ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2021 року
м. Київ
справа №822/2294/16
адміністративне провадження №К/9901/37756/18
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду (судді Ватаманюк Р. В., Сторчак В. Ю., Мельник-Томенко Ж. М.) від 28 лютого 2017 року у справі № 822/2294/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИЛА:
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому від 29 червня 2016 року № 186473-13.
На обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.
Постановою від 14 грудня 2016 року Хмельницький окружний адміністративний суд (суддя Данилюк У. Т.) позов задовольнив.
Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 28 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.
Не погодившись із рішення апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права апеляційним судом при розгляді справи, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до 8 лютого 2020 року, відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", що набрав чинності у зазначену вище дату.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах наведених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1, ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER 200, реєстраційний номер НОМЕР_2, об`єм двигуна 4461, 2014 року випуску, дата первинної реєстрації 26 вересня 2014 року.
Рішенням сесії Хмельницької міської ради від 21 січня 2015 року № 2 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Хмельницькому та втрату чинності рішень міської ради" уперше встановлено транспортний податок та затверджено Положення про порядок обчислення та сплати транспортного податку.
За змістом зазначеного Положення платниками транспортного податку є: фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що є об`єктами оподаткування (підпункт 2.1 пункту 2), об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (підпункт 3.1 пункту 3), а базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до пункту 3 цього Положення.
Рішенням сесії Хмельницької міської ради від 27 січня 2016 року № 2 визнано таким, що втратило чинність рішення сесії Хмельницької міської ради від 21 січня 2015 року № 2 "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Хмельницькому та втрату чинності рішень міської ради". Відповідно втратило чинність і Положення про порядок обчислення та сплати транспортного податку, яке було затверджене цим рішенням.
Підпунктами 1.4 та 1.5 пункту 1 рішення Хмельницької міської ради від 27 січня 2016 року № 2 встановлено транспортний податок та затверджено нове Положення про порядок обчислення та сплати транспортного податку.
Згідно з цим Положенням платниками транспортного податку є: фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що є об`єктами оподаткування (підпункт 2.1 пункту 2), об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (підпункт 3.1 пункту 3), а базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до пункту 3 цього Положення.
Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Хмельницькому від 29 червня 2016 року № 186473-13 позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.
Приймаючи це податкове повідомлення-рішення, податковий орган виходив із того, що позивачу на праві власності належить автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER 200 із об`ємом двигуна 4461, 2014 року випуску (із року випуску якого минуло не більше 5 років та середньо ринкова вартість котрого становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на перше січня податкового року).
Позивач вважаючи це податкове повідомлення-рішення протиправним звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що застосування контролюючим органом положень статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2016 році, оскільки відповідне рішення місцевої ради не було оприлюднено до 15 липня 2015 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вищевказаними рішеннями не встановлювався новий податок (транспортний податок діяв і в 2015 році) та не змінювалась його ставка, а лише змінювались вимоги до об`єкта оподаткування таким податком, що зумовлено внесенням змін до ПК України, чим фактично запроваджено механізм справляння та порядок сплати транспортного податку на території м. Хмельницький, встановленого податковим законодавством, а відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що підстави для сплати транспортного податку в 2016 році відсутні.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
Базою оподаткування згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 Кодексу, є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Пунктом 267.4 статті 267 ПК України встановлено ставку податку у розмірі 25000,00 грн за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
До 1 січня 2016 року підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України було встановлено, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
1 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 909-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", яким у статтю 267 ПК України внесено зміни.
Зокрема, підпункт 267.2.1 пункту 267.2 ПК України викладено в новій редакції та визначено, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону від 24 грудня 2015 року № 909-VIII у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Отже, Законом України № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, із 1 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
Аналогічний висновок викладно, зокрема у постанові Верховного Суду від 26 березня 2020 року у справі № 821/171/18 (№ К/9901/55850/18).
Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним приписам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
За правилами частини першої статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів