ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2021 року
м. Київ
справа № 803/784/16
адміністративне провадження № К/9901/45690/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шишова О.О.,
суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання недійсним та скасування рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року (прийняту в складі: головуючого судді Смокович В.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Большакової О.О., суддів Глушака І.В., Гуляка В.В.),
У С Т А Н О В И В:
1. Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі-позивач, ГУ ДКСУ у Волинській області) звернулося з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 08.06.2016 року) до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 11 листопада 2015 року № 0055081703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 1 107 грн. 31 коп.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що рішенням Луцької ОДПІ № 0055081703 від 11 листопада 2015 року застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 1 107 грн. 31 коп. Позивач уважає дане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки протягом 2015 року ним, як платником єдиного соціального внеску, подано звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Нарахування та сплата ГУ ДКСУ у Волинській області єдиного соціального внеску на допомогу по вагітності і пологах протягом 2015 року відображено у таблиці.
Згідно із платіжними дорученнями позивачем сума єдиного соціального внеску на допомогу по вагітності і пологах сплачена до бюджету своєчасно та в повному обсязі.
Фактор несплати обумовлений зайво поданою ГУ ДКСУ у Волинській області звітністю, в результаті чого виникло дублювання суми єдиного внеску.
Крім того, такі обставини не можуть бути правовою підставою для застосування штрафних санкцій та нарахування пені. Казначейством подано коригуючу звітність. При цьому, виправлення помилки не призвело до збільшення суми сплати з ЄСВ. Тобто втрат з бюджету за період з моменту подачі основної декларації з помилкою та до її виправлення не відбулось.
3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області № 0055081703 від 11 листопада 2015 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1087 грн 12 коп. та пені у розмірі 20 грн 19 коп. за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів сплачувався своєчасно та в повному обсязі згідно поданої звітності.
5. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган звернувся до касаційного суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
5.1. У доводах касаційної скарги відповідач указує, що Позивачем щомісяця формувалась та подавалась до Луцької ОДПІ звітність за формою, визначеною Порядком (Додаток № 4). У складі цього звіту систематично протягом 2013-2016 років подавалась таблиця 4 "Нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами".
5.2. ГУ ДКСУ у Волинській області систематично формувало і подавало таблицю 4 додатка 4, а тому їх твердження про помилковість формування даної таблиці не відповідає обставинам справи, оскільки ними мали подаватись таблиці 5 та 7. Лише після отримання 08 лютого 2016 року рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 11 листопада 2015 року, казначейство усвідомлюючи помилку, 19 лютого 2016 року подало коригуючу звітність, а саме таблицю 4, у якій зменшує єдиний внесок у зв`язку з виправленням помилки, допущеної у попередніх періодах.
5.3. Також відповідач, що якби не було винесено вказане рішення, позивач надалі надсилав таблицю 4 у складі додатку 4, а відтак твердження про зайво подану таблицю 4 не знаходить свого підтвердження.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2017 року відкрито касаційні провадження за вказаною касаційною скаргою.
7. Позивач у письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, уважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
8. У подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
9. Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
10. Судами встановлено, що Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області 02 грудня 2011 року зареєстроване як юридична особа, що здійснює державне управління загального характеру, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 53).
11. Як убачається з матеріалів справи, що Луцькою ОДПІ було винесено рішення № 0055081703 від 11 листопада 2015 року про застосування штрафу до казначейства у розмірі 1 087 грн. 12 коп. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та нарахувано пеню в розмірі 20 грн. 19 коп. за період з 21 травня 2015 року по 25 вересня 2015 року (а. с. 90).
12. Указане рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Волинській області та ДФС України.
13. Рішенням ГУ ДФС у Волинській області від 12 березня 2016 року № 1223/10/03-20-10-03-06 та ДФС України від 22 квітня 2016 року № 6998/5/99-99-10-01-07-25 залишено без змін рішення від 11 листопада 2015 року № 0055081703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 1 107 грн. 31 коп. (а. с. 91-93, 94-95).
14. Не погодившись з указаним рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду, вважаючи рішення митного органу протиправними та необґрунтованими.
15. Ураховуючи положення п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
16. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини першої статті 341 КАС України, виходить з наступного.
17. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
18. Спірні відносини регулюються нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон № 2464), який визначає принципи забезпечення збору та ведення обліку єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
19. Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
20. Згідно частини другою та четвертої статті 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
21. Відповідно до частини 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України № 455 від 09.09.2013 року (далі - Інструкція) фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
22. Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
23. Підпунктом 2 частини 2 Розділу VІI Інструкції передбачено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, фіскальні органи застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року та надалі, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, за який сплачується єдиний внесок, незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
24. Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем подано звітність (Таблиця 1) про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів у березні 2015 року, квітні 2015 року, липні 2015 року, серпні 2015 року, жовтні 2015 року (а.с. 11-15, 17-21, 23-27, 29-33, 35-39, 41-45).
25. Крім того, ГУ ДФС у Волинській області одночасно подавало Таблицю 4 "Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами", в результаті чого виникло дублювання суми єдиного внеску, яка уже була зазначена у Таблиці 1 "Нарахування єдиного внеску" та виникла штучна недоїмка, яка призвела до завищення податкових зобов`язань.
26. При цьому, згідно наявного в матеріалах справи журналу реєстрації вхідних документів (а.с. 52), убачається, що рішення Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 11 листопада 2015 року № 0055081703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 1 107 грн 31 коп ГУ ДКСУ у Волинській області отримало лише 08 лютого 2016 року за вх. № 4-251, тобто після встановленого частиною чотирнадцятою статті 25 Закону України № 2464-VI строку.
27. 19 лютого 2016 року ГУ ДКСУ у Волинській області подано коригуючу звітність, якою виправлено суму, на яку зменшено єдиний внесок у зв`язку з виправленням помилки, допущеної у попередніх звітних періодах (а.с. 47-48).
28. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції правильно зазначено, що Луцькою ОДПІ не враховано, що ГУ ДКСУ у Волинській області нараховувало та сплачувало єдиний соціальний внесок добросовісно та у передбачений строк і у повному розмірі перераховувало єдиний внесок. Зазначене підтверджується квитанціями від 02 квітня 2015 року № 318, від 02 квітня 2015 року № 319, від 02 квітня 2015 року № 320, від 02 квітня 2015 року № 321, від 23 квітня 2015 року № 379, від 05 травня 2015 року № 436, від 05 травня 2015 року № 437, від 21 травня 2015 року № 482, від 15 липня 2015 року № 665, від 15 липня 2015 року № 666, від 23 липня 2015 року № 688, від 13 серпня 2015 року № 795, від 13 серпня 2015 року № 796, від 20 серпня 2015 року № 815, від 22 жовтня 2015 року № 1043, від 28 жовтня 2015 року № 1056, від 28 жовтня 2015 року № 1057, від 23 листопада 2015 року № 1177, від 01 грудня 2015 року № 1333, від 01 грудня 2015 року № 1334 (а.с. 55-74).
29. Отже, правильним є висновки судів попередніх інстанцій про те, що в цьому випадку виникло дублювання суми єдиного внеску та виникла штучна недоїмка, яка призвела до завищення податкових зобов`язань.
30. Суд звертає увагу податкового органу на те, що позивач свій обов`язок щодо своєчасної сплати єдиного соціального внеску виконав належним чином, що підтверджується долученими до матеріалів справи квитанціями. Відповідно, позивач не може нести відповідальності за несвоєчасність сплати (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, які він як платник єдиного внеску сплатив вчасно і в повному обсязі.
31. Доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень та не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
32. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
33. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
34. Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд