду у справі № 905/1987/19 задоволено.
7.2. Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо неправомірності бездіяльності Відділу примусового виконання рішень щодо виконання всіх дій, спрямованих на примусове виконання судового наказу від 24.02.2020 № 905/1987/19.
7.3. Розглянувши касаційну скаргу та матеріали справи, Верховний Суд виходить з таких міркувань.
7.4. Відповідно до статті 129-1 Конституції України, положень частини першої статті 18, частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі №1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019 у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Також у зазначеному рішенні Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Отже, судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Забезпечення виконання остаточного судового рішення у визначеному законом порядку є позитивним обов`язком держави.
7.5. Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
7.6. Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
При цьому, дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.
7.7. Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
7.8. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
7.9. Відповідно до статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
7.10. Частина сьома статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника, у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах.
7.11. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (стаття 56 Закону України "Про виконавче провадження").
7.12. Відповідно до частини 4 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадку, передбаченого пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.
7.13. Так, судами попередніх інстанцій не досліджувалось, не оцінювалось та не встановлювались, які саме заходи примусового виконання рішення були/не були вчинені виконавцем в межах як зведеного виконавчого провадження № 62662285 від 27.07.2020 стосовно стягнення заборгованості із боржника АТ "Укрзалізниця" (код ЄДРПОУ 40075815), до складу якого входить виконавче провадження ВП № 62433486 з примусового виконання наказу № 905/1987/19 виданого 24.02.2020 Господарським судом Донецької області, так і безпосередньо виконавчого провадження № 62433486, до його включення у зведене виконавчого провадження № 62662285 від 27.07.2020, з огляду на що не можна дійти достеменного висновку щодо наявності/відсутності підстав для задоволення скарги ТОВ "Імпульс-2008" та визнання неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у частині невжиття заходів в примусового виконання рішення Господарського суду Донецької області за наказом Господарського суду Донецької області від 24.02.2020 у справі №905/1987/19. Відтак, судами достеменно не встановлено в чому полягає бездіяльність виконавця.
7.14. Доводи касаційної скарги щодо неповного дослідження усіх обставин справи у їх сукупності, а також посилання на обставини, які не підтверджено достовірними та допустимими доказами знайшли своє підтвердження під час здійснення касаційного розгляду.
7.15. 20.10.2019 набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
7.16. Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (далі - Закон № 145-IX) заборонено вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліку, затвердженого Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
7.17. Згідно з додатком № 2 "Перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані" до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" станом на 20.10.2019 до вказаного переліку включено АТ "Українська залізниця".
7.18. Системний аналіз змісту даної норми разом з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття Закону № 145-ІХ, свідчить про їх спрямування на необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.
7.19. Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів, а також товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
7.20. Тобто, вказаною нормою Закону № 145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише щодо конкретного виду майна цього підприємства, а саме грошові кошти, що відповідає меті та суті Закону №145-ІХ.
7.21. Близькі за змістом висновки щодо застосування пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих і Перехідних положень Закону № 145-ІХ є сталими і послідовними та викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/12809/19, постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №910/13346/18, від 29.04.2020 у справі №910/6948/19, від 18.08.2020 у справі №911/5057/15, від 14.08.2020 у справі №910/7187/19, від 15.09.2020 у справі №910/5702/19, від 17.12.2020 у справі №904/4765/19, від 12.01.2021 у справі №910/5432/19, а також в ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/13346/18, від 29.04.2020 у справі № 910/6948/19, у яких Суд визнав очевидними і такими, що не викликають розумних сумнівів висновки судів про можливість вчинення виконавчих дій щодо АТ "Українська залізниця" стосовно стягнення грошових коштів. Підстав для відступу від зазначеного правового висновку Верховний Суд, з огляду на доводи касаційної скарги, не вбачає.
7.22. Також Верховний Суд звертає увагу на те, що приписи щодо заборони вчинення виконавчих дій згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Прикінцевих та Перехідних положення Закону №145-ІХ слід застосовувати таким чином, що така заборона не поширюється на стягнення грошових коштів боржників у будь-яких правовідносинах, а також окремо на стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, які були ними укладені. Така ж правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/12809/19.
7.23. Отже суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, вірно вказав про те, що Закон №145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, стягнення грошових коштів боржників у будь-яких правовідносинах, а також стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
7.24. При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що пунктами 51 та 52 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" (далі - Закон №4442-VI) передбачено, що до проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна Товариству як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств встановлено мораторій на звернення стягнення на активи Товариства за зобов`язаннями таких підприємств. Мораторій на звернення стягнення на активи Товариства, встановлений згідно з пунктом 51 цього розділу, втрачає чинність після проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна Товариству, але не пізніше ніж через шість місяців з дня припинення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.
7.25. У пункті 3 розділу І Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, визначено, що активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
7.26. Поняття "мораторій" у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України).
7.27. Мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, шляхом звернення стягнення на активи АТ "Українська залізниця" за зобов`язаннями підприємств, визначених Законом №4442-VI, зокрема, зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця", а не звільненням від його виконання. Тому, установлений Законом № 4442-VI мораторій на звернення стягнення на активи Товариства, не передбачає в цілому втрату стягувача права на виконання рішення суду та має лише тимчасове правове значення.
7.28. Пунктом 51 Перехідних та прикінцевих положень Закону №4442-VI встановлено мораторій на звернення стягнення на активи АТ "Українська залізниця" за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, зокрема, що розміщені на території проведення антитерористичної операції.
7.29. Вказаний мораторій лише тимчасово забороняє примусово стягувати активи Товариства за зобов`язаннями названих підприємств в період дії мораторію.
7.30. Пунктом 52 Перехідних та прикінцевих положень Закону №4442-VI передбачено коли вказаний мораторій втрачає чинність.
7.31. З огляду на викладене, необґрунтованим є висновок судів попередніх інстанції щодо можливості звернення стягнення на активи боржника (АТ "Українська залізниця"), що не знаходиться на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження до проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна таких підприємств та затвердження передавального акта щодо цього майна АТ "Українська залізниця" як правонаступнику прав та обов`язків зазначених підприємств.
7.32. Відповідно до пункту 101 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що на період дії мораторію, встановленого згідно з пунктом 5 1 розділу III "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі, за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження".
7.33. Пунктом 11 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
7.34. Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову (частина друга статті 34 Закону України "Про виконавче провадження").
7.35. З аналізу вище наведених норм можна дійти висновку про те, що мораторій передбачений пунктом 51 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" (№4442-VI) поширюється на захід примусового виконання рішень - звернення стягнення на активи АТ "Українська залізниця" за зобов`язаннями підприємств, визначених Законом №4442-VI, зокрема, зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця". При цьому Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень передбачено порядок дій виконавця, які останній має вжити у разі виконання судового рішення за зобов`язаннями підприємств передбачених пунктом 51 Перехідних та прикінцевих положень Закону № 4442-VI та рішення які останній приймає за наслідками вчинення відповідних дій.
7.36. Задовольняючи скаргу ТОВ "Імпульс-2008" на бездіяльність органу, що здійснює виконання судового рішення у справі № 905/1987/19 за наказом Господарського суду Донецької області від 24.02.2020, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою наведені вище норми законодавства та допустили порушення норм процесуального права та неправильно застосували вищевказані норми матеріального права.
7.37. З огляду на викладене у розділі 7 цієї постанови, знайшли своє часткове підтвердження доводи касаційної скарги АТ "Українська залізниця".
7.38. Верховний Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7.39. З огляду на положення статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не розглядає та не надає оцінку поданим разом з касаційною скаргою доказам, які не були подані до судів попередніх інстанцій.