ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/1900/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Уркевич В. Ю.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 (колегія суддів: Савицький Я. Ф., Богацька Н. С., Головей В. М.) у справі
за позовом Першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство "Одеський авіаційний завод", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71 про визнання незаконним та скасування рішення та зобов`язання повернути земельну ділянку,
за участю представників:
Офісу генерального прокурора - Гавловська А. В.,
позивача-1 - Дідух С. П., Козирська Г. Б.,
позивача-2 - Іванець І. В.,
позивача-3 - не з`явилися,
відповідача - не з`явилися,
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Бойко Н. І., Гладишева О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Перший заступник військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси (далі - КЕВ міста Одеси) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (далі - Молодіжненська сільрада) про:
- визнання незаконним та скасування рішення Молодіжненської сільради від 17.07.2007 № 774-V "Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕВ м. Одеси земельної ділянки, загальною площею 7,7330 га, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради в межах с. Молодіжного",
- зобов`язання Молодіжненської сільради повернути державі в особі Міністерства оборони України та КЕВ міста Одеси шляхом складання акта прийому - передачі земельну ділянку загальною площею 6,2930 га, вилучену рішенням Молодіжненської сільради від 17.07.2007 № 774-V (згідно заяв про зміну предмета позову та уточнення позовних вимог від 17.08.2016 та 15.02.2017)
2. На обґрунтування позову Перший заступник військового прокурора Південного регіону України посилався на те, що 17.07.2007 Молодіжненською сільрадою прийнято рішення № 774-V "Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕВ м. Одеси земельної ділянки, загальною площею 7,7330 га та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради в межах с. Молодіжного". Проте, земельна ділянка загальною площею 7,7330 га на момент прийняття рішення від 17.07.2007 № 774-V, відповідно до статей 13, 77, 84 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" та статті 9 Закону України "Про оборону" належала до державної власності і відносилась до земель оборони. Земельна ділянка, щодо якої відповідачем було прийнято спірне рішення, перебувала у постійному користуванні військової установи, а саме КЕВ міста Одеси, що підтверджується, зокрема, Державним актом на право постійного користування. Посилаючись на статтю 19 Конституції України, статтю 24 Закону України "Про місцеве самоврядування", частину 3 статті 78, частину 1 статті 84, статтю 122 Земельного Кодексу України, Перший заступник військового прокурора Південного регіону України зазначив, що відповідач, приймаючи рішення від 17.07.2007 № 774-V, діяв поза межами та не у спосіб, передбачений наведеними законами України, внаслідок чого незаконно розпорядився землями державної власності, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивачів, зокрема, Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України та КЕВ міста Одеси, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. Як встановлено судами, Державним актом на право користування землею серії Б № 032344 від 1986 року Квартирно-експлуатаційній частині Одеського району, правонаступником якої є КЕВ міста Одеси, в користування для державних потреб було відведено земельну ділянку площею 586,5 га в межах згідно з планом землекористування.
4. 17.07.2007 Молодіжненською сільрадою було прийнято рішення № 774-V "Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕВ м. Одеси земельної ділянки, загальною площею 7,7330 га та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільради в межах с. Молодіжного".
5. Зазначеним рішенням Молодіжненська сільрада вирішила:
а) вилучити із земель Міністерства оборони України (КЕВ міста Одеси) земельну ділянку загальною площею 7,7330 га, яка використовується КЕЧ Одеського району з 1986 року на підставі Державного акта на право постійного користування землею № Р-6-86 1986 року (Б № 032344) та зарахувати її до земель запасу Молодіжненської сільради, загальною площею 7,7330 га, в тому числі: земельну ділянку площею 7,7330 га території земель рекреаційного призначення (в межах с. Молодіжного);
б) зобов`язати КЕВ міста Одеси:
- оформити акт прийому-передачі земельної ділянки в землі запасу Молодіжненської сільської ради,
- надати Державний акт на право постійного користування земельної ділянки № Р-6-86 від 1986 року (Б №032344) в Овідіопольський районний відділ земельних ресурсів для внесення до нього змін відповідно до цього рішення.
6. Відповідно до акта прийому-передачі земельна ділянка загальною площею 7,7330 га із користування земель Міністерства оборони України військового містечка № 1 (м. Іллічівськ) передана до земель запасу рекреаційного призначення Молодіжненської сільської ради (в межах с. Молодіжного).
7. У подальшому рішенням Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 11.10.2007 № 895-V було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення Державному підприємству Міністерства оборони України "Одеське авіаційно-ремонтне підприємство "Одесаавіаремсервіс" у довгострокову оренду строком на 49 років земельної ділянки, площею 3,9505 га для експлуатації та обслуговування фактично існуючих будівель та споруд бази відпочинку.
8. Рішенням Молодіжненської сільради від 14.12.2007 № 1005-V було надано дозвіл Обслуговуючому кооперативу "Дачне товариство "Авіаремонтник" (далі - ОК ДТ "Авіаремонтник") на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки загальною площею 3,7825 га для індивідуального дачного будівництва та надано дозвіл на розроблення містобудівного обґрунтування для індивідуального дачного будівництва.
9. Рішенням Молодіжненської сільради від 30.05.2011 № 284-VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність громадянам України - членам ОК ДТ "Авіаремонтник", ухвалено видати членам ОК ДТ "Авіаремонтник" державні акти на право власності на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва.
10. Молодіжненською сільрадою також були прийняті рішення від 24.11.2011 № 508-VI, від 30.06.2010 № 1930-V, від 11.10.2011 № 459-VI, від 28.07.2014 № 1555-VI, від 27.06.2014 № 1519-VI, від 22.08.2013 № 1184-VI, якими затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність громадянам України - членам ОК ДТ "Авіаремонтник".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
11. Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.02.2017 позов задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення Молодіжненської сільради від 17.07.2007 № 774-V "Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕВ м. Одеси земельної ділянки, загальною площею 7.7330 га, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільради в межах с. Молодіжного", зобов`язано Молодіжненську сільраду повернути державі в особі Міністерства оборони України та КЕВ міста Одеси шляхом складання акта прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 6,2930 га, вилучену рішенням від 17.07.2007 № 774-V.
12. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 рішення місцевого суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
13. Постановою Верховного Суду від 29.11.2018 постанову апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційної інстанції.
14. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд при прийнятті постанови не надав оцінки обґрунтованості висновку місцевого суду щодо заяви відповідача стосовно застосування строку позовної давності; не змінюючи предмет та підстави позову, прокурор уточнив позовні вимоги в частині зменшення розміру площі земельної ділянки, яку слід повернути, до 6,293 га (7,330 га - 1,44 га), що апеляційний суд помилково сприйняв як зміну предмета позову; судом апеляційної інстанції не перевірено визначеність прокурором, позивачами та судом першої інстанції спірної частини земельної ділянки з метою ясності та зрозумілості для органів виконавчої служби щодо забезпечення реального виконання цієї позовної вимоги.
15. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
16. Суд апеляційної інстанції зазначив, що вимога про визнання незаконним та скасування рішення відповідача не виконує основної функції - ефективного захисту порушених прав особи, оскільки задоволення такого позову не відновить становища, яке існувало до прийняття оскаржуваного рішення, - до моменту порушення прав та інтересів щодо спірної земельної ділянки.
У свою чергу вимога про повернення земельної ділянки не підлягає задоволенню, оскільки зазначена земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
17. Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.
18. Скарга з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням і порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, статей 16, 21, 256, 261, 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 77, 95, 152, 155 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) без урахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13, від 19.03.2019 у справі № 906/920/16, від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 367/2271/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13 та Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 923/197/18, від 01.10.2020 у справі № 912/1672/18, від 29.11.2018 у справі № 916/1900/16.
19. Так, висновок апеляційної інстанції про те, що скасування рішення від 17.07.2007 № 774-V про вилучення земельної ділянки, яке не породжує правових наслідків за своєю суттю та вичерпало дію фактичним виконанням, без скасування рішень, наслідком яких є виникнення права власності або права користування землею щодо оформлення державних актів на землю або актів на користування землею, не відновлює права позивачів у справі, суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13, від 19.03.2019 у справі № 906/920/16.
20. На думку скаржника, висновок суду апеляційної інстанції про порушення права 72 фізичних осіб на мирне володіння майном через скасування рішення Молодіжненської сільради є хибним та суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17;
21. Висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку через недоведеність її існування як об`єкта цивільного обігу є незаконним та суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 29.11.2018 у справі № 916/1900/16;
22. Висновок суду щодо строків позовної давності суперечить висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 367/2271/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13 та Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 923/197/18, від 01.10.2020 у справі № 912/1672/18.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
23. Міністерство оборони України у відзиві просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.
24. Кабінет Міністрів України у письмових поясненнях погодився з доводами, викладеними у касаційній скарзі Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, та зазначив, що скарга підлягає задоволенню в повному обсязі.
25. Відповідач у клопотанні про розгляд справи без участі його представників просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, постанову апеляційної інстанції залишити без змін, справу розглянути за відсутності представника відповідача.
Позиція Верховного Суду
26. Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
27. За змістом статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
28. Статтею 77 ЗК України (у відповідній редакції) передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
29. Аналогічне поняття земель оборони наведено також у статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", який визначає правові засади і порядок використання земель оборони.
30. Відповідно до статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
31. Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" (у відповідній редакції) земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.
32. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням МОУ. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").
33. Водночас частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
34. Верховний Суд у постанові від 24.04.2018 у справі № 902/538/14 зазначив, що оскільки землі оборони перебувають лише у користуванні Міністерства оборони України, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України, відповідно до статті 142 ЗК виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони. Істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням Міністерства оборони України.
35. Як встановили суди попередніх інстанцій на момент прийняття оскаржуваного рішення від 17.07.2007 № 774-V відповідно до статей 13, 77, 84 ЗК України, статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" та статті 9 Закону України "Про оборону" спірна земельна ділянка належала до державної власності і відносилась до земель оборони.
36. Суд першої інстанції зазначив, що враховуючи вищезазначені положення законодавства, а також вимоги частини 2 статті 145 Господарського кодексу України, відповідно до якої зміна правового режиму майна суб`єктів господарювання здійснюється виключно за рішенням власника у спосіб, передбачений цим Кодексом та іншими законами, то єдиним способом зміни правового режиму земельних ділянок, віднесених за цільовим призначенням до земель оборони, у разі добровільної відмови ними було адресування уповноваженим органам належним чином оформленої відмови, погодженої з Міністерством оборони України та за наявності рішення Кабінету Міністрів України з цього приводу.
37. Згідно з листами Першого заступника Міністра оборони України від 11.04.2012 № 220/2183, Першого заступника начальника Головного КЕУ ЗСУ від 21.11.2014 № 303/6/27/1078, Міністерством оборони України рішення про передачу із земель оборони земельної ділянки площею 7,7330 га не приймалися, отже і згоди на вилучення цієї ділянки не надавалося.
38. Суд першої інстанції також зазначив, що із самого спірного рішення від 17.07.2007 № 774-V вбачається, що земельна ділянка загальною площею 7,7330 га, яка використовувалась КЕЧ Одеського району з 1986 року на підставі Державного акта на право постійного користування від 1986р (Б № 032344) була вилучена із земель Міністерства оборони України (КЕВ міста Одеси) на підставі листа Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси від 01.06.2017 № 836 за підписом начальника вказаного відділу Яковенко В. А. Водночас відповідачем не надано будь-яких доказів, що підтверджують повноваження зазначеної вище особи на розпорядження землями оборони.
39. Отже, внаслідок прийняття рішення від 17.07.2007 № 774-V Молодіжненською сільрадою було порушено права та охоронювані законом інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України (як власника земельної ділянки), в особі Міністерства оборони України (як органу управління цією земельною ділянкою) та в особі КЕВ міста Одеси (як користувача спірної земельної ділянки).
40. З огляду на встановлені у даній справі обставини суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем обрано ефективний спосіб захисту прав, оскільки за наявності чинного рішення від 17.07.2007 № 774-V у позивачів були б відсутні правові підстави для витребування вказаної земельної ділянки у відповідача, і лише у такий спосіб (шляхом визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування з подальшим зобов`язанням останнього повернути земельну ділянку) у позивачів є можливість захисту свого порушеного права.
41. У свою чергу суд апеляційної інстанції, зазначивши, що спірна земельна ділянка належала до земель оборони одночасно дійшов висновку, що спірне рішення вичерпало свою дію внаслідок його виконання шляхом фактичного вилучення земельної ділянки із земель Міністерства оборони України до земель запасу Молодіжненської сільради площею 7,733 га та складення відповідного акта прийому-передачі земельної ділянки. Оскаржуване рішення потягло за собою наслідки у вигляді роздроблення земельної ділянки на багато інших ділянок та передання їх у користування або власність інших осіб, тобто породило виникнення нових правовідносин та припинило існування земельної ділянки площею 7,7330 га як об`єкта цивільного обігу.
42. Тобто, апеляційний господарський суд, вказуючи про неправомірність висновків суду першої інстанції в частині визнання недійсним спірного рішення, послався на те, що таке рішення має одноразовий характер та вичерпує свою дію внаслідок його виконання, з огляду на що скасування такого акта не породжує наслідків для землекористувача земельної ділянки, оскільки будь-яким чином не призводить до захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу.
43. Колегія суддів зазначає, що під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки через порушення його прав.
44. Так, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених, зокрема, у її постановах від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 та від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13, вимога про визнання рішення незаконним може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно зі статтею 16 ЦК України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникли в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень, а тому рішення органу державної влади або місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.
45. Однак разом із цим застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
46. У даному спорі, апеляційний господарський суд обмежившись лише посиланням на те, що оспорюване позивачем рішення Молодіжненської сільради вичерпує свою дію внаслідок виконання, що суперечить висновкам, викладеним у наведених вище постановах Великої Палати Верховного Суду, ухилився від здійснення апеляційного перегляду справи в частині вказаних вимог, наведених судом першої інстанції висновків про протиправність такого рішення не спростував, допустивши тим самим порушення норм процесуального права, яке полягає у недослідженні апеляційним судом зібраних у справі доказів.
47. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що вважає незаконним та невиправданим втручання в права 72 фізичних осіб, порушенням права на мирне володіння майном, гарантованого Європейською конвенцією з прав людини та статтею 1 Протоколу 1 до неї. Проте суд не зазначив, яким чином оцінка законності спірного рішення ради може вплинути на права цих осіб при тому, що прокурором поряд з вимогою про визнання недійсним рішення заявлено вимогу про повернення земельної ділянки площею 6,2930 га, тобто без урахування площі земель, наданих фізичним особам.
48. Щодо вимоги про повернення земельної ділянки площею 6,2930 га апеляційний господарський суд у своїй постанови від 12.12.2017, відмовляючи в позові в цій частині, зазначив, що ця вимога не ґрунтується на належних на допустимих доказах в розумінні статей 32-34 ГПК України, оскільки відсутні докази існування такої земельної ділянки загальною площею 6,2930 га, як об`єкта цивільного обігу. Крім того, не визначено розмір такої ділянки в натурі, не обмежено межовими знаками та відповідною землевпорядною документацією, що унеможливлює її фактичне повернення.
49. Верховний Суд у своїй постанові від 29.11.2018, скасовуючи постанову апеляційної інстанції від 12.12.2017 та направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що в даному випадку спір стосується не укладення, зміни чи припинення договірних правовідносин (купівлі-продажу, оренди суборенди, сервітуту тощо) щодо конкретної сформованої як об`єкт таких цивільно-правових відносин земельної ділянки, а повернення частини незаконно вилученої земельної ділянки. Підставою позову визначена незаконність перебування цієї частини земельної ділянки у відповідача та встановлення ним своїм оскаржуваним рішенням власних прав на неї, що апріорі унеможливлює складення позивачами у справі відповідних проектів землеустрою чи технічної документації на цю частину з метою її сформування як об`єкта цивільних прав. Таким чином, наведене, крім спростування доводів апеляційного суду щодо зміни в даному випадку предмета позову, не підтверджує і його висновки про можливість відмови в позові в цій частині саме з підстави відсутності доказів існування такої земельної ділянки загальною площею 6,2930 га як об`єкта цивільного обігу з її визначенням саме межовими знаками та відповідною землевпорядною документацією. Разом з цим, Верховний Суд зазначив, що судом апеляційної інстанції не перевірено і визначеність прокурором, позивачами та судом першої інстанції цієї частини земельної ділянки з метою ясності та зрозумілості для органів виконавчої служби щодо забезпечення реального виконання цієї позовної вимоги.
