ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2021 року
м. Київ
справа № 826/2505/16
адміністративне провадження № К/9901/37876/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом Державного підприємства "Антонов" до Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2016, прийняту у складі головуючого судді Келеберди В.І., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017, постановлену у складі колегії суддів: Мельничука В.П. (головуючий), Мацедонської В.Е., Костюк Л.О.
І. Суть спору
1. У лютому 2016 року Державне підприємство (далі - ДП) "Антонов" звернулося до суду з позовом до Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Міжрегіональне ГУ ДФС), у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.12.2015:
1.1. - № 0000584010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 1755789,01 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 438947,27 грн;
1.2. - № 0000574010, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1632627.00 грн (за основним платежем 1306102 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 326526 грн).
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ДП "Антонов" зазначило, що висновки акту від 17.11.2015 №57/28-10-40-10/1430752 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП "Антонов" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ "Епілон" за період з 01.01.2012 по 31.05.2015" є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Антонов" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ "Епілон" за період з 01.01.2012 по 31.05.2015.
4. За результатами перевірки складено акт від 17.11.2015 № 57/28-10-40-10/1430752, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, пункту 139.1.9 статті 139 ПК України, а саме:
4.1. - позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат у 2012 - 2014 роках, витрати пов`язані із придбанням товарів від ТОВ "Епілон", в результаті чого ДП "Антонов" завищено витрати на суму 6369218,00 грн, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1306102,00 грн;
4.2. - підпункту "а" пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 3621002, 62 грн;
4.3. - пунктів 200.1, 200.3 статті 200 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту в сумі 3621002,62 грн;
4.4. - пункту 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ 3621002,62 грн, яка підлягає зменшенню.
5. Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, зокрема, те, що Аналізом податкової звітності ТОВ "Епілон" установлено, що останнє протягом грудня 2014 року - квітня 2015 формувало собі податковий кредит по контрагентам з ознаками фіктивності; продукція, яка отримана ДП "Антонов" від ТОВ "Епілон" вироблена підприємствами Російської Федерації, Азербайджану, Японії, але по ланцюгу постачання ТОВ "Епілон" імпортери відсутні; підчас допиту в якості свідка засновники ТОВ "Епілон" пояснили, що вони увійшли до складу товариства на прохання знайомого, проте якою діяльністю займалось товариство їм не відомо; згідно висновку почеркознавчої експертизи НДЕКЦ при ГУ МВС України в Харківській області підписи в акті приймання передачі майна в статутний фонд ТОВ "Епілон" виконано не засновниками, а іншими особами.
6. На підставі викладеного вище, податковий орган дійшов висновку про безтоварність операцій позивача з ТОВ "Епілон".
7. На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.12.2015 № 0000584010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 1755789,01 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 438947,27 грн; № 0000574010, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1632627,00 грн (за основним платежем 1306102,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 326526 грн).
8. Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 04.12.2015 №0000574010, №0000584010, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 29.08.2016 позовні вимоги задовольнив повністю.
10. Задовольняючи позовні вимоги цей суд дійшов висновку про те, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.
11. Формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ "Епілон" податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства; викладений в акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 04.12.2015 №0000574010, №0000584010 безпідставним та неправомірним.
12. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.01.2017 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
13. У касаційні скарзі Міжрегіональне ГУ ДФС, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
14. У відзиві на касаційну скаргу представник ДП "Антонов" вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
15. Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
16. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
17. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
18. Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134.
19. Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
20. Пункт 198.1. статті 198 ПК України
21. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
22. Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України
23. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
24. Пункт 198.3 статті 198 ПК України
25. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
26. Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
27. Пункт 198.6 статті 198 ПК України
28. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
29. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
30. Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
31. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
32. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
33. Частина перша статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
34. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
35. Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
36. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
VI. Оцінка Верховного Суду
37. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від від 04.12.2015 №0000574010, №0000584010, які ґрунтуються на висновках останнього щодо безтоварності операцій позивача з ТОВ "Епілон".
38. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
39. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
40. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
41. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
42. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
43. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
44. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
45. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
46. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
47. У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентом з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.
48. Cуди відхилили доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які не підтверджені належними первинними документами та проведені (оформлені) з контрагентами, які мають ознаки фіктивності та у яких відсутні необхідні умови та ресурси для проведення відповідної господарської діяльності, й дійшли висновку про достовірність задекларованих позивачем даних, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними з контрагентом-постачальником, оскільки такі операції фактично відбулись та є реальними.
49. Так, судами установлено, що між позивачем та ТОВ "Епілон" укладено наступні договори: від 04.03.2013 № 040315, від 03.01.2013 № 474-01, від 04.03.2015 № 040315, предметом яких є постачання ТМЦ згідно із специфікаціями.
50. Також, між філією ДП "Антонов" серійним заводом "Антонов" укладено з ТОВ "Епілон" договір від 21.07.2014 № 474-01, від 29.10.2008 № 01/2008, предметом якого є постачання комплектуючих виробів призначених для літаків цивільної авіації.
51. На підтвердження факту реального виконання умов зазначених договорів позивачем надано суду: копії специфікацій та додаткових угод до вказаних договорів, рахунків-фактури, видаткових та податкових накладних, карток складського обліку матеріалів, які долучено до матеріалів. Факт оплати позивачем товару, підтверджується копіями банківських виписок, які містяться в матеріалах справи.
52. Сторонами не заперечувалось, що продукція за договорами від 03.01.2013 № 474-01 та від 04.03.2015 № 040315 була поставлена через ТОВ "Нова Пошта".
53. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, аналізуючи взаємовідносини позивача з його контрагентом, визнав належними та допустимими доказами наявність між позивачем та його контрагентом фактів вчинення правочинів, висновуючись на тому, що на підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання (поставки) товарів позивачем надано відповідні первинні документи.
54. За висновками судів попередніх інстанцій спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.
55. Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
56. Крім того, товарно-транспортні накладні не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних податкових накладних регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.
57. Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.
58. Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на протоколи допиту свідків та матеріали почеркознавчої експертизи, що зібрані в рамках кримінального провадження, колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції було надано оцінку, зокрема почеркознавчої експертизи, об`єктом дослідження якої був лише акт приймання передачі майна у засновницький фонд товариства, документи фінансово-господарської діяльності ТОВ "Епілон" з позивачем не були предметом дослідження названої експертизи.
59. Матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є вироком, який встановлює певни обставини та доведеність вини особи.
60. Унесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин.
61. Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.
62. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 24.04.2018 у справі № 2а/0370/205/12, від 20.03.2019 у справі № 813/1979/15, від 22.07.2020 у справі № 620/3925/18.
63. Разом з тим, судами установлено, що позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірних операцій були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ, мали свідоцтва платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а також відображено в акті оскаржуваної перевірки.
64. Відповідачем, у свою чергу, не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
65. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства.
66. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.
67. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).
68. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.