Постанова
Іменем України
12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 206/1881/20
провадження № 61-631св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2020 року у складі судді Маштака К. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що за умовами укладеного кредитного договору від 26 квітня 2013 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який у подальшому було встановлено банком у розмірі 27 000 грн. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 08 квітня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 64 998,75 грн, з яких: тіло кредиту - 36 692,8 грн; проценти за користування кредитом - 12 821,08 грн; пеня - 11 913,5 грн; штраф (фіксована складова) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 3 071,37 грн.
Ураховуючи наведене, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вказану заборгованість за кредитним договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів факт видачі ОСОБА_1 кредиту та отримання нею кредитної картки.
Заява-анкета, на яку посилається банк, не має даних про отримання кредиту, а містить тільки анкетні дані заявника.
При цьому, Умови та правила надання банківських послуг і Тарифи банку, які надані суду банком, не можуть вважатися складовою договору між сторонами, оскільки не містять підписів ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 травня 2020 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції забезпечено повний та всебічний розгляд справи й правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами. Апеляційний суд погодився з тим, що банк не довів, що сторони уклали кредитний договір, так як в анкеті-заяві про приєднання до банківських послуг не має посилання на отримання ОСОБА_1 саме кредиту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди надали неправильну правову оцінку поданим банком доказам, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Вважає, що банк надав належні та достатні докази видачі кредиту відповідачу та користування нею коштами на банківському рахунку.
Зазначає, що виписка по рахунку боржника є первинним бухгалтерським документом та безумовним підтвердженням отримання боржником коштів та користування ними.
Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подала.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 квітня 2013 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк".
За розрахунком банку у ОСОБА_1 станом на 08 квітня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 64 998,75 грн, з яких: тіло кредиту - 36 692,8 грн; проценти за користування кредитом - 12 821,08 грн; пеня - 11 913,5 грн; штраф (фіксована складова) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 3 071,37 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 923/760/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 642/5533/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16, від 04 грудня 2019 року у справі № 355/848/17, від 23 грудня 2019 року у справі № 375/250/18 та від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановивши, що на підтвердження своїх позовних вимог банк надав суду підписану ОСОБА_1 анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 26 квітня 2013 року, яка не містить жодних даних про надання їй кредиту чи видачі кредитної картки, умов щодо користування коштами та їх повернення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність банком позовних вимог та правильно відмовив у задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" про те, що банк надав належні та достатні докази видачі кредиту відповідачу та користування нею коштами на банківському рахунку, є необґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції, відхиляючи аналогічні доводи апеляційної скарги банку, правильно вказав, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що між сторонами дійсно був укладений саме кредитний договір від 26 квітня 2013 року, оскільки анкета-заява, що містить підпис відповідача про ознайомлення її з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, не містить даних, що відповідач мала скористатись кредитною послугою та оформити відповідну картку, не містить бажаний кредитний ліміт, а також, який саме вид картки банком було видано відповідачу відповідно до заяви, її номеру, строку дії та який кредитний ліміт їй було встановлено. Не містить істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше), вказана анкета-заява містить лише ідентифікуючі відомості про заявника.
Крім того, наданий до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку не містить підпису відповідача, а тому його неможливо вважати належним, допустимим та достатнім доказом ознайомлення відповідача з вказаними Умовами та тарифами, а також доказом погодження сторонами істотних умов кредитного договору в письмовій формі, як це передбачено нормами статтями 207, 1055 ЦК України.
Також, долучений до позову витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки "Універсальна", передбачає чотири види Тарифів в залежності від типу кредитної картки: "Універсальна - 30 днів пільгового періоду", "Універсальна - 55 днів пільгового періоду", "Універсальна - Contract", "Універсальна - Gold".
Кожен вид кредитної картки передбачає пільговий період, базову процентну ставку на місяць, обов`язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів.
Тобто, надані позивачем докази на обґрунтування своїх позовних вимог, позбавляють суд можливості з`ясувати, з якими тарифами погодилася ОСОБА_1 та перевірити обґрунтованість розрахунку заборгованості.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На виконання вказаних норм процесуального права, судами було забезпечено повний та всебічний розгляд справи, здійснена належна правова оцінка усім наданим банком доказам, як окремо, так і на предмет достатності і їх взаємозв`язку у сукупності. Результати оцінки доказів судами належно відображені в оскаржуваних судових рішеннях.
Посилання банку на те, що виписка по рахунку боржника є первинним бухгалтерським документом та безумовним підтвердженням отримання боржником коштів та користування ними, не є підставою для скасування законних судових рішень, оскільки виходячи з принципу змагальності саме банк, позивач має довести не лише факт кредитних відносин, а й розмір кредитної заборгованості, проте з цього документу неможливо встановити розмір отриманих у кредит коштів, а також тіло кредиту виходячи із правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, з посиланням на відповідні постанови, не спростовує правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки в наведених заявником справах, які були предметом розгляду Верховним Судом, були встановлені інші фактичні обставини.
Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотримання вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, та закон, який їх регулює, та, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням на предмет їх належності, допустимості та достатності, обґрунтовано відмовили у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк", яке належно не довело своїх позовних вимог.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду