Постанова
Іменем України
12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 243/9109/19
провадження № 61-137св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Дружківського міського нотаріального округу Радіонов Юрій Володимирович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_2, на постанову Донецького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Мірути О. А., Космачевської Т. В., Соломахи Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Дружківського міського нотаріального округу Радіонов Ю. В., про зобов`язання нарахувати страхові виплати та виплатити їх в порядку спадкування.
Позовну заяву мотивовано тим, що її батько ОСОБА_3, який мешкав в м. Горлівці Донецької області, з 1995 року перебував на обліку у Відділенні Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Горлівці та отримував щомісячні страхові виплати, пов`язані із професійним захворюванням на виробництві.
У 2014 році ОСОБА_3 зареєстровано як внутрішньо переміщену особу у м. Дружківка, де він отримував пенсійні виплати у відповідному відділенні Пенсійного фонду України. У 2017 року ОСОБА_3 тимчасово виїхав до м. Горлівки, у зв`язку з чим йому було скасовано довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи та припинено виплату страхових виплат.
27 січня 2017 року ОСОБА_3 повторно отримав вказану довідку, однак виплати йому не було поновлено. В силу свого похилого віку, тяжкої хвороби та смерті дружини ОСОБА_3 не мав можливості доводити своє право на отримання страхових виплат. Лише з травня 2018 року за заявою ОСОБА_3 від 30 травня 2018 року йому поновлено здійснення виплат.
17 серпня 2018 року ОСОБА_3 склав заповіт, відповідно до якого все своє майно заповів ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у м. Горлівці. Після його смерті відкрилася спадщина, яка, серед іншого, складається з недоотриманих страхових виплат, які не були виплачені діючими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
Приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Радіоновим Ю. В. було зареєстровано спадкову справу та видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на недоотриману пенсію ОСОБА_3 в органах Пенсійного фонду України. Стосовно страхових виплат, а саме з 01 січня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_2, які не були отримані спадкодавцем ОСОБА_3 за життя, спадщина не була оформлена у зв`язку з тим, що територіальні підрозділи Фонду соціального страхування України повідомили про відсутність заборгованості.
Відповідач її повідомив, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 в період з 01 січня 2017 року до 30 квітня 2018 року до діючих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати не звертався, то заборгованість перед ним відсутня.
Вважає, що ненарахування та невиплата ОСОБА_3 страхових виплат органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в період з 01 січня 2017 року до 30 квітня 2018 року є протиправними.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила суд зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області здійснити нарахування страхових виплат ОСОБА_3 за період з 01 січня 2017 року до 30 квітня 2018 року та виплатити нараховані кошти ОСОБА_1 як його спадкоємиці за заповітом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 вересня 2019 року у складі судді Воронкова Д. В. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області здійснити нарахування страхових виплат ОСОБА_3 за період з 01 січня 2017 року до 30 квітня 2018 року та виплатити нараховані кошти ОСОБА_4 як його спадкоємиці за заповітом.
Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у відповідача були відсутні правові підстави невиплати ОСОБА_3 страхових виплат за період з 01 січня 2017 року до 30 квітня 2018 року. Ненадання ОСОБА_3 як внутрішньо переміщеною особою довідки про взяття його на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, не є підставою для невиплати страхових сум. Після смерті ОСОБА_3 спадщину за заповітом прийняла його дочка ОСОБА_1, яка є власником майна у вигляді недоотриманих страхових виплат, що належали спадкодавцеві.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Донецького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області задоволено.
Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 152,60 грн.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м. Дружківці від 31 липня 2017 року № 0530/6498/6498/28 ОСОБА_3 знято з обліку, нарахування всіх страхових виплат за страховим випадком припинено з 01 січня 2017 року.
Указану постанову щодо припинення страхових виплат ОСОБА_3 не оскаржував.
З відповіді Краматорського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 07 червня 2019 року № 01-032/1467 вбачається, що заборгованість відділення перед ОСОБА_3 на дату його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1, відсутня.
До складу спадщини увійшла сума пенсії ОСОБА_3 за період з 01 лютого 2017 року до 31 липня 2018 року в сумі 122 622,18 грн, яка була нарахована, але не виплачена, тобто належить до виплати спадкоємцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Отже, на час відкриття спадщини спадкодавцю не були нараховані та не належали страхові виплати за період з 01 січня 2017 року до 30 квітня 2018 року, що виключає наявність підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просив суд скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, а рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 вересня 2019 року залишити в силі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що винесена апеляційним судом постанова фактично вказує на відсутність вини Фонду соціального страхування щодо невиплати щомісячних страхових виплат допомоги, призначеної безстроково у зв`язку із професійним захворюванням, отриманим на виробництві, та покладення на потерпілого обов`язку доведення свого права на отримання страхових виплат.
Апеляційний суд не застосував до спірних правовідносин положення статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та неправильно застосував норми частини десятої статті 47 указаного Закону та пункту 1.10 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), відсутність довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території або району проведення АТО, не може бути підставою для невиплати такій особі страхових виплат.
На переконання заявника, апеляційний суд проігнорував, зокрема, положення Конституції України, Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", які не передбачають обмеження чи скасування страхових виплат у зв`язку з перебуванням на тимчасово окупованій території з набуттям статусу внутрішньо переміщеної особи чи втратою такого статусу.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у лютому 2020 року, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області заперечувало проти доводів представника ОСОБА_1 ОСОБА_2, а постанову Донецького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року вважало законною та обґрунтованою.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_2, на постанову Донецького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, витребувано цивільну справу № 243/9109/19 із Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Відповідно до посвідчення серії ІП № 156, виданого Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України, ОСОБА_3 встановлено інвалідність праці третьої групи довічно (а. с. 12).
Відповідно до постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дружківці від 30 жовтня 2014 року ОСОБА_3, який перебуває на обліку з 01 квітня 2001 року та зареєстрований страховий випадок професійного захворювання, отриманого 03 жовтня 1995 року, продовжено виплати раніше призначеної щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 5 916,20 грн. Постановлено виплати проводити безстроково (а. с. 40).
Згідно з довідкою від 27 січня 2017 року № 0000099042, виданою Управлінням соціального захисту населення Дружківської міської ради, ОСОБА_3 був взятий на облік як внутрішньо-переміщена особа (а. с. 13).
Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дружківці від 31 липня 2017 року ОСОБА_3 припинено здійснення всіх страхових виплат за страховим випадком з 01 січня 2017 року у зв`язку зі скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи (а. с. 41).
30 травня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Дружківського міського відділення управління ВД ФСС України в Донецькій області із заявою про виплату йому раніше призначеної страхової виплати за період, в якому не проведені платежі відділенням виконавчої дирекції Фонду ЦМР м. Горлівки (а. с. 43).
Постановою Дружківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 05 червня 2018 року потерпілому ОСОБА_3 було продовжено виплату призначеної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 10 083,46 грн, з 01 травня 2018 року безстроково; постановлено провести донарахування щомісячних виплат за травень 2018 року в розмірі 10 083,46 грн (а. с. 44).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 13 лютого 2019 року серії НОМЕР_1 (а. с. 14).
Згідно із заповітом від 17 серпня 2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Радіоновим Ю. В., ОСОБА_3 заповів все належне йому майно ОСОБА_1 (а. с. 15).
Із свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 липня 2019 року відомо, що ОСОБА_1 прийняла спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_3, яка складається з пенсії, недоотриманої за період 01 лютого 2017 року до 31 липня 2018 року в сумі 122 622,88 грн (а. с. 17).
З метою оформлення документів та отримання належної спадкоємцю суми недоотриманих страхових виплат, приватний нотаріус Дружківського міського нотаріального округу Радіонов Ю. В. звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, однак листом від 29 липня 2019 року № 01-04/15-1210 йому було повідомлено, що страхові виплати, що належали, але не були виплачені спадкодавцю ОСОБА_3, відсутні (а. с. 20).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова Донецького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Згідно з частиною першою статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який з 01 січня 2015 року діє у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ та має назву "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначає економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.
Відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини першої статті 21 Закону України № 1105-ХІV (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
Статтею 40 вказаного Закону (в редакції до 01 січня 2015 року) було передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.
Відповідно до частини десятої статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та пункту 1.10 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 27 квітня 2007 року № 24, належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з наявності постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м. Дружківці від 31 липня 2017 року про припинення ОСОБА_3 всіх страхових виплат за страховим випадком з 01 січня 2017 року, яку ОСОБА_3 не оскаржив.
Відповідач обґрунтовував припинення зазначених виплат скасуванням довідки, виданої ОСОБА_3 . Управлінням соціального захисту населення Дружківської міської ради як внутрішньо переміщеній особі, з 31 грудня 2016 року.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду та вважає, що суд помилково ставить право особи на отримання соціальних гарантій, гарантованих їй законом, у залежність від наявності у неї довідки внутрішньо переміщеної особи.
Встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 перебував на обліку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з 01 квітня 2001 року та мав зареєстрований страховий випадок професійного захворювання, отриманого 03 жовтня 1995 року.
З жовтня 2014 року ОСОБА_3 отримував щомісячні страхові виплати у відділенні Фонду у м. Дружківці Донецької області.
Так, відповідно до постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дружківці від 30 жовтня 2014 року ОСОБА_3 продовжено виплату раніше призначеної щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 5 916,20 грн. Постановлено виплати проводити безстроково.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було.
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
У статті 46 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на час припинення страхових виплат) передбачено випадки припинення страхових виплат і надання соціальних послуг:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1105-ХІV (у редакції від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ) Кабінет Міністрів України визначає особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення АТО або зони надзвичайної ситуації).
Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи наведено у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.
Жодним законом України не визначено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження
№ 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.
З огляду на викладене висновок апеляційного суду про відсутність у Фонду соціального страхування заборгованості перед ОСОБА_3 у зв`язку з припиненням здійснення всіх страхових виплат за страховим випадком з 01 січня 2017 року через скасування довідки внутрішньо переміщеної особи не ґрунтується на вимогах закону.
Крім того, апеляційний суд, зазначаючи про неоскарження ОСОБА_3 за життя постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дружківці від 31 липня 2017 року (щодо припинення здійснення виплат), не звернув уваги на те, що відповідно до посвідчення, виданого Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, ОСОБА_3 було встановлено інвалідність праці третьої групи довічно.
Відповідно до статті 40 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції до 01 січня 2015 року) страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.
ОСОБА_3 мав право на отримання спірних страхових виплат відповідно до вимог Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", наявність підстав для припинення страхових виплат, передбачених статтею 46 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на час прийняття постанови ФССНВВ у м. Дружківці від 31 липня 2017 року), не встановлено.
З огляду на викладене ОСОБА_1 як спадкоємець ОСОБА_3 відповідно до положень статей 1218, 1227 ЦК України, пункту 10 частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та пункту 1.10 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 27 квітня 2007 року № 24, має право на отримання спірних сум у порядку спадкування за заповітом.
Таким чином, колегія суддів вважає, що, оцінюючи надані ОСОБА_1 докази та встановлені судом обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, а апеляційний суд помилкового скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
За таких обставин постанова Донецького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 вересня 2019 року.