ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 924/336/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В.- головуючого, Волковицької Н. О., Уркевича В. Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на ухвалу Північно - західного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 (колегія суддів: Петухов М. Г., Маціщук А. В., Олексюк Г. Є.) про зупинення провадження у справі
за позовом керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. ОСОБА_1, 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Форк" про витребування земельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Керівник Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (далі - ТОВ "Агро-Еко-Граунд") про (з урахуванням змін від 02.09.2020) витребування у відповідача на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру, земельної ділянки, кадастровий номер 6822455800:03:003:0029, загальною площею 2 га, розташованої за межами Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 № 22-20717-СГ ОСОБА_1 .
2. Обґрунтовуючи позов прокурор послався на те, що земельна ділянка, кадастровий номер 6822455800:03:003:0029, вибула з власності держави поза її волею внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки одного виду використання та відчуження ним зазначеної земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Форк" (далі - ТОВ "Форк"). У подальшому ТОВ "Форк" об`єднало спірну земельну ділянку з іншими земельними ділянками і відчужило її ТОВ "Агро-Еко-Граунд".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 01.12.2020 позов задоволено.
4. Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ "Агро-Еко-Граунд" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просило рішення Господарського суду Хмельницької області від 01.12.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
5. 15.03.2021 на електронну адресу суду від ТОВ "Агро-Еко-Граунд" надійшло клопотання про зупинення провадження у цій справі до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18647/19.
6. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 на підставі пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) клопотання ТОВ "Агро-Еко-Граунд" задоволено, зупинено провадження у справі № 924/336/20 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18647/19 та оприлюднення повного тексту постанови.
7. Ухвала мотивована тим, що справа № 910/18647/19 прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки Верховний Суд дійшов висновку, що існує виключна правова проблема, пов`язана із тлумаченням норм Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та закону щодо правових підстав для передачі майна (земельної ділянкм), на яке накладено арешт у кримінальному провадженні, і вирішення цієї проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
8. Водночас одним із доводів апеляційної скарги є накладений у кримінальному провадженні арешт на земельну ділянку, яка витребовується, і такий арешт є чинним на час пред`явлення позову.
Короткий зміст касаційної скарги
9. Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури у касаційній скарзі просить ухвалу апеляційного господарського суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
10. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України.
11. Прокурор вважає, що апеляційний господарський суд, зупиняючи апеляційне провадження у справі № 924/336/20 до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18647/19, належним чином не обґрунтував підстави такого зупинення, не проаналізував предмети та підстави позовів у цих справах, не навів обставини на підтвердження висновку про те, що наявність спору у справі про відчуження Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство) майна, на яке накладено арешт в межах кримінального провадження, виключає можливість на підставі наявних доказів розглянути справу № 924/336/20.
12. При цьому скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.07.2020 у справі № 910/11236/19 щодо необхідності зазначення обґрунтування стосовно зупинення провадження у справі та неможливості розгляду справи за наявними доказами.
13. З посиланням на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18, від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18 прокурор також вказує, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду та перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
14. ГУ Держгеокадастру у відзиві просить задовольнити касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
15. Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
16. Статтями 227, 228 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.
17. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 228 ГПК України господарський суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
18. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
19. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 також зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
20. Водночас для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з`ясовувати: як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ (стаття 114 ГПК України). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 910/15364/17, від 15.03.2019 у справі № 910/17243/17 та від 27.03.2019 у справі № 910/15707/17.
21. Предметом спору у справі № 924/336/20 є витребування у відповідача на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру земельної ділянки.
22. При цьому, звертаючись до господарського суду з позовом, керівник Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури позовні вимоги обґрунтував тим, що земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею, з порушенням чинного законодавства, насамперед через її набуття у приватну власність особою, яка не повідомила про наявність у неї уже приватизованої земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та якою спірну земельну ділянку відчужено ТОВ "Форк", а останнім - ТОВ "Агро-Еко-Граунд".
23. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Кам`янець-Подільського районного суду Хмельницької області від 02.04.2019 у справі № 676/245/19 визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру від 17.10.2017 № 22-20717-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822455800:03:003:0029) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. У рішенні суд встановив, що ОСОБА_2 при зверненні до Головного управління Дерземкадастру у Хмельницькій області із заявою надав недостовірну інформацію про те, що не використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Тобто на час отримання земельної ділянки, кадастровий номер 6822455800:03:003:0029, ОСОБА_2 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок, а тому земельна ділянка, кадастровий номер 6822455800:03:003:0029, вибула із земель державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_2 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання. Крім того, зазначеним судовим рішенням встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.10.2017 № 4381 ОСОБА_1 продав спірну земельну ділянку ТОВ "Форк". Рішення набрало законної сили 07.05.2019.
Земельна ділянка, кадастровий номер 6822455800:03:003:0029, об`єднана ТОВ "Форк" з раніше сформованими земельними ділянками у земельну ділянку площею 36 га із кадастровим номером 6822455800:03:003:0160, яка була відчужена та зареєстрована за ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.12.2017. У подальшому ТОВ "Агро-Еко-Граунд" здійснило поділ земельної ділянки, кадастровий номер 6822455800:03:003:0160, за наслідками якого утворені земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:03:003:0165 площею 34 га та 6822455800:03:003:0166 площею 2 га.
З урахуванням вищенаведеного, оскільки земельна ділянка, кадастровий номер 6822455800:03:003:0029, вибула з державної власності на підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 17.10.2017 № 22-20717-СГ, визнаного недійсним у судовому порядку рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 02.04.2019 у справі № 676/245/19 через його незаконність, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказана земельна ділянка вибула з володіння держави з порушенням установленого порядку, волі держави на таке вибуття не було, внаслідок чого право державної власності порушено.
Щодо доводів відповідача про накладення ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 у справі № 686/4632/18 арешту на спірну земельну ділянку суд першої інстанції зазначив, що наявність (відсутність) арешту не може впливати на вирішення питання про витребування майна на користь власника і не скасовує пов`язаних з арештом обмежень щодо земельної ділянки. Крім того, звернув увагу на доводи позивача про накладення арешту на земельну ділянку у межах кримінального провадження саме з метою унеможливлення подальшого відчуження земельної ділянки та захисту інтересів держави як її власника.
24. Задовольняючи клопотання ТОВ "Агро-Еко-Граунд" та зупиняючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки однією з підстав апеляційної скарги є обставини стосовно передачі земельної ділянки, на яку накладений арешт у кримінальному провадженні, і такий арешт є чинним на час пред`явлення позову, з метою дотримання принципу правової визначеності та унеможливлення неоднакового застосування норм чинного законодавства у подібних правовідносинах, необхідно зупинити провадження у справі № 924/336/20 до отримання висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/18647/19.
25. Разом з тим, апеляційний господарський суд не врахував, що предметом спору у справі № 910/18647/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.Т." (далі - ТОВ "С.П.Т.") до Національного агентства, Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелучо" (далі - ТОВ "Пелучо"), Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ") є визнання недійсними результатів електронних торгів, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовано неправомірністю відчуження Національним агентством переданої в управління земельної ділянки, порушенням вимог статей 203, 215, 657 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки, порушенням правил (процедури) проведення електронних торгів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд у справі № 910/18647/19 дійшов висновку про відсутність порушень вимог законодавства при проведенні електронних торгів та укладенні договору купівлі-продажу від 19.07.2019 № 23, а відтак - про відсутність підстав для визнання електронних торгів та вказаного договору купівлі-продажу недійсними. Також суд дійшов висновку, що права позивача не можуть бути захищені із зазначених ним підстав та у визначений ним спосіб.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції у справі № 910/18647/19 та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що Національне агентство не могло здійснювати реалізацію активів, оскільки має лише повноваження здійснювати заходи з управління активами, визначені частинами другою-третьою статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", тому рішення зазначеного агентства про передачу спірної земельної ділянки для її реалізації на електронних торгах є незаконним.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що реалізація активів, які не були конфісковані, без згоди власника та без рішення суду є прямим порушенням статті 41 Конституції України, Першого протоколу до Конвенції, положень частини шостої статті 100 КПК України, частини п`ятої статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", та є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.
Апеляційний господарський суд визнав недійсними результати торгів, оскільки установив, що під час проведення торгів було порушено вимоги Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 № 719, що призвело до порушення прав ТОВ "С.П.Т." як власника майна.
Зазначивши, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19.07.2019 № 23 укладений в письмовій формі без нотаріального посвідчення, суд апеляційної інстанції, посилаючись на статтю 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" та статтю 657 ЦК України, дійшов висновку про недотримання сторонами вимог щодо форми договору та наявність підстав для визнання договору недійсним.
Суд також задовольнив вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння, зазначивши, що вона є похідною від вимоги про визнання недійсним правочину.
26. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 прийнято до розгляду справу № 910/18647/19.
27. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ця справа містить виключну правову проблему, пов`язану з порядком реалізації майна без згоди власника цього майна (активів), на яке накладено арешт у кримінальному провадженні, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
28. Звідси справа № 910/18647/19 містить правову проблему, пов`язану з тлумаченням норм статті 100 КПК України та статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" щодо правових підстав для реалізації майна (активів), на які накладено арешт у кримінальному провадженні.
29. Разом з тим предметом спору у справі № 924/336/20 є витребування у відповідача на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру земельної ділянки з підстав її вибуття з державної власності на підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 17.10.2017 № 22-20717-СГ, визнаного недійсним у судовому порядку рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 02.04.2019 у справі № 676/245/19 через його незаконність.
30. Водночас у справі № 924/336/20 судами попередніх інстанцій не вирішувалося питання щодо наявності повноважень у Національного агентства, зокрема, відповідно до статті 100 КПК України та статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", самостійно визначати спосіб управління майном (активами), на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та приймати рішення про реалізацію такого майна (активів) на підставі ухвали слідчого судді про передачу майна (активів) в управління з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.
31. Таким чином правовідносини у справі № 924/336/20 та у справі № 910/18647/19 не є подібними, оскільки мають різні предмет і підстави позовів, характер спірних правовідносин та їх правове регулювання.
32. Крім того, судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначено яким чином розгляд іншої справи - № 910/18647/19 впливає чи може вплинути на оцінку доказів у справі яка переглядається. Також не встановлено наявності обставин, що унеможливлюють самостійне дослідження судом наданих сторонами доказів під час розгляду даної справи та встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
33. Враховуючи викладене колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зупинення апеляційного провадження у справі № 924/336/20 на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/18647/19.
34. Верховний Суд дійшов подібних висновків у постанові від 20.05.2021 в аналогічній справі № 924/127/20.
35. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник з посиланням на частину першу статті 6 Конвенції зазначив про порушення принципу розумності строків розгляду справи судом.
36. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), питання про те, чи є розумним строк розгляду справи, повинно оцінюватись в контексті конкретних обставин справи і з урахуванням критеріїв, встановлених практикою Суду, зокрема, складність справи, дій заявника й учасників справи, а також важливості можливого результату судового процесу для заявника (рішення у справі "Кудла проти Польщі" ("Kudla v. Poland", № 30210/96, § 124).
37. Статтею 6 Конвенції закріплено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального звинувачення.
38. Таке право кореспондується з обов`язком добросовісного використання як сторонами, так і судом, своїх процесуальних прав та необхідністю утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати наданих процесуальним законом заходів до скорочення періоду судового провадження. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" від 07.07.1989, § 35,) "Смірнова проти України" (від 08.11.2005, § 66, § 69).
39. Колегія суддів касаційного суду вважає, що апеляційний суд необґрунтовано зупинив апеляційний розгляд за наявності власних повноважень щодо оцінки доказів та обставин справи, що мало наслідком порушення принципу змагальності та розумності строків розгляду справи в апеляційному суді.
40. Більше того, у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18 та від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18, на які посилається прокурор у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції зазначив, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.