Постанова
Іменем України
12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 761/6034/19
провадження № 61-17675св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Акціонерне товариство "ОТП Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Гарницький Павло Петрович, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 червня 2020 року у складі судді Мальцева Д. О. та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Сушко Л. П., Іванової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Акціонерне товариство "ОТП Банк", про визнання права власності на квартиру.
Позовна заява мотивована тим, що між ним та ОСОБА_2 20 травня 2018 року укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, відповідно до умов якої позивач за ціною 390 000 грн придбав у відповідача зазначену квартиру.
Позивач почав користуватись квартирою та вважав її такою, що належить йому на праві приватної власності.
У грудні 2018 року йому стало відомо, що придбана ним квартира все ще належить відповідачу.
Оскільки відповідач не вчиняв будь-яких реєстраційних дій щодо перереєстрації спірної квартири знову на себе, позивачу не відомо, як відомості про нього, як власника спірної квартири було виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно з інформаційною довідкою від 17 грудня 2018 року № 149790842, в Державному реєстрі міститься зареєстроване обтяження на спірну квартиру. На момент відчуження (20 травня 2018 року) квартира перебувала в іпотеці ПАТ "ОТП Банк", а тому відчуження спірної квартири не було можливим без згоди банку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 червня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірна квартира перебувала в іпотеці у ПАТ "ОТП Банк", який згоди відчужувати предмет іпотеки 20 травня 2018 року не надавав. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 травня 2018 року № 41181521, прийняте приватним нотаріусом Падалка Р. О. щодо права власності ОСОБА_1, на спірну квартиру було скасоване відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 09 листопада 2018 року (№ 3484/5).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2020 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Гарницький П. П., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що договір купівлі-продажу квартири від 20 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не розірваний, ніким не оспорений, недійсним судом не визнавався. Крім того, позивач в судовому порядку оскаржує наказ Міністерства юстиції України від 09 листопада 2018 року на підставі якого позивач втратив право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Таким чином, позивач незаконно втратив право власності на квартиру, яке набув за договором купівлі-продажу квартири від 20 травня 2018 року, будучи добросовісним набувачем.
Відзив на касаційну скаргу відповідач не подав.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Гарницький П. П., задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 травня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, за ціною 390 000,00 грн. Договір купівлі-продажу квартири посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р. О. 20 травня 2018 року, зареєстрований у реєстрі за № 4158.
Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20 травня 2018 року № 124550792, власником квартири значився ОСОБА_1 .
Відповідно до інформаційної довідки від 17 грудня 2018 року № 149790842, у Реєстрі міститься зареєстроване обтяження на спірну квартиру за такими реквізитами: типи обтяження - "заборона на нерухоме майно" та "іпотека", № обтяження 7692299 та № 7692297, зареєстровано - 05 серпня 2008 року приватним нотаріусом Ковальчук С. В., підстава обтяження - договір іпотеки від 05 квітня 2008 року № 3745, об`єкт обтяження - квартира АДРЕСА_1, власник (боржник за основним зобов`язанням) - ОСОБА_2, заявник - ПАТ "ОТП Банк".
Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 травня 2018 року № 41181521, прийняте приватним нотаріусом Падалка Р. О., щодо права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру, було скасоване відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 09 листопада 2018 року (№ 3484/5).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Крім того, відповідно до статті 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем не доведено тієї обставини, що його право власності оспорюється чи не визнається відповідачем, який позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Позивачем не надано доказів втрати документів, які засвідчують його право власності на спірну квартиру.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету щодо зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.
Відповідно до статей 9, 12 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. Іпотека припиняється у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону.
Згідно зі статтями 33, 36 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що спірна квартира на момент укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, 20 травня 2018 року, перебувала в іпотеці у ПАТ "ОТП Банк", який згоди, передбаченої частиною третьою статті 12 Закону України "Про іпотеку", відчужувати предмет іпотеки не надавав.
Згідно інформаційної довідки № 149790842 від 17 грудня 2018 року, в Реєстрі міститься зареєстроване обтяження на спірну квартиру за наступним реквізитами: типи обтяження - "заборона на нерухоме майно" та "іпотека", № обтяження 7692299 та №7692297, зареєстровано - 05 серпня 2008 року приватним нотаріусом Ковальчук С. В., підстава обтяження - договір іпотеки від 05 квітня 2008 року № 3745.
Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 травня 2018 року № 41181521, прийняте приватним нотаріусом Падалка Р. О., щодо права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру, було скасоване відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 09 листопада 2018 року (№ 3484/5).
Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що позивач незаконно втратив право власності на квартиру, яке набув за договором купівлі-продажу квартири від 20 травня 2018 року, як добросовісний набувач є безпідставними.
Доводи касаційної скарги про те, що позивачем оскаржується наказ Міністерства юстиції України від 09 листопада 2018 року у справі № 761/37884/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2, АТ "ОТП Банк" про визнання незаконним, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії, на підставі якого позивач втратив право власності на квартиру АДРЕСА_1, що є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій є необґрунтованими, оскільки ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2020 року зазначену справу прийнято до розгляду, проте спір по суті не вирішено.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду