ПОСТАНОВА
Іменем України
19 травня 2021 року
Київ
справа №520/13032/19
провадження №К/9901/4226/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Присяжнюк О. В., суддів: Любчич Л. В., Спаскіна О. А.
І.Обставини справи
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі також - Луганський прикордонний загін), в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Луганського прикордонного загону в частині невиплати індексації грошового забезпечення та невиплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій - ОСОБА_1 ;
1.2. зобов`язати Луганський прикордонний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби, а саме за 2014, 2015, 2017 роки;
1.3. зобов`язати Луганський прикордонний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення за період проходження військової служби з 2014 по 2015 рік та з 2017 по 2018 рік включно, та середній заробіток за весь час затримки виплат даної грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку по день фактичного розрахунку;
1.4. стягнути з Луганського прикордонного загону на користь позивача моральну шкоду за невиплачені грошові суми при звільнені, в сумі 10000,00 грн.
2. В мотивування позову позивач зазначив, що він у період з 30 вересня 2014 року по 06 червня 2015 року та з 10 серпня 2017 року по 09 січня 2018 року проходив військову службу в Луганському придонному загоні та у період з 02 жовтня 2014 року по 06 червня 2015 року брав безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення АТО на ділянці відповідальності Луганського прикордонного загону на території Луганської області, в зв`язку з чим позивач набув статус учасника бойових дій та право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Позивач стверджує, що у спірний період йому було нараховано, проте не виплачено індексацію грошового забезпечення. Крім того, дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2014 - 2015 та 2017 - 2018 роки позивачу не надавались та компенсація не виплачувалась.
Вважаючи бездіяльність Луганського прикордонного загону неправомірною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
3. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 13 січня 2020 року позовні вимоги задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність Луганського прикордонного загону в частині невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з вересня 2014 року по травень 2015 року та з серпня 2017 року по грудень 2017 року, а також ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з вересня 2014 року по травень 2015 року та з серпня 2017 року по грудень 2017 року.
Зобов`язав Луганський прикордонний загін виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з вересня 2014 року по травень 2015 року та з серпня 2017 року по грудень 2017 року.
Зобов`язав Луганський прикордонний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення, за період проходження військової служби з вересня 2014 року по травень 2015 року та з серпня 2017 року по грудень 2017 року.
В решті позову - відмовив.
4. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а тому відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Разом з цим судом першої інстанції зазначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 161 Закону України "Про відпустки" та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту".
5. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове, яким в позові відмовлено.
6. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач у період з вересня 2014 року по травень 2015 року та з серпня 2017 року по грудень 2017 року не звільнявся з військової служби, а був виключений зі списків особового складу Луганського прикордонного загону та в подальшому включений до особового складу Донецько-Луганського регіонального управління ДПС України, де проходить військову службу. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для виплати позивачу коштів, які підлягають виплаті під час звільнення з військової служби.
7. 05 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду із заявою про роз`яснення судового рішення.
8. Другий апеляційний адміністративний суд, розглянувши питання про виправлення описки в постанові від 27 квітня 2020 року у справі за апеляційною скаргою Луганського прикордонного загону на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року, постановив ухвалу від 09 липня 2020 року, якою виправив описку в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року у справі № 520/13032/19, зазначивши: в абзаці 6 мотивувальної частини постанови "Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав" замість "Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав"; в абзаці 15 мотивувальної частини постанови "Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав" замість "Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав"; в абзаці 40 мотивувальної частини постанови "Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року в частині задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення, за період проходження військової служби з вересня 2014 року по травень 2015 року та з серпня 2017 року по грудень 2017 року, прийняти в цій частині постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, а іншій частині рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року, відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, залишити без змін" замість "Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі"; в резолютивній частині постанови "Апеляційну скаргу Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року по справі № 520/13032/19 - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України в частині невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення, за період проходження військової служби з вересня 2014 року по травень 2015 року та з серпня 2017 року по грудень 2017 року та зобов`язання Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення, за період проходження військової служби з вересня 2014 року по травень 2015 року та з серпня 2017 року по грудень 2017 року. Прийняти в цій частині постанову, якою відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 . В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року по справі № 520/13032/19 - залишити без змін." замість "Апеляційну скаргу Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року по справі № 520/13032/19 - скасувати. Прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1".
9. Разом з цим Другий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 09 липня 2020 року, якою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року у справі № 520/13032/19.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
10. Відповідач, уважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції про виправлення описки ухваленим із порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.
11. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення, оскільки під час його ухвалення суд апеляційної інстанції допустив істотні порушення вимог процесуального закону, які призвели до порушення гарантії правової визначеності та незмінності судового рішення.
12. Верховний Суд ухвалою від 27 квітня 2021 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною третьою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про внесення виправлень у рішення; підставами касаційного оскарження є порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права.
ІІІ. Оцінка Верховного Суду
13. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
14. Відповідно до частини четвертої статті 241 КАС України перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.
15. Приписами частин першої - другої статті 242 КАС України обумовлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
16. Положеннями частини першої статті 253 КАС України передбачено, що суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
17. Тобто, правила даної норми передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки.
18. При цьому опискою в розумінні статті 253 КАС України, визнається помилка, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, які мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.
19. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року № 14 суд, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його прав осудності.
20. Суд вправі здійснити технічну заміну елементу, яка є очевидною й такою, що в подальшому може ускладнити виконання судового рішення.
21. Виправленню підлягають лише ті описки, що мають істотний характер. До таких належать: написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат і строків, зокрема, у резолютивній частині судового рішення, оскільки будь-яка описка має істотне значення і може ускладнити виконання рішення. Таким чином, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання.
22. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення.
23. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 800/520/16 (провадження № 11-684сап18).
24. Отже, з метою оперативного та дієвого усунення помилок технічного (неюридичного, непроцесуального) характеру в судовому рішенні застосовується інструмент виправлення описок (помилок правопису, які впливають на зміст чи порядок виконання судового рішення) і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні (переважно щодо здійснення розрахунків у контексті задоволення позовних вимог фінансового характеру) під час засідання адміністративного суду, який прийняв таке рішення, як із його власної ініціативи, так і за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи, незалежно від набрання судовим рішення законної сили.
25. Виправлення описки чи очевидної арифметичної помилки не є тотожною процесуальною дією до внесення до тексту судового рішення виправлень за правилами частини дев`ятої статті 243 КАС України, у межах якого виправлення вносяться в текст судового рішення після його виготовлення до моменту проголошення і вручення.
26. Таким чином, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
27. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, отримавши заяву ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення, за власною ініціативою постановив оскаржувану ухвалу, якою виправив описку в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року у справі № 520/13032/19, зазначивши: в абзаці 6 мотивувальної частини постанови "Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав" замість "Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав"; в абзаці 15 мотивувальної частини постанови "Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав" замість "Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав"; в абзаці 40 мотивувальної частини постанови "Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року в частині задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення, за період проходження військової служби з вересня 2014 року по травень 2015 року та з серпня 2017 року по грудень 2017 року, прийняти в цій частині постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, а іншій частині рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року, відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, залишити без змін" замість "Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі"; в резолютивній частині постанови "Апеляційну скаргу Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року по справі № 520/13032/19 - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України в частині невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення, за період проходження військової служби з вересня 2014 року по травень 2015 року та з серпня 2017 року по грудень 2017 року та зобов`язання Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення, за період проходження військової служби з вересня 2014 року по травень 2015 року та з серпня 2017 року по грудень 2017 року. Прийняти в цій частині постанову, якою відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 . В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року по справі № 520/13032/19 - залишити без змін." замість "Апеляційну скаргу Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року по справі № 520/13032/19 - скасувати. Прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1".
28. Тобто, судом апеляційної інстанції внесено зміни як у мотивувальну, так і в резолютивну частини постанови, які змінюють постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року в частині виконання відповідачем зобов`язання виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з вересня 2014 року по травень 2015 року та з серпня 2017 року по грудень 2017 року.
29. Отже, апеляційний суд фактично змінив зміст судового рішення.
30. Наведене свідчить про помилкове застосування судом апеляційної інстанції положень статті 253 КАС України, чим порушено норми процесуального законодавства.
31. Відповідно до частин першої - другої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
32. Враховуючи, що оскаржувану ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року про виправлення описки постановлено за ініціативою суду, а не за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи, тому Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її скасування без прийняття нового рішення про відмову у виправленні описки у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року у справі № 520/13032/19.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд