ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2021 року
м. Київ
справа № 807/741/16
адміністративне провадження № К/9901/35384/18
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2016 року (суддя Рейті С. І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року (судді Старунський Д. М., Багрій В. М., Мікула О. І.) у справі № 807/741/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (правонаступника Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління ДФС України в Закарпатській області) про визнання недійсною податкової консультації та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИЛА:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати недійсною податкову консультацію Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління ДФС України в Закарпатській області від 27 травня 2016 року № 679/Г/У; зобов`язати Державну податкову інспекцію в Іршавському районі Головного управління ДФС України в Закарпатській області надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків адміністративного суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що надана відповідачем податкова консультація не відповідає вимогам чинного податкового законодавства, відтак підлягає визнанню недійсною.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано податкову консультацію Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління ДФС в Закарпатській області "Про надання податкової консультації" від 27 травня 2016 року № 679/Г/У; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
При цьому суди виходили з того, що висновки відповідача, зазначені у податковій консультації, не відповідають вимогам чинного законодавства.
Окрім того, суди дійшли висновку, що оскаржувана податкова консультація підлягає визнанню протиправною та скасуванню, оскільки надана з порушенням вимог пункту 52.4 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до яких державна податкова інспекція районного рівня не наділена правом надавати податкові консультації.
Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, Хустська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до 8 лютого 2020 року, відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", що набрав чинності у зазначену вище дату.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суди встановили, що ФОП ОСОБА_1 звернувся до Державної податкової інспекції в Іршавському районі із запитом від 16 травня 2016 року № 48-06/16 про отримання податкової консультації з питань: 1) чи має ФОП ОСОБА_1 право та чи правомірно відносить до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), сплачених фізичною особою підприємцем, платником ПДВ при придбанні транспортних засобів, які використовуються в господарській діяльності, належним чином документально оформлені, відображені у бухгалтерському та податковому обліку?; 2) чи має ФОП ОСОБА_1 право на бюджетне відшкодування ПДВ з урахуванням податкового кредиту сум ПДВ, сплачених фізичними особами - підприємцями, платниками ПДВ при придбанні транспортних засобів, які використовуються в господарській діяльності, належним чином документально оформлені та відображені у бухгалтерському та податковому обліку?
Листом від 27 травня 2016 року № 679/Г/У "Про надання податкової консультації" ДПІ в Іршавському районі позивачу надано податкову консультацію, в якій зазначено, що загальний порядок формування податкового кредиту з ПДВ регламентовано статтею 198 ПК України. До податкового кредиту фізичних осіб - суб`єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, можна включати суми ПДВ, нараховані (сплачені) у зв`язку з придбанням основних засобів, за умови взяття на облік такого майна в якості основних засобів, використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності, наявності належного документального оформлення, підтвердження відповідних витрат, відображення їх у бухгалтерському та податкових обліках. Також зазначено, що відповідно до статті 325 Цивільного кодексу України право приватної власності на майно належить фізичній особі, а не фізичній особі - суб`єкту господарювання, що не дає можливості вважати майно, яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними засобами суб`єкта господарювання - фізичної особи. Виходячи з наведеного, ПДВ за придбані транспортні засоби не може бути включено до складу податкового кредиту та відповідно не можуть брати участі у бюджетному відшкодуванні.
Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Пунктами 52.1 та 52.2 статті 52 ПК України встановлено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Згідно з пунктом 52.3 статті 52 ПК України за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Відповідно до пункту 52.4 статті 52 ПК України консультації, крім узагальнюючих, надаються: в усній формі - контролюючими органами; у письмовій або електронній формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, та підлягають обов`язковому розміщенню на сайті контролюючого органу, який надав консультацію, протягом 10 календарних днів після дня їх надання без зазначення найменування (прізвища, ім`я, по батькові) платника податків та його податкової адреси.
Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень (пункт 52.5 статті 52 ПК України).
За приписами пунктів 53.1, 53.3 статті 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що пунктом 52.4 ст. 52 ПК України визначено вичерпний перелік контролюючих органів, які мають право надавати платникам податків індивідуальні податкові консультації.
Зокрема, вказаною правовою нормою визначено, що консультації, крім узагальнюючих, надаються: в усній формі - контролюючими органами; у письмовій або електронній формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що позивач, з метою отримання індивідуальної податкової консультації в порядку статті 52 ПК України, повинен був звернутись до Головного управління ДФС у Закарпатській області (контролюючого органу обласного рівня), а не до ДПІ у Іршавському районі Головного управління ДФС України в Закарпатській області (контролюючого органу місцевого рівня).
Про правильність цього висновку свідчить і зміст пункту 54.2 статті 54 ПК України у редакції Закону від 16 січня 2020 року № 466-IX, відповідно до якої індивідуальні податкові консультації надаються: в усній формі - контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також державними податковими інспекціями; у паперовій та електронній формах - контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, крім державних податкових інспекцій.
При цьому висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у державної податкової інспекції повноважень щодо надання індивідуальної податкової консультації у паперовій формі співпадають з доводами відповідача.
Водночас, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що помилково надана податкова консультація не може бути предметом оскарження в адміністративному суді.
На думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що надана, зокрема з перевищенням встановлених ПК України повноважень, податкова консультація є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним приписам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів