Постанова
Іменем України
12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 753/12034/15-ц
провадження № 61-505св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Драган Яна Сергіївна, на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року у складі судді Коренюк А. М. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Білич І. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовну заяву мотивовано тим, що 29 травня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 057-2008-1798 (на придбання майна) з подальшими змінами і доповненнями. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримав від банку 136 350,00 швейцарських франків, що еквівалентно 636 928,62 грн, та зобов`язався повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 10,45 % річних до 10 травня 2038 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 20 травня 2014 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки б/н, відповідно до якого ОСОБА_2 поручається перед кредитором за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору від 29 травня 2008 року № 057-2008-1798 та додаткової угоди від 20 травня 2014 року.
Крім того, 29 травня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 057-2008-1801 (на придбання майна), відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав від банку 30 974,00 швейцарських франків, що еквівалентно 144 688,13 грн, та зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 10,45 % річних до 10 травня 2038 року.
Також 29 травня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № СL 51598 (кредит готівкою) з подальшими змінами і доповненнями, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав від банку 10 000,00 дол. США та зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 12,00 % річних до 25 травня 2015 року
Банк виконав свої зобов`язання, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти в повному обсязі, що підтверджується розрахунком заборгованості, випискою з особового рахунку позичальника, меморіальним ордером.
Натомість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушили умови кредитного договору від 29 травня 2008 року № 057-2008-1798, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 134 980,28 швейцарських франків. Також ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору від 29 травня 2008 року № 057-2008-1801 та від 29 травня 2008 року № CL 51598, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 28 495,15 швейцарських франків та 7 866,18 дол. США відповідно.
Враховуючи викладене, ПАТ "Універсал Банк" просило суд:
- стягнути солідарно зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 29 травня 2008 року № 057-2008-1798 у розмірі 134 980,28 швейцарських франків;
- стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 29 травня 2008 року № 057-2008-1801 у розмірі 28 495,15 швейцарських франків;
- стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 29 травня 2008 року № CL 51598 у розмірі 7 866,18 дол. США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року позов ПАТ "Універсал Банк" задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" 134 980,28 швейцарських франків заборгованості за кредитним договором від 29 травня 2008 року № 057-2008-1798 та 3 654,00 грн судового збору.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" 28 495,15 швейцарських франків заборгованості за кредитним договором від 29 травня 2008 року№ 057-2008-1801.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" 7 866,16 доларів США заборгованості за кредитним договором від 29 травня 2008 року № СL 51598.
В частині позовних вимог ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання, передбачені кредитними договорами, а саме не сплатив відсотки за користування кредитними коштами та не повернув чергові суми отриманих кредитів, не погасив всю суму кредитів згідно з вимогами кредитних договорів.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що банком не доведено укладення договору поруки між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Універсал Банк" задоволено частково.
Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада 2016 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення.
Позов ПАТ "Універсал Банк" задоволено частково.
Стягнуто солідарно зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором від 29 травня 2008 року № 057-2008-1798 у розмірі 134 980,28 швейцарських франків.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором від 29 травня 2008 року № 057-2008-1801 у розмірі 28 495,15 швейцарських франків.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором від 29 травня 2008 року № CL 51598 у розмірі 7 866,18 доларів США.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто зі ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Універсал Банк" судовий збір в розмірі по 3 836,70 грн з кожного.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції усупереч вимогам статті 10 ЦПК України 2004 року не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, а саме не витребував у банка договір поруки, що призвело до вирішення справи з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції банк надав договір поруки від 20 травня 2014 року, укладений між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 .
Відтак позовні вимоги про солідарне стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором від 29 травня 2008 року № 057-2008-1798 у розмірі 134 980,28 швейцарських франків є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Драган Я. С., просив суд скасувати заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи.
Про існування рішення Апеляційного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року ОСОБА_1 стало відомо лише 18 лютого 2019 року. Направлені на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повістки про дату, час та місце розгляду справи були повернуті до суду із зазначенням "за закінченням встановленого строку зберігання". Таким чином, судом першої інстанції порушено вимоги статей 74, 224 ЦПК України 2004 року. Аналогічні обставини мали місце також під час апеляційного розгляду справи, що вказує про порушення апеляційним судом положень статті 305 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права.
Вирішуючи спір по суті, суди не перевірили правомірність нарахування відповідачу заборгованості за підвищеними відсотками.
Суди врахували надані позивачем копії документів про видачу кредитних коштів, а не їх оригінали. Такі копії не містять штампа банку, підписів відповідальних осіб тощо. При цьому позивач не надав суду виписки за рахунками як єдиний належний доказ існування заборгованості відповідача за кредитними договорами, що вказує на недотримання вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" і пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджену постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у лютому 2020 року, представник ПАТ "Універсал Банк" адвокат Таран В. А. заперечував проти доводів ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Драган Я. С., а заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року вважав законними та обґрунтованими.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2020 року поновлено ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Драган Я. С., строк на касаційне оскарження заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу № 753/12034/15-ц із суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
29 травня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 057-2208-1798 (на придбання майна) з подальшими змінами та доповненнями на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів. Згідно з умовами кредитного договору ВАТ "Універсал Банк" зобов`язувалось надати ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 136 350,00 швейцарських франків, що еквівалентно 636 928,62 грн, з цільовим призначенням - придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 зобов`язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним у розмірі 10,45 % річних до 10 травня 2038 року.
Відсоткова ставка за користування вказаним кредитом за погодженням сторін неодноразово змінювалась згідно з умовами додаткових угод (т. 1, а. с. 10-15, 16-90, 100, 101, 102, 104).
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 20 травня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язувався солідарно на добровільних засадах відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором від 29 травня 2008 року № 057-2208-1798, а саме: повернути кредит, сплатити проценти за користування та штрафні санкції в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі (пункт 1.3 договору поруки) (т. 1, а. с. 91-99).
Також 29 травня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 057-2008-1801 (на придбання майна) з подальшими змінами та доповненнями, на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів. Згідно з умовами кредитного договору ВАТ "Універсал Банк" зобов`язувалось надати ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 30 974,00 швейцарських франків, що еквівалентно 144 688,13 грн, з цільовим призначенням - придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 зобов`язувався повернути кредит та сплатити відсотки за його користування у розмірі 10,45 % річних до 10 травня 2038 року (т. 1, а. с. 119-124, 125-132, 133-135).
Крім того, 29 травня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № СL 51598 (кредит готівкою) з подальшими змінами та доповненнями. Згідно з умовами кредитного договору ВАТ "Універсал Банк" зобов`язувалось надати ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 000,00 дол. США, а ОСОБА_1 зобов`язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 12 % річних до 25 травня 2015 року (т. 1, а. с. 144-149, 150, 151-178, 179-181).
На підтвердження виконання своїх зобов`язань за кредитними договорами ПАТ "Універсал Банк" надало суду розгорнуті розрахунки заборгованості, виписки з особових рахунків позичальника, меморіальний ордер (т. 1, а. с. 100, 101, 102-104, 131, 132, 133-135, 177, 178, 179-181).
Відповідно до розрахунку, наданого ПАТ "Універсал Банк", у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитними договорами станом на 12 травня 2015 року загальна заборгованість відповідача перед банком становить:
за кредитним договором від 29 травня 2008 року № 057-2008-1798 у розмірі 134 980,28 швейцарських франків, яка складається з:
- простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 2 697,51 швейцарських франків;
- суми дострокового стягнення кредиту у розмірі 125 831,34 швейцарських франків;
- відсотків у розмірі 6 337,13 швейцарських франків;
- підвищених відсотків у розмірі 114,30 швейцарських франків;
за кредитним договором від 29 травня 2008 року № 057-2008-1801 (на придбання майна) в розмірі 28 495,15 швейцарських франків, яка складається з:
- простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 545,86 швейцарських франків;
- суми дострокового стягнення кредиту у розмірі 26 888,39 швейцарських франків;
- відсотків у розмірі 1 033,10 швейцарських франків;
- підвищених відсотків у розмірі 27,80 швейцарських франків;
за кредитним договором від 29 травня 2008 року № СL 51598 (кредит готівкою) в розмірі 7 866,16 дол. США, яка складається з:
- просточеної заборгованості за кредитом у розмірі 97,11 дол. США;
- суми дострокового кредиту в розмірі 7 213,61 дол. США;
- відсотків у розмірі 549,76 дол. США;
- підвищених відсотків у розмірі 5,70 дол. США.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року не відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
У частині першій статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (№ 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) зазначено, що відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
За змістом частини першої статті 224 ЦПК України 2004 року у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина четверта статті 169 ЦПК України 2004 року).
Отже, на момент ухвалення судом першої інстанції заочного рішення процесуальний закон передбачав можливість здійснення заочного розгляду справи у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином.
У матеріалах цієї справи містяться повістки про виклик до суду в цивільній справі № 753/12034/15-ц від 05 серпня 2015 року про розгляд справи у суді першої інстанції 05 листопада 2015 року, адресовані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та направлені їм 17 жовтня 2015 року за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 210).
Згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення указані судові повістки повернуто до суду 26 жовтня 2015 року у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання (т. 1, а. с. 213, 215).
Відповідно до повісток про виклик до суду в цивільній справі № 753/12034/15-ц від 05 листопада 2015 року, адресованих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) та направлених їм 25 листопада 2015 року, розгляд справи у суді першої інстанції призначено на 22 грудня 2015 року (т. 1, а. с. 219).
Згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення указані судові повістки повернуто до суду 01 грудня 2015 року у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання (т. 1, а. с. 221, 222).
21 грудня 2015 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшло клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю взяти участь у розгляді справи 22 грудня 2015 року через зайнятість у іншій справі у Корольовському районному суді Житомирської області та Апеляційному суді міста Києва.
У клопотанні також зазначено, що ОСОБА_1 не може взяти участь у розгляді справи, оскільки перебуває за кордоном. На підтвердження наявності повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 ОСОБА_4 надала суду копію довіреності (т. 1, а. с. 224).
Відповідно до повісток про виклик до суду в цивільній справі № 753/12034/15-ц від 22 грудня 2015 року, адресованих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) та направлених їм 11 січня 2016 року, розгляд справи у суді першої інстанції призначено на 10 лютого 2016 року (т. 1, а. с. 228).
Згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення указані судові повістки повернуто до суду 19 та 20 січня 2016 року у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання (т. 1, а. с. 230, 232).
Відповідно до повісток про виклик до суду в цивільній справі № 753/12034/15-ц від 10 лютого 2016 року, адресованих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) та направлених їм 17 березня 2016 року, розгляд справи у суді першої інстанції призначено на 28 березня 2016 року (т. 1, а. с. 238).
Згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення указані судові повістки повернуто до суду 24 березня 2016 року у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання (т. 1, а. с. 239, 240).
Відповідно до повісток про виклик до суду в цивільній справі № 753/12034/15-ц від 28 березня 2016 року, адресованих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) та направлених їм 25 квітня 2016 року, розгляд справи у суді першої інстанції призначено на 17 травня 2016 року (т. 1, а. с. 242).
Згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення указані судові повістки повернуто до суду 05 травня 2016 року у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання (т. 1, а. с. 244, 245).
При цьому відомості про направлення представнику ОСОБА_1 ОСОБА_4 указаних повісток у матеріалах справи відсутні, незважаючи на те, що остання надала суду відповідні контактні дані: поштову адресу ( АДРЕСА_3 ) та номери телефонів.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17 травня 2016 року позов ПАТ "Універсал Банк" залишено без розгляду на підставі частини третьої статті 207 ЦПК України у зв`язку з повторною неявкою належним чином повідомленого позивача до суду.
Указану ухвалу суду першої інстанції ПАТ "Універсал Банк" оскаржило в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 серпня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Універсал Банк" задоволено, ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 17 травня 2016 року скасовано, направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
При цьому апеляційний суд надіслав судову повістку-повідомлення про призначення розгляду справи на 22 серпня 2016 року, крім сторін справи, також представнику ОСОБА_1 ОСОБА_4 . Остання судову повістку-повідомлення особисто отримала 21 серпня 2016 року, однак в судове засідання не з`явилась.
Також суд апеляційної інстанції надіслав представнику відповідача копію ухвали від 22 серпня 2016 року.
Відповідно до повісток про виклик до суду в цивільній справі № 753/12034/15-ц від 26 вересня 2016 року, адресованих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та направлених їм 03 та 04 жовтня 2016 року, розгляд справи у суді першої інстанції призначено на 17 листопада 2016 року (т. 2, а. с. 27).
Згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення указані судові повістки повернуто до суду 05 та 04 жовтня 2016 року відповідно у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання (т. 2, а. с. 28-30).
17 листопада 2016 року Дарницьким районним судом міста Києва у справі ухвалено заочне рішення.
Копію заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року направлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відомості про направлення представнику ОСОБА_1 ОСОБА_4 як повістки про виклик до суду від 26 вересня 2016 року, так і копії заочного рішення у матеріалах справи відсутні.
Указане рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржено ПАТ "Універсал Банк".
Згідно із супровідним листом Дарницького районного суду міста Києва від 14 серпня 2017 року останній направив до Апеляційного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 753/12034/15-ц, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - копії апеляційної скарги за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до повісток про виклик до суду в цивільній справі № 753/12034/15-ц від 16 серпня 2017 року, адресованих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) та направлених їм 22 серпня 2017 року, розгляд справи у суді апеляційної інстанції призначено на 26 вересня 2017 року (т. 2, а. с. 57).
Згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення указані судові повістки повернуто до суду 01 вересня 2017 року у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання (т. 2, а. с. 59, 60).
Відповідно до повісток про виклик до суду в цивільній справі № 753/12034/15-ц від 26 вересня 2017 року, адресованих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) та направлених їм 29 вересня 2017 року, розгляд справи у суді апеляційної інстанції призначено на 10 жовтня 2017 року (т. 2, а. с. 75).
Згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення указані судові повістки повернуто до суду 06 жовтня 2017 року у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання (т. 2, а. с. 91, 92).
10 жовтня 2017 року Апеляційним судом міста Києва у справі ухвалено рішення.
Копію рішення Апеляційного суду міста Києва від 10 жовтня 2017 року направлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 74 ЦПК України 2004 року судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (частина четверта статті 74 ЦПК України у зазначеній редакції).
За змістом положень статті 76 ЦПК України 2004 року судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.
Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.
У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.
Особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких - у порядку, встановленому статтею 419 цього Кодексу.
Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) вказано, що "приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду" (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц (провадження № 61-4668св18))".
Суд першої інстанції та апеляційний суд на зазначене уваги не звернули, не врахували, що матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення відповідачів про розгляд справи, у зв`язку з чим вони не мали рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та своєї позиції у справі.
Крім того, під час вирішення справи по суті суди попередніх інстанцій проігнорували наявність у матеріалах справи інформації про представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 та не виконували належним чином вимоги цивільного процесуального законодавства України щодо повідомлення її про дату, час і місце судового засідання.
З огляду на порушення судами попередніх інстанцій зазначених норм процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені без належного повідомлення учасників справи про її розгляд.