Постанова
Іменем України
11 травня 2021 року
м. Київ
справа № 711/2233/18
провадження № 51-6766км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого
Бущенка А.П.,
суддів
Антонюк Н.О., Шевченко Т.В.,
за участю: секретаря судового засідання
Червінської М.П.,
прокурора
Чабанюк Т.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженого та прокурора, який брав участь у суді апеляційної інстанції, на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 грудня 2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2020 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Черкас,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Оскаржені судові рішення
1. Згаданим вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, ОСОБА_1 засуджено за частиною 1 статті 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статті 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено виконання обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 цього Кодексу.
2. Судом визнано доведеним, що в період часу з 23:45 22 липня 2017 року до 00:05 наступного дня поблизу магазину "Абсолют" на вул. Вербовецького, 10 у м. Черкасах на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин ОСОБА_1 ударив кулаком ОСОБА_2 в голову, внаслідок чого останній, втративши свідомість, упав на асфальт, вдарившись головою. Заподіяна потерпілому травма голови відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Вимоги і доводи в касаційній скарзі
3. У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені судові рішення, а кримінальне провадження закрити на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 цього Кодексу.
4. На обґрунтування своїх вимог засуджений стверджує, що наявними у справі доказами не доведено його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, розгляд справи проведено не повно, з обвинувальним ухилом, а висновки суду ґрунтуються на недопустимих доказах.
5. Зокрема, на його думку, недопустимими є висновки медичних експертиз потерпілого, оскільки вони ґрунтуються на історії хвороби, яка була передана слідчою з грубим порушенням вимог статей 162, 163 КПК, а також на висновку консиліуму лікарів рентгенологів Черкаської обласної лікарні, який експерти отримали за власною ініціативою всупереч приписам частини 4 статті 69 цього Кодексу. Також засуджений вважає, що слід визнати недопустимими всі докази, отримані після 14 лютого 2018 року, оскільки строк досудового слідства повторно було продовжено за поданням слідчого, а не прокурора, тобто з порушенням вимог частини 3 статті 296 КПК.
6. Крім того, засуджений наполягає на тому, що його діяння слід кваліфікувати за статтею 128 КК, оскільки травми потерпілий отримав від удару об землю при падінні.
7. На думку засудженого, апеляційний суд в ухвалі належним чином не спростував доводів, наведених у його апеляційній скарзі.
8. Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
9. Не оспорюючи фактичних обставин справи та правової кваліфікації дій засудженого, прокурор зазначає, що апеляційний суд не зважив на допущені місцевим судом порушення приписів статті 65 КК, не врахував повною мірою підвищеної суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_1 злочину та думки потерпілого, що призвело до невиправданої м`якості покарання внаслідок неправильного застосування статті 75 КК. Стверджує, що апеляційний суд усупереч положенням статті 419 КПК не вмотивував належним чином в ухвалі, чому він відхилив доводи сторони обвинувачення.
Позиції учасників судового провадження
10. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
11. Засуджений направив до Суду заяву про здійснення касаційного розгляду без його участі.
12. Прокурор під час касаційного розгляду заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту та підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення.
Оцінка Суду
13. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скаргах доводи, Суд дійшов висновку, що подані скарги належить залишити без задоволення.
14. Згідно із частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього ж Кодексу.
15. Суд нагадує, що касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням судів попередніх інстанцій. Проте за наявності відповідних доводів сторони кримінального провадження Суд здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
16. У результаті касаційного перегляду встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до статті 94 КПК з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а в їх сукупності - з точки зору достатності для прийняття рішення.
Щодо допустимості висновків судово-медичних експертиз
17. Сторона захисту вважає висновки судово-медичних експертиз недопустимим доказом на тій підставі, що вони складені з урахуванням історії хвороби потерпілого, яку отримано органом досудового розслідуванняз КЗ "Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги" без ухвали слідчого судді, тобто з порушенням вимог частини 2 статті 159, статей 162, 163 КПК.
18. Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів надається особою, у володінні якої вони знаходяться. Лише у разі відмови особи надати такий доступ, процесуальний закон вимагає втручання слідчого судді, який своєю ухвалою може зобов`язати володільця надати органу досудового розслідування тимчасовий доступ до речей і документів.
19. Як видно з матеріалів справи, історія хвороби (медична картка стаціонарного хворого № 12884)ОСОБА_2 для проведення експертизи була витребувана слідчою ОСОБА_3 з медичного закладу на підставі письмового дозволу потерпілого (т. 2, а.к.п. 27, 28, 60, 61, 62). Поведінка потерпілого в ході досудового розслідування та судового розгляду не свідчить про те, що він вважав свої права порушеними внаслідок отримання органами розслідування доступу до згаданої історії хвороби.
20. За таких обставин Суд не має підстав вважати, що медичну документацію надано експерту з порушенням процесуального закону.
21. Суд також відхиляє довід про недопустимість висновку повторної судово-медичної експертизи №02-01/192 від 28 лютого 2018 року через залучення консиліуму лікарів-рентгенологів Черкаської обласної лікарні для вивчення комп`ютерно-томографічних зображень головного мозку ОСОБА_2 .
22. Як видно з описової частини згаданого висновку, під час експертизи було досліджено значний обсяг матеріалів досудового розслідування, зокрема медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_2, картку виїзду швидкої допомоги, протоколи слідчих експериментів за участю свідків та потерпілих.
23. Слід зазначити, що судово-медичні експерти були попереджені про кримінальну відповідальність за надання свідомо неправдивого висновку. Підстав для сумніву в компетентності або неупередженості експертів судами нижчих інстанцій не встановлено, не наведено таких і в касаційній скарзі.
24. Суд не вважає, що, врахувавши думку лікарів-рентгенологів, які підтвердили наявність у потерпілого перелому кісток черепа, експерти діяли всупереч приписам частини 4 статті 69 КПК і збирали докази за власною ініціативою.
25. Отже,у даному випадку залучення експертами для консультації інших спеціалістів без процесуального рішення слідчого не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті статті 412 КПК і автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом.