Постанова суду № 917/136/20 від 20.05.2021 про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів та скасування державної реєстрації змін до установчих...

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 917/136/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Бакуліної С. В., Мамалуя О. О.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ.ЕР.АЙ."

на рішення Господарського суду Полтавської області

у складі судді Семчук О. С.

від 04 листопада 2020 року

та на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Россолов В. В., Склярук О. І., Хачатрян В. С.

від 12 березня 2021 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ.ЕР.АЙ."

до Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області,

про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів та скасування державної реєстрації змін до установчих документів

за участю представників:

позивача: Шевченко Д. А.

відповідача: Боровська Н. В.

третьої особи: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІ.ЕР.АЙ." звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" про:

- визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" від 23 жовтня 2019 року, оформленого протоколом загальних зборів,

- скасування державної реєстрації змін до установчих документів Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю": " 24.10.2019 15851050036001035; ОСОБА_3; Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області; зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників".

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні рішення позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" прийняті з порушенням порядку скликання та проведення зборів, суперечать нормам чинного законодавства, порушують права та охоронювані законом інтереси позивача як акціонера Товариства, зокрема право на внесення пропозицій до порядку денного зборів, вплинули та призвели до зменшення обсягу акцій позивача.

Зокрема позивач посилався на те, що спірні рішення суперечать:

- пункту 7 частини третьої статті 35 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів від 07 жовтня 2019 року не містить відомостей визначених цією нормою;

- абзацу 2 пункту 4 частини четвертої статті 35 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки проекти рішень з питань порядку денного зборів не були розміщені на власному веб-сайті Товариства;

- частинам першій та п`ятій статті 38 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки у повідомленні про проведення зборів протиправно заборонено акціонерам вносити пропозиції щодо порядку денного зборів;

- пункту 2 ухвали Господарського суду міста Києва про забезпечення позову від 12 липня 2019 року у справі № 910/2377/19 (про заборону вносити зміни до статуту Товариства щодо збільшення розміру статутного капіталу), статті 129-1 Конституції України, частині першій статті 18, частину першій статті 114 Господарського процесуального кодексу України, оскільки повідомлення про проведення загальних зборів акціонерів Товариства було розміщене у період дії заборони, накладеної цією ухвалою;

Також позивач послався на те, що прийняття спірного рішення з порушенням порядку та скликання загальних зборів акціонерів та всупереч норм чинного законодавства, є підставою для визнання його недійсним та скасування державної реєстрації змін до установчих документів відповідача, проведеної на підставі спірного рішення.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

07 жовтня 2019 року на веб-сайті загальнодоступної інформаційної бази даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів - www.stockmarket.gov.ua за інтернет-адресою: http//stockmarket.gov.ua/cabinet/show/18445 було розміщено повідомлення про проведення 23 жовтня 2019 року о 10:00 загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (далі по тексту - Товариство).

Згідно з текстом зазначеного повідомлення Приватне акціонерне товариство "Кременчуцький завод технічного вуглецю" повідомило про проведення позачергових загальних зборів Товариства, які скликаються в порядку, визначеному частиною п`ятою статті 47 Закону України "Про акціонерні товариства". У повідомленні зазначені наступні відомості:

- місце реєстрації акціонерів та проведення загальних зборів: 39609, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 4, актовий зал;

- дата та час проведення загальних зборів - 23 жовтня 2019 року о 10:00;

- час початку та закінчення реєстрації акціонерів для участі у загальних зборах - 23 жовтня 2019 року з 9:00 до 9:45;

- дата складання переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах - 24 год. 17 жовтня 2019 року.

- порядок денний: 1) обрання лічильної комісії, затвердження регламенту проведення позачергових загальних зборів Товариства, затвердження порядку та способу засвідчення бюлетенів для голосування; 2) обрання голови та секретаря загальних зборів; 3) внесення та затвердження змін та доповнень до Статуту Товариства шляхом викладення його в новій редакції. Надання повноважень щодо підписання нової редакції Статуту та вчинення дій щодо її державної реєстрації; 4) схвалення вступу Товариства до складу учасників іншого суб`єкта господарювання; 5) схвалення вчинених Товариством значних правочинів; 6) схвалення вчинених Товариством правочинів, щодо вчинення яких є заінтересованість.

Також у повідомленні зазначено про те, що у зв`язку з тим, що загальні збори проводяться згідно з частиною п`ятою статті 47 Закону України "Про акціонерні товариства", Наглядовою радою затверджений порядок денний загальних зборів, проекти рішень і бюлетені для голосування з питань порядку денного, а також прийняте рішення про те, що повідомлення про скликання загальних зборів здійснюється не пізніше, ніж за 15 днів до дати їх проведення. Тому, акціонери не можуть вносити пропозиції щодо порядку денного загальних зборів.

23 жовтня 2019 року відбулися позачергові загальні збори Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю", на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом від 23 жовтня 2019 року, про:

1) обрання лічильної комісії, затвердження регламенту проведення позачергових загальних зборів Товариства, визначення порядку та спосіб проведення голосування, засвідчення бюлетенів для голосування;

2) обрання голови та секретаря загальних зборів;

3) внесення та затвердження змін та доповнень до статуту Товариства шляхом викладення його в новій редакції. Надання повноважень директору Товариства на підписання нової редакції статуту з правом видачі відповідних довіреності (з правом передоручення);

4) схвалення вступу Товариства до складу учасників іншого суб`єкта господарювання - Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднання "Хорс" з майновим внеском вартістю згідно з переліком;

5) схвалення вчинених Товариством значних правочинів згідно з переліком;

6) схвалення вчинених Товариством правочинів, щодо вчинення яких є заінтересованість згідно з переліком.

Зокрема позивач зазначає про те, що він є акціонером Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю", що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах № 003264 від 27 серпня 2013 року, згідно з якою позивач є власником 115 817 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю".

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Полтавської області рішенням від 04 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12 березня 2021 року, відмовив у позові повністю.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не довів порушення його прав та / або охоронюваних інтересів спірним рішенням, не довів факту набуття статусу акціонера Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю", оскільки не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він є та був акціонером Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" станом на момент скликання та проведення загальних зборів акціонерів, на яких були прийняті спірні рішення.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІ.Ер.АЙ." просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 04 листопада 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12 березня 2021 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підстави касаційного оскарження судового рішення позивач послався на пункти 1, 3, 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішенні та постанові неправильно застосували та порушили норми матеріального і процесуального права. Зокрема позивач зазначив про те, що:

- суд апеляційної скарги в оскаржуваній постанові неправильно застосував частину четверту статті 75 Господарського процесуального кодексу України, не врахував висновок щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 910/4919/19;

- суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин положення абзацу 2 статті 1, абзаців 2 та 3 частини першої статті 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), частин першої та другої статті 4 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які підлягають застосуванню, висновок Верховного Суду щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній;

- суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про витребування доказів, про поновлення строку для подання доказів та приєднання до матеріалів справи доказів, не здійснив огляду доказів та не розглянув заяву позивача щодо огляду місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту щодо встановлення обставин, які мали значення для правильного вирішення справи (частина третя статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Кременчуцький завод технічного вуглецю" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану судові рішення - без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій в повній мірі дотрималися вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, надали оцінку наявним у матеріалах справи доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності, ухвалили законні і обґрунтовані рішення з правильним застосуванням та дотриманням норм матеріального та процесуального права. За твердженням відповідача доводи касаційної скарги щодо права власності позивача на акцій Приватне акціонерне товариство "Кременчуцький завод технічного вуглецю" не стосуються предмету та підстав позову у цій справі, а твердження про неправомірне відхилення судом першої інстанції клопотання про поновлення строку для подання доказів є безпідставними, оскільки позивач не довів наявності у нього об`єктивних причин, за наявності яких він не міг подати у встановлений законом строк відповідні докази, з огляду на що місцевий господарський суд правильно та обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні зазначеного клопотання.

Третя особа відзив на касаційну скаргу не надала.

Позиція Верховного Суду.

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Касаційний господарський суд, обговоривши наведені сторонами у касаційній скарзі та у відзиві на касаційну скаргу доводи, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині другій статті 4 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

З огляду на викладене підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. У зв`язку з цим суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин, обставини щодо наявності у позивача відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем/відповідачами з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття.

Отже при вирішенні корпоративного спору, який має місце у цій справі, господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення.

Аналіз положень пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України та частини першої статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства" свідчить про те, що право на оскарження рішень загальних зборів акціонерного товариства мають лише акціонери такого товариства, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій.

Як вбачається спірним питання у цій справі є питання наявності у позивача статусу акціонера Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю".

Відповідно до частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

За змістом частини першої та другої статті 20 Закону України "Про акціонерні товариства" акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства. Усі акції товариства є іменними та існують виключно в бездокументарній формі.

Правові засади функціонування депозитарної системи України, порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів визначає Закон України "Про депозитарну систему України".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, депонентів, номінальних утримувачів, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про депозитарну систему України" система депозитарного обліку цінних паперів - сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків; інформації про емітентів; про власників цінних паперів, які мають права за цінними паперами та права на цінні папери; про обмеження прав на цінні папери та прав за цінними паперами; про осіб, уповноважених власниками цінних паперів (управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів); про номінальних утримувачів; інші дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб; інша передбачена законодавством інформація. Набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про депозитарну систему України" депозитарний облік цінних паперів - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі - депозитарний облік).

Депозитарний облік у системі депозитарного обліку цінних паперів ведеться у кількісному виразі.

При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Отже, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, відповідно до вимог спеціального закону, що визначає порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними, належним та допустимим доказом на підтвердження наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами у особи покупця таких акцій в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України є виписка з рахунка в цінних паперах такої особи, яка видається її депозитарною установою.

Як встановили суди попередніх інстанцій облік цінних паперів Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" здійснюється депозитарною установою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро інвестиційних технологій" на підставі договору про відкриття рахунків у цінних паперах власникам іменних цінних паперів Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" № 26-3 від 20 червня 2012 року.

Відповідно до відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро інвестиційних технологій" (лист № 331 від 17 березня 2020 року), наданої на запит відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІ.ЕР.АЙ." не є акціонером Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" станом на дату подання цього запиту, не було акціонером станом на 24 січня 2020 року (дата підписання позову) і не було акціонером емітента (Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю") у 2019 році.

Крім того, як встановив суд апеляційної інстанції, обставини того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІ.ЕР.АЙ." не значиться як акціонер серед власників 100% акцій Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" за даними обліку депозитарія також були встановлені Господарським судом міста Києва у іншій господарській справі - № 910/16536/18.

Згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд апеляційної інстанції, керуючись частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України правильно врахував зазначену встановлену господарським судом у справі № 910/16536/18 обставину та визнав її преюдиційною.

Крім того суди попередніх інстанцій встановили, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/2377/19 за позовами Приватного акціонерного товариства "Кременчукм`ясо", Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові промислові технології", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді.Ер.Ай." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед", ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю", про визнання прав власності та витребування майна, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові промислові технології" про визнання прав власності та витребування майна.

Предметом позову у зазначеній справі, крім іншого, є визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ.ЕР.АЙ." на акції Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю". Рішення по суті спору у справі № 910/2377/19 не ухвалене.

Встановивши зазначені обставини, суди дійшли правильного висновку про те, що наявність господарської судової справи свідчить про існування наразі між сторонами окремого спору щодо визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ.ЕР.АЙ." на акції Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю.

Крім того суди попередніх інстанцій встановили, що позивач в обґрунтування обставин наявності у нього права власності і прав на 115 817 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" послався та додав до матеріалів справи такі докази:

- виписку про стан рахунку у цінних паперах № 003264 станом на 27 серпня 2013 рік, видану Акціонерним товариством "Банк фінанси та кредит";

- договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-216/1 від 29 липня 2008 року, укладений між Холдинговою компанією "АвтоКрАЗ" (як продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІ.ЕР.АЙ." (як покупцем) представлене Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (як повіреним), відповідно до якого Холдингова компанія "АвтоКрАЗ" зобов`язалась передати, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІ.ЕР.АЙ." прийняти та оплатити акції прості іменні ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (ЄДРПОУ 00152299), номінальною вартістю 1,05 грн у кількості 115 817 штук;

- акт прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-216/1 від 29 липня 2008 року;

- зведені облікові реєстри власників цінних паперів станом на 21 серпня 2008 року № 13809/08-08 від 26 серпня 2008 року, станом на 30 жовтня 2018 року № 17249/10-08 від 29 жовтня 2008 року, станом на 31 грудня 2008 року № 4180/03-09 від 24 березня 2009 року, станом на 01 лютого 2009 року № 1702/02-09 від 10 лютого 2009 року, станом на 15 жовтня 2009 року № 318/10-09 від 14 жовтня 2009 року згідно з даними зберігача -ВАТ "Банк Фінанси та Кредит";

- копію виписки з витягу ПАТ "Національний депозитарій України" за підписом т.в.о. Голови Правління О. Тарасенко щодо зведеного облікового реєстру власників іменних цінних паперів емітента ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю", складений ПАТ "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках" та переданий Центральному депозитарію за актом приймання-передавання з усіма додатками (описами) до цього акту, за яким Центральний депозитарій отримав від ПАТ "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках" зведений обліковий реєстр власників іменних цінних паперів емітента ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю", за Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІ.ЕР.АЙ." обліковуються акції 115817 простих іменних акцій ВАТ "Кременчуцький ЗТВ".

Проаналізувавши зазначені надані позивачем докази, суди попередніх інстанцій встановили, що ці документи не є належними та допустимими доказами у справі та не підтверджують з достовірністю обставини того, що позивач був акціонером Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" станом на дати скликання та проведення позачергових загальних зборів акціонерів зазначеного Товариства, на яких були прийняті спірні рішення від 23 жовтня 2019 року.

Зокрема суди попередніх інстанцій правильно встановили, що надана позивачем виписка про стан рахунку у цінних паперах № 003264, видана Акціонерним товариством "Банк фінанси та кредит", датована 27 серпня 2013 року та дійшли правильного висновку про те, що зазначена виписка не підтверджує наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ.ЕР.АЙ." прав на акції Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" на дату прийняття відповідачем спірних у цій справі рішень позачергових загальних зборів, оформлених протоколом від 23 жовтня 2019 року.

Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що надана позивачем виписка про стан рахунку у цінних паперах № 003264 станом на 27 серпня 2013 року, видана Акціонерним товариством "Банк фінанси та кредит", не є документом, що підтверджує те, що позивач був акціонером Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" станом на момент скликання та проведення позачергових загальних зборів акціонерів відповідача, рішення яких від 23 жовтня 2019 року оскаржуються у цій справі, чи на момент подання даного позову до суду, а отже не є належним доказом наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ.ЕР.АЙ." прав на акції Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" станом на дату прийняття відповідачем спірних рішень, а отже не підтверджує і статусу позивача як акціонера відповідача.

Щодо інших наданих позивачем доказів (договору купівлі-продажу цінних паперів, акту прийому-передачі цінних паперів, зведених облікових реєстрів власників цінних паперів, виписки з витягу ПАТ "Національний депозитарій України") суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що належним доказом на підтвердження наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами у особи покупця таких акцій є виключно виписка з рахунка в цінних паперах такої особи, яка видається її депозитарною установою. Однак, як встановив апеляційний господарський суд, зазначені надані позивачем докази є іншою документацією, яка не узгоджується з положеннями Закону України "Про депозитарну систему України" на підтвердження наявності у особи прав власності на цінні папери, та дійшов правильного висновку про те, що ці докази не є належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження відповідних обставин.

Також суд апеляційної інстанції правильно встановив, що наданий позивачем договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-216/1 від 29 липня 2008 року та акт прийому-передачі цінних паперів до цього договору є доказами на підтвердження обставини набуття стороною прав власності на акції у відповідні дати, однак не свідчать про наявність у позивача зазначених прав на момент скликання та проведення позачергових загальних зборів акціонерів відповідача, що відбулися 23 жовтня 2019 року, чи на момент подання даного позову до суду.

Разом з цим, як уже зазначалося, наразі існує невирішений судовий спір щодо визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІ.ЕР.АЙ." права власності на акції Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю".

Крім того суд апеляційної інстанції правильно встановив, що надані позивачем зведені облікові реєстри власників цінних паперів, що датовані 2008 та 2009 роками, та копія витягу ПАТ "Національний депозитарій України" за підписом т.в.о. Голови Правління О. Тарасенко щодо зведеного облікового реєстру власників іменних цінних паперів емітента ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю", також не є доказами наявності у позивача прав акціонера Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" станом на момент скликання та проведення позачергових загальних зборів акціонерів відповідача, що відбулися 23 жовтня 2019 року чи на момент подання до суду позову у цій справі.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач не довів порушення його прав та / або охоронюваних інтересів спірним рішенням, не довів факту набуття статусу акціонера Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю", оскільки не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він є та був акціонером Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" станом на момент скликання та проведення загальних зборів акціонерів, на яких були прийняті спірні рішення.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції в порушення частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України здійснив вибіркове посилання на встановлені господарським судом у справі № 910/16536/18 обставини та залишив поза увагою інші встановлені судом обставини, зокрема про те, що між Холдинговою компанією "АвтоКрАЗ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІ.ЕР.АЙ." був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-216/1 від 29 липня 2008, які, на думку позивача, підтверджують факт того, що позивач є акціонером Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю".

Верховний Суд не бере до уваги ці доводи позивача, оскільки, як уже зазначалося, обставини укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-216/1 від 29 липня 2008 року та складання акту прийому-передачі цінних паперів до цього договору є доказами на підтвердження обставини набуття стороною прав власності на акції у відповідні дати та не свідчать про наявність у позивача зазначених прав станом на момент скликання та проведення позачергових загальних зборів акціонерів відповідача, що відбулися 23 жовтня 2019 року, чи на момент подання даного позову до суду.

З огляду на викладене ці обставини (укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-216/1 від 29 липня 2008 року та складання акту прийому-передачі цінних паперів до цього договору) не є обставинами, які обов`язково мають враховуватися судами при розгляді цієї справи, оскільки не підтверджують з достовірністю наявності у позивача прав акціонера Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" станом на момент скликання та проведення позачергових загальних зборів акціонерів відповідача, що відбулися 23 жовтня 2019 року, чи на момент подання даного позову до суду.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає недоведеними та необґрунтованими посилання позивача у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції, не врахувавши встановлені судом у справі № 910/16536/18 обставини укладення договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-216/1 від 29 липня 2008 року та складання акту прийому-передачі цінних паперів до цього договору, допустив порушення частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції врахував лише встановлені Господарським судом міста Києва у справі № 910/16536/18 обставини щодо відсутності на обліку у депозитарія Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ.ЕР.АЙ." як акціонера Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю". При цьому суд керувався положеннями частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, правильно застосував положення цієї норми, висновки апеляційного господарського суду не суперечать висновкам Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми процесуального права, викладеним у постанові від 11 серпня 2020 року у справі № 910/4919/19, на неврахування якої судом апеляційної інстанції послався скаржник.

Верховний Суд також не бере до уваги посилання скаржника на незастосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень абзацу 2 статті 1, абзаців 2 та 3 частини першої статті 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), частин першої та другої статті 4 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, оскільки зазначені норми регулюють правовідносини, що виникають з прав власності на цінні папери, підлягають застосуванню при встановленні обставин щодо правомірності набуття позивачем права власності на акції Товариства, наведені скаржником у цій частині доводи фактично зводяться до правомірності набуття ним права власності на акції Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю".

Однак спірні правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, з огляду на заявлені позивачем предмет та підстави позову у цій справі не стосуються визнання права власності на акції, обставини наявності у позивача права власності на акції Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю", правомірності набуття такого права не є предметом дослідження у межах цієї справи.

З огляду на викладене доводи скаржника про незастосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень абзацу 2 статті 1, абзаців 2 та 3 частини першої статті 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), частин першої та другої статті 4 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), є безпідставним та необґрунтованим, зазначені норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, з огляду на що відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у спірних правовідносинах.

Як вбачається позивач у касаційній скарзі як на підстави касаційного оскарження судових рішень послався також на пункт 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

За доводами касаційної скарги судові рішення у цій справі оскаржуються позивачем з підстав, передбачених частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про витребування доказів, про поновлення строку для подання доказів та приєднання до матеріалів справи доказів, не здійснив огляду доказів та не розглянув заяву позивача щодо огляду місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту щодо встановлення обставин, які мали значення для правильного вирішення справи.

Отже фактично доводи скаржника зводяться до підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1 та 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пунктів 1 та 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому Верховний Суд зазначає про те, що умовою застосування пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є висновок суду про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Проте у цій справі заявлені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованими, про що зазначалося вище. З огляду на необґрунтованість зазначених позивачем у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України та доводи, що стосуються порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та не дослідження судами зібраних у справі доказів.

Разом з цим Верховний Суд вважає безпідставними посилання позивача у касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про поновлення строку для подання доказів та приєднання до матеріалів справи доказів (копії виписок про стан рахунку у цінних паперах від 17 жовтня 2012 року та від 08 жовтня 2013 року).

Як вбачається з матеріалів справи Господарський суд Полтавської області ухвалою від 16 вересня 2020 року відмовив позивачу у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання доказів.

При цьому місцевий господарський суд встановив, що зазначене клопотання позивача було подане після закінчення встановленого частиною другою статті 80 Господарського процесуального кодексу України строку, що позивачем не заперечувалося. Позивач просив поновити пропущений ним строк на подання доказів, посилаючись на неможливість вчасно подати додаткові докази з огляду на запровадження на території України карантинних заходів.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення пропущеного строку на подання доказів - виписок про стан рахунку у цінних паперах від 17 жовтня 2012 року та від 08 жовтня 2013 року, місцевий господарський суд встановив, що позов у цій справі був поданий у січні 2020 року, тобто до введення карантину на території України, яке відбулося 12 березня 2020 року, позивач у позові не повідомляв суду про відсутність у нього зазначених документів, які позивач просить долучити до матеріалів справи, та про неможливість їх подання суду, у підготовчому засіданні суду, що відбулося 18 березня 2020 року, в якому був присутній представник відповідача, останній жодної заяви чи клопотання щодо зазначених додаткових доказів не заявляв.

Місцевий господарський суд, встановивши зазначені обставини, дійшов висновку про відсутність у позивача об`єктивних причин, за наявності яких позивач не міг подати суду у встановлений законом строк додаткові докази - виписки про стан рахунку у цінних паперах від 17 жовтня 2012 року та від 08 жовтня 2013 року, з огляду на що визнав неповажними наведені позивачем причини пропуску процесуального строку на подання доказів у справі та відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку для подання доказів.

Верховний Суд зазначає, що зазначені доводи скаржника зводяться до незгоди позивача з ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16 вересня 2020 року про відмову у поновленні процесуального строку, яка згідно з частиною восьмою статті 119 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом. Проте зазначена ухвала місцевого господарського суду до суду апеляційної інстанції позивачем не оскаржувалася, в апеляційному порядку не переглядалася. Крім того згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України ухвала місцевого господарського суду про відмову у поновленні процесуального строку після її перегляду в апеляційному порядку не підлягає касаційному оскарженню.

Верховний Суд не бере до уваги доводи позивача у касаційній скарзі про те, що місцевий господарський суд не здійснив огляду доказів та не розглянув заяву позивача про огляд місця збереження даних в мережі Інтернет, оскільки вчинення судом зазначених дій належить до з`ясування та встановлення фактичних обставин справи, проте з`ясування наявності порушеного корпоративного права є первісним по відношенню до встановлення фактичних обставин справи, зокрема щодо порядку скликання та проведення позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю", на яких були прийняті спірні рішення.

Враховуючи викладене Верховний Суд зазначає про те, що факт встановлення судом обставин відсутності у позивача корпоративних прав акціонера Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" виключає необхідність вчинення судом зазначених процесуальних дій (здійснення огляду доказів та огляду місця збереження даних в мережі Інтернет), направлених на встановлення фактичних обставин справи. Невчинення судом зазначених дій при встановленні факту відсутності у позивача корпоративних прав не свідчить про порушення судом норм процесуального права.

................

Перейти до повного тексту