П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/378/20
Провадження № 11-429заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування рішення, відшкодування моральної шкоди
за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвали судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 та 24 грудня 2020 року (суддя Гусак М. Б.),
У С Т А Н О В И Л А:
Короткий зміст наведених у позовній заяві вимог
1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), яка виразилась у порушенні передбаченого частиною четвертою статті 42 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" шестидесятиденного строку здійснення дисциплінарного провадження за скаргою, що надійшла 09 серпня 2019 року за вхідним № Г-4487/1/7-19 від ОСОБА_1 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 за дії, вчинені під час розгляду справи № 635/5151/17;
- визнати протиправними дії члена Третьої Дисциплінарної палати ВРП Гречківського П. М., які виразились у порушенні приписів, унормованих підпунктом "а" пункту 1 та пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", під час складання за результатами попередньої перевірки скарги висновку від 20 жовтня 2020 року, що містить неправдиву інформацію про відсутність у скарзі ОСОБА_1 відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 ;
- визнати протиправною та скасувати ухвалу ВРП від 04 листопада 2020 року № 3019/3дп/15-20 у частині відмови у відкритті дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_1 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 за дії, вчинені під час розгляду справи № 635/5151/17;
- відшкодувати за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 75 000,00 грн моральної шкоди.
2. Ухвалою від 03 грудня 2020 року суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
2.1 відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про:
- визнання протиправною та скасування ухвали Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 04 листопада 2020 року № 3019/3дп/15-20 у частині відмови у відкритті дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_1 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 ;
- визнання протиправними дій члена Третьої Дисциплінарної палати ВРП Гречківського П. М. щодо складання висновку від 20 жовтня 2020 року;
2.2 залишив без руху та встановив строк для усунення недоліків позовної заяви в частині вимог про:
- визнання протиправною бездіяльності Третьої Дисциплінарної палати ВРП щодо порушення строку здійснення дисциплінарного провадження;
- відшкодування за рахунок Державного бюджету України на користь позивача 75000,00 грн моральної шкоди.
3. 16 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
4. У цій заяві позивач, зокрема, уточнив позовні вимоги та просив суд:
4.1 зобов`язати ВРП спростувати недостовірну інформацію про те, що його скарга до ВРП № Г-4487/1/7-19 не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 під час розгляду справи № 635/5151/17, у такий же спосіб, у який вона була поширена, а саме:
- у висновку члена Третьої Дисциплінарної палати ВРП Гречківського П. М. від 20 жовтня 2020 року з пропозицією про відмову у відкритті дисциплінарної справи за скаргою від 09 серпня 2019 року за вхідним № Г-4487/1/7-19 та повідомлена іншим членам дисциплінарної палати, внаслідок чого останні прийняли протиправне рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи;
- в ухвалі ВРП від 04 листопада 2020 року № 3019/3дп/15-20 та повідомлена іншим скаржникам;
4.2 визнати протиправною бездіяльність Третьої Дисциплінарної палати ВРП, яка виразилась у порушенні передбаченого частиною четвертою статті 42 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" шестидесятиденного строку здійснення дисциплінарного провадження за скаргою, що надійшла 09 серпня 2019 року за вхідним № Г-4487/1/7-19 від ОСОБА_1 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 за дії, вчинені під час розгляду справи № 635/5151/17 та зобов`язати вчинити дії щодо виправлення цієї ситуації;
4.3 відшкодувати за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 75 000,00 грн моральної шкоди;
4.4 у разі необхідності вийти за межі позовних вимог.
5. Ухвалою від 24 грудня 2020 року суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
5.1 відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про:
- зобов`язання ВРП спростувати недостовірну інформацію щодо скарги № Г-4487/1/7-19;
- відшкодування за рахунок Державного бюджету України моральної шкоди на користь ОСОБА_1 ;
5.2відкрив провадження в адміністративній справі в частині вимог про визнання протиправним порушення Третьою Дисциплінарною палатою ВРП строку здійснення дисциплінарного провадження та зобов`язання вчинити дії.
6. ОСОБА_1 подав апеляційні скарги на ували судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 та 24 грудня 2020 року в частині відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень суду попередньої інстанції
7. Ухвалу від 03 грудня 2020 року в частині відмови у відкритті провадження в адміністративній справі стосовно вимог про визнання протиправною та скасування ухвали Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 04 листопада 2020 року № 3019/3дп/15-20, а також визнання протиправними дій члена Третьої Дисциплінарної палати ВРП Гречківського П. М. щодо складення висновку від 20 жовтня 2020 року мотивовано тим, що положеннями Закону "Про Вищу раду правосуддя" не передбачено можливості оскарження рішення Дисциплінарної палати про відмову у відкритті дисциплінарної справи, при цьому розгляд такого спору перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.
8. Ухвалу від 24 грудня 2020 року в частині відмови у відкритті провадження в адміністративній справі щодо вимог про зобов`язання ВРП спростувати недостовірну інформацію щодо скарги № Г-4487/1/7-19 та відшкодування на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України моральної шкоди мотивовано тим, що з урахуванням доводів, наведених у заяві про усунення недоліків позовної заяви, ці вимоги безпосередньо пов`язані з оскарженням ухвали Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 04 листопада 2020 року № 3019/3дп/15-20 та дій члена Третьої Дисциплінарної палати ВРП Гречківського П. М. щодо складання висновку від 20 жовтня 2020 року, які не підлягають розгляду судом, тому вони так само не можуть бути предметом судового розгляду.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
9. В апеляційних скаргах ОСОБА_1 просить скасувати ухвали судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 та 24 грудня 2020 року в частині відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
10. Скаржник посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Доводи скаржника зводяться до того, що суд попередньої інстанції: виключив з позову третю особу; усупереч частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) свавільно змінив позовні вимоги, указавши в ухвалах неправильний їх зміст, чим порушив принцип диспозитивності та відмовив позивачеві в доступі до правосуддя; порушив приписи статті 170 КАС, якими унормовано вичерпний перелік підстав відмови у відкритті провадження у справі. Крім цього, скаржник вважає, що, відмовляючи у відкритті провадження за позовом, поданим безпосередньо на підставі Конституції України, суд першої інстанції порушив принцип верховенства права, конституційні права людини і громадянина, а також права, гарантовані статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
11. На переконання скаржника, спір у цій справі має публічно-правовий характер і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки виник у зв`язку з виконанням або невиконанням публічно-владних управлінських функцій суб`єктами владних повноважень - Третьою Дисциплінарною палатою ВРП та членом цієї палати Гречківським П. М . Також скаржник зазначає, що неправдиву інформацію було розповсюджено в прийнятих ними актах індивідуальної дії.
Рух апеляційної скарги
12. Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 24 грудня 2020 року та 20 січня 2021 року відкрила провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвали судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 та 24 грудня 2020 року.
13. Ухвалою від 24 березня 2021 року Велика Палата Верховного Суду призначила апеляційні скарги позивача до розгляду в порядку письмового провадження, про що повідомлено учасників справи.
14. Цією ж ухвалою було відмовлено в задоволенні клопотання ВРП про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу від 03 грудня 2020 року в судовому засіданні за участю сторін.
Обставини справи
15. 09 серпня 2019 року до ВРП за вхідним № Г-4487/1/7-19 надійшла скарга ОСОБА_1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 за дії, вчинені під час розгляду справи № 635/5151/17.
16. За результатами попередньої перевірки скарги доповідачем - членом Третьої Дисциплінарної палати ВРП Гречківським П. М. складено висновок від 20 жовтня 2020 року з пропозицією про відмову у відкритті дисциплінарної справи на підставі частини шостої статті 107 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме у зв`язку з тим, що скарга не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку.
17. Розглянувши в числі інших цей висновок, Третя Дисциплінарна палата ВРП підтримала його й ухвалою від 04 листопада 2020 року № 3019/3дп/15-20 відмовила у відкритті дисциплінарної справи, зокрема, за скаргою ОСОБА_1 стосовно судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_2
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
18. Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
19. Згідно зі статтею 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
20. Відповідно до статті 108 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя", з урахуванням вимог цього Закону.
21. Зазначене положення кореспондується із частиною другою статті 42 Закону України "Про Вищу раду правосуддя".
22. За змістом частини третьої статті 42 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" дисциплінарне провадження включає:
1) попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті;
2) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
23. Порядок здійснення попередньої перевірки дисциплінарної скарги визначено у статті 43 Закону України "Про Вищу раду правосуддя".
24. За правилами пунктів 1 та 4 частини першої цієї статті член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), зокрема, вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону. За відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги - готує матеріали у строки, встановлені регламентом, з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи..
25. Висновок доповідача разом із дисциплінарною скаргою та зібраними у процесі попередньої перевірки матеріалами передається на розгляд Дисциплінарної палати (частина друга статті 43 цього ж Закону).
26. Згідно із частиною другою статті 45 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи ухвалюється Дисциплінарною палатою та оскарженню не підлягає.
Оцінка висновків суду попередньої інстанції та аргументів учасників справи
27. Звернення до суду в цій справі обумовлено незгодою ОСОБА_1 з відмовою у відкритті дисциплінарної справи за поданою ним до ВРП скаргою стосовно судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 .
28. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висловлювала свою позицію щодо можливості розгляду судами спорів, ініційованих заявниками дисциплінарних скарг (скаржниками) щодо оскарження рішень, дій та/або бездіяльності членів ВРП, а також її дисциплінарних палат, зокрема й тих, що не стосуються розгляду скарги стосовно судді по суті.
29. Практика вирішення Великою Палатою Верховного Суду подібних питань є усталеною і зводиться до того, що рішення дисциплінарного органу ВРП, як і дії членів її відповідних дисциплінарних палат не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.
30. Положеннями Закону України "Про Вищу раду правосуддя", зокрема статтями 51 та 52, визначено, що оскарженню до ВРП підлягає рішення її дисциплінарного органу, прийняте за результатами розгляду скарги на дії судді по суті, при цьому право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення, а скаржник - за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження.
31. У таких справах позивач хоч і наділений правом подати скаргу на дії судді (Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не встановлює жодних обмежень стосовно суб`єкта звернення з дисциплінарною скаргою) та ініціювати в такий спосіб дисциплінарне провадження, але не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникають у зв`язку з вирішенням питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Оцінювати дії судді під час виконання посадових обов`язків має право лише ВРП, рішення якої щодо притягнення чи відмови у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності створюють юридичні наслідки для такого судді, а не для скаржника.
32. Подання дисциплінарної скарги не є і не може бути способом захисту скаржника в інших правовідносинах, факт притягнення чи непритягнення судді до дисциплінарної відповідальності не призводить до зміни обсягу прав і обов`язків скаржника в матеріальних чи процесуальних правовідносинах, учасником яких є скаржник. По суті роль скаржника в поданні дисциплінарної скарги до ВРП обмежується в інформуванні компетентного державного органу про неналежну поведінку судді, а орган ВРП самостійно вирішує питання про достатність підстав для відкриття дисциплінарної справи.
33. Отже, скаржники не мають права на оскарження таких рішень до суду. Оскарження скаржником рішення в дисциплінарній справі не вважається способом захисту його прав, свобод та інтересів.
34. Подібні висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі № 9901/500/18, від 15 листопада 2018 року у справі № 9901/751/18, від 29 серпня 2019 року у справі № 9901/73/19, від 05 листопада 2020 року у справі № 9901/147/20 та інших, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав.
35. Посилання позивача на те, що висновок члена ВРП Гречківського П. М. та ухвала Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 04 листопада 2020 року № 3019/3дп/15-20 містять недостовірну інформацію, а також пов`язані із цим вимоги, фактично спрямовані на оскарження відмови у відкритті дисциплінарної справи і зводиться до потреби переоцінки наведених у висновку та ухвалі оціночних суджень про те, що скарга ОСОБА_1 не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку.
36. Із цього приводу Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надана членом ВРП - доповідачем під час попередньої перевірки скарги оцінка наведених у ній відомостей про обставини щодо ймовірного вчинення суддею дисциплінарного проступку, не може бути перевірена судом на предмет достовірності, оскільки суб`єктивна оцінка не може бути достовірною чи недостовірною.
37. Водночас незгода з її обґрунтуванням чи повнотою такого обґрунтування у контексті спірних правовідносин не породжує права на судовий захист з огляду на сукупність таких умов:
- наведеними вище правовими нормами встановлено чітку процедуру оскарження рішень ВРП та її дисциплінарних органів, зокрема, визначено, які рішення підлягають оскарженню, які суб`єкти наділені таким правом та у якому порядку це право може бути реалізоване; аналіз їх змісту свідчить про те, що цими нормами не передбачено можливості оскарження заявником дисциплінарної скарги (скаржником) таких дій та рішень, які оскаржує позивач;
- попередня оцінка членом ВРП, а також оцінка дисциплінарним органом ВРП повідомленої в дисциплінарній скарзі інформації на предмет наявності або відсутності підстав для відкриття дисциплінарної справи щодо судді не породжує для скаржника жодних юридичних наслідків;
- право громадян, юридичних осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) передбачене законом з метою інформування ВРП як органу, відповідального за формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, про відомі їм факти й обставини неналежної поведінки судді, при цьому ініціатива зазначених осіб є не єдиним джерелом такої інформації, оскільки дисциплінарна справа може бути порушена і за власною ініціативою дисциплінарного органу.
38. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
39. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог, які стосуються: визнання протиправною та скасування ухвали Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 04 листопада 2020 року № 3019/3дп/15-20 в частині відмови у відкритті дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_1 ; визнання протиправними оскаржуваних позивачем дій члена Третьої Дисциплінарної палати ВРП Гречківського П. М. під час складання за результатами попередньої перевірки скарги висновку від 20 жовтня 2020 року; зобов`язання ВРП спростувати недостовірну інформацію про те, що його скарга до ВРП № Г-4487/1/7-19 не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 під час розгляду справи № 635/5151/17, у сформульований позивачем спосіб.
40. При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає, що наразі поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому суд першої інстанції правильно не зазначив суду, до юрисдикції якого мав би належати розгляд цієї справи.
41. В апеляційних скаргах ОСОБА_1 зазначив, що, відмовляючи у відкритті провадження за позовом, поданим безпосередньо на підставі Конституції України, суд першої інстанції порушив принцип верховенства права, конституційні права людини і громадянина, а також права, гарантовані статтями 6 та 13 Конвенції.
42. Надаючи оцінку цим доводам, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
43. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
44. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією ізаконами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
45. Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
46. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття"охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
47. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
48. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
49. Оскарження скаржником рішення в дисциплінарній справі не вважається способом захисту його прав, свобод та інтересів.
50. Як було зазначено вище, скаржник не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникають у зв`язку з вирішенням питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, попередня оцінка членом ВРП, а також оцінка дисциплінарним органом ВРП повідомленої в дисциплінарній скарзі інформації на предмет наявності або відсутності підстав для відкриття дисциплінарної справи щодо судді не породжує для скаржника жодних юридичних наслідків, відповідно оскарження цих дій та рішень не вважається способом захисту його прав, свобод та інтересів.
51. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду відхиляє зазначені доводи скаржника.
52. Посилання ОСОБА_1 в апеляційних скаргах на виключення судом першої інстанції з позову третьої особи, свавільну зміну позовних вимог, порушення приписів статті 170 КАС не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на суто формальних і суб`єктивних міркуваннях позивача, які жодним чином не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про допущення ним порушень, які б призвели до неправильного вирішення питання.
53. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважає передчасними висновки суду першої інстанції в ухвалі від 24 грудня 2020 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про відшкодування на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України моральної шкоди.
54. Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
55. Як убачається зі змісту заяви про усунення недоліків позовної заяви, вимоги про відшкодування моральної шкоди пов`язані, зокрема, з вимогами про визнання протиправною бездіяльності Третьої Дисциплінарної палати ВРП щодо порушення передбаченого частиною четвертою статті 42 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" шестидесятиденного строку здійснення дисциплінарного провадження (т. 1, а. с. 52), за якими суд першої інстанції цією ж ухвалою від 24 грудня 2020 року відкрив провадження в адміністративній справі.
56. У частині відкриття провадження зазначена ухвала суду сторонами в апеляційному порядку не оскаржена, отже, вирішення судом справи щодо цієї частини позовних вимог у разі їх задоволення може вплинути на відшкодування на користь позивача моральної шкоди.
57. Таким чином, ухвала суду першої інстанції від 24 грудня 2020 року в частині відмови у відкритті провадження в адміністративній справі про відшкодування на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України моральної шкоди підлягає скасуванню з направленням до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду.