Постанова
Іменем України
12 травня 2021 року
м. Київ
справа № 220/1582/20
провадження № 61-42 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Великоновосілківський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалуВеликоновосілківського районного суду Донецької області від 12 жовтня 2020 року у складі судді Дурач О. А.
та постанову Донецького апеляційного суду від 25 листопада 2020 року
у складі колегії суддів: Попової С. А., Пономарьової О. М., Ткаченко Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України.
Заява мотивована тим, що за життя ОСОБА_2 склала заповіт на нього
від 13 квітня 2016 року № 70, засвідчений секретарем виконавчого комітету Багатирської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, в якому заповіла йому земельну ділянку площею 8,0180 га, розташовану на території Багатирської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області.
Зазначав, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла
ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Харцизьку Донецької області,
що підтверджується довідкою про причину смерті від 17 червня 2020 року
№ 199, виданою комунальною установою "Центральною міською лікарнею" м. Харцизька Донецької області.
Вказував, що після отримання вищевказаної довідки він звернувся до Великоновосілківського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з метою державної реєстрації смерті ОСОБА_2, проте отримав відмову, оскільки форма документа підтвердження факту смерті
ОСОБА_2 не відповідає формі, визначеної наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545 "Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті" та Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Таким чином, зазначав, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 йому необхідно для отримання свідоцтва про смерть у відділу державної реєстрації актів цивільного стану та оформлення спадщини після її смерті.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд заяву задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області
від 23 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків, а саме запропоновано надати докази, які підтверджують родинні стосунки із ОСОБА_2 або докази, що заявник є представником родичів такої особи.
Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області
від 12 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України визнано неподаною
та повернуто заявникові, оскільки недоліки, зазначені в ухвалі районного суду від 23 вересня 2020 року, не були усунені, так як ОСОБА_1 не надав документи, що підтверджують факт родинних відносин між ним та померлою ОСОБА_2, а право на подання заяви про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території належить родичам померлого
або їхнім представникам.
Постановою Донецького апеляційного суду від 25 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Великоновосілківського районного суду Донецької області від 12 жовтня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення заяви ОСОБА_1, оскільки він не надав доказів, які б підтверджували факт родинних відносин між ним та ОСОБА_2 або існування між ними відносин як подружжя.
При цьому апеляційний суд послався на відповідну судову практику Верховного Суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 29 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі, витребувано її матеріали із Великоновосілківського районного суду Донецької області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Великоновосілківського районного суду Донецької області від 12 жовтня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 25 листопада 2020 року й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги його заяви у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі дослідили фактичні обставини справи та надані докази, не надали належної оцінки його доводам щодо встановлення факту смерті
ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України, помилково зазначили, що він не надав доказів на підтвердження родинних відносин між ним та ОСОБА_2, оскільки з ОСОБА_2 він немає ніякого родинного споріднення, а є спадкоємцем за заповітом і має намір оформити свої спадкові права, а для цього йому необхідно встановити факт її смерті. Звертає увагу на те, що ним до суду було додано до заяви всі необхідні медичні документи, що підтверджує факт смерті ОСОБА_2, але судами не були прийнятті як докази, оскільки документи були видані на тимчасово окупованій території України.
Зазначає, що суди неправильно тлумачили Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2016 року N9-1130/0/4-16 "Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року N 990- VIII"Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України" про те, що він має рекомендаційний характер, а статтею 317 ЦПК України чітко визначено коло осіб, які можуть звертатися із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території, оскільки є аналогічні судові рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області, в яких суди встановлюють факт смерті за заявою спадкоємців без родинних відносин, тому вважає, що законодавство повинно бути застосовано однаково для всіх і не порушувати права інших спадкоємців за заповітом.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає те,
що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки всім його доводам і запереченням, а також неповно з`ясовано фактичні обставини справи, що призвело до ухвалення судових рішень з порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
Статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" визначено, що державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.
Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом Міністерством охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545.
Статтею 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що будь-який акт (рішення, документ), видані органами та/або особами на тимчасово окупованій території, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, є недійним і не створює правових наслідків
У той же час відповідно до статті 2 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" передбачено, що діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України, ніяким чином не легітимізує таку владу. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
У відповідності до статті 5 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" для забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях органи державної влади та їх посадові особи, діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України вживають заходів для захисту прав і свобод цивільного населення.
Суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частина перша статті 315 ЦПК України).
Для розгляду заяв про встановлення фактів народження або смерті на тимчасово окупованій території України законодавством визначено спеціальний порядок, урегульований статтею 317 ЦПК України.
Частиною першою статті 317 ЦПК України передбачено, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Статтею 318 ЦПК України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено:1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;
2) причини неможливості одержання або відновлення документів,
що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Встановлення факту народження або смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.
Ухвалою районного суду від 23 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано надати докази, що підтверджують факт родинних відносин з ОСОБА_2 (а. с. 9-10).
На виконання вимог ухвали районного суду від 23 вересня 2020 року заявник надав уточнену заяву про встановлення факту смерті (а. с. 12-23), до якої не було долучено документів, які б містили інформацію про перебування ОСОБА_1 із ОСОБА_2 у родинних стосунках або існування між ними відносин як подружжя. Тому заява ОСОБА_1 була визнана неподаною та йому повернута.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
При цьому судами не було враховано те, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України за формою і змістом відповідає вимогам статей 175, 315, 317, 318 ЦПК України. Вимог до заяви щодо її форми і змісту суди заявнику не вказували.
Натомість, районний суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, зазначили, що заявник не надав доказів родинних стосунків із ОСОБА_2 або доказів, що заявник є представником родичів такої особи.
Проте, подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного
процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову (заяви) залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Отже, заява ОСОБА_1 по суті не вирішена.
Посилання апеляційного суду на постанову Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 243/385/19, провадження № 61-6840св19, не є релевантним для цієї справи, оскільки в тій постанові предметом касаційного перегляду була ухвала місцевого суду про залишення заяви без розгляду. При цьому залишення заяви без розгляду і визнання заяви неподаною, що має місце у справі, яка переглядається, мають різні правові підстави та наслідки.
Прохання касаційної скарги про задоволення заяви, є передчасним, оскільки суди дійшли передчасного висновку про визнання заяви ОСОБА_1 неподаною, його заяву по суті не розглянули,
що унеможливлює для Верховного Суду ухвалення нового рішення по суті заяви, виходячи з його процесуальних повноважень та меж касаційного перегляду (статті 400, 409 ЦПК України).