50. Суд апеляційної інстанції при новому розгляді справи на порушення частини першої статті 316 ГПК України відповідно до якої вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, проігнорував висновки, викладені у постанові Верховного Суду та знову однією з підстав відмови в позові в цій частині зазначив, що земельна ділянка загальною площею 6,2930 га, про повернення якої заявлено позивачами, не існує як об`єкт цивільного обігу.
51. Водночас ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 було призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Одеський регіональний центр незалежних експертиз".
52. На вирішення експертизи поставлено такі питання:
- визначити графічно площу та конфігурацію земельної ділянки загальною площею 7,7330 га, яка була вилучена рішенням Молодіжненської сільради від 17.07.2007 №774-V "Про вилучення із земель Міністерства оборони України КЕВ м. Одеса земельної ділянки загальною площею 7,7330 га та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільради в межах с. Молодіжного" із земель Міністерства оборони України та КЕВ міста Одеси (Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Р-6-86 від 1986 року (Б-№032344) із зазначенням місця розташування на цій земельній ділянці земельних ділянок загальною площею 1,44 га, що були передані у приватну власність фізичним особам;
- який фактичний розмір та конфігурацію має вилучена Молодіжненською сільрадою земельна ділянка площею 7,7330 га у разі виключення з її складу земельних ділянок загальною площею 1,44 га, переданих Молодіжненською сільрадою у приватну власність 72 фізичним особам?
53. За результатами проведення судової земельно-технічної експертизи згідно з висновками експертів від 25.08.2020 № 412/19 графічне відображення площі та конфігурації земельної ділянки загальною площею 7,7330 га, яка була вилучена рішенням Молодіжненської сільської ради від 17.07.2007 № 774-V, а також місця розташування на зазначеній земельній ділянці земельних ділянок загальною площею 1,44 га, що були передані у приватну власність 72 фізичним особам, наведено у Технічному звіті щодо виконання топографо-геодезичних вишукувань (додаток № 1).
Щодо другого питання експерти зазначили, що площа земельної ділянки, загальною площею 7,7330 га, яка була вилучена рішенням Молодіжненської сільрадиради від 17.07.2007 № 774-V у разі виключення з її складу земельних ділянок загальною площею 1,44 га, переданих Молодіжненською сільрадою у приватну власність 72 фізичним особам, становитиме 6,2930 га та буде складатися з двох ділянок площею 5,3120 га та 0,9806 га.
Графічне відображення конфігурації земельної ділянки загальною площею 7,7330 га, яка була вилучена рішенням Молодіжненської сільради від 17.07.2007 № 774-V у разі виключення з її складу земельних ділянок загальною площею 1,44 га, переданих Молодіжненською сільрадою у приватну власність 72 фізичним особам, наведено у додатку № 2.
54. Апеляційний господарський суд використав результати експертизи для підтвердження свого висновку щодо відсутності земельної ділянки площею 6,2930 га як об`єкта цивільних прав та наявності двох земельних ділянок - площею 5,3120 га та 0,9806 га, проте не врахував наведені вище висновки Верховного Суду у цій справі стосовно зазначеного питання (щодо неможливості відмови в позові в цій частині саме з підстави відсутності доказів існування такої земельної ділянки, загальною площею 6,2930 га, як об`єкта цивільного обігу) та не дослідив питання визначеності/невизначеності цієї частини земельної ділянки з метою ясності та зрозумілості для органів виконавчої служби щодо забезпечення реального виконання цієї позовної вимоги, про що наголошував Верховний Суд у постанові від 29.11.2018.
55. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
56. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
57. У пунктах 1- 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
58. За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
59. Зважаючи на викладене, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову є передчасним, тому ухвалену у справі постанову не можна вважати законною та обґрунтованою.