Постанова
Іменем України
20 травня 2021 року
місто Київ
справа № 683/2807/18
провадження № 61-19884св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі: ОСОБА_2, Радковецька сільська рада Старокостянтинівського району Хмельницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 травня 2019 року у складі судді Сагайдак І. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Корніюк А. П., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у жовтні 2018 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області (далі - Радковецька сільська рада, сільрада) про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, посвідченого 03 липня 2013 року секретарем Радковецької сільської ради, зареєстрованого в реєстрі за № 21.
Позивач обґрунтовувала позов тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мачуха ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - її батько ОСОБА_4, які перебували у зареєстрованому шлюбі. ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_3 на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України, оскільки на день смерті був зареєстрований та проживав разом із нею.
ОСОБА_1 вважала, що має право на спадщину, яка залишилася після смерті батька, у тому числі і на майно, яке він успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_3, оскільки є його дочкою та прийняла спадщину у встановленому законом порядку.
Під час оформлення спадщини їй стало відомо про заповіт, який ОСОБА_3 склала на користь ОСОБА_2, яким усе належне їй майно заповіла останній. Заповіт 03 липня 2013 року був посвідчений секретарем Радковецької сільської ради Романюком О. Д.
Позивач вважала заповіт нікчемним, оскільки, на її переконання, він складений з порушенням вимог щодо його посвідчення, так як на момент посвідчення заповіту секретар сільради ОСОБА_5 не був уповноважений на вчинення нотаріальних дій. Крім того, на момент посвідчення заповіту ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала у АДРЕСА_1 і ніколи не проживала на території Радковецької сільської ради, а тому секретар сільради не мав права посвідчувати заповіт особи, яка проживає за межами його нотаріального округу.
Стислий виклад заперечень сторони відповідача
ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що секретар сільради Романюк О. Д. на момент посвідчення заповіту був уповноважений на вчинення нотаріальних дій рішенням виконкому Радковецької сільської ради від 16 грудня 2010 року № 5 та здійснив таке посвідчення в межах свого нотаріального округу - в с. Радківці, про що свідчить запис у заповіті. Крім того, за життя ОСОБА_4 відмовився від спадщини після смерті дружини ОСОБА_3, що є свідченням того, що він не претендував на майно своєї дружини та не приймав спадщини після її смерті.
Радковецька сільська рада відзив на позовну заяву не надавала.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_4 у встановленому законом порядку відмовився від прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_3, а отже є таким, який не прийняв спадщину, тому його спадкоємці не мають права на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 . Отже, складений останньою заповіт від 03 липня 2013 року жодним чином не порушує права та інтереси позивача. Відмова ОСОБА_4 від прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_3 позбавляє ОСОБА_1 права оспорювати складений останньою заповіт, оскільки таке право мають лише ті спадкоємці, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину, тобто у позивача виникло б таке право лише у разі прийняття спадщини її батьком ОСОБА_4 .
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 травня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що, встановивши, що оспорюваний заповіт не порушує права позивача, суд не повинен був розглядати позов по суті та давати юридичну оцінку законності заповіту.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у листопаді 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 травня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник обґрунтовує вимоги касаційної скарги порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
ОСОБА_1 зазначає, що:
- суд першої інстанції розглянув справу за відсутності представника Радковецької сільської ради, яка не надала суду відзив на позовну заяву, чим позбавлено позивача права на з`ясування обставин оформлення спірного заповіту;
- дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції не надав юридичного висновку щодо оспорюваного заповіту;
- суди не врахували, що рішення виконавчого комітету Радковецької сільської ради від 16 грудня 2010 року № 5, наданого відповідачем ОСОБА_2, не існує, натомість існує рішення виконавчого комітету Радковецької сільської ради від 16 грудня 2010 року № 12;
- суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення;
- суди не надали оцінки зібраним у справі доказам;
- заява ОСОБА_4 від 19 липня 2017 року про відмову від спадщини містить беззмістовні та незакінчені вислови;
- приватний нотаріус роз`яснив ОСОБА_4 вимоги неіснуючої правової норми - частини першої статті 1723 ЦК України, при цьому у заяві не здійснено виправлень, не зазначено про допущення описки;
- заява ОСОБА_4 від 19 липня 2017 року № 135 про відмову від спадщини не відповідає Правилам ведення нотаріального діловодства, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 23 грудня 2010 року № 1318/18613.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві ОСОБА_2 просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. На переконання відповідача, касаційна скарга містить доводи щодо переоцінки зібраних у справі доказів. Неявка у судове засідання представника сільради не може бути підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки це право учасника справи, а не його обов`язок, так само як і право на подання відзиву.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у листопаді 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За правилами частин першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4
ОСОБА_3, з якою ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі, 03 липня 2013 року склала заповіт, за яким на випадок своєї смерті усе своє майно заповіла ОСОБА_2 .
Заповіт того ж дня посвідчений секретарем виконавчого комітету Радковецької сільської ради Романюком О. Д. і зареєстрований в реєстрі за № 21.
ОСОБА_4 24 липня 2014 року склав заповіт, за яким на випадок своєї смерті заповів ОСОБА_3 1/2 частину, ОСОБА_1 1/4 частину, ОСОБА_6 1/4 частину усього свого майна, який був посвідчений державним нотаріусом.
ОСОБА_3 померлаІНФОРМАЦІЯ_1.
На день смерті ОСОБА_3 з нею постійно проживав та був зареєстрований за її місцем проживання у квартирі АДРЕСА_1 її чоловік ОСОБА_4 .
Приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Сарело Т. П. заведено спадкову справу № 32/2017 щодо майна померлої ОСОБА_3 .
Відповідно до заяви від 28 квітня 2017 року ОСОБА_2 прийняла спадщину за заповітом.
ОСОБА_4 19 липня 2017 року подав нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини за законом, що залишилася після смерті дружини ОСОБА_3, а також про відмову від обов`язкової частки у спадщині.
ОСОБА_2 25 жовтня 2017 року та 28 березня 2018 року нотаріусом видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на грошові вклади та на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 .
Спадщину після його смерті шляхом подання відповідної заяви нотаріусу про прийняття спадщини прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .