ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/6928/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2020 (колегія суддів: Дармін М. О., Антонік С. Г., Іванов О. Г.) і ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2020 (суддя Євстигнеєва Н. М.) у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича до Криворізької міської ради про визнання неправомірним та скасування рішення відповідача № 1634 від 28.12.2012 "Про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки від 28.12.2006 № 040610801406 під розміщення автостоянки та тимчасової споруди КПП в Жовтневому районі міста"; зобов`язання відповідача укласти з позивачем додаткову угоду про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1211000000:04:223:0192, площею 0,2991 га, під розміщення автостоянки та споруди КПП, яка розташована на мкр-ні 5-му Зарічному в Жовтневому районі міста Кривого Рогу від 25.12.2006 і зареєстрованого в Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2006 за № 040610801406, строком на 6 років і на тих самих умовах,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2017 року Фізична особа-підприємець Штефан Владислав Олександрович (далі - ФОП Штефан В. О.) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Криворізької міської ради про визнання неправомірним та скасування рішення Криворізької міської ради, зобов`язання відповідача укласти додаткову угоду про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки.
2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 та постановою Верховного Суду від 15.03.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. ФОП Штефан В. О. подав заяви про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2017 за нововиявленими обставинами.
4. Заявник послався на те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2018 у справі № 904/9718/13, яке стало підставою для ухвалення рішення від 26.07.2017 у справі № 904/6928/17, скасовано. Скаржник також зазначив, що відповідач навмисне проігнорував той факт, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 у справі № 2а-423/10/0408, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2012, рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 № 3884 визнано нечинним.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
5. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2020, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2020, у задоволені заяв ФОП Штефана В. О. про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2017 за нововиявленими обставинами відмовлено.
6. Судові рішення мотивовані тим, що наведені заявником обставини не є нововиявленими в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
7. ФОП Штефан В. О. у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2020, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2020, задовольнити заяву позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, переглянути рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2017 за нововиявленими обставинами, скасувати його та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
8. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства.
9. Скаржник зазначив, що "рішення господарського суду від 22.03.2018 у справі № 904/9718/13 є доказом нововиявленої обставини у частині як відсутності будь-яких правовідносин на підставі рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 № 3884 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу", так і відсутності заборгованості, яка нарахована на підставі цього рішення". Суттю нововиявленої обставини, на думку скаржника, є відсутність законних підстав для нарахування заборгованості та виникнення заборгованості як такої, що підтверджується рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2018 у справі № 904/9718/13 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.07.2017 у справі № 2а-423/10/0408 (касаційне провадження К/800/17469/17).
10. Скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 та від 28.04.2020 у справі № 904/164/19, в яких висловлена позиція щодо неможливості застосування нечинного акта органу місцевого самоврядування до будь-яких правовідносин, та зазначає, що при прийнятті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2017 у справі № 904/6928/17 цей суттєвий та істотний факт нововиявленої обставини не був відомий ні заявнику, ні суду, але він спростовує його висновки відносно того, що орендарем (позивачем) платежі з орендної плати не приведені у відповідність до рішення Криворізької міської ради; скаржник також зазначає, що справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; наголошує, що заявлений 17.10.2019 відвід залишився без задоволення; наголошує на необхідності надання Верховним Судом висновку щодо питання у який строк має бути передана до канцелярії суду справа для повторного автоматичного розподілу; зазначає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про зупинення провадження у справі; на думку скаржника суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 908/592/19, оскільки відзив на апеляційну скаргу підписано представником лише на підставі довіреності та без додання доказів статусу адвоката чи самопредставництва, тобто суд, встановивши, що письмову заяву подано без додержання вимог статті 170 ГПК України, мав повернути її заявнику.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
11. Криворізька міська рада у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення та зазначає, що суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку, що обставини, на які посилається заявник не є нововиявленими.
Позиція Верховного Суду
12. За змістом частини 1 статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
13. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно із частиною 2 статті 320 цього Кодексу є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
14. Згідно з частиною 4 статті 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
15. При цьому не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилалися учасники судового процесу в своїх поясненнях в суді, які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону.
16. Приймаючи судові рішення про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій виходили з того, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 задоволено апеляційну скаргу Криворізької міської ради Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2018 у справі № 904/9718/13 та скасовано рішення від 22.03.2018 у цій справі.
17. Постановою Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 904/9718/13 касаційну скаргу ФОП Штефана В. О. на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі № 904/9718/13 залишено без задоволення.
18. Таким чином, визначена в заяві від 20.04.2018 підстава для перегляду рішення за нововиявленими обставинами - скасування рішення суду від 10.02.2014 у справі № 904/9718/13, яке стало підставою для ухвалення судового рішення у даній справі, припинила своє існування з 24.09.2018.
19. Суди також відхилили посилання скаржника, наведене у заяві, поданій 19.06.2019, на відсутність між сторонами правовідносин на підставі рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 № 3884 як на підставу для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, про яку заявнику не було відомо на час прийняття рішення, оскільки зі змісту мотивувальної частини рішення від 26.07.2017 у даній справі, вбачається, що сторони у справі та суд знали про розгляд у Вищому адміністративному суді України справи № 2а-423/10/0408, проте ця обставина не враховувалося, оскільки суд визнав за можливе ухвалити рішення на підставі наявних в справі доказів. При цьому, визначаючи підставу для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, заявник посилався на пункт 1 частини 2 статті 320 ГПК України, тобто на наявність істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
20. Апеляційний суд також відхилив посилання позивача на відсутність заборгованості у відповідача у зв`язку з визнанням постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011 у справі № 2а-423/10/0404 нечинним рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 № 3884 та роз`ясненням ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 у справі № 2а-423/10/0408 того, що дія рішення Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 14.05.2010 № 3884 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу" може бути припинена тільки на бюджетний період 2014 року з огляду на таке. При розгляді справи у суді першої інстанції у своєму клопотанні від 17.07.2017 позивач просив суд зупинити провадження у справі № 904/6928/17 до розгляду пов`язаної з нею адміністративної справи № 212/2276/16-а, що передана на розгляд до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу. На обґрунтування вказаного клопотання позивач посилався на те, що відкрито провадження в адміністративній справі № 212/2276/16-а, а визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 № 3884 призведе до відсутності підстав для нарахування заборгованості з орендної плати та підтвердить належне виконання позивачем своїх зобов`язань в цій частині. Представник позивача також зазначав про ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18.07.2017 у справі № 2а-423/10/0408 (касаційне провадження К/800/17469/17) відносно скасування рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 № 3884, яка матиме значення для розгляду справи № 904/9628/17. Дослідивши клопотання позивача про зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею адміністративної справи № 212/2276/16-а, місцевий господарський суд відмовив в його задоволенні, з огляду на те, що в матеріалах справи наявне рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 у справі № 904/9718/13, залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2014, яким встановлені обставини невиконання позивачем зобов`язань з оплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 25.12.2006, зареєстрованого 28.12.2006 за № 040610801406. Вказане судове рішення не скасоване та на момент вирішення спору є чинним. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність перешкод у розгляді справи № 904/6928/17.
21. Ураховуючи положення чинного процесуального законодавства і встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяв ФОП Штефана В. О. про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2020 у справі № 904/6928/17.
22. При цьому доводи щодо суті заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, викладені у касаційній скарзі, свідчать про намагання здійснити переоцінку доказів у справі.
23. Водночас колегія суддів зазначає, що посилання Вищого адміністративного господарського суду України в ухвалі від 18.07.2017 у справі № 2а-423/10/0408 (що спірне рішення міської ради було визнано таким, що втратило чинність на майбутнє, а тому з моменту набрання законної сили постановою апеляційного суду відповідне рішення міської ради не підлягає застосуванню до будь-яких правовідносин, що продовжують існувати на час втрати чинності цього рішення, а також не є і не може бути підставою для виникнення будь-яких нових правовідносин) не свідчить про наявність нововиявлених обставин у справі № 904/6928/17, в якій предметом спору визначено визнання неправомірним та скасування рішення відповідача від 28.12.2012 № 1634 "Про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки від 28.12.2006 № 040610801406 під розміщення автостоянки та тимчасової споруди КПП в Жовтневому районі міста"; зобов`язання відповідача укласти з позивачем додаткову угоду про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки.
24. Посилання скаржника на постанови Верховного Суду у справах № 904/164/19 та № 160/1088/19 розглядалося судом апеляційної інстанції та було відхилено з огляду на положення частини 5 статті 269 ГПК України, оскільки відповідні твердження скаржника не були наведені ні в тексті заяви про перегляд за нововиявленими обставинами від 20.04.2018, ні в тексті уточненої заяви від 19.06.2019.
