Постанова
Іменем України
20 травня 2021 року
місто Київ
справа № 759/7142/16-ц
провадження № 61-16490св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: Святошинський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у місті Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Макаренко Валерій Миколайович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2019 року у складі судді Сенька М. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у травні 2016 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання відповідачів такими, які втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, та усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні цією квартирою, яка належить йому на праві приватної власності, шляхом виселення з квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що є власником квартири АДРЕСА_1, яку придбав у ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу від 03 квітня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 433.
Зазначив, що відповідно до довідки ф-3 у квартирі проживають та зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є членами сім`ї колишнього власника. Відповідно до пункту 1.6 договору купівлі-продажу сторони домовилися про те, що продавець зобов`язується знятися з реєстрації особисто та зняти з реєстрації інших осіб, які зареєстровані у відчужуваній квартирі до 19 квітня 2016 року.
Відповідачі продовжують проживати у квартирі позивача, чим чинять йому перешкоди у користуванні власним майном.
Стислий виклад заперечень сторони відповідача
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у серпні 2016 року подали зустрічний позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і просили визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, а також анулювати реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру та зареєструвати право власності ОСОБА_4 на цю квартиру.
Вимоги зустрічного позову обґрунтовували тим, що вони є дочкою та внучкою ОСОБА_4, зареєстровані та постійно проживають у квартирі, яка є їх єдиним місцем проживання. ОСОБА_4, укладаючи оспорюваний договір, з ними це питання не погоджувала, діяла необдумано, оскільки також не має іншого місця проживання і укладеним договором сама ж себе позбавила житла, тому в них є всі підстави вважати, що ОСОБА_4, укладаючи оспорюваний правочин, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати, оскільки перебувала на лікуванні онкологічного захворювання та отримала негативний вплив на свій психологічний та емоційний стан внаслідок такого лікування.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2019 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що укладений 03 квітня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренком В. М. за реєстровим № 433.
Суд зазначив, що рішення є підставою для відновлення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, а також для скасування попередньої реєстрації цього ж права за ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов висновків, що позивачі постійно проживають в спірній квартирі, таке житло для них є єдиним, а тому укладенням спірного договору порушені їх права на житло, що передбачені статтею 405 ЦК України, відповідно, вони вправі пред`явити позов з метою відновлення таких прав. Суд встановив, що оспорюваний договір не відповідав дійсному волевиявленню ОСОБА_4 через те, що на час укладення договору в силу стану здоров`я вона не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.
Постановою Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2019 року задоволено. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2019 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в цій частині.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2019 року задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2019 року змінено, виключено із резолютивної частини третій абзац: "Дане рішення є підставою для відновлення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та скасування попередньої реєстрації цього ж права за ОСОБА_1". В іншій частині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зазначив, що клопотання представника відповідачів від 13 лютого 2017 року про призначення амбулаторної судово-психіатричної експертизи розглядалося судом першої інстанції 12 червня 2017 року за участю представника позивача ОСОБА_1, за її участю визначилися питання, які необхідно вирішити експертам, і останньою заперечень щодо питань, зазначених у клопотанні, висловлено не було, своїх питань для експертів представник не зазначила. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що висновок судово-психіатричної експертизи від 19 квітня 2018 року № 281 суперечить матеріалам справи та є суперечливим, апеляційний суд вважав необґрунтованими.
Зазначений висновок судово-психіатричної експертизи, за висновками суду апеляційної інстанції, є повним та містить викладення дослідження наданих судом і сторонами документів, пояснень сторін та інших учасників процесу, зокрема, експертами прослухано аудіозапис пояснень осіб, які брали участь у судових засіданнях, надано оцінку поясненням свідка ОСОБА_5 та наданій медичній документації щодо стану здоров`я ОСОБА_4 . Висновок узгоджується із іншими матеріалами справи, тому апеляційний суд погодився з судом першої інстанції, що він є належним та допустимим доказом.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у серпні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 липня 2019 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції про вирішення позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник обґрунтовує вимоги касаційної скарги порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
ОСОБА_1 зазначає, що:
- підставою для визнання правочину недійсним відповідно до статті 225 ЦК України має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними;
- ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій посилалися виключно на висновок судово-психіатричної експертизи, не обґрунтувавши суперечності інших доказів, зокрема, медичних документів, які містяться в матеріалах справи, та показань свідків;
- не погоджуючись із висновком судово-психіатричної експертизи, позивач заявляв у суді першої інстанції клопотання про призначення у справі повторної судово-психіатричної експертизи, проте таке клопотання не було розглянуто судом;
- суди не врахували, що експертом взято до уваги показання відповідачів, які є зацікавленими особами та не взято до уваги пояснення інших незацікавлених у розгляді справи осіб;
- суд не взяв до уваги показання свідків, які підтвердили, що ОСОБА_4 мала намір продати належну їй на праві власності квартиру;
- у висновку експерта не зазначено про абсолютну неспроможність ОСОБА_4 у момент укладення договору купівлі-продажу розуміти значення своїх дій та керувати ними;
- у матеріалах справи відсутні беззаперечні докази того, що ОСОБА_4 у момент укладення договору купівлі-продажу не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними;
- законодавство вимагає ухвалення спільного рішення за первісним та зустрічними позовами, при цьому необхідно виходити з пріоритетності первісних позовних вимог, адже саме позивач ініціює судовий процес у справі, розгляд зустрічного позову повинен залежати від вирішення первісного позову.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві ОСОБА_2 просить касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Погоджується, що представник заявника дійсно заявляв клопотання про призначення повторної судово-медичної експертизи, проте не у той спосіб, як того вимагає процесуальний закон. При цьому призначення повторної амбулаторної судово-психіатричної експертизи не має перспективи, оскільки сторонами у справі не зібрано нової медичної документації, нових доказів для їх дослідження. Зазначає, що заявник викладає неправдиву інформацію, що підтверджує його зловживання процесуальними правами. На переконання ОСОБА_2, дії заявника свідчать про затягування цивільного процесу.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Враховуючи, що доводи касаційної скарги стосуються оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3, постанова апеляційного суду переглядається лише в цій частині.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 03 квітня 2016 року, укладеного між ОСОБА_4 (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем), продавець передає у власність покупця квартиру АДРЕСА_1 за грошові кошти у розмірі 857 072, 00 грн.
Згідно зі свідоцтвом про право власності від 10 лютого 2003 року спірна квартира належала ОСОБА_4 на праві приватної власності.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03 квітня 2016 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу квартири від 03 квітня 2016 року, зареєстрований за № 433 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренком В. М.
Відповідно до довідки Житлово-будівельного кооперативу "Жовтень-2" від 10 червня 2017 року № 43 ОСОБА_2 зареєстрована та проживає в м. Києві за адресою: АДРЕСА_1, разом із її дочкою, її мати ОСОБА_4 проживає разом з ними за цією ж адресою без реєстрації.
Згідно з довідкою, виданою ЖБК "Жовтень-2" 16 травня 2016 року за № 46, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 як члени сім`ї власника ОСОБА_4 (з 07 лютого 1984 року ОСОБА_2 та з 03 січня 1989 року ОСОБА_3 ).
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 19 квітня 2018 року № 281 ОСОБА_4 з 2012 року страждає на органічне ураження головного мозку судинного ґенезу з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням. ОСОБА_4 виявляє ознаки деменції судинного ґенезу. На момент укладення договору купівлі-продажу квартири, 03 квітня 2016 року, ОСОБА_4 страждала на органічне ураження головного мозку судинного ґенезу з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням та змінами особистості і за психічним станом у зазначений період часу не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
У висновку судово-психіатричної експертизи від 19 квітня 2018 року № 281 наявні всі необхідні дані: експертиза проведена Київським міським центром судово-психіатричної експертизи, комісією у такому складі: голова - лікар судово-психіатричний експерт вищої кваліфікаційної категорії зі стажем 25 років Хоменко О. В., члени комісії: лікар судово-психіатричний експерт вищої кваліфікаційної категорії зі стажем лікаря-психіатра 12 років Петроченко О. В., лікар судово-психіатричний експерт вищої кваліфікаційної категорії зі стажем 22 роки ОСОБА_8
Відповідно до висновку експертній комісії для проведення експертизи судом першої інстанції з ухвалою про призначення експертизи надані матеріали цивільної справи, медична картка амбулаторної хворої з поліклінічного відділення, довідка Київського міського психоневрологічного диспансеру № 4 від 12 лютого 2018 року № 283, медична картка № 1025 за 2011 рік стаціонарної хворої з Кагарлицької центральної районної лікарні, медична картка № 0938 за 2012 рік стаціонарної хворої з Київської міської клінічної лікарні № 5, медична картка № 5049 за 2016-2017 роки стаціонарної хворої з ТМО "Психіатрія" у м. Києві.
Дослідивши цей висновок, суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що він є повним та містить викладення досліджень, наданих судом та сторонами документів, пояснень сторін, інших учасників процесу, зокрема, експертами прослухано аудіозапис пояснень осіб, які брали участь у судових засіданнях, надано оцінку поясненням свідка ОСОБА_5, наданій медичній документації щодо стану здоров`я ОСОБА_4 . На переконання судів першої та апеляційної інстанцій, висновок узгоджується із іншими матеріалами справи, тому він є належним та допустимим доказом.
Висновок ґрунтується на особистому огляді членами комісії ОСОБА_4, аналізі всіх наявних медичних документів та аналізі доказів у справі, у тому числі, пояснень сторін, показань свідків та інших матеріалів справи.
З метою роз`яснення згаданого висновку судово-психіатричної експертизи суд першої інстанції 29 січня 2019 року допитував експерта-доповідача ОСОБА_8, який підтвердив висновки, викладені в експертному висновку, їх повноту та відповідність наданим на дослідження експертам матеріалам справи та медичній документації, підтвердив обґрунтованість висновку, що у момент укладення договору купівлі-продажу квартири, 03 квітня 2016 року, ОСОБА_4 страждала на органічне ураження головного мозку судинного ґенезу з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням та змінами особистості і за психічним станом у зазначений період часу не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Суд першої інстанції відхилив пояснення сторони відповідача та показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_5 про відсутність у ОСОБА_4 на час укладення спірного договору розладів психічної діяльності, як такі, що суперечать доказам у справі та дійсним обставинам справи.
Суд не врахував і доводи відповідача, що дієздатність позивача була достатньо перевірена нотаріусом під час посвідчення спірного договору, оскільки з огляду на похилий вік ОСОБА_4 (1946 року народження), її фізичний стан, на якому не могло не відбитися те, що в 2007-2008 роках вона перенесла тяжкі операцію та лікування від онкологічного захворювання, в 2011 році перенесла гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт), та наявність низки інших тяжких хронічних захворювань, така перевірка, на переконання суду, була проведена нотаріусом недостатньо (тобто формально).
Що стосується довідки лікаря психіатра від 26 лютого 2015 року № 36580 про проходження обов`язкових попереднього та періодичних психіатричних оглядів, що долучена до матеріалів, які слугували підставою для посвідчення спірного договору, то вона взагалі не мала б братись нотаріусом до уваги, оскільки такою довідкою посвідчується лише факт відсутності у особи протипоказань до виконання певної роботи чи зайняття певною професійною діяльністю і в ній не відображається дійсний психічний стан особи. Про це ж надав пояснення в судовому засіданні й експерт. Нотаріус також не перевірив, хто із близьких опікується ОСОБА_4, у той час як до договору долучена довідка про склад її сім`ї з місця проживання, та чи дійсно договором не будуть порушені права цих осіб.
Суди дійшли висновків, що доводи, покладені в обґрунтування позову, пояснення позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні про наявність у матері явно виражених порушень психічної діяльності, у тому числі і на час укладення спірного договору, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні медичними документами, іншими доказами та матеріалами, що є у справі.
У судовому засіданні ОСОБА_4 виразити позицію щодо спору не змогла, її пояснення в судовому засіданні були вкрай нерозбірливі.