ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 908/651/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Чумака Ю.Я., Уркевича В.Ю.
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІДОМ ФАРМ ТЕРРА"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2020 (суддя Кузнецова І.Л. - головуючий, судді Кощеєв І.М., Чус О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІДОМ ФАРМ ТЕРРА"
до 1. Мелітопольської районної ради Запорізької області
2. Новгородківської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області
за участю прокурора Запорізької області
про визнання права власності за набувальною давністю
за участю: прокурора: Сімаченко А.О. (посвідчення),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРІДОМ ФАРМ ТЕРРА" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Мелітопольської районної ради Запорізької області (далі - відповідач-1) та Новгородківської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області (далі - відповідач-2), згідно з яким, просило визнати за позивачем право власності за набувальною давністю на частину внутрішньогосподарської меліоративної системи, яка розташована на площі 3283 га території відповідача - 2.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач тривалий час добросовісно та відкрито користується спірним майном, здійснюючи його належне утримання, право власності на яке, ні за ким не визнано та не зареєстровано, тому вважає виникнення у нього правових підстав для визнання права власності на це майно.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.05.2019 (суддя Колодій Н.А.) позов задоволено.
2.2. Свій висновок суд мотивував тим, що наявні підстави вважати позивача добросовісним володільцем спірного нерухомого майна, оскільки він відкрито, безперервно та тривалий час володіє ним.
2.3. Не погодившись з рішенням суду, заступник прокурора Запорізької області (далі - прокурор) оскаржив його до апеляційного суду.
2.4. Оскарженою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2020, вище вказане рішення суду скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.
2.5. Суд апеляційної інстанції, виходив з того, що недотримано обов`язкової вимоги для набуття права власності за набувальною давністю, оскільки спірне майно не може бути об`єктом набувальної давності, так як на нього претендує відповідач-2, що виключає підстави для задоволення позову.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі, з урахуванням її уточнення, заявник просить скасувати вказану постанову суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
3.2. На обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Заявник касаційної скарги зазначає, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 923/82/19, від 27.08.2020 у справі № 905/2304/18, від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, а також відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 3 Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2003 № 1253, у подібних правовідносинах.
3.3. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив залишити оскаржувану постанову суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
4. Мотивувальна частина
4.1. Прокурор не погодившись із рішенням суду першої інстанції оскаржив його в апеляційному порядку.
4.2. Із оскарженої в апеляційному порядку постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що прокурор на обґрунтування підстав представництва інтересів держави в апеляційній скарзі посилався на те, що право власності на спірне майно, яке належить до комунальної власності є порушеним внаслідок прийняття судом першої інстанції незаконного рішення. При цьому прокурор зазначав про те, що відповідач-2 в порушення вимог статті 19 Конституції України самостійно заходів спрямованих на відновлення порушених прав територіальної громади не вжив, що підтверджується листом відповідача-2 від 28.10.2019 № 313 та у суді першої інстанції він займав споглядацьку позицію.
Прокуратурою Запорізької області на адресу відповідача 1 та відповідача 2 направлені листи №05/2-417вих-19 від 21.08.2019 та №05/2-506 вих-19 від 10.10.2019 відповідно, в яких прокурор повідомив, що під час вивчення судових рішень, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень ним встановлено, що рішенням у даній справі задоволено позов незважаючи на прийняте рішення про прийняття безоплатно у спільну власність територіальних громад району.
Крім того на підтвердження нездійснення відповідачем 2 належних заходів щодо захисту інтересів держави прокурор додав до апеляційної скарги лист Новгородківської сільської ради №313 від 28.10.2019.
4.3. На обґрунтування касаційної скарги в частині підстав представництва прокурором позивач посилався на вказані вище постанови Верховного Суду, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
4.4. Відповідно до приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).
Згідно пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Положеннями статті 287 ГПК України право касаційного оскарження обмежено виключно тими випадками, які передбачені у цій статті.
4.5. У постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 905/2304/18, якою скаржник обґрунтовує касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов своїх правових висновків з огляду на те, що судом апеляційної інстанції зауважено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що особа, в інтересах якої звертається прокурор, взагалі була обізнана про можливе порушення інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернулася.
4.6. Приймаючи постанову від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, якою скаржник обґрунтовує касаційну скаргу, Верховний Суд виходив із недоведеності доводів прокурора про те, що податковий орган неналежно виконував покладені на нього повноваження, оскільки у передбаченому законом порядку було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Борошно Покровське" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, Харківська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області своєчасно звернулась до місцевого господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника.
4.7. На обґрунтування касаційної скарги в частині підстав представництва прокурором позивач також посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, однак із цієї постанови Великої Палати Верховного Суду вбачається, що у вказаній справі на відміну даної, судові рішення у якій переглядаються у касаційному порядку, було розглянуто справу за позовом заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі: Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, та Східного офісу Державної аудиторської служби України, тоді як у даній справі, судові рішення у якій переглядаються у касаційному порядку, прокурор не звертався із позовом, а звернувся із апеляційною скаргою.
4.8. Отже висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду, та на який посилався скаржник у касаційній скарзі у наведеній частині, стосується правовідносин, які не є подібними із тими, що встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі, що переглядається у касаційному порядку.
4.9. Відповідно до п.5 ч.1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
4.10. Таким чином із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних норм ГПК України.
За вказаних обставин оскільки правовідносини у зазначеній частині касаційного оскарження не є подібними, тому відсутні виключні випадки для перегляду судових рішень у касаційному порядку, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України в частині підстав для звернення до суду прокурора, підлягає закриттю.
4.11. Відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч.1).
Набувальна давність відноситься до первісних способів набуття права власності, тому що права набувача основані не на минулій власності чи відносинах правонаступництва, а на обов`язковій сукупності обставин, передбачених вказаною нормою права.
Виходячи зі змісту наведеної норми права, обставинами, які мають значення для справи та які повинен довести позивач, є: майно може бути об`єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.
Відсутність будь-якого з перерахованих елементів виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю.
4.12. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі постанови Кабінету Міністрів УРСР №30 від 20.08.1970 Колективному сільськогосподарському підприємству (далі - КСП) "Високівський", у подальшому Відкрите акціонерне товариство (далі - ВАТ) "Високівський" передано у користування внутрішньогосподарські меліоративні системи - внутрішньогосподарську зрошувальну мережу, розташовану на площі 3 765 га на території Новгородківської сільської ради.
13.03.2006 державна реєстрація ВАТ "Високівський" припинена, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні дані про юридичних осіб-правонаступників ВАТ "Високівський" (код ЄДРПОУ 00846300).
4.13. Згідно Порядку оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 № 63, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2001 за № 306/5497, порядок оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (далі - Порядок) розроблено згідно з Цивільним кодексом УРСР, Законами України "Про власність", "Про колективне сільськогосподарське підприємство", іншими нормативно-правовими актами України, з метою забезпечення виконання Указу Президента України "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" та з урахуванням особливостей правонаступництва при реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств (п.1). Порядок визначає загальні засади та процедуру передачі правонаступникам майнових прав і обов`язків за зобов`язаннями реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) та документальне оформлення правонаступництва (п.2). Метою реорганізації КСП є забезпечення реалізації прав членів КСП щодо створення на основі добровільного волевиявлення власників майнових часток (паїв) підприємств-правонаступників реорганізованих КСП (п.3). Основними умовами реорганізації є: прийняття вищим органом управління КСП рішення про реорганізацію; інвентаризація та паювання майна, визначення розміру паю кожного з членів КСП; створення юридичних осіб - правонаступників, до яких перейшли права та обов`язки реорганізованого КСП; визначення обсягів майнових прав та обов`язків КСП, що підлягають передачі кожному з правонаступників (далі - обсяг правонаступництва); виділення майна в рахунок майнових паїв членів КСП, які не стали засновниками (учасниками) новоутворених підприємств; затвердження вищим органом управління КСП переліку індивідуально визначеного майна, що підлягатиме передачі кожному з правонаступників у межах визначених для них обсягів правонаступництва; складання передавального або роздільного балансу; державна реєстрація підприємств-правонаступників; фактична передача майна новим власникам (п.4).
Судами не встановлено, а позивачем не доведено, що спірне майно від КСП "Високівський" було передано ВАТ "Високівський" державна реєстрація якого припинена 13.03.2006.
Отже наявні правові підстави вважати, що до спірних правовідносин застосовується Порядок безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1253 від 13.08.2003.
4.14. Приймаючи оскаржену у касаційному порядку постанову суд апеляційної інстанції вказав, що за приписами п. 3 Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1253 від 13.08.2003, рішення про передачу вказаних об`єктів приймається відповідною сільською, селищною, міською радою, а внутрішньогосподарські меліоративні системи, які передаються у спільну власність територіальних громад, - районною, якщо об`єкт знаходиться в межах території району, або обласною радою, якщо об`єкт знаходиться в межах території двох і більше районів.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що рішенням Мелітопольської районної ради Запорізької області №6 від 11.03.2016 затверджено "Програму інвентаризації внутрішньогосподарських зрошувальних систем Мелітопольского району на 2016 рік".
4.15. Звертаючись у суд із позовом у даній справі позивач вказував, що тривалий час з припинення 13.03.2006 державної реєстрації ВАТ "Високівський" добросовісно та відкрито користується спірним майном.
4.16. Однак виходячи із викладеного позивач повинен був знати про неправомірність заволодіння чужим майном (пункти 4.13., 4.14. цієї постанови).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) зроблено висновок про те, що якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
4.17. Постанова суду апеляційної інстанції, що переглядається у касаційному порядку, узгоджується із цим висновком Великої Палати Верховного Суду.
4.18. За вказаних обставин доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, не дають правових підстав для задоволення касаційної скарги.
4.19. За приписами статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, оскільки оскаржене у касаційному порядку судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд не вбачає правових підстав для скасування оскарженої постанови.
4.20. Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати з касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України,