25. Твердження скаржника про те, що справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду не знайшло підтвердження під час касаційного перегляду справи, оскільки розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2018 № 891 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 904/6928/17, за результатами якого справу передано для розгляду судді Євстигнеєвій Н. М., якою і прийнято ухвалу за результатами розгляду заяв ФОП Штефана В. О. про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
26. Щодо аргументу скаржника про несвоєчасність здійснення повторного автоматизованого розподілу, оскільки суддя Новікова Р. Г. 17.12.2018 задовольнила свою заяву про самовідвід, повний текст ухвали був підписаний 18.12.2018, а повторний автоматизований розподіл відбувся 20.12.2018, колегія суддів зазначає, що організація роботи суду першої інстанції та оцінка організаційних питань такої роботи знаходиться поза межами касаційного розгляду, визначеними статтею 300 ГПК України.
27. Щодо відмови у задоволенні відводу судді Євстигнеєвій Н. М., колегія суддів зазначає таке.
17.10.2019 від представника позивача до господарського суду надійшла заява про відвід судді Євстигнеєвої Н. М. від розгляду заяви за нововиявленими обставинами у справі №904/6928/17.
На обґрунтування заяви позивач послався на те, що, прослухавши аудіозапис судового засідання від 19.06.19 (участі в якому він не брав), він дійшов висновків, що у судовому засіданні суддя, не виходячи до нарадчої кімнати, прийняла по суті розгляду заяви рішення (ухвалу) та сказала, що у даній справі немає нововиявленої обставини. Водночас 09.10.19 суддя поновила провадження у даній справі та у дуже стислі строки призначила її розгляд на 17.10.19 (8 днів з моменту поновлення провадження), що дуже сильно відрізняється від усталеної практики Господарського суду Дніпропетровської області призначати судові засідання (відкладати розгляд справи, оголошувати перерву) не раніше ніж на 2 тижні із дня постановлення відповідної ухвали чи оголошення перерви.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Євстигнеєва Н. М.) від 17.10.2019 зупинено провадження у справі № 904/6928/17 до вирішення питання про відвід судді.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2019 № 1692 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи № 904/6928/17.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2019 для розгляду заяви про відвід судді Євстигнеєвої Н. М. визначено суддю Панну С. П.
Розглянувши заяву про відвід судді Євстигнеєвої Н. М. у справі № 904/6928/17, суд зазначив, що заявник, посилаючись на статтю 35 ГПК України, не вказав, за якою саме підставою, передбаченою цією статтею, суддя Євстигнеєва Н. М. підлягає відводу від розгляду справи № 904/6928/17. Натомість доводи заявника зводяться до незгоди з висловами судді Євстигнеєвої Н. М. у судовому засіданні 19.06.2019 та призначенням дати судового засідання на 17.10.2019 та невизначеністю часу слухання справи. Інших, передбачених статтями 35, 36 і 37 ГПК України, підстав для відводу судді відповідачем не наведено. З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви.
Відповідно до частин 2, 3 статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
Суд має виходити з того, що Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.
Верховний Суд зазначає, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
За висновком Європейського суду з прав людини у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
Враховуючи, що заявником не наведено передбачених ГПК України підстав для відводу судді, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви про відвід.
28. Щодо твердження скаржника про необхідність надання Верховним Судом висновку про те, у який строк має бути передана до канцелярії суду справа для повторного автоматичного розподілу, що на думку скаржника є додатковим підтвердженням прийнятності даної касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Згідно із частиною 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Питання у який строк має бути передана до канцелярії суду справа для повторного автоматичного розподілу не є питанням щодо застосування норм права.
29. Щодо аргументу скаржника про те, що суди необґрунтовано відхилили клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках:
1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;
2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи;
3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;
4) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді;
5) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Оскільки при розгляді справи суди не встановили наявності обставин, з якими пов`язується обов`язковість зупинення провадження у справі, та визнали, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, колегія суддів відхиляє аргумент скаржника про необґрунтованість відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
30. Щодо посилання скаржника на те, що суд розглянув справу без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 908/592/19, а саме суд, встановивши, що відзив подано без додержання вимог статті 170 ГПК України, мав повернути його заявникові, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду справи № 908/592/19 в суді касаційної інстанції була ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020, яка прийнята в межах розгляду справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Дельта Буг", та якою апеляційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.07.2020 і додані до неї матеріали повернуто заявникові на підставі підпункту 1 пункту 5 статті 260 ГПК України. При цьому на обґрунтування доводів касатор посилався на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга ПАТ АБ "Укргазбанк" подавалась в порядку самопредставництва, а суд апеляційної інстанції не прийняв надані в якості доказів наказ про призначення на посаду та посадову інструкцію представника.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.
Правовідносини у справі, на яку посилається скаржник, не є подібними правовідносинам у справі, що розглядається. Крім того, у даній справі судом не було встановлено, що відзив підписано неуповноваженою особою.