Постанова
Іменем України
18 травня 2021 року
м. Київ
справа 761/16580/14-ц
провадження № 61-13374св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
заявник - Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
заінтересовані особи: Акціонерне товариство "Укрсоцбанк", ОСОБА_1, ОСОБА_2, старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Гречух Олег Ярославович,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1,ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 28 квітня 2020 року, постановлену у складі судді Чередніченко Н. П., та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року, прийняту
у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") звернулось до суду із заявою про заміну стягувача - Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк") на його правонаступника - АТ "Альфа-Банк" у справі за позовом АТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заява мотивована тим, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у м. Києві знаходиться виконавче провадження № 52592368 з примусового виконання виконавчого листа № 752/16580/14-ц, виданого 04 липня 2016 року Голосіївським районним судом міста Києва про солідарне стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ "Укрсоцбанк" заборгованості за кредитним договором у сумі 376 077,42 доларів США, що еквівалентно за курсом Національного банку України станом на 09 січня 2015 року - 5 926 337,00 грн. Стягувачем у вказаному виконавчому провадженні є АТ "Укрсоцбанк", а боржником ОСОБА_1
10 вересня 2019 року загальними зборами АТ "Альфа-Банк" та єдиним акціонером АТ "Укрсоцбанк" затверджено рішення про реорганізацію
АТ "Укрсоцбанк" шляхом приєднання до АТ "Альфа-Банк". Унаслідок приєднання АТ "Альфа-Банк" став правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АТ "Укрсоцбанк".
АТ "Альфа-Банк" просило суд замінити стягувача на його правонаступника
у виконавчому провадженні №52592368 з примусового виконання виконавчого листа № 752/16580/14-ц, виданого 04 липня 2016 року Голосіївським районним судом міста Києва.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28 квітня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду
від 06 серпня 2020 року, заяву АТ "Альфа-Банк" задоволено.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що АТ "Альфа-Банк" довело, що 10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ "Альфа-Банк" та єдиним акціонером АТ "Укрсоцбанк" затверджено рішення про реорганізацію АТ "Укрсоцбанк" шляхом приєднання до АТ "Альфа-Банк", а відтак унаслідок приєднання АТ "Альфа-Банк" став правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АТ "Укрсоцбанк". Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 28 квітня 2020 року та на постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня
2020 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У вересні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 28 квітня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня
2020 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
15 вересня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, витребувано справу із Голосіївського районного суду міста Києва.
15 вересня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано справу із Голосіївського районного суду міста Києва.
У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи осі, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не надано оцінку зібраним доказам, не наведено мотивів щодо задоволення заяви стягувача. Стверджує, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 11 жовтня 2016 року не може бути доказом існування виконавчого провадження станом на
2020 рік, а статут та представлений акт не підтверджують факт передачі права вимоги у конкретному зобов`язанні.
Заінтересована особа у справі - ОСОБА_2 не повідомлялася судом першої інстанції про час та місце розгляду справи, про що він вказував у суді апеляційної інстанції, та заперечував проти розгляду справи у її відсутність.
Стверджує про порушення судом апеляційної інстанції принципу рівноправності сторін, упередженість під час розгляду його заяви про відвід, оскільки суд не проаналізував та не спростував аргументи, наведені в заяві про відвід, фактично самоусунувся від виконання обов`язку, покладеного на нього законом.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, оскільки її не повідомлено про розгляд заяви АТ "Альфа-Банк" про заміну сторони виконавчого провадження № 52592368, відкритого на підставі виконавчого листа № 761/16580/14-ц, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 04 липня 2016 року, боржник ОСОБА_1 .
Стверджує, що вона є стороною у вказаній справі та солідарним боржником щодо виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва
від 20 жовтня 2015 року у справі № 761/16580/14-ц, тому її права повинні бути враховані під час розгляду заяви стягувача.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
Відзиви на касаційні скарги у визначений судом касаційної інстанції строк не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва
від 20 жовтня 2015 року, яке ухвалою Апеляційного суду м. Києва
від 29 грудня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року залишено без змін, 04 липня 2016 року видано виконавчі листи № 752/16580/14-ц, стягувач - ПАТ "Укрсоцбанк", боржники: ОСОБА_2, ОСОБА_1 .
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 11 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження № 52592368 з примусового виконання виконавчого листа № 752/16580/14-ц, виданого 04 липня 2016 року Голосіївським районним судом м. Києва про солідарне стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості за кредитним договором у сумі 376 077,42 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 09 січня 2015 року - 5 926 337,00 грн, боржник - ОСОБА_1
10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ "Альфа-Банк" та єдиним акціонером АТ "Укрсоцбанк" затверджено рішення про реорганізацію АТ "Укрсоцбанк" шляхом приєднання до АТ "Альфа-Банк", а відтак внаслідок приєднання АТ "Альфа-Банк" став правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АТ "Укрсоцбанк".
Мотивувальна частина
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що постанова суду апеляційної інстанції вимогам закону в повній мірі не відповідає.
Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_1 .
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України, визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512
ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Аналогічні приписи містяться у частині п`ятій статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України
від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження
(у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва,
є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) правонаступник позбавлений процесуальної можливості вчиняти будь-які дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514
ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18),
від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження
№ 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 06 серпня 2020 року у справі
№ 2029/2-2180/11 (провадження № 61-4475св20).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 вказано про те, що вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору
у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.
Судами встановлено, що АТ "Альфа-Банк" є правонаступником щодо майна, прав та обов`язків АТ "Укрсоцбанк", а тому АТ "Альфа-Банк" набуло всіх прав кредитора за зобов`язаннями боржника ОСОБА_1, зокрема щодо солідарного стягнення з нього суми боргу за рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2015 року у справі
№ 752/16580/14-ц на користь АТ "Укрсоцбанк".
Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом апеляційної інстанції принципу рівноправності сторін, упередженість під час розгляду його заяви про відвід, оскільки суд не проаналізував та не спростував аргументи, наведені в заяві про відвід, фактично самоусунувся від виконання обов`язку, покладеного на нього законом - колегія суддів відхиляє, оскільки доводи касаційної скарги про упередженість суддів та наявність підстав для їх відводу є необґрунтованими з огляду на відсутність у касаційній скарзі посилання на факти, які б свідчили про наявність передбачених у статті 36 ЦПК України підстав для відводу складу суду. Незгода ОСОБА_1 з процесуальним рішенням суду не є підставою для відводу складу суду під час розгляду цієї справи.
Доводи касаційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів існування відкритого виконавчого провадження з примусового виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2015 року у справі № 752/16580/14-ц станом на 2020 рік, колегія суддів до уваги не бере, оскільки ці доводи суперечить положенню частини п`ятої статті 442 ЦПК України.
Отже, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достатності та взаємного зв`язку, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.