Постанова
Іменем України
20 травня 2021 року
місто Київ
справа № 339/369/18
провадження № 61-18714св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю, Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Козаківська сільська рада Болехівської міської ради Івано-Франківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 18 червня 2019 року у складі судді Головенко О. С. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Мелінишин Г. П., Ясеновенко Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася із позовом, у якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 .
Позивач на обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Козаківка померла їх з відповідачем мати ОСОБА_3 і після її смерті відкрилася спадщина у вигляді будинковолодіння на АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_3 заповіту не склала, тому спадкування здійснюється за законом між нею та братом ОСОБА_2 як спадкоємцями першої черги.
Реєстрація права власності на спірне будинковолодіння не проводилася та згідно з записами погосподарських книг будинок обліковувався за ОСОБА_3 . Позивач стверджує, що вона прийняла спадщину після смерті матері, оскільки у визначений законом термін 20 лютого 2018 року подала заяву про її прийняття до нотаріальної контори. Втім, постановою від 17 жовтня 2018 року приватний нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на відсутність документів про право власності щодо належного спадкодавцеві майна та його державної реєстрації.
Стислий виклад заперечень відповідача
У листопаді 2018 року відповідач ОСОБА_2 подав зустрічний позов, у якому просив визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 . Крім того, просив визнати за ним право власності на інше спадкове майно, що належало матері, - 1/2 частину будинковолодіння на АДРЕСА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що зазначений будинок належав матері і був повернутий їй як дружині репресованого відповідно до рішення Козаківської сільської ради від 20 червня 1994 року.
Ставши власником будинку, ОСОБА_3 здійснювала за ним догляд, підтримувала в належному стані, проводила ремонти, разом з батьком добудувала стайню біля будинку, але не виготовила правовстановлюючі документи, адже вважала, що достатньо рішення Козаківської сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області про передачу їй будинку.
За життя ОСОБА_3 не передавала нікому повернутий їй будинок, не оформляла будь-яких документів про передачу його у власність іншим особам. У 2007 році ОСОБА_3 дозволила дочці ОСОБА_1 проживати у цьому будинку разом із сім`єю. Оскільки ОСОБА_3 не виготовила правовстановлюючі документи на зазначені будинки, то вони з позивачем не можуть оформити право власності у позасудовому порядку.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 18 червня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 : на 1/2 частину будинковолодіння на АДРЕСА_1, яке складається: із житлового будинку "А", стайні "Б", стодоли "В", сараю "Г", погреба "Д", вбиральні "Е", криниці, воріт, огорож; визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 : на 1/2 частину будинковолодіння на АДРЕСА_1, яке складається: із житлового будинку "А", стайні "Б", стодоли "В", сараю "Г", погреба "Д", вбиральні "Е", криниці, воріт, огорож; на 1/2 частину будинковолодіння на АДРЕСА_2, яке складається: із житлового будинку "А-1", сходів а1, гаража "Б", погреба "В", навісу "Г", сараю "Д", сараю "Е", вбиральні "З", колодязя "к", воріт, огорож.
Суд першої інстанції керувався тим, що спірні домоволодіння на час смерті належали спадкодавцю ОСОБА_3, а тому вони відносяться до спадкового майна, яке успадковують її діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частинах.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився з його висновками, додатково зазначивши, що наявними у матеріалах справи письмовими доказами та показами свідків підтверджено факт передачі рішенням органу місцевого самоврядування житлового будинку на АДРЕСА_2 ОСОБА_3, яка у 1996 році надала його для приживання позивачу та її сім`ї. Однак належних та допустимих доказів того, що спірне майно вибуло з володіння ОСОБА_3, позивачем не надано до суду першої інстанції. Не надано таких і під час розгляду справи в апеляційному суді. Твердження апелянта про те, що дане домоволодіння обліковується за нею з 1996 року згідно з погосподарськими книгами Козаківської сільської ради, як і сам факт проживання у цьому будинку, самі по собі не породжують у неї права власності на нього. Посилання ОСОБА_1 на те, що нею здійснювалися ремонтні роботи у цьому будинку, не можуть свідчити про набуття нею права власності на будинковолодіння. Що стосується зазначення в апеляційній скарзі про те, що це вже не той будинок, який у 80-х роках будував її батько, то такі твердження також не заслуговують на увагу, оскільки з копій погосподарських книг с. Козаківка та копії Технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2, виготовленого станом на 03 січня 2019 року, випливає, що загальна площа спірного будинку не збільшилася.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1, не погодившись із судовими рішеннями у частині визнання права власності за відповідачем на 1/2 частину будинковолодіння АДРЕСА_2, у жовтні 2019 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується доводами про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права.
Заявник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на той факт, що будинковолодіння на АДРЕСА_2 не відноситься до спадкового майна померлої ОСОБА_3, оскільки ніколи їй не належало. Будинок був побудований у 80-х роках, а тому не міг бути конфіскованим під час політичних репресій та згодом повернутий їхній матері як дружині репресованого. Жодного дня мати в ньому не проживала, не утримувала та не доглядала, не добудовувала до нього господарські будівлі. Мати проживала у будинку на АДРЕСА_1, сама потребувала догляду, і такий догляд здійснювала виключно заявник.
Зазначає, що згідно із записами у погосподарських книгах спірний будинок з 1996 року обліковується за нею та членами її сім`ї. Це уже не той будинок, який у 80-х роках будував її батько, у нього нові підвалини, перекриття, дах, вікна, двері, підлога, комунікації, споруджені за кошти її сім`ї. На її думку, відповідач не надав суду жодного письмового доказу, який міг би бути підставою визнання за ним права власності на цей будинок. А облік будинку за нею в погосподарських книгах з 1996 року дає їй право в судовому порядку визнати право власності на нього. Судами не надано належної оцінки технічного паспорта на спірне будинковолодіння, у якому міститься інформація про самовільно побудовані споруди, вартість яких майже дорівнює вартості будинку. Зазначає, що відповідач безпідставно претендує на 1/2 частину спірного будинку лише задля того, щоб змусити її відмовитися від частини спадкового майна на АДРЕСА_1 .
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення внаслідок її необґрунтованості.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою, а ОСОБА_2 сином ОСОБА_5 та ОСОБА_3
20 травня 1984 року ОСОБА_1 змінила прізвище на " ОСОБА_1".
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, про що свідчить копія свідоцтва про смерть від 14 грудня 2017 року, серії НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки Козаківської сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 22 жовтня 2018 року № 962, Облікової картки об`єкта погосподарського обліку ОСОБА_3 на день смерті була зареєстрована і проживала на АДРЕСА_1 та за нею у сільській раді обліковувалися земельні ділянки, загальною площею 0, 88 га.
У встановлені законом строки сторони звернулися до приватного нотаріуса Долинського районного нотаріального округу Барабаш Р. С. із заявами про прийняття спадщини за законом.
Постановою нотаріуса від 17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки спадкоємцем не подані документи про право власності на майно за померлою та реєстрації, крім ОСОБА_1 спадкоємцем також є ОСОБА_2, який також подав заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до протоколу 18 сесії Козаківської сільської ради народних депутатів Болехівської міської ради ХХІ скликання від 20 червня 1994 року депутати сільської ради виступили за повернення конфіскованого майна колишнім репресованим громадянам, а саме "повернути майно і будинок жителям с. Козаківка ОСОБА_5 та ОСОБА_3, так як для цього є всі підстави та документи у ОСОБА_3, які свідчать про те, що у них забрано, а також є приміщення для перенесення установ, які необхідно перенести, щоб звільнити будинок".
Рішенням Козаківської сільської ради народних депутатів Болехівської міської ради від 20 червня 1994 року "Про повернення конфіскованого майна репресованим громадянам с. Козаківка" вирішено повернути колишнім власникам - жительці с. Козаківка ОСОБА_3 їхній будинок, у якому знаходиться бібліотека і фельдшерсько-акушерський пункт (далі - ФАП); ОСОБА_3 зобов`язується повернути сільській раді матеріали, які Козаківська сільська рада використала при ремонті приміщень бібліотеки та ФАПу.
Відповідно до акта обстеження стадії виконання робіт згідно з рішенням сесії сільської ради від 20 червня 1994 року, складеного 15 жовтня 1994 року, всі матеріали і роботи ОСОБА_3 повернуто і виконано, а виконавчим комітетом сільської ради надано дозвіл на проживання у цьому будинку. ОСОБА_3 із сім`єю дочки проживає у повернутому будинку.
Відповідно до даних погосподарських книг с. Козаківка домоволодіння на АДРЕСА_2 з 1996 року обліковується за ОСОБА_1, ОСОБА_8 ; рік побудови- 1980 рік.
Згідно з відповіддю Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації від 21 листопада 2017 року № 7 за архівними матеріалами замовлення на проведення технічної інвентаризації на домоволодіння АДРЕСА_2 не оформлялося, реєстрація права власності станом на 31 грудня 2012 року на домоволодіння не проводилася.
Згідно з копією технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2, виготовленого станом на 03 січня 2019 року, будинковолодіння складається із житлового будинку "А-1", сходів "а1", гаража "Б", погреба "В", навісу "Г", сараю "Д", сараю "Е", вбиральні "З", колодязя питного "к", воріт "№1", огорожі "№2", воріт "№3", огорожі "№4"