ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2021 року
м. Київ
справа № 804/4222/17
адміністративне провадження № К/9901/40177/18
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Євраз Южкокс" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2017 року (судді Дєєв М. В., Захарчук-Борисенко Н. Н., Царікова О. В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (судді Дадим Ю. М., Уханенко С. А., Богданенко І. Ю.) у справі № 804/4222/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Євраз Южкокс" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,
УСТАНОВИЛА:
Приватне акціонерне товариство "Євраз Южкокс" (далі - ПАТ "Євраз Южкокс") звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 5 травня 2017 року № 90/6/99-99-15-03-03-15/ІПК.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що надана контролюючим органом податкова консультація не відповідає вимогам податкового законодавства та порушує права та законні інтереси позивача.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 1 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, у задоволенні позову відмовив.
При цьому суди виходили з того, що висновок Державної фіскальної служби щодо обов`язку складання акцизних накладних на обсяги пального, використаного для власного споживання є обґрунтованим, а консультацію надано відповідно до вимог чинного законодавства.
Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ПАТ "Євраз Южкокс" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до 8 лютого 2020 року, відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", що набрав чинності у зазначену вище дату.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди встановили, що ПАТ "Євраз Южкокс" здійснює господарську діяльність в коксохімічній галузі та є виробником коксового горішку, коксового дріб`язку, кам`яновугільної смоли, сульфату амонію, сірчаної кислоти, кам`яновугільного бензолу.
Позивач звернувся до Державної фіскальної служби України за індивідуальною податковою консультацією, а саме з листом від 12 квітня 2017 року № 635 "Про надання індивідуальної податкової консультації щодо необхідності складання акцизних накладних подання звітності з акцизного податку при здійсненні операцій з придбання пального виключно для використання у власній господарській діяльності", поставивши відповідачу наступні питання: " 1. Чи вірно ми розуміємо, що у ПрАТ "ЄВРАЗ ЮЖКОКС", яке не є платником акцизного податку по операціям реалізації пального в частині ПММ (бензину, дизпалива, тощо), немає обов`язку складати акцизні накладні на витрачені у власній господарській діяльності обсяги пального в частині ПММ (бензину, дизпалива, тощо)? 2. Чи вірно ми розуміємо, що у ПрАТ "ЄВРАЗ ЮЖКОКС", яке не є платником акцизного податку по операціям реалізації пального в частині ПММ (бензину, дизпалива тощо), немає обов`язку подання додатку 1-1 Розрахунок суми акцизного податку з реалізації пального відповідно до підпункту 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 ПКУ" до декларації з акцизного податку щодо витрачених у власній господарській діяльності обсягів пального в частині ПММ (бензину, дизпалива тощо)?".
У відповідь на даний запит Державною фіскальною службою України було надано індивідуальну податкову консультацію від 5 травня 2017 року № 90/6/99- 99-15-03-03-15/ІПК, відповідно до якої зазначено, що позивач, як зареєстрований платник акцизного податку з реалізації пального на всі обсяги реалізованого (витраченого) пального, у тому числі використаного для власних потреб, зобов`язане складати акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого (витраченого) пального та зареєструвати її в ЄРАНу.
За змістом підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.
Згідно з пунктом 216.6 статті 216 ПК України при використанні підакцизних товарів (продукції) для власних виробничих потреб датою виникнення податкових зобов`язань є дата їх передачі для такого використання, крім використання для виробництва підакцизних товарів (продукції).
Відповідно до підпункту 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 ПК України об`єктом оподаткування є, зокрема, операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних; ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією; вироблені в Україні, реалізація яких є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
За правилами абзацу 2 пункту 231.1 статті 231 ПК України платник податку зобов`язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального, використаного для власного споживання; реалізованого та/або використаного для виробництва непідакцизної продукції на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу; втраченого як у межах, так і понад встановлені норми втрат; зіпсованого, знищеного, в тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов`язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального.
ПАТ "Євраз Южкокс" є виробником бензолу сирого кам`яновугільного (код згідно УКТ ЗЕД 2707 10 90 00), який відноситься до групи підакцизних товарів - "пальне" (відповідно до підпункту 215.3.4 пункту 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та зареєстрований платником акцизного податку з реалізації пального.
Крім того, позивач здійснює придбання паливно-мастильних матеріалів (бензину, дизпалива тощо) для використання у власній господарській діяльності.
Ураховуючи наведене, суди дійшли правильного висновку про те, що позивач, який зареєстрований, як платник акцизного податку з реалізації пального і здійснює операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального іншим особам чи будь-які інші операції з пальним на митній території України, які визначені в абзаці другому підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України, для здійснення таких операцій повинен складати акцизні накладні на обсяги реалізації, а також на обсяги пального, що використовується для власного споживання, зареєструвавши накладні в Єдиному реєстрі акцизних накладних згідно з пунктом 231.1 статті 231 ПК України.
При цьому суди взяли до уваги пояснення відповідача про те, що такий облік отриманого та реалізованого (витраченого) пального ведеться з метою виявлення об`єкта оподаткування акцизним податком, а саме обсягів перевищення реалізованого (витраченого) пального над отриманим.
Окрім того, суди зазначили, що відповідно до підпункту 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 ПК України об`єктом оподаткування є операції з реалізації пального, що перевищують обсяги отриманого від інших платників акцизного податку, за які сплачено акцизний податок. Тобто, використання пального, яке отримано від інших платників акцизного податку для власних потреб не є об`єктом оподаткування.
Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Пунктами 52.1 та 52.2 статті 52 ПК України встановлено, зокрема, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства; індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Згідно з пунктом 52.3 статті 52 ПК України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства..
За приписами пункту 53.1 статті 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.
Відповідно до пункту 5 Методичних рекомендацій щодо надання органами Державної податкової служби України письмових податкових консультацій, надісланих листом Державної податкової служби України від 21 січня 2011 року № 1600/7/10-1017/220, консультація повинна відповідати таким вимогам: надаватися згідно з цими Рекомендаціями, виходячи з положень Податкового кодексу України та економічного змісту того чи іншого виду податку, збору (обов`язкового платежу), інших законів, що регулюють справляння відповідних зборів/плати; містити у назві посилання на конкретну статтю або пункт акта законодавства, щодо якого вона надається; відповідати вимогам Типової інструкції з діловодства в органах ДПС, затвердженої наказом ДПА України від 1 липня 1998 року № 315, розробленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 року № 1153 "Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади".
Суди попередніх інстанцій, проаналізувавши оскаржувану індивідуальну податкову консультацію, дійшли правильного висновку про те, що вона надана відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним приписам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів