Постанова
Іменем України
20 травня 2021 року
місто Київ
справа № 754/3636/15-ц
провадження № 61-10298св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року у складі судді Голуб С. А.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
(далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") у березні 2015 року звернулося до суду із позовом про солідарне стягнення зі ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 81 653, 52 євро.
Відповідач ОСОБА_2 у лютому 2016 року звернувся до суду із зустрічним позовом, який у березні 2016 року уточнив, про припинення договору поруки від 03 серпня 2007 року.
Також у березні 2016 року до суду першої інстанції надійшов зустрічний позов, у якому ОСОБА_3 просила визнати недійсним пункт 7.1 кредитного договору від 03 серпня 2007 року № K2S4GK00260065.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 10 травня 2019 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки від 03 серпня 2007 року, укладеним між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_2 .
Здійснено розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - АТ КБ "ПРИВАТБАНК"), яке є правонаступником ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", у вересні 2019 року звернулося із апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПРИВАТБАНК" залишено без руху з метою надання доказів на підтвердження сплати судового збору.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПРИВАТБАНК" повернуто заявнику.
У січні 2020 року до суду апеляційної інстанції повторно надійшла апеляційна скарга АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 травня 2019 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у задоволенні клопотання АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено. Визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, зазначені заявником.
Апеляційну скаргу АТ КБ "ПРИВАТБАНК" залишено без руху.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 травня 2019 року.
Суд апеляційної інстанції у своїх висновках керувався тим, що заявником не усунуто недоліки, не подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших поважних причини пропуску такого строку.
АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у червні 2020 року втретє звернулося із апеляційною скаргою на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 травня 2019 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 травня 2019 року.
Таке судове рішення мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції раніше відмовив АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у відкритті апеляційного провадження за його апеляційними скаргами на те саме рішення суду першої інстанції, а тому відповідно до пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у липні 2020 року звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року, справу направити до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції своїм рішенням унеможливив реалізацію позивачем наданих йому процесуальних прав на оскарження рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову банку про солідарне стягнення з відповідачів кредитної заборгованості.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 липня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві: Сімоненко В. М., судді, які входять до складу колегії: Мартєв С. Ю. і Петров Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 листопада 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Погрібному С. О.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
За правилами частин першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін
(частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті Перейти до повного тексту